What do you think?
Rate this book
Листи до сина
У книзі вірші й переклади постають уперемішку з документами доби, пізнішими відгуками науковців і, найголовніше, — листами Стуса до рідних (протягом останніх років то був взагалі чи не єдиний жанр, у якому дозволялося писати в’язневі пермського концтабору, — вірші та переклади було заборонено). І відтак ці листи стали не тільки приголомшливим документом доби, а й одним із вершинних надбань епістолярного жанру в усій світовій літературі. Вони далеко переросли рамки конкретних адресатів — поетових рідних, з якими листуватися було дозволено. І сьогодні вони сприймаються як послання Василя Стуса всьому людству — нарівні з його віршами (втім, хтозна, — можливо, й писалися вони не в останню чергу саме з такою метою). - See more at: http://www.biblioteka.uz.ua/vistavka/...
- GenresPoetry
192 pages, Paperback
Published January 1, 2001
14 people are currently reading
175 people want to read
About the author
Vasyl Stus
50 books25 followersVasyl Semenovych Stus was a Ukrainian poet and publicist, one of the most active members of Ukrainian dissident movement. For his political convictions, his works were banned by the Soviet regime and he spent 23 years (about half of his life) in detention.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 12 of 12 reviews
May 24, 2020
Стус полонив моє серце, декілька років тому, і вперто там лишається, а я й не противлюся😍
Я не знаю на пам’ять, поезію Стуса, й навіть не всю її розумію, але є якась магія в цій поезії. Хочеться читати й роздумувати, що саме він хотів сказати своїми віршами.
Обожнюю читати спогади про Стуса, коли його показують не божеством, а звичайною людиною, яка мала свої вади та свої таргани в голові.
«Листи до сина» - ще більше показує живого Стуса.
Стуса – батька, чоловіка, сім’янина.
Читаєш і наче життя проживаєш разом з ними.
Бачиш, як дорослішає Дмитрик, як Василь ніжно до нього звертається, виправляє помилки, радить щось по навчанню.
Якось не до кінця усвідомлюєш, що Стус пише з ув’язнення. Поки не дочитуєш до листів, де описане таборове життя і уривки з таборового зошита.
В новому перевидання від видавництва Ранок, є невеличкі виноски з коментарями Дмитра Стуса.
Іноді здається, що він намагається виправдатись, за те, що не розумів батька, коли був дитиною. За те, що хотів жити звичайним життям, де батько звичайний робітник, а не політв’язень, де батько поруч, а не за 1000 кілометрів.
Але, Стус був таким, яким був. Одне з найбільших бажань Стуса, яке читається в листах – щоб син зрозумів батька і пишався ним.
«Психологічно я розумів, що тюремна брама уже відкрилася для мене, що днями вона зачиниться за мною – і зачиниться надовго. Але що я мав робити?
За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло – за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні стане горлом обурення і протесту?
Це вже доля, а долі не обирають. Отож, її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.» (з таборового зошита)
Я не знаю на пам’ять, поезію Стуса, й навіть не всю її розумію, але є якась магія в цій поезії. Хочеться читати й роздумувати, що саме він хотів сказати своїми віршами.
Обожнюю читати спогади про Стуса, коли його показують не божеством, а звичайною людиною, яка мала свої вади та свої таргани в голові.
«Листи до сина» - ще більше показує живого Стуса.
Стуса – батька, чоловіка, сім’янина.
Читаєш і наче життя проживаєш разом з ними.
Бачиш, як дорослішає Дмитрик, як Василь ніжно до нього звертається, виправляє помилки, радить щось по навчанню.
Якось не до кінця усвідомлюєш, що Стус пише з ув’язнення. Поки не дочитуєш до листів, де описане таборове життя і уривки з таборового зошита.
В новому перевидання від видавництва Ранок, є невеличкі виноски з коментарями Дмитра Стуса.
Іноді здається, що він намагається виправдатись, за те, що не розумів батька, коли був дитиною. За те, що хотів жити звичайним життям, де батько звичайний робітник, а не політв’язень, де батько поруч, а не за 1000 кілометрів.
Але, Стус був таким, яким був. Одне з найбільших бажань Стуса, яке читається в листах – щоб син зрозумів батька і пишався ним.
«Психологічно я розумів, що тюремна брама уже відкрилася для мене, що днями вона зачиниться за мною – і зачиниться надовго. Але що я мав робити?
