Бабине літо

by Марк Лівін, Ірина Донська (Illustrator)

Ця добра і сумна книжка розповідає про 10-літнього хлопчика Ждана, який приїхав на літо до бабусі й дідуся, бо мама з татом вирішили розлучитися. Він дивиться на світ, ніби на звичний, і розуміє--світ змінюється, його "чому?" і "як?" уже значно складніші. Так настає дорослішання. Але є тут і машинки-паровози-футбол-збиті коліна та найкращий друг на літо--усе, що робить наші спогади про дитинство такими добрими і сумними.

Genres: Fiction, Childrens

144 pages, Hardcover

First published January 1, 2016

About the author

Марк Лівін (при народженні — Валерій Катерушин) — сучасний український письменник, журналіст, спікер конференції TEDx. Колишній маркетинг-директор Громадського телебачення. Заступник головного редактора The Village Україна.

Лауреат літературних конкурсів видавництва «Смолоскип» (2012) та «Коронація слова» (2018). У квітні 2019 Міжнародна рада з дитячої та юнацької книги включила книгу Марка Лівіна «Рікі та дороги» до списку видатних книжок для дітей з інвалідністю.

Окремі твори письменника перекладені польською, німецькою, англійською, угорською, румунською та азербайджанською мовами.

Народився 14 січня 1988 року в Івано-Франківську. Навчався у Надвірнянській ЗОШ № 2, Івано-Франківських ЗОШ № 15 та № 19. У 2009 році закінчив факультет філології та масових комунікацій у ВМУРоЛ «Україна» за спеціальністю «Видавнича справа та редагування».

З 2010 року займається маркетингом та рекламою. Професійний копірайтер та експерт з інтернет-комунікацій. З травня 2013-го по квітень 2015-го року працював контент-директором диджитал-аґенції.

З січня 2016-го року до лютого 2017 був маркетинг-директором Громадського телебачення. З 1 березня 2017 року заступник головного редактора The Village Україна. Разом з психологом, сертифікованим гештальт-терапевтом Іллею Полудьонним став ведучим подкасту «Простими словами» від The Village Україна.

Разом з письменницею Катею Бабкіною заснував проект #bookchallenge_ua — 400 книг за рік. Його мета — популяризація читання українською мовою. До проекту долучилося більше 4000 людей, загальне охоплення проекту — понад 2,5 млн користувачів.

Неодружений, з 2012 року живе у Києві.

Reviews

[Lana Svitankova · Rating 5 out of 5]

Це дуже особлива книжка, яка комусь видаватиметься нудними спогадами ні про що (а такі точно будуть), але вона з тих, які не хочеш дочитувати, а розтягнути назавжди. Вона - як море, в яке пірнаєш спекотного дня, тепле, ніжне, таке рідне і зрозуміле. Бо всі ці речі - книжки "Чарівник Смарагдового міста" і "Пітер Пен", і побиті колінка, і вареники з вишнями, і малина зі сметаною, і халабуда - все це було у тебе. І ти, наче сто років знаєш Марка, себто, Ждана, і ви разом гупали мяча, сиділи в халабуді чи в бабусиній шафі і багато фантазували. Це не дитяча книжка. Це книжка для дорослих, які пам'ятають себе дітьми. Або уже не памятають, але обов'язково згадають.

[Yuliya Yurchuk · Rating 5 out of 5]

Я так рідко ставлю 5 за книжки, але ця справді заслужила тим, що перенесла мене у моє "бабине літо", з варениками з вишнями, картоплею з кислим молоком, з першими поразками, але і з першими перемогами, і, звісно, з бабусею, сонцем, дитинством, яке завжди з тобою, якою б великою ти не була.

[Marta Barchuk · Rating 5 out of 5]

5/5, бо я теж відношусь до тих дітей, яким зранку влітку бабуся залишала на столі миску полуниці зі сметаною, баняк вареної кукурудзи, я теж боялась вийти на сусідню вулицю, із захопленням чекала поки на городі достигне щось нове, ховалася з головою в малинах; і те бабине літо таке близьке, що я впевнена, якби автор писав про не той регіон України, чи міське літо, було б зовсім вже не те.

