What do you think?
Rate this book
П’ятикнижжя Лемове #1
Казки роботів. Кіберіада. Маска
Перша книга серії "П’ятикнижжя Лемове".
У кожному томі пропонується читачам як старі, класичні українські переклади, повторно звірені, з відновленими купюрами, так і нові, виконані сучасними перекладачами. Перший том проілюстровано роботами Даніеля Мруза - художника, малюнки якого для кількох поколінь поляків були нерозривно пов'язані з "Кіберіадою" та "Казками роботів". Наступні томи оформлятимуть вітчизняні ілюстратори.
Також кожен том, окрім творів Лема, включатиме присвячені письменнику та його творчості статті знаних дослідників, окремі фрагменти з його листів тощо. Таким чином дотримується певний баланс між суто академічним виданням і книжками, розрахованими на широке коло читачів.
Звичайно, п'ять томів - це аж ніяк не повне зібрання: до перших чотирьох увійдуть найбільш відомі фантастичні твори Лема, до п'ятого - його реалістична проза, присвячена Львову та повоєнним рокам.
У кожному томі пропонується читачам як старі, класичні українські переклади, повторно звірені, з відновленими купюрами, так і нові, виконані сучасними перекладачами. Перший том проілюстровано роботами Даніеля Мруза - художника, малюнки якого для кількох поколінь поляків були нерозривно пов'язані з "Кіберіадою" та "Казками роботів". Наступні томи оформлятимуть вітчизняні ілюстратори.
Також кожен том, окрім творів Лема, включатиме присвячені письменнику та його творчості статті знаних дослідників, окремі фрагменти з його листів тощо. Таким чином дотримується певний баланс між суто академічним виданням і книжками, розрахованими на широке коло читачів.
Звичайно, п'ять томів - це аж ніяк не повне зібрання: до перших чотирьох увійдуть найбільш відомі фантастичні твори Лема, до п'ятого - його реалістична проза, присвячена Львову та повоєнним рокам.
- GenresScience Fiction
528 pages, Hardcover
Published January 1, 2016
7 people are currently reading
84 people want to read
About the author
Stanisław Lem
504 books4,506 followersStanisław Lem (staˈɲiswaf lɛm) was a Polish science fiction, philosophical and satirical writer of Jewish descent. His books have been translated into 41 languages and have sold over 27 million copies. He is perhaps best known as the author of Solaris, which has twice been made into a feature film. In 1976, Theodore Sturgeon claimed that Lem was the most widely read science-fiction writer in the world.
His works explore philosophical themes; speculation on technology, the nature of intelligence, the impossibility of mutual communication and understanding, despair about human limitations and humankind's place in the universe. They are sometimes presented as fiction, but others are in the form of essays or philosophical books. Translations of his works are difficult and multiple translated versions of his works exist.
Lem became truly productive after 1956, when the de-Stalinization period led to the "Polish October", when Poland experienced an increase in freedom of speech. Between 1956 and 1968, Lem authored 17 books. His works were widely translated abroad (although mostly in the Eastern Bloc countries). In 1957 he published his first non-fiction, philosophical book, Dialogi (Dialogues), one of his two most famous philosophical texts along with Summa Technologiae (1964). The Summa is notable for being a unique analysis of prospective social, cybernetic, and biological advances. In this work, Lem discusses philosophical implications of technologies that were completely in the realm of science fiction then, but are gaining importance today—like, for instance, virtual reality and nanotechnology. Over the next few decades, he published many books, both science fiction and philosophical/futurological, although from the 1980s onwards he tended to concentrate on philosophical texts and essays.
He gained international fame for The Cyberiad, a series of humorous short stories from a mechanical universe ruled by robots, first published in English in 1974. His best-known novels include Solaris (1961), His Master's Voice (Głos pana, 1968), and the late Fiasco (Fiasko, 1987), expressing most strongly his major theme of the futility of mankind's attempts to comprehend the truly alien. Solaris was made into a film in 1972 by Russian director Andrei Tarkovsky and won a Special Jury Prize at the Cannes Film Festival in 1972; in 2002, Steven Soderbergh directed a Hollywood remake starring George Clooney.
He was the cousin of poet Marian Hemar.
His works explore philosophical themes; speculation on technology, the nature of intelligence, the impossibility of mutual communication and understanding, despair about human limitations and humankind's place in the universe. They are sometimes presented as fiction, but others are in the form of essays or philosophical books. Translations of his works are difficult and multiple translated versions of his works exist.