За кордон українців не випускають, та й не дуже кортіло – за той кордон: бо хто ж тут, на Великій Україні стане горлом обурення і протесту?
Це вже доля, а долі не обирають. Отож, її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас.» (з таборового зошита)
April 5, 2020
знайомство з Стусом я почав з цитат в інтернеті, а точніше з підпису до цих самих цитати. Вони в переважній більшості були з цієї книжки. І тому я її купив. Також це сталось тому, що в мене недавно народився син і я хотів знайти в його листах цікаві роздуми і описи виховання та спілкування з сином. Цю ціль я виконав. Я знайшов дуже багато цікавого для себе, як для батька. Виявив наскільки наше покоління може бути слабке духом і не готове до життєвих випробувань, які переніс автор і дуже чітко описав в листах та записках з заслання. Його поезія залишилась для мене абсолютно незрозумілою, окрмі вірша "Терпи, терпи терпець тебе шліфує...", але надзвичайно вразила сила духу, котра в моїй системі координат межує з божевіллям.
Хороша книга, яку потрібно прочитати кожному українцю, який хоч на 10% відчуває себе патріотом своєї держави.
Хороша книга, яку потрібно прочитати кожному українцю, який хоч на 10% відчуває себе патріотом своєї держави.
July 19, 2022
дякую ❤️
November 14, 2025
Прониклася цією книгою-посланням для найрідніших. Тому спеціально ще придбала перевидання 2025 року видавництва "Ранок". Це наступне видання доповнене фотографіями рукописів Василя Стуса, листами до тодішніх сучасників-письменників, історичними архівними записами, родинним фото, вирізками з судових справ, свідченнями та численними мапами тюрем та катівень на росії. Закладами злому людської гідності і духу, куди росіяни кидали українських дисидентів, забираючи їх у родин, заважаючи виховувати нащадків.
Від теплих слів до Дмитра Стуса (сина) і на контрасті до цього багаточисельних візуальних елементів книги, у читачів складеться вражаюче відчуття споріднення з Василем (наче, зазирнули у сімейний альбом родича), відчуття ліричної приязні за проникливі вірші, і одночасно жалю за його втратам, туга за нашою великою втратою таланту, котрого в нас забрала совкова комуністична махіна, російські привладні шовіністи і їх холуї в Україні.
Від теплих слів до Дмитра Стуса (сина) і на контрасті до цього багаточисельних візуальних елементів книги, у читачів складеться вражаюче відчуття споріднення з Василем (наче, зазирнули у сімейний альбом родича), відчуття ліричної приязні за проникливі вірші, і одночасно жалю за його втратам, туга за нашою великою втратою таланту, котрого в нас забрала совкова комуністична махіна, російські привладні шовіністи і їх холуї в Україні.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 6, 2025
"... Потрібен для душі свій душ, їй теж треба чистити зуби..."
Завдяки листам до рідних читач відкриває для себе Василя Стуса не тільки як мудрого батька та чуйного чоловіка. І не лишень як поета та борця за справедливість. Ми пізнаємо його як філософа, як філолога, як літературознавця, як перекладача, як вічно спраглого до знань науковця. Цю його непереборну жагу, як і жагу до волі, не зламали навіть найжахливіші умови життя. Знання, що він поглинав з мізерної періодики у вигнанні, Стус сумлінно передавав по зернині синові в листах, додаючи й свої не менш цікаві й не менш цінні роздуми та настанови. Важко не захопитись силою чоловіка, який, змучений фізично та морально, не зупиняв свого духовного життя, і в мерзлому бараці вивчав іноземні мови та працював над перекладами Рільке.
Таку книгу оцінити неможливо, та й не можна оцінювати. Це хронологія сімейного болю на тлі неосяжного, неупокоєного болю всієї нашої нації. Ці тексти проймають до кісток. Пам'ятаємо про ціну того, що ці відгуки маємо змогу писати українською...
Завдяки листам до рідних читач відкриває для себе Василя Стуса не тільки як мудрого батька та чуйного чоловіка. І не лишень як поета та борця за справедливість. Ми пізнаємо його як філософа, як філолога, як літературознавця, як перекладача, як вічно спраглого до знань науковця. Цю його непереборну жагу, як і жагу до волі, не зламали навіть найжахливіші умови життя. Знання, що він поглинав з мізерної періодики у вигнанні, Стус сумлінно передавав по зернині синові в листах, додаючи й свої не менш цікаві й не менш цінні роздуми та настанови. Важко не захопитись силою чоловіка, який, змучений фізично та морально, не зупиняв свого духовного життя, і в мерзлому бараці вивчав іноземні мови та працював над перекладами Рільке.
