What do you think?
Rate this book
Чорнобильська мадонна
ebook
19 people want to read
About the author
Ivan Drach
31 books1 followerUkrainian profile: Іван Драч
Ivan Drach was a Ukrainian poet, screenwriter, literary critic, politician, and political activist.
Ivan Drach was born 17 October 1936, in Telizhyntsi, Kyiv Oblast, Ukrainian SSR. After finishing high school, Ivan Drach complied with military service, after which he studied in the Faculty of Language and Literature of Kyiv University from 1959-1963. At this time Drach visited the popular "Klub tvorchoyi molodi" ["Club for Creative Young People" (CCY)] and took part in literary evenings with reading of innovative poems. This creative way started in the period of Khrushchev thaw. Drach made his debut in 1961 with the publication of his poem-tragedy Knife in the Sun in the Kyiv literary newspaper. He worked in the newspapers "Literary Ukraine" and "Fatherland", as well as in the film studio O.P. Dovzhenko. In 1976, he won the USSR State Prize for his work, The Root and the Crown. In the aftermath of the 1986 Chernobyl disaster, Drach was involved in a growing movement of Ukrainian dissident intellectuals that demanded larger cultural autonomy for Ukraine and an honest conversation in the Soviet Union about the stalinist government's actions in Ukraine, particularly the Holodomor.
After the beginning of Perestroika, he resumed contacts with dissident circles. Together with Vyacheslav Chornovil, Mykhailo Horyn, and a number of other Ukrainian activists, in 1989 he created Rukh or People's Movement of Ukraine, first official Ukrainian pro-reform organization. Ivan Drach was the first chairman of Rukh from September 8, 1989 to February 28, 1992. He was co-chairman of the NRU with Chornovil and Horyn from February 28 to December 4, 1992. In the spring of 1990, Ivan Drach was elected to the Verkhovna Rada from Artemivsk (№ 259) constituency by the 66.38% of voters. After retiring from his office in the NRU in late 1992, Ivan Drach retired from politics in 1994. He promoted the use of the Ukrainian language and whilst serving as Ukraine's minister of communication, he proposed wide-ranging measures, including setting quotas for Ukrainian-language broadcasts and tax breaks for Ukrainian publishing.
At the 29 March 1998 elections to the Verkhovna Rada member Drach (NRU party) ran for parliament from Ternopil (№ 167) constituency and voting results (21.04% of the vote), the second time he was elected to Parliament. In the parliamentary elections of March 2002, Drach appeared in the Our Ukraine party at number 31. Thus, the third time he became a deputy. After a long dispute with the party leadership NRU, Drach in March 2005 left the party and joined the Ukrainian People's Party Yuri Kostenko. In the parliamentary elections of March 26, 2006, he was number 14 on the electoral list "Ukrainian National Bloc of Kostenko and the Ivy". But the bloc lost the election and Drach was not elected to Parliament.
From August 1992 to May 19, 2000, he headed the Ukrainian World Coordinating Council. Other positions included the chairmanship of the Ukrainian Intelligentsia Congress and heading the Writers' Union.In 2006, he was awarded the title Hero of Ukraine.
Ivan Drach died 19 June 2018 in Feofania Hospital, Kyiv, following an undisclosed illness. Drach requested to be buried next to the grave of his son Maksym in his native Telizhyntsi.
Ivan Drach was a Ukrainian poet, screenwriter, literary critic, politician, and political activist.
Ivan Drach was born 17 October 1936, in Telizhyntsi, Kyiv Oblast, Ukrainian SSR. After finishing high school, Ivan Drach complied with military service, after which he studied in the Faculty of Language and Literature of Kyiv University from 1959-1963. At this time Drach visited the popular "Klub tvorchoyi molodi" ["Club for Creative Young People" (CCY)] and took part in literary evenings with reading of innovative poems. This creative way started in the period of Khrushchev thaw. Drach made his debut in 1961 with the publication of his poem-tragedy Knife in the Sun in the Kyiv literary newspaper. He worked in the newspapers "Literary Ukraine" and "Fatherland", as well as in the film studio O.P. Dovzhenko. In 1976, he won the USSR State Prize for his work, The Root and the Crown. In the aftermath of the 1986 Chernobyl disaster, Drach was involved in a growing movement of Ukrainian dissident intellectuals that demanded larger cultural autonomy for Ukraine and an honest conversation in the Soviet Union about the stalinist government's actions in Ukraine, particularly the Holodomor.
After the beginning of Perestroika, he resumed contacts with dissident circles. Together with Vyacheslav Chornovil, Mykhailo Horyn, and a number of other Ukrainian activists, in 1989 he created Rukh or People's Movement of Ukraine, first official Ukrainian pro-reform organization. Ivan Drach was the first chairman of Rukh from September 8, 1989 to February 28, 1992. He was co-chairman of the NRU with Chornovil and Horyn from February 28 to December 4, 1992. In the spring of 1990, Ivan Drach was elected to the Verkhovna Rada from Artemivsk (№ 259) constituency by the 66.38% of voters. After retiring from his office in the NRU in late 1992, Ivan Drach retired from politics in 1994. He promoted the use of the Ukrainian language and whilst serving as Ukraine's minister of communication, he proposed wide-ranging measures, including setting quotas for Ukrainian-language broadcasts and tax breaks for Ukrainian publishing.
