Очерки начальной руси

by Олексій Толочко, Oleksiy Tolochko

История Киевской Руси возникла как комментированный пересказ летописи. Преимущественно такой она остается и сегодня. Но летопись - Повесть временных лет - была создана в начале XII века. От событий, с которых она начинает свой рассказ, ее отделяют два с половиной века. Ее сообщения по большей части легендарны или вовсе выдуманы, и никакими достоверными источниками, которых мы не знали бы сегодня, летописец не располагал. Его рассказ выстраивается в характерную для средневековых хронистов "повесть о происхождении": откуда пришла правящая династия и как обрела подвластный ей народ. Это выдающееся литературное произведение, но совершенно недостоверная история. Никаких причин продолжать основывать на нем наши знания о прошлом не существует.

Как могла бы выглядеть начальная история Руси без Повести временных лет? Попыткой ответить на этот вопрос есть новая книга известного украинского историка Алексея Толочко.

Genres: History, Nonfiction

336 pages, Paperback

First published January 1, 2015

Reviews

[Nastya Podhorna · Rating 5 out of 5]

Отже, це спроба написати ранню історію Русі так, ніби Повісті Врем'яних Літ не існує. У першому розділі автор пояснює, чому треба її опустити, за якими принципами та на яких джерелах вона сконструйована Сильвестром
І це вийшла взагалі інша історія. Тут русь - це озброєні, малочисельні загони торговців-скандинавів (в основному - работорговців), такі собі ранньосередньовічні "торгові компанії". Вони розрізнені, не мають династії, і до кінця Х ст. і не збираються будувати держави (ні Північної, ні Південної). Держава з'являється лише у часи Володимира, що співпали з другою срібною кризою на Сході, припиненням надходження срібного дирхему та занепадом Волзького торгового шляху.
Так, мене, як людину, що у різних формах роботи за часи навчання 100500 разів переписала фразу: "882 року князь Олег здійснив об'єднання Північної і Південної Русі у єдину державу - Київську Русь" ця книжка, з усіма висновками автора, перевернула з ніг на вуха. То всього цього не було? З усієї хронології до-Ярославівських часів реальними є дати лише трьох договорів з Візантією? Це якийсь ментальний "хук справа"))
Причому, аргументація автора, коли він не зважає на літопис, стає настільки логічною, чіткою і простою, що якось і не зрозуміло, чому тоді до таких висновків не дійшли раніше?
Хоча і те, що як автор зазначає, що книжка не викликала жодного відгуку у фаховій спільноті - теж важко на голову налазить. Бо, як мені здається, то це дуже радикальний перегляд усього, дотепер написаного, до того ж, з опертям на серйозну методологію (відкидання хронік/літописів як основних джерел для конструювання історії було запропоновано ще у ХІХ ст.).

[Анатолій Бабинський · Rating 4 out of 5]

"До-державна" історія Русі - суцільний туман. В якому у нас часто намагаються щось розгледіти, опираючись на Повість минулих літ. Незважаючи на те, що від цього туман ніскілечки не розсіюється і клубок протиріч самої ПМЛ не розплутується. О. Толочко справедливо пише, що цей шлях хибний. Його пропозиція, це історія початкової Русі написана без опертя на ПМЛ. Туман йому вдалось розсіяти наскільки це дозволяють інші джерела (а їх дуже мало). Дуже вдала і важлива теза про "чорний ящик" епохи Володимира: ми знаємо, що було на "вході" і, що було на "виході", але що сталось між 980 і 1015 роками і далі великою мірою залишається загадкою. Так є, що наші уявлення про події, які нам часто здаються очевидними і відомими, мають під собою мало підстав.