Таку книгу оцінити неможливо, та й не можна оцінювати. Це хронологія сімейного болю на тлі неосяжного, неупокоєного болю всієї нашої нації. Ці тексти проймають до кісток. Пам'ятаємо про ціну того, що ці відгуки маємо змогу писати українською...
September 4, 2025
Усупереч назві, тут не тільки листи. Навіть краще — тут уся панорама життя поета, вірші, дані біографії і коментарі сина.
Я знала, звісно, чим ця книжка закінчиться, та все одно— сподівалася, що світ відреагує якось, що союз розпадеться скоріше. Не розпався, Стус не дотягнув декілька років.
З часів Стуса російські тюрми стали тільки жорстокішими. Про це знаю із книжки «Світлий шлях» Станістава Асєєва, зі свідчень інших звільнених політвʼязнів. Стусу було що читати — але це була переважно російська література, переклади або рецензії російською. Звідси багато рекомендацій російської літератури в його листах. Але найулюбленіші його літератори — це Гете і Рільке.
Твори Стуса конфісковували у засланні. Останні 100 чи 300 віршів, збірку, ми, скоріш за все, ніколи не побачимо.
Відчувала біль, але одночасно і тепло. Василь Стус став мені близьким.
Стус переміг систему. Про нього знімають фільми, інтервʼю, його читають, згадують і співають пісні. Пан Ростислав Семків додає його десятим у список українських класиків. Емма Антонюк робить татуювання на його честь. Він — взірець нам.
Я знала, звісно, чим ця книжка закінчиться, та все одно— сподівалася, що світ відреагує якось, що союз розпадеться скоріше. Не розпався, Стус не дотягнув декілька років.
З часів Стуса російські тюрми стали тільки жорстокішими. Про це знаю із книжки «Світлий шлях» Станістава Асєєва, зі свідчень інших звільнених політвʼязнів. Стусу було що читати — але це була переважно російська література, переклади або рецензії російською. Звідси багато рекомендацій російської літератури в його листах. Але найулюбленіші його літератори — це Гете і Рільке.
Твори Стуса конфісковували у засланні. Останні 100 чи 300 віршів, збірку, ми, скоріш за все, ніколи не побачимо.
Відчувала біль, але одночасно і тепло. Василь Стус став мені близьким.
Стус переміг систему. Про нього знімають фільми, інтервʼю, його читають, згадують і співають пісні. Пан Ростислав Семків додає його десятим у список українських класиків. Емма Антонюк робить татуювання на його честь. Він — взірець нам.
July 17, 2025
Дуже довго збиралась, щоби писати відгук та ставити рейтинг.
Я би хотіла порадити цю книжку усім українцям і не тільки українцям, звісно. Але тут така «цікавина», що свідомі самі вже або прочитали, або читають, або планують прочитати, а як раз тим, кому необхідніше ніколи в житті не прочитають ані цю ані інші книжки, які знімають полуду з очей і відбирають надію на якийсь там мир.
Миру не буде, розходьтеся.
Я вкотре скажу, що нам треба жити так, щоб жертва Василя Семеновича і інших сотень тисяч закатованих, замордованих, покалічених доль не були марними. Щоб Стусу не було соромно за нас, там, в далекому космічному міжсвітті.
Я би хотіла порадити цю книжку усім українцям і не тільки українцям, звісно. Але тут така «цікавина», що свідомі самі вже або прочитали, або читають, або планують прочитати, а як раз тим, кому необхідніше ніколи в житті не прочитають ані цю ані інші книжки, які знімають полуду з очей і відбирають надію на якийсь там мир.
Миру не буде, розходьтеся.
Я вкотре скажу, що нам треба жити так, щоб жертва Василя Семеновича і інших сотень тисяч закатованих, замордованих, покалічених доль не були марними. Щоб Стусу не було соромно за нас, там, в далекому космічному міжсвітті.
February 13, 2023
Дуже цікаво було дізнатися про Василя Стуса з більш особистої сторони, особливо тема стосунків із сином, з яким вони майже не були близькі. Відчувається, що син холодно ставився до батька дуже довгий час, і це дуже прикро. Загалом у книзі гарний баланс між текстом листів та віршами, усе формує єдине ціле враження.
