What do you think?
Rate this book
Страна Моксель, или открытие Великороссии #1
Країна Моксель, або Московія
У книжці повідомляються факти, взяті з історичних джерел, що свідчать про справжню історію Російської імперії у невикривленому вигляді. Книжка дає змогу пізнати причини замовчування й викривлення правди офіційною радянською історіографією про московитів і Московське князівство.
Працю рекомендовано для студентів різних країн як історичний посібник.
Працю рекомендовано для студентів різних країн як історичний посібник.
376 pages, Hardcover
First published January 1, 2002
12 people are currently reading
93 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
October 7, 2020
Головне, про що треба пам'ятати, коли читаєш цю книгу - що це не науковий твір, хоча по формі він має певні претензії в цьому жанрі: відсутність сюжету, аналіз, посилання на першоджерела. Але разом з тим книга глибоко пронизана емоціями автора, а факти місцями перекручені. Тим не менш автор дає безліч посилань на джерела і всі бажаючі можуть перевірити факти, викладені автором, та скласти про них власну думку.
Разом з тим книга буде цікава всім, хто цікавиться історією України та Росії і готові переглянути "класичні" теорії, започатковані (а частково сфальшовані) ще Карамзіним. Також книга цінна в якості засобу контр-пропаганди російських істориків.
Разом з тим книга буде цікава всім, хто цікавиться історією України та Росії і готові переглянути "класичні" теорії, започатковані (а частково сфальшовані) ще Карамзіним. Також книга цінна в якості засобу контр-пропаганди російських істориків.
February 3, 2023
Незважаючи на таке сильне упередження ставлення, матеріал викладено в логічну структуру з обґрунтуванням своєї думки. Автор наводить багато цитат й посилань на першоджерела, дуже похвально.
"Черговий доважок брехні" надто часто наводиться автором, але це мабуть і було його головною метою - показати всю цю неправду й перекручення на користь псевдоісторії російської державності.
Якб не такі емоційні всплески автора (особливо під кінець книги, де він напряму звертається до Лужкова, Жириновського і Солженіцина), то було б 5/5 і рекомендація в шкільну програму.
"Черговий доважок брехні" надто часто наводиться автором, але це мабуть і було його головною метою - показати всю цю неправду й перекручення на користь псевдоісторії російської державності.
Якб не такі емоційні всплески автора (особливо під кінець книги, де він напряму звертається до Лужкова, Жириновського і Солженіцина), то було б 5/5 і рекомендація в шкільну програму.
October 30, 2024
"Стоїть москва на вигадках незрушно."
Цим все сказано.
Я, звісно, завжди вважала, що історія - це найнеточніша наука, дані котрої змінюються зі швидкістю світла за велінням можновладців та "еліти".
Я розумію, що фактично кожна країна намагалася відбілити свою репутацію, прикрасивши якісь факти, а якісь і взагалі знищивши, але щоб привласнювати історію інших держав і знищувати їхню ідентичність - це вже занадто!
Якраз у цій частині трилогії автор (дослідник історії) розповідає покроково як все це починалося.
Звісно, що ми все одно напевне нічого не знаємо, але найкраща ідея - збирання і порівняння історичних фактів із різних джерел, особливо із зарубіжних.
Істина все одно десь посередині.
Та й зараз ми гарно бачимо на власні очі, як поrєбрік обманює увесь світ і маніпулює своїми вигадками.
Звісно, книга дуже пізнавальна вартує уваги абсолютно всіх, але, на жаль, це не мій жанр, і я трішки мучилася. Розумію, що потрібно прочитати всі роботи автора, але не знаю, коли наважуся.
P.S. А ще я пригадала про Ярославльський мультимедійний музей нової хронології (є у гуглі). Там вони втирають, що всі мови і релігії походять від них, Колумб також їх громадянин, і що єгипетські піраміди були виготовлені за рос. запатентованою технологією. Ну і вся інформація у такому ж дусі. І вони ж свято вірять у цю нісенітницю!
Хочеться і сміятися, і плакати.
А ви любите читати історичний нонфік?
Не лякає надлишок імен, дат і подій?
Цим все сказано.
Я, звісно, завжди вважала, що історія - це найнеточніша наука, дані котрої змінюються зі швидкістю світла за велінням можновладців та "еліти".
Я розумію, що фактично кожна країна намагалася відбілити свою репутацію, прикрасивши якісь факти, а якісь і взагалі знищивши, але щоб привласнювати історію інших держав і знищувати їхню ідентичність - це вже занадто!
Якраз у цій частині трилогії автор (дослідник історії) розповідає покроково як все це починалося.
Звісно, що ми все одно напевне нічого не знаємо, але найкраща ідея - збирання і порівняння історичних фактів із різних джерел, особливо із зарубіжних.
Істина все одно десь посередині.
Та й зараз ми гарно бачимо на власні очі, як поrєбрік обманює увесь світ і маніпулює своїми вигадками.
