What do you think?
Rate this book
Суки отримують все
Відверта історія розкутого життя молодої кінорежисерки Тріші Торнберг, яка знімає провокативне кіно. У вільний час Тріша розважається в колі друзів, і розваги їхні з погляду пересічного громадянина досить нестандартні, навіть скандальні. Її черговий фільм забороняє цензура, однак відбуваються підпільні покази, і картина Тріші здобуває премію престижного Венеційського кінофестивалю. Під час вручення кінопремії на неї чинить замах маніяк. Із жахом Тріша розуміє, що це – один з її колишніх коханців...
- GenresUkraine
240 pages, Hardcover
First published January 1, 2006
3 people are currently reading
62 people want to read
About the author
Irena Karpa
33 books99 followersIrena Karpa (Ірена Карпа) graduated from the Kyiv National Linguistic University, majoring in English and French. Since 1997 she has been the front woman of the Qarpa band, specializing in a fusion of industrial music, punk-rock, hardcore and psychedelic trip-hop. Her first novel Znes Palionogo was published in 2000. After a long trip to the Southern Asia, she published another novel Freud would weep which was nominated for a prestigious prize. Since 2005 Irena has been working as a host at several major Ukrainian TV-channels and acting as a model for Playboy and Penthouse.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Irena Karpa was named the WRITER OF THE YEAR-2005. Freud would cry was the finalist of Book of the Year award of the BBC Ukraine.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 7 of 7 reviews
March 14, 2023
Книга, яку можна читати, щоб освіжити своє мовлення, взяти на озброєння фірмові Карпині вирази, без яких не обходиться жоден її текст.
Цікаво було помітити, як змінилися типові персонажки ранньої творчості письменниці дотепер (і як власне всі ці ранні персонажки повторювали одна одну). Усім їм притаманна внутрішня сила, хаотичність, нахабність, претензійність. Хоча я не чекав заплутаних сюжетних поворотів від тексту-потоку свідомості, але на одних персонажах дотягувати книжку я не зміг (як було з "В дорозі" Керуака власне) і здався на 2/3.
Книжка сподобається тим, хто стежить за творчістю Карпи і отримує задоволення від її стилю письма та відсилок (це я). Але не факт, що ви її доб'єте (і це теж я).
Цікаво було помітити, як змінилися типові персонажки ранньої творчості письменниці дотепер (і як власне всі ці ранні персонажки повторювали одна одну). Усім їм притаманна внутрішня сила, хаотичність, нахабність, претензійність. Хоча я не чекав заплутаних сюжетних поворотів від тексту-потоку свідомості, але на одних персонажах дотягувати книжку я не зміг (як було з "В дорозі" Керуака власне) і здався на 2/3.
Книжка сподобається тим, хто стежить за творчістю Карпи і отримує задоволення від її стилю письма та відсилок (це я). Але не факт, що ви її доб'єте (і це теж я).
December 29, 2021
Цитати з книги, які я для себе винесла:
- Бо найбільший сором – намагатися бути не-собою. А найбільший кайф – дурити всіх, що ти – то не ти.
- Кожна людина обов'язково мусить мати свою омріяну точку «С» до якої вона тягнеться, волочиться і йде. А коли вже доходить, то мусить обов'язково проапґрейдити свої мрії і переставити точку далі. Інакше вся система деградує і нічого, крім форматування її хард-диска, цій людині не допоможе.
- Найразючіше квіти пахнуть тоді, коли починають в'янути.
- Якийсь зовсім крихітний павільйончик, сюди разом з нами запхали зі своїми фільмами поляків, румунів та опальних у себе вдома білорусів. Декотрі з них просто не зможуть дозволити собі розкоші повернутися – бацька не по-біблійному обходиться з блудними синами, а сам живучий. Довгенько їм ще стирчати у цій Європі до настання ліпших часів, творити тут, їсти, топтати північно-західний ряст.
- Я здивовано підіймаю брови, і Дафліш розуміє: він воістину охуїв.
- Треба було й тут наперед думати, але ідіоти ніколи нічого не вчаться, мда.
- справжня дружба зі мною триватиме значно довше за прозаїчний романчик. Що краще бути мені близькою людиною і залишатися надовго, ніж жити коротке життя метелика-коханця.
