Єдина причина, чому манхва «Шило» опинилася в моїх руках — це ім’я художника. Мені сподобався «Поклик пекла», в тому числі виразністю стилю Чхве Ґюсока. І коли побачив анонс його авторської роботи про профспілки та робітничий рух, то виникло бажання прочитати цю роботу. Та були сумніви. Ну серйозно, історія про трудове право в Південній Кореї? Але цей том зумів зробити неможливе: затягнути і змусити співпереживати.
Події відбуваються на межі 1990-х і 2000-х, у Південній Кореї, яка тільки-но оговтується після азійської фінансової кризи. У цьому складному соціальному кліматі з’являється Ґу ҐоШин — харизматичний борець за права працівників, що керує маленькою компанію для консультацій. Його діяльність — це не просто паперова боротьба, а справжні операції проти несправедливості на заводах, офісах і крамницях. Саме так він зустрічає Лі Суїна — колишнього військового, а тепер менеджера в супермаркеті, якого змушують цькувати підлеглих, щоб ті самі звільнилися.
Я досі не розумію, як манхва про профспілки й закулісні ігри роботодавців зуміла зацікавити мене. Сухі теми — трудове право, зловживання в компаніях, страх перед звільненням — перетворюються тут на напружену драму, де емоції киплять досить сильно. Загальна сюжетна лінія жива й переконлива.
Ґу ҐоШин — без сумніву, серце цього тому. Не дарма він знаходиться на титульній сторінці. Його методи, впевненість, готовність ризикувати — все це робить його чимось на кшталт правозахисного "супергероя". Але виявилося також, що головна сюжетна лінія крутиться і довкола Лі Суїна. І хоча його минуле спочатку здається «зайвим» відступом, зрештою саме він проходить складний шлях — від військового до менеджера, який сумнівається у правильності багатьох вчинків, і нарешті до людини, здатної чинити опір. Разом вони — ідеальна пара протилежностей у боротьбі проти системи.
Про художній стиль Чхве Ґюсока важко щось нове написати. Вже знайомий по «Поклику пекла», тут він зберігає точність, виразність і емоційність, які притаманні його роботам. Сцени корпоративних кабінетів, зібрань, навіть протестів виглядають динамічно й детально. Хороша й впевнена візуальна робота.
Чи рекомендувати манхву про профспілки? Ніколи б не подумав, що буду це писати. Але так — «Шило» варто спробувати. По-перше, це якісна соціальна драма. По-друге, вона має харизматичних героїв і живий сюжет. По-третє, це ще одне нагадування, що боротьба за гідність — сильно перегукується із багатьма нашими подіями. І, врешті, я сам здивований з цього всього. Історія змусила мене хвилюватися за персонажів, обурюватися разом із ними й бажати продовження.