У центрі цього історичного роману — психологічний художній аналіз трагічних подій XVIII ст., пов’язаних з руйнуванням славної козацької столиці — Батурина.
Український письменник, громадський діяч, один з організаторів Товариства української мови ім. Т.Шевченка, Народного Руху України, член Спілки письменників України (з 1960), депутат Верховної Ради України І-го скликання (1990-94). Заслужений працівник культури України. Лауреат Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка, Літературної премії ім. А. Головка, премії ім. І. Мазепи. Герой України.
про український біль під мікроскопом і призмами часів козацької Руїни. таке відчуття, що Руїна ця - частина нашого національного гену, котра з кожним новим сторіччям та епохою лише змінює обличчя та назви. живемо.)
Історичний твір Романа Іваничука "Орда" розповідає про початок поневолення українських земель російськими військами Петра I.
Книжка відкривається описом жорстокого знищенням меншиковськими ординцями гетьманської столиці Батурина і відчайдушної спроби гетьмана Івана Мазепи врятувати Україну. Отець Епіфаній, сповідник Мазепи, стає одночасно мовчазним свідком зради та безжальної розправи над батуринцями і майбутнім єдиним провісником довгого пошуку дороги до Храму.
Ці його метафоричні подорожі центральною Україною, Карпатами, імперською Росією, розпорошені в часі і просторі, дають яскраву картину української історії 18 сторіччя.
Авторські образи настільки талановито зображені, що в мене постійно виникали алюзії з теперішнім часом, а деякі речі взагалі видалися абсолютно пророчими.
Те, як автор зобразив життя мешканців карлицької слободи імперській столиці Петербурга, з її нестерпною ворожістю до всього українського дуже мені відгукнулось і викликало багато емоцій. Тим більше, що книга була закінчена в рік, коли Україна отримала незалежність, тобто до початку приходу до влади сучасних карликів сусідньої країни-агресорки.
Не знаю, чи є аудіо версія книжки, але кілька розділів я прочитала вголос. А ще подумалось, що це може перетворитись на талановиту та яскраву сучасну виставу, настільки це театрально написано.
"Ви втямлюєте раптом, що небо - блакитне, а пшениця - жовта, знаходите між цими кольорами гармонію, притьмом купуєте в крамницях шовк і шиєте синьо-жовті прапори! А малорос із синьо-жовтим прапором - це вже не малорос, а українець, який тут же заспівує пісню про козацькі могили й колишні подвиги, про похилену червону калину, про славну неньку-Україну, яка чомусь зажурилася, і стає для імперії особливо небезпечним".
Наша боротьба за незалежність триває. І дорога до Українського храму веде нас до нього всі ці довгі сторіччя пошуків та віднайдення самих себе. Ми були, є і будемо, а от від орди тим самим часом залишаються лише згадки істориків та абсолютно невдалі спроби повернення колишньої "величі" колоса.
Книга присвячена історичним подіям, реальним та вигаданим, після знищення гетьманської столиці Мазепи - Батурина, розповідає про тяжкий та тернистий шлях повернення його улюбленця протоієрея Єпіфанія до Бога, включає алюзії на майбутній антилюдський більшовицький лад та написана українським письменником у віці 62 років ще до (!) розвалу СРСР (рукопис він завершив в 1991 році в статусі народного депутата УРСР). Якщо це вас інтригує, то ця книга варта вашої уваги ;)