Великий Гэтсби" - изысканная и удивительно живая история "пути наверх" сильного мужчины, искренне считавшего, что достигший вершин власти и богатства автоматически обретает и счастье. Человека, чья утрата иллюзий была медленной - и очень жестокой... "Ночь нежна" - блестящее, многоуровневое произведение, в котором неразрывно переплетены мотивы "хроники поколения", "семейного романа" и "психологической прозы". Книга, которой восхищались многие поколения читателей...
Дуже люблю нуар, чорно-білі детективи й водночас українські "наші 20-ті". І от, саме у "Великому Гетсбі" в перекладі Мара Пінчевського від цих двох пристрастей відділилися найдоцільніші, на мій погляд, складники й злилися воєдино. Адже події та зустрічі дуже нагадують саме сюжети старих детективів, а мова така, як у нашого Червоного Ренесансу — то й не дивно, адже, виходить автор працював над книгою якраз у ті часи. Мова дуже проста й в'язка, дуже чорно-біла, якщо знову ж робити аналогію з кіно — слова сухі й віджаті в якнайдоцільнішій кількості й барві, суто щоби передати драматургію та кілька фонових мазків. Нічого зайвого. Разом з тим, тут немає авторського осуду, який, буває, очевидно відчувається в словах і автоматично та категорично прихиляє нас до котрогось із героїв. Персонажів зображено на відстані, а головного героя — зсередини, але знову ж, суто "по сходинках історії", без зайвих деталей. Думаю, що читачеві якраз то й важливо бачити світ очима героя. Мені було дуже весело відчувати й пізнавати по собі, як герой реагує на фальшивий світ гульвіс і їхніх одноденних вечірок, й натомість розуміти героєві стимули та раціональні наміри. Я дуже давно не мав такої глибокої насолоди від читання й, враховуючи що ця книга - один зі світових бестселерів, припускаю, що це все тому, що вона мінімалістична, загадкова та виражає дух тої епохи. P.S. Читаючи, порівнював з екранізацією, хоч і погано її пам'ятав. Зрештою, тяжко підібрати такі екранні дії, щоб передати на екрані книжкові почуття персонажів. А вона власне й побудована на внутрішніх світах.
Не зачепили мене ці романи, не вразили. Їхні проблеми й переживанні чужі й незрозумілі, і не хочиш ти їм співчувати чи розуміти. Читати було приємно і, завдяки чудовому перекладу, смачно, але, як на мене - безглуздо.
Як не крути, а Фіцджеральд — якщо і не геній, то майстер беззаперечний. Я довго полювала за цією книгою, шукала її саме українською, а потім ще не один місяць дивилася, як вона красується на поличці… Я заздалегідь очікувала від «Гетсбі» чогось такого, такого!.. А в процесі виявилося, що нічого, нормально, але не захмарно. І ось тут — бумць! — майстерність пана Френсіса проявляється в усій красі. Тому що його книги ніби нічим особливим не вирізняються, ні за сюжетом, ні, тим паче, за художніми засобами. Але розуміння приходить, як післясмак — коли все вгамується і розкладеться на полички, розумієш, що за простими реченнями — не одна дюжина непростих думок.
«Великий Гетсбі», приміром, на перший погляд — всього лиш звичайнісінька історія про нещасливе кохання. Він бідний, вона багата. Він побудував себе сам, а вона… А вона багата. Врешті-решт, проблема кохання виявляється не стільки питанням взаємності-невзаємності, скільки банальної несумісності «гроші і щастя». Банально, але факт — зовнішнє багатство далеко не завжди означає багатство внутрішнє. Можна любити образ, але при цьому навіть не уявляти, що він за собою може ховати (або не мати взагалі нічого). А фінал — яким би сумним він не був, він цілком логічний, як на мене.
Інша справа — «Ніч лагідна» — хай і затягнута занадто, особливо на початку, але разом з тим глибоко психологічна і «думальна». Знову ж таки, все просто, пан Френсіс нічого нового не вигадував. Молоденька дівчинка, із серйозними проблемами з головою, закохується у солдата-лікаря, який із ввічливості підтримує з нею зв’язок, а потім — звісно, закохується. Проблема лікаря і чоловіка: де поставити межу, щоб і підтримувати, і залишатися цілісним самому? Як відмежуватися, не поранивши? Як поставити на ноги, зробити самостійною і зрілою людиною, не втративши при цьому своєї енергії? Пан Френсіс, певно, з власного досвіду, дуже живо й навіть болюче показує, як то — вирішувати свої внутрішні проблеми за рахунок іншого. А коли проблеми забуваються, то з ними автоматично забувається і вся та підтримка, яку було надано для здолання проблем. Бо які проблеми, немає у мене ніяких проблем! І хвора стає здоровою, кажучи, що лікар занапастив її життя. Вона нарешті віднайшла себе, хоча насправді змінила одного обожнювача на іншого, але тепер користується ним без докорів сумління. Можливо, тоді були такі часи, але мені здається, що здорова і щаслива жінка — це та, яка вільно будує своє життя і щаслива сама по собі, а не та, яка вільно змінює залежність від одного чоловіка на залежність від іншого.
Словом, думки-думки-думки. Однозначно варто перечитувати і передумувати, пан Френсіс завжди знайде, про що поговорити. Раджу послухати.
Ночь нежна Прекрасная история с вечным, кажется, сюжетом. Не могла удержаться от параллелей со "своими историями". Много и хорошо описаны обстоятельства, дух времени - люблю я такую вот бытовушечку.
Великий Гэтсби Хорошо. Мне почему-то казалось, что история будет длиннее, что Гэтсби увезёт Дэзи, закрутится новый виток отношений, скорее всего закончившийся ничем, но... Мне непонятно только, отчего Гэтсби - великий. Да, он такой типичный selfmade man, удачливый бутлегер, махинатор... Хорошее положение в обществе и богатство не приносят ему удовольствия, и встретив старую любовь, он теряется и "всё портит". И смерть его как-то нелепа, но своевременна. Кажется, ему и в самом деле уже незачем жить