[Данило Судин · Rating 5 out of 5]

Прекрасна книга! Олексій Толочко дуже критично переглядає існуючу джерельну базу до історії Київської Русі. І результат вражає

[Vadim · Rating 4 out of 5]

"Повесть временных лет", на которую столь многие полагаются при обсуждении ранней истории существования Руси, касается событий, происходившим более чем за два века до ее написания. И это в отсутствие свидетельств существования предшествующих летописей, пусть некоторые авторы наличие таких летописей и предполагают. В этих условиях "Повесть" не может быть надежным источником сведений ни о датах событий, ни даже о фактах событий.

Автор "Очерков начальной Руси" предлагает уже в наше время и с нашими знаниями воспользоваться дорогой, которую в свое время проложил сам автор "Повести временных лет": восполнить недостающие знания о дописьменном периоде существование Руси за счет иностранных письменных источников, как византийских, так и восточных.

Результат реконструкции: изначально русы (скандинавы, в одних местах известные как "викинги", а здесь как "варяги") являются не правительством для местных славян, а скорее в современном понимании "мафией" (автор сравнивает пришельцев с торговыми компаниями вроде Ост-Индской), которая собирает со славян дань как в виде товаров, так и в виде рабов; тогда как эта дань является предметом торговли с Византией и с Востоком. Падение масштабов торговли, вызванное проблемами у торговых партнеров, заставляет русов сменить подход к обращению с местным населением, перейдя от "обложения" племен" к "управлению" ими, и здесь уже возникает привычное для нас государство и достоверная летописная история.

[Bohdan · Rating 4 out of 5]

Замовляв книгу ще до вторгнення, прийшла через 3 місяці.
Дуже тверезий вгляд на історію Русі, якого часто не вистачає під час кухонних історичних дискусій

[Oleksandr Zholud · Rating 5 out of 5]

Що, якщо майже все, що ми знаємо про Київську Русь і землі слов’ян ІХ-Х ст. – вигадка? Вигадка не як свідома фальсифікація, а як спроба побудови «правильної історії походження» монахом ХІІ ст., який не мав майже жодної інформації про події двохсотрічної давнини, але маючи класичну освіту знав як має така історія виглядати.
Саме таке питання ставить автор у цій книзі. Важливо одразу усвідомити, що О.Толочко – «академічний» історик, а не один з багатьох конспірологів без профільної освіти – тобто це серйозний науково-популярний твір.
Книга складається з трьох частин:
1. погляд на фактологію Повісті временних літ, де ще з ХІХ ст. виявлено купу невідповіностей та «прикладної» нумерології. На мою думку – найкращий розділ.
2. Спроба переглянути решту джерел і наскільки їхня історія може змінитися, якщо прибрати дані Повісті. Яскравий приклад – з 1830х ходить мапа де розташовані слов’янські племена, яка не має жодного підтвердження археологією.
3. Погляд на росів як на аналог торгівельної компанії по типу Гудзонської або Ост-Індійської, які не мали сенсу мати будь-які ознаки держави. Важливо що основний товар – раби. Найслабший розділ у сенсі, що мало спроб кількісного аналізу – тобто скільки рабів щороку продавали, яка вікова і статева структура, хто основні покупці і де використовують, тощо. У мене немає жодних проблем з норманською теорією, чи тим фактом, що уся Європа раннього середньовіччя активно торгувала живим товаром, бо нічого іншого рівного по якості не могла запропонувати Візантії та арабам. Але є питання – навіщо росам/вікінгам накопичення срібла – чи це аналог павичевого хвосту? Також певне емоційне бажання дати росів як якоюсь мірою злодіїв – у той час як морально хибна практика работоргівлі була «нормою» більшість історії людства і, якщо порівнювати з португальською работоргівлею, не варто забувати критично важливу роль самих африканських королівств у заготівлі товару.
Безумовно раджу усім, хто цікавиться історією українських земель.

[Mykyta Kuzmenko · Rating 5 out of 5]

Отличное введение в историю русов. Этот очерк не оставит равнодушным человека знакомого с учебником или летописной историей. Это сродни хорошему текстологическому детективу. Для тех кто хочет погрузится в мир средневековья это замечательная книжка.