[Hymerka · Rating 3 out of 5]

Гадаю, ця книжка може набагато краще спрацювати для тих, хто, як і головний герой, проводив канікули в бабусі на селі, — коли власні щемкі ностальгійні спогади про безтурботні часи дитячого раювання накладаються на те, чим ділиться з нами автор. Оскільки я не була такою дитиною, то бачу лише спробу написати щось на кшталт "Кульбабкового вина". Але Марк Лівін — не Рей Бредбері, і йому не вдалося затягти мене у світик "Бабиного літа".

Я пам'ятаю, чому придбала цю книжку — мені сподобалася обкладинка, цей контраст блискучого помаранчевого тиснення на необробленому шматку грубого картону. Це могла б бути метафора, яка б працювала на пару з текстом, але цього не сталося. Не можу сказати, що книжка погана, але мені здається, що будь-хто з нас міг би написати не гіршу про власне дитинство.

[Kateryna Kravets · Rating 4 out of 5]

Під цю книгу рекомендую лежати в гамаку і їсти полуницю зі сметаною і цукром, ну така вже вона затишна і літня.
Одночасно стимулює розмірковувати про дорослішання і про те на чому тримається цей світ.

Він спогадів про дитинство у селі до екзистенційних питань.

[Анна Савіна · Rating 2 out of 5]

Дуже нудна книжка(

[Ksenya · Rating 5 out of 5]

Здається, це та книжка, яку я давно хотіла прочитати. Побігла в Етажерку пояснювати чому

[Inna · Rating 2 out of 5]

Книжка написана від імені дитини, але дуже очевидно, що дорослим. Це прослідковується у різних епізодах, зокрема, де хлопець Ждан розмірковує про відкриття нових для себе можливостей або там, де ви бачите такі думки, як «в моєму віці треба тішитися іншими почуттями, такими як радість, сміх, хороший настрій, гарна їжа, друзі…». Але найбільше здивувала інша історія.
У дитинстві я думала, що всі, кого показують по телевізору, насправді не існують. Ну як мультики. Просто створені. Я не розуміла, що таке телебачення і як знімають тих же співаків і потім транслюють по ТБ (хоча кого я обманюю, багато що для мене і досі темний ліс, але виключно через нелюбов до фізики та небажання заглиблюватися у тему). А от хлопчик Ждан у тексті згадує, як дивився фільм і коментує, з яких ракурсів акторів знімала камера, оцінює сюжетні ляпи і наголошує на стараннях оператора. Еееее…Що тут скажеш, дитина явно в темі.
В результаті книжка не викликала очікуваного відчуття ностальгії, на яке, думаю, була розрахована. В той же час «Літня книжка» Янссон часто викликала посмішку і змушувала згадувати власне дитинство, хоч і закордонний продукт. Тож своя сорочка не завжди ближче до тіла.

[Ira Osipkova · Rating 3 out of 5]

7/10

[Cherniakhivska · Rating 3 out of 5]

Прослухала цю книжку, поки в'язала шарф. Кілька разів порюмсала про своє, асоціативно згадане, поки слухала.

[Антонія · Rating 5 out of 5]

Це вже друга книга Марка Лівіна, яку я прочитала. Люблю такий стиль літератури - власна історія очима дитини. Це особливий талант - описати події з дитячим, незіпсутим баченням, так щиро, цнотливо і неупереджено.
Книга запрошую побачити своє дитинство вдячними очима.
Дякую за емоції, які я пережила, читаючи її!

[Olha · Rating 3 out of 5]

Слухала «Бабине літо» Марка Лівіна у виконанні самого ж автора. Ви теж можете безкоштовно послухати цю аудіокнижку на сайті sluhay.ua (все легально!).
⠀
«Бабине літо» – це дуже літня книжка, саме тому я її слухала взимку, поки холоднючий сильний вітер пробирався під парку (хоч це і було в аризонській зимі, та все ж, повірте, періодами до дідька холодної). 10-річний хлопчик Ждан приїздить на літо до своєї бабусі та дідуся. Там він знаходить найкращого друга, грає у футбол, їсть полуницю зі сметаною, сумує за мамою і потроху дорослішає.

Щось є особливе у стилі Марка Лівіна. Його приємно читати, він підбирає прості слова і нагадує нам, яким було українське дитинство для тих, хто ріс без комп’ютерів та Інтернету. В те дитинство хочеться повернутися, навіть якщо воно і було частково сумним.