Звісно, книга дуже пізнавальна вартує уваги абсолютно всіх, але, на жаль, це не мій жанр, і я трішки мучилася. Розумію, що потрібно прочитати всі роботи автора, але не знаю, коли наважуся.
P.S. А ще я пригадала про Ярославльський мультимедійний музей нової хронології (є у гуглі). Там вони втирають, що всі мови і релігії походять від них, Колумб також їх громадянин, і що єгипетські піраміди були виготовлені за рос. запатентованою технологією. Ну і вся інформація у такому ж дусі. І вони ж свято вірять у цю нісенітницю!
Хочеться і сміятися, і плакати.
А ви любите читати історичний нонфік?
Не лякає надлишок імен, дат і подій?
June 19, 2022
Обов’язкова для прочитання література
August 1, 2022
"Найбільше лихо російської людини - незнання власної історії!"
June 8, 2016
Книга яку безумовно мусить прочитати кожен українець.
Її важко назвати науковою, скоріш її місія — просвітництво. За це вона, як і в свій час Історія України-Русі Микола Аркас отримала певну порцію бруду від „офіційних“ істориків, проте історикам України, особливо місцевим, що знаходяться на утримані в платників податків, завжди слід пам'ятати, що вони потрібні доти, доки існує незалежна Україна, а Україна існує доти, доки українці відчувають себе українцями й пам'ятають своє коріння. І популярна книга, яку читають сотні тисяч, часто важить тут більше, ніж науковий талмуд і сотні статей в нікому не цікавих журналах.
Концепція викладена в книзі повністю перевертає розуміння історії східнослов'янських народів накинуте нам російським і радянським імперіялізмом. Концепція ще не відшліфована, в ній можна знайти недоліки та помилки, втім книга постійно посилається на джерела і рясніє цитатами з документів, літописів та історичних праць класичних російських істориків. В цьому плані книгу можна порівняти з книгами Фрейда, Солженіцина, Суворова-Рєзуна — вони не сформували остаточну версію, але привернули увагу до проблеми. З іншого боку, книга не претендує на науковість, але й опонує вона псевдонауковій пропагандистській версії історії, що її більшість „народжених в СРСР“ та сучасних росіян вивчають в школі і яка немає нічого спільного з історичною „правдою“.
Це була лірика. Тепер про саму книгу.
Книга складається з трьох частин.
В першій частині, „Великороси“, автор розглядає походження російського народу і піддає критиці класичну російську версію, про слов'ян, що начебто мігрували на північ рятуючись від Степу. За автором, в бідні північні землі мігрували перш за все князі-невдахи зі своїми дружинами та духівництво, ніякої слов'янизації місцевого населення не відбулося. З часом була накинута мова та релігія, проте ніякого спільного коріння „три братських народи“ не мають. Й справді, якщо ми не вважаємо, що скандинавські князі й дружина перетворила слов'ян на норманів, чому ми повинні вважати, що слов'янсько-скандинавські князі й дружини перетворили фіно-угрів на слов'ян?
Ставлення князів-вигнанців до місцевої фіно-угорської людності було ставленням завойовника до підкоренного. Традиції тиранії князів й рабства простого народу, притаманні північним князівствам зберіглися в пізніші часи Московії, імперії, радянської імперії та сучасної Росії й не мають нічого спільного з вічевими традиціями Київа, Новгорода, сильними боярами-шляхтою в українських та білоруських землях.
В другій частині, „Звідки походить Москва та Московія“ автор розглядає фальсифікацію „російської“ історії від часів монгольської навали.
Згадується діяльність історичної комісії часів Катерини II, що знищила і відредагувала сотні історичних документів. Найкричущій випадок, мабуть, це ситуаціях навколо „Повісті врємєнних літ“. Ще „репресований“ за „вільнодумство“ Татіщєв згадував, що бачив її в кількох редакціях. Секретар Катерини писав, що тримав в руках оригінал. Але після діяльності її історичної комісії всі оригінали й редакції „зникли“, а до нас дійшли літописні „зводи“ з однією редакцією „Повісті“.
Автор вважає згадку про заснування Москви в XII столітті сфальшованою й відносить її заснування до 1272 року, коли вона вдруге була зафіксована в джерелах.
Велика частина розділу присвячена історії Олександра Невського, що зрадив своїх родичів (брата Андрія та його союзника — Андрія Галицького), які намагалися боронитись від монголів, з їх допомогою втопив в крові Новгород та північні князівства, що не збиралися коритись, й зрештою був (факт відомий, але замовчуваний) побратимом сина Батия Сартака.
В останній частині, „Початок збирання землі російської“ розглядається як підступністю та зрадою, користуючись монголами московські князі підкорювали північні землі. Згадується геноцид новгородців, внаслідок якого зникли слов'яни на Півночі. Наголошується, що в битві з темником Мамаєм Дмитро Донський фактично захищав правлячий дім. Оповідається відома, але замовчувана історія зречення Івана Грозного, васальна залежність московського князя від кримського хана та ін.