Lem became truly productive after 1956, when the de-Stalinization period led to the "Polish October", when Poland experienced an increase in freedom of speech. Between 1956 and 1968, Lem authored 17 books. His works were widely translated abroad (although mostly in the Eastern Bloc countries). In 1957 he published his first non-fiction, philosophical book, Dialogi (Dialogues), one of his two most famous philosophical texts along with Summa Technologiae (1964). The Summa is notable for being a unique analysis of prospective social, cybernetic, and biological advances. In this work, Lem discusses philosophical implications of technologies that were completely in the realm of science fiction then, but are gaining importance today—like, for instance, virtual reality and nanotechnology. Over the next few decades, he published many books, both science fiction and philosophical/futurological, although from the 1980s onwards he tended to concentrate on philosophical texts and essays.
He gained international fame for The Cyberiad, a series of humorous short stories from a mechanical universe ruled by robots, first published in English in 1974. His best-known novels include Solaris (1961), His Master's Voice (Głos pana, 1968), and the late Fiasco (Fiasko, 1987), expressing most strongly his major theme of the futility of mankind's attempts to comprehend the truly alien. Solaris was made into a film in 1972 by Russian director Andrei Tarkovsky and won a Special Jury Prize at the Cannes Film Festival in 1972; in 2002, Steven Soderbergh directed a Hollywood remake starring George Clooney.
He was the cousin of poet Marian Hemar.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 6 of 6 reviews
February 14, 2025
То звісно не казки для дітей, але можуть бути добрими ілюстраціями для проблем вже дорослих.
August 24, 2020
Це просто найкраща фантастика, яку я коли-небудь читала. І буду перечитувати ще не раз.
June 18, 2019
Доки ви отут сидите і читаєте мої недолугі рецензії на прочитані книги, десь за сотні тисяч світлових років, на планетах, про які ми ще навіть нічого не знаємо, мама-робот вкладає спати маленьке роботеня. Роботеня звісно ж спати не хоче, воно щойно поїло смачного іржавого порога, политого зверху машинним мастилом і тепер вимагає у мами казку. Бо якщо ви не знали, то роботичні казки на ніч то така давня і непорушна традиція. Кожна металева мама має таких знати з добрий десяток, аби розповідати діткам перед сном.
Мене дивує тільки одне звідки Станіслав Лем дізнався про ці казки? Бо невеликі історії з його книги "Казки роботів" це справді таки казки, найсправжніші такі казки! Родом вони із сивої давнини, розповіді про королівства, королів і лицарі, які в роботичному світі звісно ж називаються "електролицарями". Ці історії мають цілком класичний набір ознак хорошої казки: сміливих героїв, принцес, за чию руку треба боротися тим героям і трошки туповатих правителів, бо що ж це за казка без тупого правителя. Але це лише доводить теорію про універсальність Всесвіту, не важливо яке життя зародилося на планеті: чи топчуть її запилені дороги іржаві жестянки чи паплюжать природні багатства тої планети шкіряні мішки з м'ясом. Казкові історії універсальні, бо хоробрості, відваги і справедливості треба вчитися усім і людям і роботам, цього не вистачає в усіх суспільствах, незалежно від форми життя.
"Кіберіада", яка в принципі вважається окремим твором, як на мене теж могла б бути названою казкою про роботів. З тою лише відмінністю, що вона є казкою для дорослих. Це такі собі міські легенди про двох робо-винахідників Трурля та Кляпавція. Ці історії можуть розказувати один одному підтоптані роботи далеко за 30, що збираються в гаражах подалі від дружин які їх пиляють (в прямому сенсі пиляють їх напильниками, примовляючи "Знову запустив себе, подивись скільки на тобі іржі! І на тебе я витратила свої найкращі роки!?") Ці історії трохи схожі на казки, проте якщо копнути трошки глибше, то можна побачити їхній чіткий філософський підткест. Це вже не прості дитячі історійки, а чоловічі оповідки, в яких за сарказмом і іронією проступає досвід, що його набуто шляхом гуль на лобі.
Обидва цикли історій і "Кіберіада" і "Казки роботів" виконують одну важливу місію. Вони наділяють роботів людськими ознаками, адже зазвичай ми позбавляємо роботів права суб'єктності на основі того, що ми їх зробили. Хоча, за такою ж логікою, потрібно було б позбавляти права бути повноцінними людьми і власних дітей, адже ми теж їх зробили. Лем своїми історіями виправляє цю несправедливість, готуючи нас до майбутнього, в якому роботи будуть повноцінними членами суспільства. Для цього він вибирає найкращий спосіб - адже казки зацікавлять як дітей, чий пластичний розум сприйме усе цікаве, так і дорослих, цих затятих вуглецевих шовіністів.