Та все ж «Бабине літо» слухалося мені трохи нудно. Здалося, ніби ця повість просто чернетка чи сходинка до кращої книжки Марка Лівіна – «Рікі та дороги». Так, дитинство схоже на моє, приємний стиль, але, виявилось, мені цього не вистачило. Якось всередині мене все мовчало.

Помітила, що якщо книжка у мене не викликала емоцій (ні позитивних, ні негативних), то таким буде і відгук. У вас так само?

[Ярослава · Rating 2 out of 5]

«Бабине літо» – дитя грішної любові «Маленького принца» і «Ловця у житі», яке, гадаю, припаде до смаку тим, хто тепло ставився до його літературних батьків. Далі на ЛітАкценті.

[Ірина Марченко · Rating 4 out of 5]

Все «попереду» уже швидко настає сьогодні.

✍️ Марк Лівін
📚 «Бабине літо»

Саме влітку час пришвидшується та розширюється одночасно, ми встигаємо прожити день, підсмажений сонцем, довжиною в життя. А в дитинстві ці дні подовжуються ще більше, обмежуючись тільки власною уявою.

Такі книги занурюють в глибокий сум.
Такий, що читається в очах бабусь/дідусів за переглядом дуже старих фото з запилюжених фотоальбомів.
Заглядаєш краєм ока, а на тебе дивляться родичі - незнайомці, яких ти бачив раз - другий у житті на великих спільних святах, або похоронах.

Такі книги дають змогу їх авторам зафіксувати власний Прихисток в думках. Залиті густими емоціями спогадів миттєвості, як комахи - смолою прадерев.

Книга - машина часу, коли читач потрапляє в минуле, нехай і чуже, але таке впізнаване.
Рідко зустрінеш дорослого нині, який не мав у дитинстві обовʼязкову літню програму у бабусі в селі/на дачі.
Набіги на суничні галявини, запеклі бої з півнем, прогулянки босоніж та вимірювання глибини всіх жабʼячих калюж. …

Наскільки зрозуміла, книга має автобіографічний зміст, що теж додає дрібку зажури.
Десятилітній Ждан того літа отримує навіки заморожені у петлі часу спогади про травмуючу подію - розлучення батьків.
Переосмислення і стрімке дорослішання, рефлексії та спроба самосцілення прийняттям вже будучи дорослим через письменництво.
Мені сподобалося, що автор не вставляв в вуста дитини хитромудрі слова, а навпаки, дуже чесно та відверто передав емоції та реакції дитини.

Щемлива життєва історія про одне літо, яка додасть вам суму та тепла одночасно, а також телепортує у власні літні спогади дитинства.

[AniaSli · Rating 5 out of 5]

⭐️10/10
По-дитячому наївна, чи то по-дорослому серйозна книга.
Дуже тепла історія про дитинство, розуміння та формування себе як особистості.

[Oksamytka · Rating 5 out of 5]

ця книжка прекрасна, як і "Кульбабове вино" Рея Бредбері. такі книжки не читаєш, а просто насолоджуєшся митями занурення у книжку. бо ці книжки мають унікальну здатність ставати "машинами часу" і переносити на усій швидкості у дитинство. і післясмак після таких книжок залишається приємний і радісний. до речі, оформлення книжки Марка Лівіна -пречудове і вже навіть тримати цю книжку в руках - одне задоволення. так, ця книжка саме для дорослих, а не для дітей, хоча там головний герой - 10-річний Ждан. бо є книжки для дітей і про дітей, а є книжки про дітей для дорослих. саме з останньої групи "Бабине літо" Марка Лівіна і "Кульбабове вино" Рея Бредбері

[Olga · Rating 4 out of 5]

Це--тепла, добра, заспокійлива книга, ідеальний варіант для тих хто читає аби позбутися стресу. Розповідь 10-річного хлопчика про літо, бабусю-дідуся, гупання у футбол, та такі зовсім недитячі теми як розлучення батьків. Трохи нагадало мені пригоди Тома Соєра, і дуже--книгу "Мій дідусь був черешнею" Анджели Нанетті. Якщо вам сподобалися ті книжки, то обов'язково сподобається і ця.

