Вишня і я

by Oleksij Tschupa, Олексій Чупа

Ярчик і не підозрює, що найважливішою людиною у його житті стане маленька дівчинка, яку він випадково зустрів у крамниці. Спочатку трохи сторожко і боязко, а чимдалі — тим легше і невимушеніше вони повністю змінюють життя одне одного. Вишня дізнається, а Ярчик по-новому відкриває для себе, якою важкою і водночас потрібною ношею є відповідальність, що таке справжня турбота і наскільки цінним є здобути чиюсь беззастережну довіру.

128 pages, Hardcover

Published January 1, 2016

Reviews

[Olha Brailiak · Rating 3 out of 5]

Абсолютно нереалістична історія з надто прямолінійними і такими ж нереальними героями.

Є багато милих деталей і натяків на якісь важливі питання, але що хотів цим сказати автор я так і не зрозуміла.

[Anastasia Yevtushenko · Rating 3 out of 5]

Я не знаю, навіщо я це прочитала…

[Roma_ · Rating 4 out of 5]

Законсервированное лето, которым нужно лакомиться в феврале.

[Тетяна Савченко]

прочитала за дві поїздки в маршрутці. Починаю розуміти тих, хто журиться за великим романом. ну шо це - на один зуб)) коли крізь текст, як крізь хащі дерешся - воно норм, а коли просто оповідають нехитру історійку - надто вже блискавично пролітає.
Отже, між "Здрастуйте, містер Бог, це Анна" і "Покинуте кроленя" впевнено перемагає "Покинуте кроленя". Олексію, ти бачив це аніме? якщо ні - позир)) (та й книжку Фінна не завадило би, якщо ще ні, сильна річ)
Для "своїх" автор втиснув у сюжет цитату з пророка котовласників нашого покоління Олега Романенка))
Багатьом не подобається ідеалізм ситуації, постійно від різних людей чула: не буває так, щоб от просто взяти з вулиці дитину і нічо. Мені би теж трохи легше читалося, якби додано було ну бодай фразочку "на колінах дівчинка тримала теку з документами". бо фігзна, як він її збирається в школу віддавати.
Хоча якщо Чупа писатиме продовження, він міг би всю цю критику пустити в компост і зробити елементом сюжету: ось Ярчик стикається із тим, що в цьому суспільстві не можна просто так, без нудної бюрократії і неприємних людей, іти разом по жизні і збирати кульбабки. Виникає особистісний конфлікт - хто ж важливіший, внутрішня дитина чи реальна дитина? - і хоча відповідь очевидна, намагатиметься боротися і за внутрішню також.

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Цю книгу я можу назвати словами "мила", "кумедна", "смішна". Вона якась така наївна, проста і легка, що я не можу знайти для відгуку слів.

Це розповідь про незвичайну дружбу: дорослого чоловіка та маленької дівчинки. Нічого кримінального.

Просто вони знайшли одне одного в складний момент свого життя. Рахували апельсинами дні, які провели разом, опікувались одне одним, жартували і насолоджувались літом.

Це книга-розвантажувач мізків.
Прочитати - і ні про що не думати.

Підти погладити котика, обійняти когось, спіймати метелика, приготувати млинці.

Ніжно сказати близькій людині: "Ти тільки бережи себе, я ж переймаюся!" Тут немає розвитку сюжету, швидкої зміни подій.

По суті тут нічого не відбувається. Це як читати когось в інстаграмі: от дивишся на людину, ніби і відбувається щось в її житті, а чим насправді вона живе?
Ти не знаєш.
Так і з цією книгою.

Мені здається, я знайшла дерево😀🌳🍒 Вишня - це не просто ім'я дівчинки в історії, але і дерево таке.

Це ж очевидно!
Така історія на один раз. Мені незвичний такий жанр: я звикла до того, що дочитую книгу, а тоді ще день копирсаюсь в думках, вікіпедії, ютубі, аналізую. Словом, гружусь по повній програмі. А з цією книгою не так. Дочитала... І підвисла. І що? І нічого. Отак і життя минає. Нічого конкретного, а стільки буденного і важливого в деталях!

[Anna · Rating 4 out of 5]

Мила історія про дитинство та людяність.
Ярчик непомітно рухається по лінії свого життя, майже на автопілоті. Люди приходять та покидають його але то не має важливого впливу на Ярчика.
Аж поки він не зустрічає людину яка міняє все це, дитину, яка наповнює його життя радощами, наівною, простою, щирою енергією якої йому бракувало. І так, несподівно Ярчик міняється, вперше в житті відкриває своє серце для когось повністю.
Як на мене, то це історія про те як важливо мати зв‘язок з тим що важливо, з дитячою радістю і світоглядом. Нам всім є чого повчитися у дітей.
Історія була б ще кращою якби не траплялись заїджені стереотипи типу ‚дикунів в Африці які мають багато богів‘. Хоча Африка то здоровенний континент де країни відрізняються одна від одної, і більшість країн в Африці переважно християнскі та/або мусульманські. Також трохи знітило речення про те що ‚видно що в квартирі живе жінка і тому так чисто і прибрано‘ і хоча автор зазначив що то він сам почав прибирати. Але все рівно, ну досі чіпляти ці гендерні стереотипи. Я як жінка бачу які вони бувають шкідливі. Прибирати, готувати, жити має вміти кожен.
Книга все рівно дуже позитивна, легка, майже як для дітей. Це добре що у Ярчика з‘явився поштовх до дбання про Вишню, прибирання і готування і т.д. Але все ж найкращим в його характері це спроможність піддатися впливу енергії дічини і розділити її радості та проблеми.

