What do you think?
Rate this book
Дім у Бейтінґ Голлов
Події, що про них розповідає Василь Махно у дебютній збірці короткої прози, відбуваються за різних часів і на різних континентах, проте хай у чиї вуста вкладено історію – чоловіка за п’ятдесят, літньої вдови чи малого хлопчиська, – їм віриш. Адже оповідання позбавлені будь-яких авторських узагальнень, висновків чи напучувань. Це безсторонні розповіді про долі цілком різних людей, чесні й позбавлені пафосу. Але саме чесність і позірна простота очуднює цю прозу, звичні на перший погляд і невибагливі деталі додають таємничості і не відпускають читача від першої і до останньої сторінки.
176 pages, Hardcover
First published July 6, 2015
6 people are currently reading
122 people want to read
About the author
Vasyl Makhno
35 books14 followersВасиль Махно (1964, Чортків, Україна) – український письменник та перекладач. З 2000 року живе та працює в США. Лауреат премії Книга року BBC у 2015 році за роман Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015).
У період з 1993 по 2019 рік видав 13 поетичних збірок, серед яких найвідомішими є 38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше (Київ, Критика, 2004), та Паперовий міст (Львів: ВСЛ, 2017)
У період з 2015 по 2019 рік видав три художні книги: Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015), Околиці та пограниччя (Київ: Yakaboo Publishing, 2019) та Вічний календар (Львів: ВСЛ, 2019).
У період з 2006 по 2011 рік видав дві збірки есеїстики книги: Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн (Київ, Критика 2006) та Котилася торба (Київ: Критика 2011).
У 2007 році як драматург видав одразу дві п’єси Coney Island: драма-оперета (Київська Русь. Одеса. Хвилі, 2007) та Bitch/Beach Generation (Кур'єр кривбасу, 2007).
Як перекладач видав україномовні переклади польських поетів Збіґнєва Герберта Струна світла (Тернопіль, Лілея 1996), та Януша Шубера Спійманий у сіть (Київ, Критика, 2007).
Вірші та прозу Махна перекладено десятками мовами, зокрема польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, ідишом, та івритом. Так окремими виданнями виходили переклади його творів польською: Wędrowcy (Poznań, 2003), 34 wierszy o Nowym Jorku i nie tylko (Wrocław, 2005); румунською: Fiecare obiect îşi are locul său (Craiova, 2009); англійською: Thread: And Selected New York Poems (New York, 2009) тощо.
У період з 1993 по 2019 рік видав 13 поетичних збірок, серед яких найвідомішими є 38 віршів про Нью-Йорк і дещо інше (Київ, Критика, 2004), та Паперовий міст (Львів: ВСЛ, 2017)
У період з 2015 по 2019 рік видав три художні книги: Дім у Бейтінґ Голлов (Львів: ВСЛ, 2015), Околиці та пограниччя (Київ: Yakaboo Publishing, 2019) та Вічний календар (Львів: ВСЛ, 2019).
У період з 2006 по 2011 рік видав дві збірки есеїстики книги: Парк культури та відпочинку імені Ґертруди Стайн (Київ, Критика 2006) та Котилася торба (Київ: Критика 2011).
У 2007 році як драматург видав одразу дві п’єси Coney Island: драма-оперета (Київська Русь. Одеса. Хвилі, 2007) та Bitch/Beach Generation (Кур'єр кривбасу, 2007).
Як перекладач видав україномовні переклади польських поетів Збіґнєва Герберта Струна світла (Тернопіль, Лілея 1996), та Януша Шубера Спійманий у сіть (Київ, Критика, 2007).
Вірші та прозу Махна перекладено десятками мовами, зокрема польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, ідишом, та івритом. Так окремими виданнями виходили переклади його творів польською: Wędrowcy (Poznań, 2003), 34 wierszy o Nowym Jorku i nie tylko (Wrocław, 2005); румунською: Fiecare obiect îşi are locul său (Craiova, 2009); англійською: Thread: And Selected New York Poems (New York, 2009) тощо.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 36 reviews
November 8, 2015
Гарне читання для жовтневих вечорів.
Меланхолійне, холоднувате (навіть там, де йдеться про літню спеку чи трагічні пристрасті), дуже яскраве в дрібничках та виразно тьмяне в усьому, що стосується душевних порухів та мотивів людських вчинків. А ще - як це незрідка бува із живими класиками махнового покоління - якесь специфічно андроцентричне, що бува створює враження, буцімто крізь шпаринку, тайкома споглядаєш за життям по той бік дзеркала.
Меланхолійне, холоднувате (навіть там, де йдеться про літню спеку чи трагічні пристрасті), дуже яскраве в дрібничках та виразно тьмяне в усьому, що стосується душевних порухів та мотивів людських вчинків. А ще - як це незрідка бува із живими класиками махнового покоління - якесь специфічно андроцентричне, що бува створює враження, буцімто крізь шпаринку, тайкома споглядаєш за життям по той бік дзеркала.