August 17, 2025
Найбільше вразили нотатки «З таборового зошита», але усі листи були щемливими.
«Що активніше, щільніше ми заповнюємо наш час - то інтенсивніше й цікавіше живемо. Бувають миті, варті століть, а буває драглиста безсенсовність існування, що затягується на сотні років».
«Що активніше, щільніше ми заповнюємо наш час - то інтенсивніше й цікавіше живемо. Бувають миті, варті століть, а буває драглиста безсенсовність існування, що затягується на сотні років».
August 2, 2025
Читала цю книгу довго - стільки в ній мудрості і глибини. Яких геніальних людей у нас вкрала радянська система.
January 16, 2025
нехай навіть мені важко часом сприймати поезію Стуса, ця книжка —моя біблія
October 21, 2019
Я так хотіла прочитати цю книгу! Я була впевнена, що мені сподобається, адже це Василь Стус! Я так поважаю його - і як поета, і як громадського діяча. Мені хотілось краще зрозуміти, якою він був людиною. Хотілось дізнатися більше, ніж сухі дані підручників та довідників.
⠀
З одного боку, мені було трішки ніяково читати ці листи - вони були написані для близьких людей, не для загалу. Але з іншого боку...
⠀
По-перше, книга містить не лише тексти листів, а й ті вірші, які Василь Стус надсилав своїй дружині. Значну частину цих віршів я знаю, деякі - мої улюблені. Але тепер я читала їх не окремо, а в контексті - коли вони були написані, після яких подій, під враженням чого - і, знаєте, від цього значення слів ой як змінюється!
⠀
По-друге, часто бачиш, що митці, науковці, всілякі діячі, хай які вони успішні і класні в своїй професії, абсолютно гидотно ставляться до своєї родини. Тут зовсім не цей випадок. Хоч у мене і було враження, що я підглядаю, лізу в чуже особисте життя - все одно, приємно було читати як Василь Стус звертається до дружини і сина, як він до них ставиться, як йому боляче, що вони далеко - приємно усвідомлювати, що таке існує в реальному житті.
⠀
Чомусь не йшла з голови думка: це несправедливо! Як часто батьки, не маючи на те жодних причин, кидають своїх дітей, на довгі роки забувають про їх існування. А тут, він так хотів бути поруч - і не дали!
⠀
Маленька деталь: тут є листи Василя Стуса до дружини і сина, але немає відповідей. Від цього картинка трішки неповна - принаймні, мені так здалось.
⠀
Ну, і, це начебто і так зрозуміло, але не можу не сказати! Які умови були в тих таборах!!!! Навіть якщо опустити несправедливість і безпричинність засудження. Це навіть не "засудили", це "відправили на смерть".
⠀
Звісно, раджу читати.
⠀
З одного боку, мені було трішки ніяково читати ці листи - вони були написані для близьких людей, не для загалу. Але з іншого боку...
⠀
По-перше, книга містить не лише тексти листів, а й ті вірші, які Василь Стус надсилав своїй дружині. Значну частину цих віршів я знаю, деякі - мої улюблені. Але тепер я читала їх не окремо, а в контексті - коли вони були написані, після яких подій, під враженням чого - і, знаєте, від цього значення слів ой як змінюється!
⠀
По-друге, часто бачиш, що митці, науковці, всілякі діячі, хай які вони успішні і класні в своїй професії, абсолютно гидотно ставляться до своєї родини. Тут зовсім не цей випадок. Хоч у мене і було враження, що я підглядаю, лізу в чуже особисте життя - все одно, приємно було читати як Василь Стус звертається до дружини і сина, як він до них ставиться, як йому боляче, що вони далеко - приємно усвідомлювати, що таке існує в реальному житті.
⠀
Чомусь не йшла з голови думка: це несправедливо! Як часто батьки, не маючи на те жодних причин, кидають своїх дітей, на довгі роки забувають про їх існування. А тут, він так хотів бути поруч - і не дали!
⠀
Маленька деталь: тут є листи Василя Стуса до дружини і сина, але немає відповідей. Від цього картинка трішки неповна - принаймні, мені так здалось.
⠀
Ну, і, це начебто і так зрозуміло, але не можу не сказати! Які умови були в тих таборах!!!! Навіть якщо опустити несправедливість і безпричинність засудження. Це навіть не "засудили", це "відправили на смерть".
⠀
Звісно, раджу читати.
Displaying 1 - 12 of 12 reviews