- Гарячі точки, як будь-яке пекло, народжують демонів.
- Але хто і де тепер визначає рамки дорослості?
- «Пріхадітє пабистрєє, я вас очень жду, а меня не ждіте, я к вам не пріду».
- І якщо є хтось, хто тебе херить, обов'язково мусить бути хтось інший, хто любить тебе і допомагає втекти від пустопорожнього саможаління й зависнути трохи на самоусвідомленні.
- До того ж після кожної нової смерті приходить нове народження.
- Я думаю про те, що все в житті розсідається на свої місця – або з часом, або від самого початку, але нам потрібно трохи надерти із себе нервових волокон, перш ніж це зрозуміти.
- Бо найбільший сором – намагатися бути не-собою. А найбільший кайф – дурити всіх, що ти – то не ти.
- Кожна людина обов'язково мусить мати свою омріяну точку «С» до якої вона тягнеться, волочиться і йде. А коли вже доходить, то мусить обов'язково проапґрейдити свої мрії і переставити точку далі. Інакше вся система деградує і нічого, крім форматування її хард-диска, цій людині не допоможе.
- Найразючіше квіти пахнуть тоді, коли починають в'янути.
- Якийсь зовсім крихітний павільйончик, сюди разом з нами запхали зі своїми фільмами поляків, румунів та опальних у себе вдома білорусів. Декотрі з них просто не зможуть дозволити собі розкоші повернутися – бацька не по-біблійному обходиться з блудними синами, а сам живучий. Довгенько їм ще стирчати у цій Європі до настання ліпших часів, творити тут, їсти, топтати північно-західний ряст.
- Я здивовано підіймаю брови, і Дафліш розуміє: він воістину охуїв.
- Треба було й тут наперед думати, але ідіоти ніколи нічого не вчаться, мда.
- справжня дружба зі мною триватиме значно довше за прозаїчний романчик. Що краще бути мені близькою людиною і залишатися надовго, ніж жити коротке життя метелика-коханця.
- Гарячі точки, як будь-яке пекло, народжують демонів.
- Але хто і де тепер визначає рамки дорослості?
- «Пріхадітє пабистрєє, я вас очень жду, а меня не ждіте, я к вам не пріду».
- І якщо є хтось, хто тебе херить, обов'язково мусить бути хтось інший, хто любить тебе і допомагає втекти від пустопорожнього саможаління й зависнути трохи на самоусвідомленні.
- До того ж після кожної нової смерті приходить нове народження.
- Я думаю про те, що все в житті розсідається на свої місця – або з часом, або від самого початку, але нам потрібно трохи надерти із себе нервових волокон, перш ніж це зрозуміти.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 22, 2020
Понравилась откровенность и свобода идей и мыслей. Не понравилось кривляние русского языка - ощущение, что Карпа не знает, как бы ещё показать своё отношение, кроме как писать русские слова украинскими буквами, это выглядит тупо. 👎
October 6, 2025
Книга просякнута 2000-ними і парочкою непоганих філософських сміхуйочків, і це певно єдине для чого її читать
January 30, 2025
2.5🌟
цю книгу варто тримати подалі від твітеру
цю книгу варто тримати подалі від твітеру
April 14, 2016
ЦИТАТЫ
Чомусь я не ставлюся до нього як до м'яса, придатного чи не придатного до траху. А саме таке в мене зазвичай ставлення до більшості чоловіків. І не вбачаю у ньому розумника чи впливового потенційного друга, з якого могла б отримувати інтелектуальний чи предметний зиск. Так я ставлюся до меншості.
Я не ходжу з ним мовчки гуляти і просто десь пити чай, як то трапляється у мене взагалі з обраними. Ніколи, зрештою, не думала, як саме я до нього ставлюся. Та й навіщо? Він же є. Він справжній. Він кохає. Усією силою свого вразливого юного серця. Повисло собі як на ниточці. А в мене у кишені бритва. Тільки: тс-с-с.
Человеческие отношения – как жвачка при жовке. Надоело жевать сегодня, прилепи на стол – дожуешь завтра.
Життя собі просто йде. Правда, інколи воно просто йде нахуй.
Сексуальність завжди у неправильності….