[Reader · Rating 5 out of 5]

Багато хто оцінив цю книгу завдяки тому, що вона нагадала про власне дитинство, та моєму серцю ця історія стала особливою, бо вона створила уявлення про «Бабусине літо», досвід, який мене оминув. Тепла, місцями кумедна, місцями сумна, і надзвичайно красива, як саме життя. Обожнюю коли майстерність автора відчувається у простоті слів. Варто прочитати кожному. Дякую Марку Лівіну за одну з моїх улюблених книжок🤍

[Nataly Sherekina · Rating 4 out of 5]

“Він відраховує 5 великих кроків від воріт. ‘Але ж пенальті б’ють з 11 метрів!’ Вусань відповідає, що я нічого не розумію у вуличному футболі. Тут діють інші правила та стандарти.”

Ця історія, як машина часу, занурює у світ твого дитинства, де діяли інші стандарти.
Легко і затишно.

Доступна в аудіоформаті: goo.gl/Nh6MYE

[Yulia Dibrovska · Rating 4 out of 5]

Подорож у літо і дитинство, у віці коли коли дитинство невблаганно тікає але світ ще занадто великий і сповнений питаннями.

[Mariya Rudko · Rating 4 out of 5]

дуже схожа на "Зачаровану Десну" Довженка і на "Dandelion Wine" Рея Бредбері

[Oksana · Rating 3 out of 5]

Той випадок, коли коментар Любка Дереша до книги сподобався більше за саму книгу. Мабуть, тому що я не з покоління невимушених.

[Вика Медведь · Rating 5 out of 5]

<3

[A.П. · Rating 5 out of 5]

5 з 5
Чудова, тепла, наївна і ностальгічна книжечка. Спогади про дитинство - це гарно. Навіть трохи розчулила мене.

[Tetiana Syniook · Rating 3 out of 5]

По літо — у книжку
За вікном літа поки не знайти — пошукала його у книжці Марка Лівіна «Бабине літо». Знайшла там не тільки улюблену пору року, що тепло дихає з помаранчевих сторінок, але і спогади про дитинство. Бо і справді: тільки діти можуть по-справжньому зацінити цей час, адже вони не лічать днів відпусток і не переймаються тим, як продуктивніше їх змарнувати. Для дитини що — є Бабуся з Дідусем, є Мама, є вареники з вишнями, є футбольний м’яч і велосипед, кіт із собакою, друзяки — і цього цілком достатньо для щастя. І триває літо-щастя довго-довго, так довго, що на все життя стане спогадів повертатися до нього тоді, коли здаватиметься, що літо минає так само миттєво, як і зима, осінь і весна. Ну тобто коли несподівано перетворишся на дорослого без права повернення.


Читаючи «Бабине літо», знову згадала, як колись на Книжковому Арсеналі впродовж дня відвідала три заходи, де різні автори не окремих подіях, не змовляючиь, розповідали про досвід дитинства. Росіянин Андрій Аствацатуров і наша Ірена Карпа говорили про дитинство як про травматичний і тяжкий етап людського життя. Італієць Алессандро Барікко натомість прохопився, що дитинство — це найсвітліший людський час, пожартувавши, мовляв, який сенс жити після дитинства?
А правда, як завжди, посередині. Десятирічний Ждан, головний персонаж книжки, проживає й щасливе літо — бо ж уперше пограв у футбола і вже досягнув успіхів у цій справі, і невимовно сумне, адже в бабусі з дідусем опинився через розлучення батьків. Він намагається примирити Маму й тата наївними листами й аргументами, зворушуючи читача своєю святою простотою, буцімто, найскладніші речі завжди прості.
Взагалі, так, тренд говорити просто про складне на часі, більшість сприймає його на ура. Пастка книжки в тому, що вона, хоч і про дитинство, але призначена для дорослих. Та ще й таких дорослих, які дозволяють собі розкіш бачити літературу різною: і складну, психологічно наснажену, реалістично виправдану, але також і легку, невагому, невизначену жанрово і стильово, наївну-супер. Щоправда, авторові, як на мене, не дуже вдалося переконати, що десятирічна дитина може так мислити, як Ждан. Так мислять автори, але не д��ти: вже аж надто по-філософськи. Менше з тим, гра в наївність принесла плоди: мені сподобалася, наприклад, думка про те, що знак питання — це гачок, «який ловить тебе, як рибу, і змушує виплигувати з води». Так і є, хіба ні?
А ще ця книжка оформлена зі смаком — жирний плюс видавництву. Коли взяла до рук, то довго її просто гортала перш ніж взятися за читання. Любо глянути, торкнутися. І ще, хоч я не люблю передмов і післямов, але Любко Дереш написав до цієї легкої книжки справді ґрунтовну й цікаву передмову, де є думка про покоління «невимушених». Хто знає, може, колись у підручнику з історії української літератури першої половини ХХІ століття буде параграф «Покоління невимушених. Естетико-світоглядні засади творчості», і хтось завалить іспит, бо не знатиме, що за о��ні).
Книжки мають різне призначення: одні дивують, другі знуджують, треті приголомшують. Ця — надихає й нагадує. Викликає радість від того, що й у моєму дитинстві був м’яч, бузинові плювалки, здерті колінця й терпкі ягоди. І нескінченно довге літо, після якого нову осінь завжди зустрічала іншою людиною.

