What do you think?
Rate this book
Календар любові
«Календар любові», у певному сенсі, – справді календар. У цій збірці 365 віршів, це – вірші на щодень, вірші на кожну пору року, на кожен сезон. Переважно тут інтимна лірика, хоча трапляються і тексти про війну, про світ, який зовні.
З цією книжкою можна прожити цілий рік. І це щонайменше.
З цією книжкою можна прожити цілий рік. І це щонайменше.
432 pages, Unknown Binding
First published January 1, 2015
7 people are currently reading
50 people want to read
About the author
Yuri Izdryk
43 books63 followersУкраїнський прозаїк, поет, культуролог, автор концептуального журнального проекту «Четвер». Живе і працює у Калуші.
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990—1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на початку 90-их років створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був співавтором, ініціатором та виконавцем у проекті «Адаптація».
У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»)[1], фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
У 2000 році світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
Перші твори письменника з'явилися друком у самвидавних випусках журналів «Четвер» та «Відрижка» (Польща). В останньому надруковані перші вірші. У «Четверзі» були опубліковані цикл оповідань «Остання війна» та поетичний цикл «Десять віршів про Батьківщину». Після появи перших творів дехто з критиків вважав, що «Іздрик — це фікція, псевдонім Андруховича». Це й не дивно, адже у деяких творах Іздрика, Андруховича, а також Прохаська перегукуються певні сюжети, герої та навіть фрази, що й об'єднує та вирізняє творців «станіславського феномену» своєю оригінальністю. З часом Юрко Іздрик заявив себе як неординарний митець і ні про який плагіат вже мова не йшла.
Після літературного дебюту митець ненадовго перериває письменницьку творчість. Окрім редакції «Четверга», Іздрик починає активно займатися малярством (1990—1994). Про це свідчить участь у численних художніх виставках: «Провінційний додаток № 2» (1991), «Пасаж-1» (1992), «s-об'єкт» (1993), бієнале «Імпреза» (1993), «Дні сучасного мистецтва у Львові» (1994), «Повернення в Калуш» (1994) та ін. Поміж цим займається художнім оформленням книжок (збірка Ю.Андруховича «Екзотичні птахи і рослини») і журналів. Проводить персональні виставки — «Kchenkitsch» (1990, Ів.-Франківськ), «Колекція» (1993, Ів.-Франківськ, Львів, Чернігів), «Іздрик: живопис, графіка, трансильванія». Власне, ті чотири роки новонавернений художник заробляє на життя своїми малюнками: роботи користувалися популярністю й зараз знаходяться в приватних колекціях та галереях України, Польщі, Німеччини, Австрії, Іспанії, США, Таїланду. Втім, Ю.Іздрик поступово повертається до письменницької діяльності. Деякий час захоплюється театром, пише інсценівки «Цвіркун на запічку» (за Діккенсом), «Над прірвою у житі» (за Селінджером), за якими Чернігівський обласний молодіжний театр на початку 90-их років створив вистави, а також на сцені цього ж театру Юрко Іздрик був співавтором, ініціатором та виконавцем у проекті «Адаптація».
У 1994 році митець остаточно повертається до літературної творчості та діяльності. Автор «вийшов з підпілля», й у журналі «Сучасність» з'явилася перша «легітимна» публікація повісті «Острів Крк» (1994). Критика позитивно оцінила цей твір, і згодом він з'явився у польському перекладі на шпальтах журналу «Literatura na świecie» та окремою книгою у 1998 р. під назвою «Острів Крк та інші історії».
У перервах між написанням книг Ю.Іздрик співпрацює з газетою «День», продовжує редагувати «Четвер», займається музикою (проводить фортепіанний концерт № 1 («Імпреза-93»)[1], фортепіанний концерт № 2 (персональна виставка в Івано-Франківському художньому музеї), створює музичні цикли на вірші Анни Кирпан та Юрія Андруховича.
Справжнім злетом у літературній творчості Юрка Іздрика став роман «Воццек» (1998), у якому автор по-справжньому розкрив своє обдарування.