December 15, 2015
Якщо перейти до головного, то мене найбільш зачепили у цих історіях змалювання атмосфер, оточення та світу емігрантів. Із цієї причини улюбленим оповіданням стало “Бруклін, 42 вулиця”. Із нього я відчула та побачила, як живуть в Нью-Йорку мексиканці, китайці, поляки, індуси та українці. Як живуть разом в одному середовищі. Як перевозять за океан свої маленькі батьківщини, наприклад святкуючи День Делятина. І тим паче, це цікаво читати, бо текст написаний про Америку українською, не перекладений із інших мов. Він живий і зрозумілий нам.
Весь огляд читайте за посиланням: https://ksenyak.wordpress.com/2015/12...
Весь огляд читайте за посиланням: https://ksenyak.wordpress.com/2015/12...
February 2, 2016
Завжди радію, коли збірки малої прози перемагають у поважних конкурсах або принаймні потрапляють до коротких списків. Свого часу до короткого списку "Книги року ВВС" потрапила збірка оповідань Ярослава Мельника "Телефонуй мені, говори зі мною", яка мені дуже запам'яталася і вразила. Довідавшись про збірку Василя Махна "Дім у Бейтінг Голлов" і про її перемогу в цьогорічній "Книзі року", я потирала руки від передчуття: знову мала проза, знову щось невідоме для мене, знову читацьке відкриття!
В принципі, відкриття сталося - я ознайомилася з творами сучасного емігранта про емігрантів, для мене це новий читацький досвід. Також я оцінила атмосферність текстів - з погляду стилю написано дуже добре, все гармонійно, нічого зайвого, влучно, стисло і багато, урівноважено. І так від тексту до тексту.
І все було б добре, але я, на щастя чи на жаль, чекаю від новел цікавих сюжетів, а цього у Василя Махна немає. Зате є філософічність. психологізм і багато інших гачків, на які ловиться читач (переважно філолог). Я, хоч і філолог, але у блозі "вимикаю" цю функцію і не вдаватимуся в образи-символи-метафори. Хоча про один, найважливіший. згадаю.
Більшість оповідань - хай який простір (американський, український) змальовано - присвячені пошуку дому, пристанку. Пара емігрантів із новели "Дім у Бейтінг Голлов" купує собі будинок на березі океану, але білі плями минулого не дозволяють їм побудувати спільне щастя. Цей дім (ця країна, ці люди?) не стають рідними, лишається тільки споглядати за життям, ніби за хвилями океану крізь скло будинку. Цей текст мені найбільше сподобався з усіх, але його не можна і не треба переповідати, можна тільки прочитати і насолоджуватися. Або нудитися, якщо ви чекаєте від тексту сюжету і не любите півтони. Я от не дуже люблю, і цей відгук виходить таким куценьким саме тому, що про півтони писати тяжко і марно. А в рейтингу "Книжка року ВВС" були й цікавіші і не менш добре написані книжки - той-таки "Аптекар".
...Закінчила читати книжку Василя Махна на ескалаторі в метро (хоч, може, такі твори треба читати в кріслі при лампі). Розглядала обкладинку, де за прибережними валунами видніються спокійні хвилі океану. Підвела погляд і побачила дівчину, яка перегортала картки з англійськими словами, вочевидь, перед тим заучувала їх, а тепер подумки перевіряла себе. Вона тримала картку зі словом "shore", а я дивилася на берег на обкладинці.
В принципі, відкриття сталося - я ознайомилася з творами сучасного емігранта про емігрантів, для мене це новий читацький досвід. Також я оцінила атмосферність текстів - з погляду стилю написано дуже добре, все гармонійно, нічого зайвого, влучно, стисло і багато, урівноважено. І так від тексту до тексту.
І все було б добре, але я, на щастя чи на жаль, чекаю від новел цікавих сюжетів, а цього у Василя Махна немає. Зате є філософічність. психологізм і багато інших гачків, на які ловиться читач (переважно філолог). Я, хоч і філолог, але у блозі "вимикаю" цю функцію і не вдаватимуся в образи-символи-метафори. Хоча про один, найважливіший. згадаю.
Більшість оповідань - хай який простір (американський, український) змальовано - присвячені пошуку дому, пристанку. Пара емігрантів із новели "Дім у Бейтінг Голлов" купує собі будинок на березі океану, але білі плями минулого не дозволяють їм побудувати спільне щастя. Цей дім (ця країна, ці люди?) не стають рідними, лишається тільки споглядати за життям, ніби за хвилями океану крізь скло будинку. Цей текст мені найбільше сподобався з усіх, але його не можна і не треба переповідати, можна тільки прочитати і насолоджуватися. Або нудитися, якщо ви чекаєте від тексту сюжету і не любите півтони. Я от не дуже люблю, і цей відгук виходить таким куценьким саме тому, що про півтони писати тяжко і марно. А в рейтингу "Книжка року ВВС" були й цікавіші і не менш добре написані книжки - той-таки "Аптекар".
...Закінчила читати книжку Василя Махна на ескалаторі в метро (хоч, може, такі твори треба читати в кріслі при лампі). Розглядала обкладинку, де за прибережними валунами видніються спокійні хвилі океану. Підвела погляд і побачила дівчину, яка перегортала картки з англійськими словами, вочевидь, перед тим заучувала їх, а тепер подумки перевіряла себе. Вона тримала картку зі словом "shore", а я дивилася на берег на обкладинці.
January 11, 2022
Прочитала цю книжку з другого заходу. Рік тому ледь продерлася крізь перше оповідання про дім, мало що зрозуміла, відклала. Цього разу - вже легше проходила крізь прозу, щось зацікавлювало більше, щось (про Америку) - менше. Дуже сподобалися ті оповідання (як про польський велосипед), в яких події котяться, наче з гори, несуться одне за одним. Мені трохи тривожно було, раптом щось жахливе станеться, але коли читала, ставало зрозуміло, що вже все сталося і переживати немає причини.
February 10, 2022
Від однієї "книги року BBC" до іншої. Тиждень тому дочитав книгу-лауреата 2021 року ("Хто ти такий?" Артема Чеха), а вчора - книгу-лауреата 2015 року. І враження дуже полярні.
Почну з того, що мені не часто подобаються збірки оповідань. Напевно, потрібно уважніше і обережніше підходити до вибору таких книг, але я просто не маю критеріїв, які б вказували на те, що "о, ця збірка мені має сподобатись, купую!". У випадку з "Дім у Бейтінґ Голлов" критерієм можна було вважати найвищу відзнаку BBC, але…
…щось пішло не так. Або я не в контексті, або настрій був не той, або просто не зрозумів, що "хотів сказати автора" цими оповіданнями. Причому почалось все з хорошої історії про пару, яка знаходить нове житло, але разом з цим через певні флешбеки розуміє, що їхні стосунки приречені на провал. Друга розповідь - норм, а інші - вже і не пам'ятаю, про що. Останні декілька десятків сторінок вже читав по діагоналі. Навіть трохи сумно. У автора хороша мова, він філолог, речення насичені і точні, проте читаєш-читаєш, але суть тікає від тебе, хочеш насолодитись, але чогось бракує. Щось схоже у мене з Жаданом, вірші якого я люблю, а от проза - не дається.
Один з критиків написав щодо цієї збірки, що "...самозаглиблення, меланхолія, ностальгія, відсторонення – приблизно в такій тональності звучать оповідання з «Дому у Бейтінґ Голлов»". Власне, так і є, але цим настроям не вистачає ціліснішого сюжету, рушійної сили, якщо ми говоримо про орієнтацію на звичайного читача.
Ну і тематика еміграції. Вона мені не близька, я не можу її відчути. Те, якою я її побачив очима автора, здалось мені дуже депресивним видовищем. Я б навіть сказав таким, що не має сенсу.
Можливо для осені - норм, але коли на носі весна - ні, дякую.
Кому читати: напевно, філологам, які б насолодились стилем автора, або тим читачам, яким дуже відгукується тема еміграції та ностальгії за Батьківщиною. На широку аудиторію рекомендувати не можу.
Почну з того, що мені не часто подобаються збірки оповідань. Напевно, потрібно уважніше і обережніше підходити до вибору таких книг, але я просто не маю критеріїв, які б вказували на те, що "о, ця збірка мені має сподобатись, купую!". У випадку з "Дім у Бейтінґ Голлов" критерієм можна було вважати найвищу відзнаку BBC, але…
…щось пішло не так. Або я не в контексті, або настрій був не той, або просто не зрозумів, що "хотів сказати автора" цими оповіданнями. Причому почалось все з хорошої історії про пару, яка знаходить нове житло, але разом з цим через певні флешбеки розуміє, що їхні стосунки приречені на провал. Друга розповідь - норм, а інші - вже і не пам'ятаю, про що. Останні декілька десятків сторінок вже читав по діагоналі. Навіть трохи сумно. У автора хороша мова, він філолог, речення насичені і точні, проте читаєш-читаєш, але суть тікає від тебе, хочеш насолодитись, але чогось бракує. Щось схоже у мене з Жаданом, вірші якого я люблю, а от проза - не дається.
Один з критиків написав щодо цієї збірки, що "...самозаглиблення, меланхолія, ностальгія, відсторонення – приблизно в такій тональності звучать оповідання з «Дому у Бейтінґ Голлов»". Власне, так і є, але цим настроям не вистачає ціліснішого сюжету, рушійної сили, якщо ми говоримо про орієнтацію на звичайного читача.
Ну і тематика еміграції. Вона мені не близька, я не можу її відчути. Те, якою я її побачив очима автора, здалось мені дуже депресивним видовищем. Я б навіть сказав таким, що не має сенсу.
Можливо для осені - норм, але коли на носі весна - ні, дякую.
Кому читати: напевно, філологам, які б насолодились стилем автора, або тим читачам, яким дуже відгукується тема еміграції та ностальгії за Батьківщиною. На широку аудиторію рекомендувати не можу.
December 20, 2016
Власне, не розумію, чому прозу Василя Махна так часто порівнюють із прозою Жадана. Так, в них і справді є дещо спільне - вміння дуже живо відтворити атмосферу місця - чи то бензозаправка в степу Луганщини, чи автостанція в Чорткові, чи харківська гуртяга, чи гамірний Бруклін. Зробити так, щоб читач зумів відчути запах пилу і поту, голоси, шум машин, скрипіння старого будинку, спеку в місті чи пронизливий вітер з океану. Так, обидва письменники роблять це дуже майстерно. Але кожен на свій лад. В них різні голоси і їм йдеться про різні речі. Махну - про пам'ять і не-забуття, наприклад.
Прохолодна, вітряна, із присмаком морсьої солі і буковинських слив, проза Василя Махна зачаровує незгірше, ніж його вірші. Ти відчуваєш і проживаєш її, а речі, про які оповідає автор, майже матеріалізуються довкола тебе. Поки читаєш, здається, що от зараз піднімеш голову - а за вікном океан, або бочка з пивом посеред розпеченого асфальту, або сад, в якому віолончельно співають дрозди, або метушня "Великого яблука" - Нью-Йорка.
Автор оповідає про різний час і різні досвіди. Емігрантське життя в Штатах, передчуття війни у Чорткові, прощання з будинком, в якому від твого щасливого життя тільки й залишилося, що прах чоловіка в садку і вірна служниця у кімнатці на піддашші, спроба надагодити сімейне життя, переїхавши до міста, спроба легалізуватися в Америці, уклавши фіктивний шлюб... Усі сюжети виглядають і звучать переконливо. Їм віриш, як і віриш цим строкатим персонажам, що залюднюють оповіді.
Прохолодна, вітряна, із присмаком морсьої солі і буковинських слив, проза Василя Махна зачаровує незгірше, ніж його вірші. Ти відчуваєш і проживаєш її, а речі, про які оповідає автор, майже матеріалізуються довкола тебе. Поки читаєш, здається, що от зараз піднімеш голову - а за вікном океан, або бочка з пивом посеред розпеченого асфальту, або сад, в якому віолончельно співають дрозди, або метушня "Великого яблука" - Нью-Йорка.
Автор оповідає про різний час і різні досвіди. Емігрантське життя в Штатах, передчуття війни у Чорткові, прощання з будинком, в якому від твого щасливого життя тільки й залишилося, що прах чоловіка в садку і вірна служниця у кімнатці на піддашші, спроба надагодити сімейне життя, переїхавши до міста, спроба легалізуватися в Америці, уклавши фіктивний шлюб... Усі сюжети виглядають і звучать переконливо. Їм віриш, як і віриш цим строкатим персонажам, що залюднюють оповіді.
December 16, 2016
Прекрасна густа й смачна насичена проза, іноді навіть вірші у прозі, хоча до оповідань про Чорткова було враження, наче Василь Махно - то Сергій Жадан в еміграції. Ну і Чортків - моя особлива любов, у книжці він такий, що хочеться повертатися. Чула, автор писатиме роман, ну то ок)
April 28, 2022
В цих історіях десь 50/50 цікавих і ні. Сподобалися історії про Ґеника та Зеника (весело й гарно, смашно описано), про чортківські дактилі (добре передано нерв часу + цікаво почитати про Леопольда Левицького в обставинах часу, гарне занурення в старий Чортків) і +- польський ровер та "Соло дрозда" (настроєво). Така досить різна книжка, але дуже настроєва, ніби жмут різних емоцій.
Read
January 3, 2016Назву книжки я одразу прочитала як "Дім у пустому домі". Так мені вистрибнули знайомі корені і плутанина з вимовами.
Ну, задався цим настрій. Здалось, що книжка про брак любові. Кричущий. Такий, що рухає життями і долями. Цей брак герої оповідань проживають в Україні чи вивозять із собою деінде. Часом цей брак стає непереможною силою, що панує на світом, а часом ховається глибоко в серцях. Наприкінці книжки, як розмова про майбутнє і вихід, в оповіданнях з'являються діти - Онуфрій, син водія і старенька уже Сюзен. Онуфрій заплакав під чорним небом. На що спроможеться хлопець, навіть і за домомоги хмарки, що висить над школою? А Сюзен з її дроздами, здалось, здолала нестачу любові. (Чи я собі це придумала). Цікаво, якщо так, то де їй дались на це сили. Хотіла б я знати.
Ну, задався цим настрій. Здалось, що книжка про брак любові. Кричущий. Такий, що рухає життями і долями. Цей брак герої оповідань проживають в Україні чи вивозять із собою деінде. Часом цей брак стає непереможною силою, що панує на світом, а часом ховається глибоко в серцях. Наприкінці книжки, як розмова про майбутнє і вихід, в оповіданнях з'являються діти - Онуфрій, син водія і старенька уже Сюзен. Онуфрій заплакав під чорним небом. На що спроможеться хлопець, навіть і за домомоги хмарки, що висить над школою? А Сюзен з її дроздами, здалось, здолала нестачу любові. (Чи я собі це придумала). Цікаво, якщо так, то де їй дались на це сили. Хотіла б я знати.
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 1, 2024
Книга року BBC – 2015.
Й знову збірка оповідань.
Загалом мала проза мені дається важко. Тому цю крихітку на 170 сторінок я читала трохи понад тижня. По одному оповіданню на вечір.
Оскільки сам автор народився на Тернопільщині, а потім емігрував до США, то й одна частина оповідань відбувається в його рідному місті Чортків, а інша – в Нью-Йорку.
Тематика кожного оповідання ніби й різна та охоплює різні часові межі, навіть стилістично вони написані інакше, але ніби й тема Дому всіх їх об’єднує.
Мені найбільше сподобалися останні два оповідання. Й саме вони врятували всю ситуацію з враженнями від збірки. Бо в середині здавалося, що мені максимально нудно та складно сприймати тексти.
Але якщо ви любите коротку прозу, то прям раджу, бо автор цікаво описує атмосферу світу, який оточує героїв його текстів. По відчуттю ніби побувала в Нью-Йорку та Чорткові.
Й знову збірка оповідань.
Загалом мала проза мені дається важко. Тому цю крихітку на 170 сторінок я читала трохи понад тижня. По одному оповіданню на вечір.
Оскільки сам автор народився на Тернопільщині, а потім емігрував до США, то й одна частина оповідань відбувається в його рідному місті Чортків, а інша – в Нью-Йорку.
Тематика кожного оповідання ніби й різна та охоплює різні часові межі, навіть стилістично вони написані інакше, але ніби й тема Дому всіх їх об’єднує.
Мені найбільше сподобалися останні два оповідання. Й саме вони врятували всю ситуацію з враженнями від збірки. Бо в середині здавалося, що мені максимально нудно та складно сприймати тексти.
Але якщо ви любите коротку прозу, то прям раджу, бо автор цікаво описує атмосферу світу, який оточує героїв його текстів. По відчуттю ніби побувала в Нью-Йорку та Чорткові.
October 17, 2024
Я люблю коротку прозу. Я люблю сюжети, які не мають гепі-енду. Ця книга саме така, і вона написана дуже майстерно, місцями витончено, місцями навмисно неохайно, але при цьому соковито, насичено.
І тим не менш, я не можу віддати їй більше, ніж три зірочки. Занадто відсторонений оповідач від своїх героїв. Такою ж відстороненою залишилась по прочитанню і я. Проте я обовʼязково зверну увагу на наступні твори Василя Махна, якщо вони перетнуть мій читацький шлях.
І тим не менш, я не можу віддати їй більше, ніж три зірочки. Занадто відсторонений оповідач від своїх героїв. Такою ж відстороненою залишилась по прочитанню і я. Проте я обовʼязково зверну увагу на наступні твори Василя Махна, якщо вони перетнуть мій читацький шлях.
April 20, 2020
Після перши двадцяти сторінок не зміг відірватись від ціє збірки оповідань, кожне з яких створює особливу ауру місця, часу й людських доль і з легкістю почергово переносить читача з одного світу (сучасного Нью-Йорку) в інший (Чортків і округи в різний час ХХ ст). Завдяки цій збірці відкрив для себе автора, якого тепер хочеться читати ще.
Read
October 24, 2023Мені завжди дуже важко оцінювати збірки оповідань. Особливо, коли вони не повʼязані якоюсь спільною темою. Тому я ніколи їх і не оцінюю за пʼятизірочковою шкалою. Оповідання надто різноманітні.
Загалом оповідання Махно написані поетично, відчувається, що автор - поет, але якісь вони ніби сируваті чи що. Не чіпляють і не запамʼятовуються. Як води річки, що пропливли повз тебе і зникли в нікуди.
Загалом оповідання Махно написані поетично, відчувається, що автор - поет, але якісь вони ніби сируваті чи що. Не чіпляють і не запамʼятовуються. Як води річки, що пропливли повз тебе і зникли в нікуди.
May 15, 2023
Пригадується, у шкільні часи на зарубіжній літературі я вивчив що «романтичний герой – це незвичайний герой в незвичайних обставинах»
Дану збірку прози я б охарактеризував «український герой/українська героїня в незвичайних обставинах»
Дану збірку прози я б охарактеризував «український герой/українська героїня в незвичайних обставинах»
February 29, 2016
Неочікувано гарна проза. Вишукано і стильно передає атмосферу, відчуття і почуття далеких часів і країв. Єдиний негатив - щойно розігрівся смак до цієї прози, аж уже й книжечці кінець. Авторе, давай ще - хоч з будь-якого з цих оповідань - принамні ще на тлустий роман! :)
July 5, 2016
Десь до болі у кістках реалістично, й від того - безнадійно сумно, в чомусь - дотепно, а іноді - зворушливо наче твої особисті спогади.
June 7, 2022
Дуже сподобалися оповідання про Україну ("Капелюх, дактелі, сливи", "На автобусній", "Онуфрій і Титєна", "Польський ровер, руска рама"), а от про Америку менше, крім "Бруклін, 42". Якби я складала враження про збірку по першому оповіданню, то далі б з творчістю Махна зав'язала. Але я звикла дочитувати усі початі книжечки, тож далі насолоджувалася читанням, бо стало цікаво. Обвела і підкреслила безліч слів і цілих абзаців. "На автобусній" - це любов. Чого тільки варті образи касирш і продавчині Сємьоновни в кіоску "Союздрук")) Приємно було зустріти забути з дитинства слова: варґи, бараболиння, начиння, поратися, курево, ґудзи тощо. А який яскравий опис любощів у "Капелюх, дактилі, сливи" між Марцелієм і Параскою. Мммм....
Різні теми і часові проміжки, але так проникливо і сокровенно. Тільки уявіть: сухі, як листки тютюну китайці, зів'ялі руки матерів, ситі від дощів річки, лондонське підбите вітром дівчисько, фіолет зимової пітьми...
Про емігрантів (переселенців):
"І розійшлися українці серед вулиць чужих міст, схиляючи голови під час читанна Євангеліє, щоб не загубити себе. І якщо були вони з Чорткова, то хоч єврей, хоч українець, а хоч поляк, - знаходили у своїх мовах такі слова, щоби згадати порох тої землі і небо того міста."
Точно буду перечитувати цю збірку і шукатиму інші твори Василя Махна.
Різні теми і часові проміжки, але так проникливо і сокровенно. Тільки уявіть: сухі, як листки тютюну китайці, зів'ялі руки матерів, ситі від дощів річки, лондонське підбите вітром дівчисько, фіолет зимової пітьми...
Про емігрантів (переселенців):
"І розійшлися українці серед вулиць чужих міст, схиляючи голови під час читанна Євангеліє, щоб не загубити себе. І якщо були вони з Чорткова, то хоч єврей, хоч українець, а хоч поляк, - знаходили у своїх мовах такі слова, щоби згадати порох тої землі і небо того міста."
Точно буду перечитувати цю збірку і шукатиму інші твори Василя Махна.
August 31, 2023
Це — одна з книжок, які можна було завантажити безоплатно на початку повномасштабного вторгнення. На цю книжку бачив мало відгуків.
Це — збірка оповідань. Одні відбуваються в еміграції, тобто в Америці, другі — в Україні, здебільшого в Чорткові на Тернопільщині.
Подобаються прийоми часу: збірка укладена так, що, наприклад, перше оповідання — емігрантське, друге — в Чорткові під час війни й так надалі. Перша світова війна, Друга світова війна, післявоєнні часи… А от події в еміграції відбуваються в сучасності, мені здається.
Збірка оповідань, на мою думку, просякнута сумом, і це не дивно, бо відчувається туга за Україною. Та і думаю, в часи в��єн теж було мало приємного. Тому не можу сказати, що збірка мені сподобалась — її радше потрібно читати, гадаю, пізньої холодної осені — сезонна за настроєм, гадаю.
Але ж, божечки, яка гарна в автора мова! Вона мене і тримала в цій збірці. Потім прочитав, що автор — філолог, але все одно: мова — захоплення. Можливо, потрібно збірку таки перечитати через пару місяців, але поки такі враження. Втім перше оповідання в цій збірці — прекрасне, на мій погляд.
Це — збірка оповідань. Одні відбуваються в еміграції, тобто в Америці, другі — в Україні, здебільшого в Чорткові на Тернопільщині.
Подобаються прийоми часу: збірка укладена так, що, наприклад, перше оповідання — емігрантське, друге — в Чорткові під час війни й так надалі. Перша світова війна, Друга світова війна, післявоєнні часи… А от події в еміграції відбуваються в сучасності, мені здається.
Збірка оповідань, на мою думку, просякнута сумом, і це не дивно, бо відчувається туга за Україною. Та і думаю, в часи в��єн теж було мало приємного. Тому не можу сказати, що збірка мені сподобалась — її радше потрібно читати, гадаю, пізньої холодної осені — сезонна за настроєм, гадаю.
Але ж, божечки, яка гарна в автора мова! Вона мене і тримала в цій збірці. Потім прочитав, що автор — філолог, але все одно: мова — захоплення. Можливо, потрібно збірку таки перечитати через пару місяців, але поки такі враження. Втім перше оповідання в цій збірці — прекрасне, на мій погляд.
February 15, 2025
Якщо колись еміграція була для нас абстрактною темою – історіями про когось, хто поїхав у пошуках кращого життя, – то після 2022 року вона стала болючою реальністю. Для українців це вже не просто сюжет для книги, а частина особистого досвіду, пам’яті, втрат і нескінченного питання: а де мій дім тепер? Василь Махно не дає простих відповідей, не малює міграцію рожевими фарбами, але й не робить із неї суцільну трагедію. Це книга про тих, хто більше не вдома і не зовсім там, куди їхали. Тут не буде динамічного сюжету чи несподіваних поворотів – натомість буде багато деталей, які відгукнуться в серці: запахи, які змушують згадувати дитинство, люди, які не знають, де шукати корені, відчуття постійного "десь між".
Це більше не просто інтелектуальна проза про міграцію – це історія, яка болить, бо ми всі тепер знаємо, що таке втрачений дім. Це книга, яку неможливо читати з холодним серцем. І, можливо, саме тому вона така важлива.
Це більше не просто інтелектуальна проза про міграцію – це історія, яка болить, бо ми всі тепер знаємо, що таке втрачений дім. Це книга, яку неможливо читати з холодним серцем. І, можливо, саме тому вона така важлива.
August 21, 2018
Василь Махно - український письменник, який вже 18 років живе у Нью-Йорку.
«Дім у Бейтінґ Голлов» - дебютна збірка оповідань, яка у 2016 році стала книгою року BBC. Варто зауважити, що раніше Василь Махно писав лише поезію (загалом світ побачило 12 поетичних збірок його авторства).
«Дім у Бейтінґ Голлов» - це 8 оповідань: дія чотирьох відбувається у США, інша четвірка відправляє нас на Тернопільщину. Образ дому та туги за ним, пошук себе, самоідентифікація в чужих краях та пам'ять поколінь – незвичайні історії звичайних людей. Жодного моралізаторства та суджень, висновки у кожного будуть свої…
Влучно, майстерно, душевно, іронічно. Тепер буду шукати його поезію.
Порада: читайте не поспішаючи, з довгими паузами після кожного з оповідань, в ідеалі – під шум хвиль.
«Дім у Бейтінґ Голлов» - дебютна збірка оповідань, яка у 2016 році стала книгою року BBC. Варто зауважити, що раніше Василь Махно писав лише поезію (загалом світ побачило 12 поетичних збірок його авторства).
«Дім у Бейтінґ Голлов» - це 8 оповідань: дія чотирьох відбувається у США, інша четвірка відправляє нас на Тернопільщину. Образ дому та туги за ним, пошук себе, самоідентифікація в чужих краях та пам'ять поколінь – незвичайні історії звичайних людей. Жодного моралізаторства та суджень, висновки у кожного будуть свої…
Влучно, майстерно, душевно, іронічно. Тепер буду шукати його поезію.
Порада: читайте не поспішаючи, з довгими паузами після кожного з оповідань, в ідеалі – під шум хвиль.
June 13, 2023
Книга яку слухав. І можливо це також сказалося на сприйнятті текстів.
Не знаю, що змусило продовжити слухати? Може довга дорога за кермом і відсутність адекватних радіостанцій. Після першого, оповідання "Дім у Бейтінг Голлов" хотілося зупинитися.
Але не зупинився, і не жалію. Далі історії почали чіпляти одна за іншою. Особливо історії про Чортків. Навіть захотілося відвідати якось це місто.
Спочатку спантеличила манера автора перестрибувати між подіями та персонажами. Але потім звикнув, і це навіть почало чимось подобатися. Нагадувало Pulp Fiction Тарантіно цими стрибками.
Завтра знову в дорогу - спробую переслухати перші оповідання. Можливо зміниться їх сприйняття. Але взагалі, думаю, що придбаю книгу і при нагоді перечитаю.
Не знаю, що змусило продовжити слухати? Може довга дорога за кермом і відсутність адекватних радіостанцій. Після першого, оповідання "Дім у Бейтінг Голлов" хотілося зупинитися.
Але не зупинився, і не жалію. Далі історії почали чіпляти одна за іншою. Особливо історії про Чортків. Навіть захотілося відвідати якось це місто.
Спочатку спантеличила манера автора перестрибувати між подіями та персонажами. Але потім звикнув, і це навіть почало чимось подобатися. Нагадувало Pulp Fiction Тарантіно цими стрибками.