То може насправді Станіслав Лем, ніякий не польський письменник, а кіборг, зроблений винахідниками Трурлем та Кляпавцієм, аби підготувати людство до зустрічі з гостями з планети роботів? Хто знає…
Мене дивує тільки одне звідки Станіслав Лем дізнався про ці казки? Бо невеликі історії з його книги "Казки роботів" це справді таки казки, найсправжніші такі казки! Родом вони із сивої давнини, розповіді про королівства, королів і лицарі, які в роботичному світі звісно ж називаються "електролицарями". Ці історії мають цілком класичний набір ознак хорошої казки: сміливих героїв, принцес, за чию руку треба боротися тим героям і трошки туповатих правителів, бо що ж це за казка без тупого правителя. Але це лише доводить теорію про універсальність Всесвіту, не важливо яке життя зародилося на планеті: чи топчуть її запилені дороги іржаві жестянки чи паплюжать природні багатства тої планети шкіряні мішки з м'ясом. Казкові історії універсальні, бо хоробрості, відваги і справедливості треба вчитися усім і людям і роботам, цього не вистачає в усіх суспільствах, незалежно від форми життя.
"Кіберіада", яка в принципі вважається окремим твором, як на мене теж могла б бути названою казкою про роботів. З тою лише відмінністю, що вона є казкою для дорослих. Це такі собі міські легенди про двох робо-винахідників Трурля та Кляпавція. Ці історії можуть розказувати один одному підтоптані роботи далеко за 30, що збираються в гаражах подалі від дружин які їх пиляють (в прямому сенсі пиляють їх напильниками, примовляючи "Знову запустив себе, подивись скільки на тобі іржі! І на тебе я витратила свої найкращі роки!?") Ці історії трохи схожі на казки, проте якщо копнути трошки глибше, то можна побачити їхній чіткий філософський підткест. Це вже не прості дитячі історійки, а чоловічі оповідки, в яких за сарказмом і іронією проступає досвід, що його набуто шляхом гуль на лобі.
Обидва цикли історій і "Кіберіада" і "Казки роботів" виконують одну важливу місію. Вони наділяють роботів людськими ознаками, адже зазвичай ми позбавляємо роботів права суб'єктності на основі того, що ми їх зробили. Хоча, за такою ж логікою, потрібно було б позбавляти права бути повноцінними людьми і власних дітей, адже ми теж їх зробили. Лем своїми історіями виправляє цю несправедливість, готуючи нас до майбутнього, в якому роботи будуть повноцінними членами суспільства. Для цього він вибирає найкращий спосіб - адже казки зацікавлять як дітей, чий пластичний розум сприйме усе цікаве, так і дорослих, цих затятих вуглецевих шовіністів.
То може насправді Станіслав Лем, ніякий не польський письменник, а кіборг, зроблений винахідниками Трурлем та Кляпавцієм, аби підготувати людство до зустрічі з гостями з планети роботів? Хто знає…
June 7, 2019
Одне з улюблених. Сто разів перечитував.
March 1, 2019
Казки роботів - це буквально казки роботів, які роботи розповідають своїм роботенятам:) Дуже цікавий підхід. Кіберіада - історії зі всесвіту, населеного різними роботами. Здебільшого це про двох винахідників Трурля та Кляпавція (здебільшого, у перекладі однієї історії це Кляпаціуш) і їхні неймовірні пригоди, неймовірні винаходи.
Все це - тло для філософських думок про людські стосунки, про владу, про історію.
В цьому сенсі, як завжди у Лема, це не наукова фантастика як жанрова розважальна література. Це філософська проза, а отже досить нудна з жанрової точки зору. І все ж захоплива через неймовірні виверти лемової фантазії.
Я читав книгу більше року - по оповіданню-двох під настрій, адже вони не пов'язані спільним сюжетом, читаються незалежно. Тобто "проковтнути" цю книгу важко, доводиться кусати по шматках і перетравлювати.
Переклад більшості історій - шедевральний.
Все це - тло для філософських думок про людські стосунки, про владу, про історію.
В цьому сенсі, як завжди у Лема, це не наукова фантастика як жанрова розважальна література. Це філософська проза, а отже досить нудна з жанрової точки зору. І все ж захоплива через неймовірні виверти лемової фантазії.
Я читав книгу більше року - по оповіданню-двох під настрій, адже вони не пов'язані спільним сюжетом, читаються незалежно. Тобто "проковтнути" цю книгу важко, доводиться кусати по шматках і перетравлювати.
Переклад більшості історій - шедевральний.
October 7, 2022
Багаті візії-розуміння нашого світу - як би було, якби було. Деколи думання заростає словами, ідеї перевантажують літературну форму і сприймати стає складно. Останні дві оповіді "Повтор" і "Маска" для мене були цілком нечитабельні і незрозумібельні, так як і післямова про Лема авторства Дукая.
Displaying 1 - 6 of 6 reviews