джерело: https://chytatsky.blogspot.com/2016/0...

[Ірина Білоусова · Rating 5 out of 5]

👵🏼👴Я певна, що кожен (майже) читач цієї книги згадає своє літо у Дідуся та Бабусі. Прийдуть давно запилені спогади про маленькі ритуали кожного літнього дня, ігри, коли не було смартфонів, приятелювання з сусідськими дітьми та великі переживання, які зараз здаються смішними і неважливими.

📣А я попрошу вас не знецінювати ті переживання. Вони ваші і вони справжні. Повірте в них і можете навіть проговорити їх вголос, щоб легалізувати.

👨‍👩‍👧‍👧Я теж пам‘ятаю сварки батьків коли я була у такому ж тендітному віці, як Ждан, пам‘ятаю їх силу і руйнівну природу. Також пам‘ятаю, що літо означало втечу від такого життя, коли немає на що опертися. Зараз перелічу кілька своїх спогадів із літа, проведеного у Дідуся та Бабусі:

🍓Рвати малину з куща і боятися знайти там смердючого жука;
🥘Варити «борщ» із болота, кори та різної трави у виямці за пнем;
🪙Знаходити різні давні монети на городі, коли вибираєш картоплю;
🏡Облаштовувати з сусідським розбишакою Вовкою хатину у його бабусі на горищі;
📚Ходити в місцеву бібліотеку і довго-довго вибирати книжки;
🌴Читати ці книжки на розкладачці під горіхом;
🪖Як Дідусь заходив зранку в кімнату і кричав військовим тоном «Повееееестка!» (це означало, що сніданок готовий і у мене є рівно 5 хвилин, щоб з‘явитися до столу);
🥛Парне молоко зі скоринкою;
🌊Ходити до ставка і уявляти, що там живе бозна-що;
🐴Ходити через парк до бабусиного брата в літній душ і годувати коня яблуком по дорозі...

🏠У мене більше немає можливості повернутися туди... фізично. Та я завжди можу віднайти щось у своєму сховку зі спогадами. Марк Лівін мені у цьому допоміг. І я вдячна за це.

[Glju4ok · Rating 5 out of 5]

"...він не для того народився, аби ставати для когось доказами бодай чогось на світі."
Добра, позитивна, натхненна і навіть повчальна книжка. Створена для прочитання влітку... а, зрештою, і в будь-яку іншу пору.
Для дітей, що вже виросли. І для тих, що ростуть. Для всіх у чиєму дитинстві було літо в бабусі.
Для мене вона стала теплим спогадом про моє сільське дитинство у бабці...

[Anastasia · Rating 3 out of 5]

Щемка й недитяча повість про дитинство. Про час, коли ти був цілковито відкритий світові та пригодам. Коли ягоди та фрукти найліпше смакували зеленими й немитими. Про час, коли літо здавалось (і було!) окремим життям.

[Yakunina · Rating 5 out of 5]

Сначала читается сложно. Делаешь перерыв, а в голове возникают образы. И ты снова берёшь книгу в руки и уже не останавливаешься.

[Olena Brovko · Rating 5 out of 5]

"..це справді дуже філігранна, тонка, проста і складна книжка водночас."
Любко Дереш