Завтра знову в дорогу - спробую переслухати перші оповідання. Можливо зміниться їх сприйняття. Але взагалі, думаю, що придбаю книгу і при нагоді перечитаю.
April 25, 2018
Дім це пронизливі оповідання чи новели, які легкі як саме наше життя. Вони ніби найтонша хмаринка на сонці: "ось вона є .. і за мить немає".Дім це різні герої які мають спільну душу, напевне надломлену, але однозначно світлу. Це книга для для повільного читання і насолоди кожним словом. її розповіді схожі на поїдання меду з банки - "ти зачерпуєш ложкою, а за нею тягнеться і сочится солодка ниточка". Воночас ця книга про відстань про її відчуття і відчування про теяк шукати - "не себе, не сенс, а просто пошук, як рух у застиглому просторі". Одна із її найбільших вад це те, що вона швидко закінчується....
June 16, 2022
Вкотре переконався у вишуканому літературному смаку Svitlana Pyrkalo , завдяки її рецензії і нагороді премією Книжка 2015 року БіБіСі, із великим задоволенням прочитав збірку короткої прози Василя Махна "Дім у Бейтінг Голлов". У процесі читання відбувається ефект повного занурення. Рекомендую і дякую Світлано! Прочитавши перші оповідання про нерОсте життя нерОстих українців в Нью Йорку, мимоволі згалав твори Світлани Пиркало про українців у Лондоні. Схоже в українській літературі з'являється, а може вже з'явився напрямок про новочасних українців та їх життя там... Може доведеться ще колись прочитати про наших у Римі, Відні, Парижі, Мадриді, Празі ... ;)
October 3, 2022
Слухала в аудіо. Легкі, мальовничі з елементами роздумів над життям, оповідання.
Основною рисою, яка їх об’єднує, є перетин країн і національностей. Віхи історії передані через особисті драми, веселі замальовки. Значним елементом слугують описи природи, інтер’єрів, одягу, рис обличчя. Дуже картографічно.
Чортків і береги Серету, дім у Бейтінґ-Голлов і будинок у Брукліні, наче окремі персонажі залишаються в пам’яті.
Основною рисою, яка їх об’єднує, є перетин країн і національностей. Віхи історії передані через особисті драми, веселі замальовки. Значним елементом слугують описи природи, інтер’єрів, одягу, рис обличчя. Дуже картографічно.
Чортків і береги Серету, дім у Бейтінґ-Голлов і будинок у Брукліні, наче окремі персонажі залишаються в пам’яті.
December 6, 2024
Хоч я і сама була емігранткою, але емігрантські проблеми не відгукнулися, тож книга пройшла повз мене. Зачепило лише перше оповідання: справжнє, живе, за ним відчувається історія. Усе ж інше — набір замальовок сюжетів про те й се, які з часом навіть не згадаєш.
Але та, як філологині мені це було дуже приємно читати саме з погляду естетики мови: автор послуговується українською, ніби пише картини.
Але та, як філологині мені це було дуже приємно читати саме з погляду естетики мови: автор послуговується українською, ніби пише картини.
November 7, 2021
Збірка з восьми коротких прозових творів уродженця Чорткова, який з 2000 року постійно проживає в США. Саме ці обставини й визначають теми майже всіх творів – еміграція та життя емігрантів, а також минувшина Чорткова. Сподобалася мова написання творів, але від книги очікував значного більшого, враховуючи титул «Книга року ВВС – 2015». Фактично з усіх восьми прозових творів мені гарно ліг на душу лише один – другий за рахунком «Бруклін, 42 вулиця», завдяки смаковитому та колоритному опису нью-йоркського емігрантського середовища. Решта ж творів значного ентузіазму в мені не викликали, не виручила навіть майстерність мови написання. Підозрюю, що проблема полягає в чужій та далекій для мене емігрантській тематиці. Як би там не було, але, як мінімум, ще одну книгу Василя Махна – «Вічний календар» я планую прочитати в майбутньому.
June 18, 2023
Люблю малу прозу за те, що читається швидко і не розтягується на сотні сторінок. Але іноді складно скласти одне загальне враження на всі оповіді.
З 8 сподобались лише 5. Але автор робить все для того, щоб ми відчули поряд те, що він описує.
З 8 сподобались лише 5. Але автор робить все для того, щоб ми відчули поряд те, що він описує.
August 26, 2023
Чудова збірка оповідань, можливо перечитуватиму навколо осени, - тексти меланхолійні, повільні і навколострипські. Цікава лексика (мені дещо незвична), спокійні сюжети. Добре смакує по одному-двох оповіданнях на вечір.
September 29, 2023
Майстерна збірка короткої безрадісної прози. І завдяки майстерності автора відчуття ще більш гнітюче. Читати варто, однак зважаючи на власний настрій
May 12, 2024
Хочеться подарувати цю книгу кожному та кожній, хто зболено покинув Україну зараз.
Displaying 1 - 30 of 36 reviews