[Natalka · Rating 5 out of 5]

Буду хвалити, бо дуже сподобалося) Мені радили цю книжку, і порада виявилася слушною. "Вишня і я" чимось нагадує аніме жанру джьосей, але для мене це тільки плюс. А загалом ця повість зловила за хвостик літо і зберегла його на своїх сторінках. Вона мені пахне дитинством і чимось теплим. І додаткові бонуси - Котіївка і Котецьк, дільниці, шахти і заводи. А ще ж є закон терезості, саджання абрикосових кісточок і читання Астрід Ліндгрен у дворі під деревами. Здається, деякі речі є універсальними для дитинства людей певного покоління.
От. Не можу визначитися, яка ця книжка - дитяча, доросла чи підліткова, але вона однозначно про любов, дружбу і турботу.

[Julia Chupryna · Rating 3 out of 5]

Дитинство завжди пахне літом, принаймні для мене. У цьому аспекті у нас з автором ідилія - три місяці тепла, світла і гасання на вулиці + маленька героїня, що уособлює собою всі дитячі приємнощі описані так, що мимоволі згадуєш свої пригоди і незграбності у цьому віці. Із бажаного - хотілося б більше динаміки і насиченості сюжету (хоча, це скоріш особисті забаганки) і трішки різноманітнішої мови (знову придираюсь, бо книга такого роду не передбачає мовні викрутаси). Але як приємно, що хоч десь у цьому світі на книжних полицях стоятиме сонячна історія про двох чудернацько-щасливих і відданих один одному дітей із щасливим фіналом. Навіть лише заради цього її варто взяти до рук!

[Neesa · Rating 3 out of 5]

История фантастическая немного... Парень находит в магазине покинутую мамой девочку и вот так сразу становится ей родителем. Описывается детство и разные моменты описанные с точки зрения пятилетнего ребёнка, но задумка немного странная.

[Iryna · Rating 4 out of 5]

Приємна літня казочка. Хоча абсолютно нереальна. Але відчуття залишились літніми і сонячними. І захотілось помаранчів. :)

[main_stream · Rating 4 out of 5]

Cure :)

[Вика Медведь · Rating 5 out of 5]

виходить, якщо дуже чекати і ��уже вірити, метелик знайде твоє вікно.

[Олена Осіпова · Rating 2 out of 5]

Нуууууу... Таке. Книжка на пару годин з перервами. Сюжет... Відсутній. Мова... Трохи незграбно, та загалом норм. Більше не купуватиму книжки наосліп.

[Ганна Халімон · Rating 4 out of 5]

Гарна літня історія про терезість життя))), відповідальне батьківство, щасливе дитинство, апельсинові мармизки, любов до читання і поборені страхи

[morus alba · Rating 5 out of 5]

Весь час мене не покидало відчуття, що читаю сон головного героя, ну бо не може сюжет бути ані правдою, бо занадто неймовірний, ані вигадкою, бо дуже правдоподібний. Легка і чарівна повість.

[Анна · Rating 4 out of 5]

Чоловіки і діти однаково щасливі!
Я уявлення не маю де Олексій Чупа бере ідеї для своїх книг, але вони - чудові!
Поки на першому місці мого персонального рейтингу "10 слів про вітчизну", але "Вишня і Я" не сильно поступається.
Уявіть собі: ви чоловік, вам трішки за 30, від вас пішла чергова пасія, та ще й забрала з собою кота... І тут... ви знаходите маленьку дівчинку. В супермаркеті. І забираєте її до себе в дім. Купуєте щодня фрукти. І розумієте, що вам є про кого турбуватись.
Насправді, якщо спробувати не думати, як дорослий ("І що, поліція на це не зважає", "Невже сусіди не помітили", "А як вона піде в школу без документів", "Дитина - це ж не кіт, як її можна була отак підібрати і не думати про майбутнє") то книга виглядає дуже доброю.
По-перше, вона написана простими реченнями. Напевне, востаннє я читала щось подібне два роки тому. Це були історії у стилі Фейсбук Зої Канзажи. Направду мені імпонує простота тексту, адже не всі можуть маленькими фразами передати глибину змісту та настрій героя.
"Вишя і Я" - це книга про дорослих (Ярчика, який живе у невеличкому містечку і має робітничу професію) та дітей (Вишню, яка тепер живе з Ярчиком). Вона дає можливість зрозуміти, як важливо лишити у собі дитину. Оте маля, якому все цікаво, яка досліджує все навкруг, яка так щиро і беззаперечно вірить у чудо...
Можливо, хтось побачить у книзі примітивізм, адже дія відбувається лише у двох локаціях (якщо відкинути магазин): в квартирі та на подвір'ї будинку. До того ж ту описані прості й буденні речі. Однак, як хочеться опинитись у тому дворі і побачити абрикоси, які посадили Ярчик і Вишня... І хочеться теж започаткувати якесь свято, щоб відзначати його на природі і воно були лише ваше.
Олексію Чупі якимось дивним чином вдається лишати у читача відчуття затишку і тихого щастя... Треба лише перегорнути останню сторінку книги і посміхнутись!

[Julka · Rating 5 out of 5]

дуже тепла, затишна і просто добра історія про 100 помаранчів літа, про Ярчика-велетня і про маленьку дівчинку Вишню, а ще про Метелика, який обовязково колись прилетить і про закон терезості. а ще трішки сумна, але тріііішки-трішки!
саме після таких книжок стає добре на душі і хочеться посміхатися і передавати це добро далі по світу, всім-всім людям, щоб і їм теж було добре:)
так що добра вам усім;)

[Yaroslav · Rating 5 out of 5]

книжка про Ярчика, тільки 5. Просто читаєш і розслабвляєшся) одна із моїх улюблених книжок!