At the 29 March 1998 elections to the Verkhovna Rada member Drach (NRU party) ran for parliament from Ternopil (№ 167) constituency and voting results (21.04% of the vote), the second time he was elected to Parliament. In the parliamentary elections of March 2002, Drach appeared in the Our Ukraine party at number 31. Thus, the third time he became a deputy. After a long dispute with the party leadership NRU, Drach in March 2005 left the party and joined the Ukrainian People's Party Yuri Kostenko. In the parliamentary elections of March 26, 2006, he was number 14 on the electoral list "Ukrainian National Bloc of Kostenko and the Ivy". But the bloc lost the election and Drach was not elected to Parliament.
From August 1992 to May 19, 2000, he headed the Ukrainian World Coordinating Council. Other positions included the chairmanship of the Ukrainian Intelligentsia Congress and heading the Writers' Union.In 2006, he was awarded the title Hero of Ukraine.
Ivan Drach died 19 June 2018 in Feofania Hospital, Kyiv, following an undisclosed illness. Drach requested to be buried next to the grave of his son Maksym in his native Telizhyntsi.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
March 11, 2022
Що відбувається з нашим сприйняттям катастроф? Колись катастрофою була друга світова; але потім стався чорнобиль. Був чорнобиль - але потім сталася пандемія. була пандемія - потім сталася війна. Чи ж хто згадає про попереднє?
Чим ближче ми до трагедії - тим більше ми готові пробачати авторам. У них інша задача, не стільки мистецька, скільки людська: підтримувати, надихати, допомагати проживати емоції.
З часом виходить так, що трагедії нашаровуються одна на іншу. Складно сприймати Чорнобиль як щось апокаліптичне, коли бачив вулиці Маріуполя. Не тому що вулиці Маріуполя страшніші; звісно ні. От тільки емоційна наша сторона не міряє втрати квадратними кілометрами зараження чи кількістю загиблих; вона вимірює втрати близкістю.
Може це ще й питання знецінення подоланого. Нуок, був Чорнобиль; ми його пережили - і живемо далі. Значить, ми сильніші за Чорнобиль.
Цікаво буде подивитися на сприйняття катастроф поближче. Але пізніше. Коли пройдемо крізь цю.
P.S. А поема неоднозначна. Соцреалізм він такий. Мало щирості і багато "спроби сказати". Або навіть не так - є дуже щемкі моменти, які чіпляють і наближають катастрофу, даючи її відчути; але ці моменти губляться у загальному( З іншого боку - це додає страху, бо виникає сумнів - а чи здатна людська мова передавати аж такий біль. І йдеш гуглити Пауля Целана. Зрозуміла, що ховається за оцією жагою знайти того, хто зможе: якщо про те змогли і подужали, значить - і про сьогоднішнє хтось напише так, щоб збереглось.. Або - інший, лицемірніший і тим людськіший мотив. Відчути, що комусь - було гірше і страшніше; але вони - пережили; значить, і ми зможемо.. Отак чужою трагедією намагаєшся підтримати себе в своїй(
А з іншого боку - хай, хай вже будуть ті два мотиви одночасно.
Аби хтось зміг потім про них правдиво розказати.
Чим ближче ми до трагедії - тим більше ми готові пробачати авторам. У них інша задача, не стільки мистецька, скільки людська: підтримувати, надихати, допомагати проживати емоції.
З часом виходить так, що трагедії нашаровуються одна на іншу. Складно сприймати Чорнобиль як щось апокаліптичне, коли бачив вулиці Маріуполя. Не тому що вулиці Маріуполя страшніші; звісно ні. От тільки емоційна наша сторона не міряє втрати квадратними кілометрами зараження чи кількістю загиблих; вона вимірює втрати близкістю.
Може це ще й питання знецінення подоланого. Нуок, був Чорнобиль; ми його пережили - і живемо далі. Значить, ми сильніші за Чорнобиль.
Цікаво буде подивитися на сприйняття катастроф поближче. Але пізніше. Коли пройдемо крізь цю.
P.S. А поема неоднозначна. Соцреалізм він такий. Мало щирості і багато "спроби сказати". Або навіть не так - є дуже щемкі моменти, які чіпляють і наближають катастрофу, даючи її відчути; але ці моменти губляться у загальному( З іншого боку - це додає страху, бо виникає сумнів - а чи здатна людська мова передавати аж такий біль. І йдеш гуглити Пауля Целана. Зрозуміла, що ховається за оцією жагою знайти того, хто зможе: якщо про те змогли і подужали, значить - і про сьогоднішнє хтось напише так, щоб збереглось.. Або - інший, лицемірніший і тим людськіший мотив. Відчути, що комусь - було гірше і страшніше; але вони - пережили; значить, і ми зможемо.. Отак чужою трагедією намагаєшся підтримати себе в своїй(
А з іншого боку - хай, хай вже будуть ті два мотиви одночасно.
Аби хтось зміг потім про них правдиво розказати.
Displaying 1 of 1 review