Герой роману «Вовчий місяць», колишній вчитель історії, під Новий рік в глушині українських лісів відкопує унікальну знахідку. В цей же час один з найвпливовіших магнатів Південної Америки таємно вирушає в Україну, де на момент його приїзду скоєно кривавий резонансний злочин – масовий розстріл людей. Не пов´язані, на перший погляд, між собою події стають основою карколомного сюжету, де головний герой змушений протистояти цілому світу. Проти нього безжальна корумпована система, готова в будь-який момент знищити непокірну людину, яка, ніби скабка на гладенькій дошці, заважає усім. Чи можливо перемогти в такій ситуації?
Рукопис роману нагороджено Спецвідзнакою Міжнародного літературного конкурсу «Гранд-Коронація слова - 2015».
Автор явно загубився в 90-х, поняття не має про елементарну сучасну техніку, супутниковий зв'язок для нього - це якась магія, яка і мобільний телефон знайде, і ноутбук, а програміст - людина, що знаходить на супутниковій карті людей. Шифр, використаний при "шифруванні" номера телефона, примусив мене плакати, такого навіть в 19му столітті не використовували. Все би нічого, бо сюжет і його опис таки більш-менш, але він повністю розвалюється для людини, яка хоч трохи знайома з мобільним телефоном. Ну і ще глибока зневага до власної країни, яка в купі з політичними "роздумами" героїв відверто дратує.
Гарний детектив, але щонайменше 15% - це ниття, як в Україні все погано, наче за методичкою проросійських каналів під час противладної кампанії: дороги - жах, влада - злочинці, всі українці - бидло та шахраї, а хто ні - то вже виїхав на заробітки або пмж... Ну дуже важко таке читати...
автору дуже болить все те, що відбувається навколо. і він виливає її майже на кожній сторінці. кращий жарт в книзі - ІТшник поїхав на заробітки в Аргентину))))