У 2000 році світ побачив наступний роман «Подвійний Леон». Окрім роботи над виданнями, Іздрик продовжував працювати над редакцією «Четверга». У 2004 р. з'являється принципово новий роман у новелах «АМтм». У 2008 р. з'явився останній 30-ий номер журналу «Четвер», видавництво якого поки що призупинено. У 2009 р. видається збірка есеїв та шкіців «Флешка 2GB» та «ТАКЕ», за яку автор отримав нагороду «Книга року Бі-Бі-Сі 2009». У 2011 р. письменник представив книгу «Underwor(l)d» («Підземелля»)- поезії, есе та колажі. 2013 у Львові друком вийшла поетична збірка «Іздрик. Ю», тексти якої публікувалися раніше у блозі автора «Мертвий щоденник».
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
September 24, 2023
Цікаво перечитати книжку, особливо вірші від яких враження більш абстрактні і порівняти, як змінились сприйняття тих самих текстів. Вперше я читав Іздрика 5 років тому і його лірика, ритм та й сама форма збірки, як календаря здавались новаторськими, а матюки – контркультурними. Мені хотілось писати як він і переживати те, про що пише автор.
Перечитавши його зараз відчувається, що деякі з текстів ідейно залишились в 10х роках. Виникає враження, що видавець поклав Іздрику ціль використати якнайбільше малоповʼязаних слів, які би в ритм вірша поєднувала схожість написання. Є декілька віршів які від цього звучать цікаво, але це схоже більше на вийняток ніж на правило. Сльози – прогнози, маршрути – рути, сивина – новина, я звичайно не про у віршуванні але якось трохи плоскувато. І якщо ви думали, що в Жадана багато бога і релігійності, то ви помилились – в Іздрика цього набагато більше.
Можна ганити його за банальні рими і ритми, застрягання в підлітковому максималізмі з «бажанням звалити нах» і панібратством з богом, але Іздрик відбувся як культурний феномен в українській літературі. Любовна лірика, пошуки себе та свого місця в світі, війна – це актуальні теми і думаю знайдеться читач якому зайде те, як про них пише Іздрик.
Перечитавши його зараз відчувається, що деякі з текстів ідейно залишились в 10х роках. Виникає враження, що видавець поклав Іздрику ціль використати якнайбільше малоповʼязаних слів, які би в ритм вірша поєднувала схожість написання. Є декілька віршів які від цього звучать цікаво, але це схоже більше на вийняток ніж на правило. Сльози – прогнози, маршрути – рути, сивина – новина, я звичайно не про у віршуванні але якось трохи плоскувато. І якщо ви думали, що в Жадана багато бога і релігійності, то ви помилились – в Іздрика цього набагато більше.
Можна ганити його за банальні рими і ритми, застрягання в підлітковому максималізмі з «бажанням звалити нах» і панібратством з богом, але Іздрик відбувся як культурний феномен в українській літературі. Любовна лірика, пошуки себе та свого місця в світі, війна – це актуальні теми і думаю знайдеться читач якому зайде те, як про них пише Іздрик.
July 22, 2025
готова продати душу за вірші✨
December 31, 2020
Один з наймайстерніших і несхожих.
October 24, 2024
Надзвичайно чутлива збірка, хочеться читати наче дихати. «шизофрен» вірш
May 24, 2022
Вірші Іздрика - ледве не єдине, що мені вдавалося осмислено читати останні три місяці. Вони боліли та лікували. Настільки пророчими та точними вони є. Наскільки насичені лексикою війни. Навіть вірш є такий - "лексика війни". А ще "молитва", "сапери", "патріотизм", "окупація", "постріл"... Війна та смерть назавжди з нами, назавжди тут. Ще одне травмоване покоління. Але у цього покоління є Іздрик.
"пів життя вчишся жити
пів життя - помирати
а живеш і вмираєш невідомо як
висіваєш дітей - виростають солдати
і ідуть убивати за червоний мак"
"пів життя вчишся жити
пів життя - помирати
а живеш і вмираєш невідомо як
висіваєш дітей - виростають солдати
і ідуть убивати за червоний мак"
October 6, 2020
Я таки лишу цю книгу недочитаною. Два роки читання явно свідчать про те, що вона мені не зайшла. Або я розлюбила поезію, або це дійсно була просто поетична фізкультура для підтримки форми без якихось особливих емоцій.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews