Devět bran

by Jiří Langer

Příběhy a legendy ze života Chasidů z východní Haliče zachycují zvyky a život židovských věřících, kteří byli za 2. sv. války takřka vyhlazeni. Kniha upoutá i figurami věřících i zázračných rabínů z doby před 1. světovou válkou.

Genres: Judaism, Jewish, Judaica, History, Religion, Nonfiction

344 pages, Hardcover

First published January 1, 1937

Reviews

[nomeacaso]

Grazie a Calasso per questa gemma; è stato bello prenderne un pezzettino ogni sera, un'esperienza con il mio dio alla mia destra: cosa devi insegnarmi oggi?

[Sister Camel]

Le quatrième de couverture laisse entendre que ce livre est une chronique du temps que Jiri Langer, bourgeois laïc de Prague, a passé chez les communautés hassidiques des campagnes ukrainiennes.

Malheureusement, seul les 40 premières pages traitent du sujet (40 pages par ailleurs très intéressantes). Le reste du livre relate des contes hassidiques qui sont généralement moins intéressants que la plupart des contes hassidiques, ou autres types de contes populaires, que j’ai pu lire.

Peut-être vais-je me faire étriper par mes amis ashkénazes en avouant ça, mais cette vénération des Saints, de leur pureté absolue, et de leurs miracles me rappelle le catholicisme d’une manière qui me met assez mal à l’aise. Et surtout, une telle rigidité morale rend difficile toute créativité dans la conception d’une histoire. Certes, ces histoires étaient très nouvelles et inattendues pour moi, mais elles restaient néanmoins ternes et monotones. Ce qui, en soi, est possiblement un exploit.

Bref, je vais appeler le rabbin local pour offrir ce livre à la bibliothèque de la synagogue ashkénaze, mais j’ai un peu peur qu’un membre de la congrégation ne meure d’ennui par ma faute!

[Lada Moskalets]

Це хасидські оповідки від празького письменника Їжі Лангера, що в молодому віці приєднався до двору белзьких хасидів і встиг трохи з ними пожити, перш ніж двір евакуювався від Першої Світової війни.
У вступі він розповідає про свій досвід, насправді досить нелегкий, бо хасиди жили у спартанських умовах, харчувалися кашею і спали на сіні, чого здоров’я Лангера не дуже могло витримати. Дев’ять оповідок присвячені відомим цадикам, як і з Галичини (Белз, Перемишляни, Стрілища, Сасів), так і поза – Корець, Коцьк,, чи навіть Мікулув і Франкфурт. В цих історіях немає сюжету, бо Лангер імітує живу розповідь (і можливо тепер його б звинуватили у культурній апропріації). Це розповідь про казки, дива і пригоди цадиків, що траплялися з ними у містечках.
Найцікавіше, що я дізналася:
– хасиди, що жили при дворі їли хліб, картопляну зупу і белзьку кашу з гречаних круп, інколи трохи риби або яловичини
– танцювали лише старші хасиди, а молоді дивилися на них
– численні хасидські дива пов’язані зі звільненням від військової служби
„Російська мова є втіленням recyjche – насильства, угорська - nijef – розпусти, а німецька втілює найгірше з усіх – apikojres, тобто єретизм”
Про ребе Йойносна з Праги:
„Він не був справжнім хасидом, бо забороняв нам каву, чай, а навіть куріння. Ну, можливо ще без кави ми б змогли обійтися. Але уявіть собі нас, хасидів, без чаю, а що вже казати без тютюну! Це ж просто неможливо! Мусите знати, що для справжнього хасида куріння є священною дією, насправді майже дорівнює принесенню жертви. Адже ж дим насправді підноситься до неба”.
В книжці є дуже багато української мови – бо ж хасиди, принаймні на Поділлі і в Галичині жили серед українців.
Наприклад така історія про Моше Лейба з Сасова, якого застала злива і він сховався в корчмі. Там двоє „мужиків” напилися і голосно висловлювали емоції. Один обійняв другого за шию і заволав „Брате, о як люблю тебе!”. Інший у той момент порізався ножем, чого перший не помітив. Тоді скалічений почав кричати „Як ти мене любиш, як не знаєщ, що я ся урізаю в палець, аж тече мені кров!”. Моше Лейб у той момент зрозумів, що Бог привів його то тієї корчми, щоб навчити, що треба так любити наших ближніх, щоб коли їх заболить, відчувати це так, наче нас боліло власне тіло”

[Geoffrey Mandiano]

Jiří Langer prostě není jako ti druzí. Zatímco jeho brácha byl slavnej a oblíbenej a všichni se o něm učili, Jiří Langer se sbalil a jel do Belzu mezi chasidy. A tu židovskou duši pak vdechl do Devíti bran.

[Eva Hnizdo]

I loved it. I am, like the Langer's family from a secuar Prague Jewish environment . Many mixed marriages, no religion, Jewish identity less strong than being Czech.
But this portrait of that exotic part of Judaism is marvellous and very interesting.

[Bianca]

3.5⭐️

[Dudu Kadouri]

This is just an unbelievable book. I picked it up by chance from my uncle's house, and I had to beg him to let me keep it.

Jiri Langer, the son of a non-religious family in what was the "enlightened" Kafka-type godless Czech jewry, decided to go on a trip to the great hearts of Hassidus in Eastern Europe.

What followed is a compilation of old Hassidic stories; mainly the masterful feats and parables of certain rabbis and tzadiks from various shtetels throughout what would become occupied Europe. It is not a self-serving or unabashedly positive book - this book is a historiographer's experience traveling through, and the stories that would define, these villages.

If anyone knows any more books like Nine Gates, please message me, as this is, from my experience, one of a kind.

[T J]

If you like stories, stories, stories, and if you're at all interested in Judaism, Chassidic history, or Kafka, you might like Langer's work. I'm still trying to read a couple of history books about Hasids in the 19th c., but I whipped through Langer's interesting, funny, stories in the meantime. I looked up this book on a whim, as Langer was one of Kafka's buddies in Prague.