У стосунків є харктерна властивість – ставати звичкою. Звички бувають шкідливими чи корисними, як от обливання крижаною водою. Але поганих зажди більше. І тримаються вони міцніше. Маскуються під невід'ємну частину особистості. Виводяться психотерапевтом: 25 баксів за годину (по дружбі).
Злість – чудове заняття. Триває довго і весь час людині з собою інтересно.
Бо найбільший сором – намагатися бути не собою. А найбільший кайф – дурити всіх, що ти – то не ти.
Я люблю кожну мить свого минулого, кожен його мікро кадр – воно ж колись було інтенсивно прожитим теперішнім, так? Люблю, але не прив’язуюсь. Так само як ніколи не прив’язуюсь до людей.
А страждання – наш брутальний друг. Здирає з нас шпалери доброзичливої тупості і змушує крізь розідрані повіки появлятися в усвідомлення самих себе.
Скромність, скромність, скромність… насправді, офігенна штука. Тільки от де її взяти?
Історії кохання треба обривати там, де вони ще здаються красивими. Бо потім просто стане порожньо. Всі ці повідомлення, листи, рефлексії раптом втратять колишню силу, і ти просто страшенно дивуватимешся: куди в сраку зникла ця грьобана Атлантида почуттів? Так що тіштеся, манюшки, поки паритеся… Я от, приміром, просто професіонал у цій справі. Чим наразі зовсім не пишаюся. Хіба навчилася регулювати рівень болю, як вогонь конфорки газової плитки, щоби повільно варити на ньому бульйон із субпродуктів творчості…
Найразючіше квіти пахнуть тоді, коли починають в’янути.
Але не можна, в жодному разі не можна прив'язуватися до місць. Як і до людей. Тільки свобода забезпечує справжнє кохання. Справжню дружбу. Справжнє все.
Мені, можливо, потрібен хтось такий, як він – старший, у певних речах досвідченіший і більш харизматичний, аніж я. Щоби поряд із ним моє мислення розквітало суцвіттями незацофаних кадрів, композицій, динамічних ходів і просто недозволеними поєднаннями кольорів. Щоби я придумувала людям нові емоції і нові вирази облич. Щоби люди – актори і неактори – їх втілювали. Нові моделі поведінки. Поряд із ним я почуваюся десь по сусідству зі своєю Небесною Батьківщиною.
«Сестра! Коли продуплишся, припіздячуй в центр, йобнемо пивка!»
Мрії збуваються. Красиві мрії збуваються завжди.
Так у нас з’явився червоний кабріолет. Марка значення не має. Звемо його просто – «білочка».
Я люблю, коли чоловіки почуваються сильнішими й досвідченішими. Вони тоді такі милі…
– Ти мучишся тим, що ти зла. А в мене інша проблема. Я невірний.
– Дружині? – питаю з тихою посмішкою, бо він і не підозрює, що в мене є:
а) чоловік;
б) майбутній чоловік;
в) харизматичний коханець;
г) інші звірі.
Але не так сталося, як масторбувалося.
Ви спитаєте, якого рожна займатися цим саме в машині на повній швидкості? Ну, а хто винен, що на трасі Київ – Харків ніхто не додумався посадити жодного пристойного лісочка?…
Атаки долі треба зустрічати несподіванками. Долю треба дивувати, і тоді вона буде до вас доброю, або просто дасть вам волю. Особливо якщо це була не доля, а так собі «доленька».
- Вона…гм.. висока. Така як я.
- Ого як класно. – Я по черзі то заздрю високим дівчатам, то вбачаю в них подібність до конячок і теж їх люблю. Ну так бо хто не любить конячок?
Чомусь я не ставлюся до нього як до м'яса, придатного чи не придатного до траху. А саме таке в мене зазвичай ставлення до більшості чоловіків. І не вбачаю у ньому розумника чи впливового потенційного друга, з якого могла б отримувати інтелектуальний чи предметний зиск. Так я ставлюся до меншості.
Я не ходжу з ним мовчки гуляти і просто десь пити чай, як то трапляється у мене взагалі з обраними. Ніколи, зрештою, не думала, як саме я до нього ставлюся. Та й навіщо? Він же є. Він справжній. Він кохає. Усією силою свого вразливого юного серця. Повисло собі як на ниточці. А в мене у кишені бритва. Тільки: тс-с-с.
