перший в українській літературі авантюрно-еротичний роман
Герой Шпиткового роману «Вирід», який «так безпардонно обнажив себе перед читачем» (за Петром Карманським), мав риси абсолютно новаторського типажу і вигравав цілими гамами табуйованих до того часу почуттів (Іван Лучук)
"Хто, читаючи молодим його автобіографічний роман «Вирід», що був передтечею оповідань Джека Лондона або Лока, не нагадує ще й тепер цього тремтіння душі, яке цей зідеалізований в романі анархіст життя будив у ньому, родячи заздрість, а заразом подив для героя, що так безпардонно обнажив себе перед читачем?" (Петро Карманський)
Довго не міг щось читати в цих умовах війни. Але ця повість "зайшла". Дуже цікавий приклад екзистенціалістської прози. Ще більш цікаво, що це український автор поч. ХХ століття.
ця книжка в українській літературі просто не має аналогій. вийшла друком 1901 року, але це предтеча і екзистенціялізму, і ще якихось дуже особистісних речей. це справжня контркультура. автор чимало рис своєї авантурної і загадкової біографії передав своєму героєві. це той випадок, коли біографія автора і твір взаємно доповнюють один одного з того часу дещо схожою (але не за манерою) книжкою є "Огні горять" Михайла Яцкова. а взагалі "Вирід" Осипа Шпитка, цього першого богемника на галицькім ґрунті, батяра і анархіста - явище наскрізь ориґінальне. найліпші рекомендації