Ранок почався препрекрасно. На корисному каналі Radial Matrix, я натрапив на обкладинку дитячої книги самого Джеймса нашого Джойса! Називається цей шедевр "Кіт і Чорт" і як і все в генія - геніальний.
Довго не думаючи, я хутчій переклав цю красу і ось, без зайвих слів, презентую її вам.
Лист Джойса до Стівена
10 серпня 1936 року
Villers s[ur] Mer
Мій любий Стіві: кілька днів тому я надіслав тобі маленького котика, наповненого солодощами, але чи відома тобі історія про кота Божансі?
Божансі – крихітне старе містечко на березі Луари, найдовшої річки Франції. Це також вельми широка річка, принаймні для Франції. У Божансі вона так розлилася вшир, що якби ти схотів перейти з одного берега на інший, то мав би зробити щонайменше тисячу кроків.
Давним-давно мешканці Божансі, що хотіли перетнути її, мусили плисти в човні, оскільки мосту не було. А вони все ніяк не могли його звести, або хоча б найняти собі доброго майстра. Оце так халепа, правда?
Чорт, який постійно читає газети, почув про їхнє скрутне становище, тож одягнувся й прийшов відвідати лорда-мера міста Божансі, якого звали мсьє Альфредом Берном.
Цей лорд-мер полюбляв всякі вдяганки. Він носив червону мантію і великий золотий ланцюг на шиї, навіть коли давав хропака у ліжку.
Чорт переказав лорду-меру те, що вичитав у газеті, і сказав, що зможе побудувати міст для жителів Божансі, аби вони могли переходити річку так часто, як їм заманеться. Він запевнив, що може збудувати такого добрячого моста, яких ще й не бувало, і зробить це всього за одну ніч.
Лорд-мер запитав його, скільки грошей він хоче за будівництво такого мосту.
«Гроші - то пусте, — сказав Чорт, — я хочу тільки, — щоб той, хто першим перетне міст, належав мені."
"Добре," - сказав лорд-мер.
Настала ніч, усі жителі Божансі лягли спати та й поснули.
Потім настав ранок. А коли містяни повистромляли голови з вікон, то вигукнули: «Луаро, який чудовий міст!" Бо вздріли гарнецький міцний кам’яний міст перекинутий через широку річку.
Усі люди збіглись на початок мосту й нумо дивитись через нього. По той бік стояв Чорт і чекав першого хто пройдеться мостом. Але ніхто не наважувався ступити на міст, бо ж боялись того дідька.
Раптом пролунали звуки труб — це був знак для людей мовчати, і лорд-мер містер Альфред Берн, з’явився у своїй великій червоній мантії з важким золотим ланцюгом на шиї. В одній руці він тримав відро з водою, а під пахвою ніс кота. Дідько перестав танцювати та біснуватися, побачивши його з іншого боку, і глипнув у свою довгасту підзорну трубу. Всі люди перешіптувалися між собою, а кіт поглядав на лорда-мера, тому що в місті Божансі коти мали право дивитися на лорда-мера (дивився, про те він не довго і скоро йому стало нудно) він почав гратися меровим золотим ланцюгом.
Коли лорд-мер підійшов до початку мосту, кожен чоловік затамував подих, а кожна жінка замовкла. Лорд-мер поклав кота на міст і водномить - Хляп! Вилив на нього ціле відро води!
Кіт, облитий водою, довго не думаючи хутчій урвав мостом вперед, прямісінько в руки чорта.
Чорт розлютився, як той чортяка! "Messieurs les Balgentiens,- кричав він через міст, vous n'êtes pas de belle gens du tout! Vous n'êtes que des chats!" Він сказав котові: "Viens ici, mon petit chat! Tu as peur, mon petit chou-chat? Viens ici, le diable t'emporte! On va se chauffeur tous les deux."
І забрався з тим котом геть під три чорти.
З того часу жителі міста звуть себе "котами Божансі".
Міст, тим часом, стоїть собі непорушно і дітвора ходить ним, бігає туди-сюди і бавиться.
Сподіваюсь, тобі сподобалась ця історія.
Нонно.
P.S. Зазвичай чорт балакає своєю власною мовою, що зветься Вельзебубнійською, він її придумав сам для себе і користується нею, коли перебуває в доброму гуморі. Проте, коли біситься, то незлецьки белькоче поганенькою французькою, а ті що чули його кажуть, що в цього фацета сильний дублінський акцент.