Человеческие отношения – как жвачка при жовке. Надоело жевать сегодня, прилепи на стол – дожуешь завтра.
Життя собі просто йде. Правда, інколи воно просто йде нахуй.
Сексуальність завжди у неправильності….
У стосунків є харктерна властивість – ставати звичкою. Звички бувають шкідливими чи корисними, як от обливання крижаною водою. Але поганих зажди більше. І тримаються вони міцніше. Маскуються під невід'ємну частину особистості. Виводяться психотерапевтом: 25 баксів за годину (по дружбі).
Злість – чудове заняття. Триває довго і весь час людині з собою інтересно.
Бо найбільший сором – намагатися бути не собою. А найбільший кайф – дурити всіх, що ти – то не ти.
Я люблю кожну мить свого минулого, кожен його мікро кадр – воно ж колись було інтенсивно прожитим теперішнім, так? Люблю, але не прив’язуюсь. Так само як ніколи не прив’язуюсь до людей.
А страждання – наш брутальний друг. Здирає з нас шпалери доброзичливої тупості і змушує крізь розідрані повіки появлятися в усвідомлення самих себе.
Скромність, скромність, скромність… насправді, офігенна штука. Тільки от де її взяти?
Історії кохання треба обривати там, де вони ще здаються красивими. Бо потім просто стане порожньо. Всі ці повідомлення, листи, рефлексії раптом втратять колишню силу, і ти просто страшенно дивуватимешся: куди в сраку зникла ця грьобана Атлантида почуттів? Так що тіштеся, манюшки, поки паритеся… Я от, приміром, просто професіонал у цій справі. Чим наразі зовсім не пишаюся. Хіба навчилася регулювати рівень болю, як вогонь конфорки газової плитки, щоби повільно варити на ньому бульйон із субпродуктів творчості…
Найразючіше квіти пахнуть тоді, коли починають в’янути.
Але не можна, в жодному разі не можна прив'язуватися до місць. Як і до людей. Тільки свобода забезпечує справжнє кохання. Справжню дружбу. Справжнє все.
Мені, можливо, потрібен хтось такий, як він – старший, у певних речах досвідченіший і більш харизматичний, аніж я. Щоби поряд із ним моє мислення розквітало суцвіттями незацофаних кадрів, композицій, динамічних ходів і просто недозволеними поєднаннями кольорів. Щоби я придумувала людям нові емоції і нові вирази облич. Щоби люди – актори і неактори – їх втілювали. Нові моделі поведінки. Поряд із ним я почуваюся десь по сусідству зі своєю Небесною Батьківщиною.
«Сестра! Коли продуплишся, припіздячуй в центр, йобнемо пивка!»
Мрії збуваються. Красиві мрії збуваються завжди.
Так у нас з’явився червоний кабріолет. Марка значення не має. Звемо його просто – «білочка».
Я люблю, коли чоловіки почуваються сильнішими й досвідченішими. Вони тоді такі милі…
– Ти мучишся тим, що ти зла. А в мене інша проблема. Я невірний.
– Дружині? – питаю з тихою посмішкою, бо він і не підозрює, що в мене є:
а) чоловік;
б) майбутній чоловік;
в) харизматичний коханець;
г) інші звірі.
Але не так сталося, як масторбувалося.
Ви спитаєте, якого рожна займатися цим саме в машині на повній швидкості? Ну, а хто винен, що на трасі Київ – Харків ніхто не додумався посадити жодного пристойного лісочка?…
Атаки долі треба зустрічати несподіванками. Долю треба дивувати, і тоді вона буде до вас доброю, або просто дасть вам волю. Особливо якщо це була не доля, а так собі «доленька».
- Вона…гм.. висока. Така як я.
- Ого як класно. – Я по черзі то заздрю високим дівчатам, то вбачаю в них подібність до конячок і теж їх люблю. Ну так бо хто не любить конячок?
January 23, 2015
Well, every teen has a time in live looking for oneself. I think I've done it quite late and through Karpa's work. Good read! Controversial, but good.
Displaying 1 - 7 of 7 reviews