Про війну і душу сьогодні можна писати тільки так, як пише Борис Гуменюк. Cаме за збірку «Вірші з війни» автор отримав літературну премію ім. В. Свідзінського від Ліги українських меценатів. І саме таким поетам віриш, адже Борис Гуменюк вважає своїм кредо «життя як творчість і творчість як життя», – найкращий тому доказ те, що більшість віршів цієї збірки написані під свист ворожої артилерії в с. Піски, де Борис тримає лінію оборони у складі добровольчого батальйону ОУН.
Називати літературу ветаранською літературою (в тому сенсі, як це робилося до 2022-го, ніби як щось несерйозне) - те саме, що називати війну антитерористичною операцією. От про що думаєш, читаючи цю книжку.
"Пишемо гуртом саперними лопатками На її тілі Останній вірш української літератури"