В Епілозі, „Сучасні спадкоємці Золотої Орди“, написаній вочевидь в 90-х чи на початку 2000-х, автор застерігає проти неоімперіялізму сучасної Росії. Як бачимо з останніх подій, на жаль, своєчасно українці автора не почули...
Її важко назвати науковою, скоріш її місія — просвітництво. За це вона, як і в свій час Історія України-Русі Микола Аркас отримала певну порцію бруду від „офіційних“ істориків, проте історикам України, особливо місцевим, що знаходяться на утримані в платників податків, завжди слід пам'ятати, що вони потрібні доти, доки існує незалежна Україна, а Україна існує доти, доки українці відчувають себе українцями й пам'ятають своє коріння. І популярна книга, яку читають сотні тисяч, часто важить тут більше, ніж науковий талмуд і сотні статей в нікому не цікавих журналах.
Концепція викладена в книзі повністю перевертає розуміння історії східнослов'янських народів накинуте нам російським і радянським імперіялізмом. Концепція ще не відшліфована, в ній можна знайти недоліки та помилки, втім книга постійно посилається на джерела і рясніє цитатами з документів, літописів та історичних праць класичних російських істориків. В цьому плані книгу можна порівняти з книгами Фрейда, Солженіцина, Суворова-Рєзуна — вони не сформували остаточну версію, але привернули увагу до проблеми. З іншого боку, книга не претендує на науковість, але й опонує вона псевдонауковій пропагандистській версії історії, що її більшість „народжених в СРСР“ та сучасних росіян вивчають в школі і яка немає нічого спільного з історичною „правдою“.
Це була лірика. Тепер про саму книгу.
Книга складається з трьох частин.
В першій частині, „Великороси“, автор розглядає походження російського народу і піддає критиці класичну російську версію, про слов'ян, що начебто мігрували на північ рятуючись від Степу. За автором, в бідні північні землі мігрували перш за все князі-невдахи зі своїми дружинами та духівництво, ніякої слов'янизації місцевого населення не відбулося. З часом була накинута мова та релігія, проте ніякого спільного коріння „три братських народи“ не мають. Й справді, якщо ми не вважаємо, що скандинавські князі й дружина перетворила слов'ян на норманів, чому ми повинні вважати, що слов'янсько-скандинавські князі й дружини перетворили фіно-угрів на слов'ян?
Ставлення князів-вигнанців до місцевої фіно-угорської людності було ставленням завойовника до підкоренного. Традиції тиранії князів й рабства простого народу, притаманні північним князівствам зберіглися в пізніші часи Московії, імперії, радянської імперії та сучасної Росії й не мають нічого спільного з вічевими традиціями Київа, Новгорода, сильними боярами-шляхтою в українських та білоруських землях.
В другій частині, „Звідки походить Москва та Московія“ автор розглядає фальсифікацію „російської“ історії від часів монгольської навали.
Згадується діяльність історичної комісії часів Катерини II, що знищила і відредагувала сотні історичних документів. Найкричущій випадок, мабуть, це ситуаціях навколо „Повісті врємєнних літ“. Ще „репресований“ за „вільнодумство“ Татіщєв згадував, що бачив її в кількох редакціях. Секретар Катерини писав, що тримав в руках оригінал. Але після діяльності її історичної комісії всі оригінали й редакції „зникли“, а до нас дійшли літописні „зводи“ з однією редакцією „Повісті“.
Автор вважає згадку про заснування Москви в XII столітті сфальшованою й відносить її заснування до 1272 року, коли вона вдруге була зафіксована в джерелах.
Велика частина розділу присвячена історії Олександра Невського, що зрадив своїх родичів (брата Андрія та його союзника — Андрія Галицького), які намагалися боронитись від монголів, з їх допомогою втопив в крові Новгород та північні князівства, що не збиралися коритись, й зрештою був (факт відомий, але замовчуваний) побратимом сина Батия Сартака.
В останній частині, „Початок збирання землі російської“ розглядається як підступністю та зрадою, користуючись монголами московські князі підкорювали північні землі. Згадується геноцид новгородців, внаслідок якого зникли слов'яни на Півночі. Наголошується, що в битві з темником Мамаєм Дмитро Донський фактично захищав правлячий дім. Оповідається відома, але замовчувана історія зречення Івана Грозного, васальна залежність московського князя від кримського хана та ін.
В Епілозі, „Сучасні спадкоємці Золотої Орди“, написаній вочевидь в 90-х чи на початку 2000-х, автор застерігає проти неоімперіялізму сучасної Росії. Як бачимо з останніх подій, на жаль, своєчасно українці автора не почули...
January 19, 2015
Вперше прочитав книгу на сайті "Українське життя в Севастополі"
Хороша книга. Рекомендую кожному.
Хороша книга. Рекомендую кожному.
Displaying 1 - 8 of 8 reviews