El Secreto de los flamencos

by Federico Andahazi

A principios del Renacimiento los maestros florentinos dominan el secreto matemático de la perspectiva, y los flamencos, el misterio alquímico de los pigmentos. No obstante, una guerra abierta entre ambas escuelas mantiene al mundo sin el pintor perfecto, aquel que domine lo mejor de ambas la perfección de las formas y la luminosidad de los colores.

Genres: Historical Fiction, Fiction, Crime, Historical, Mystery, Thriller, Literature

240 pages, Mass Market Paperback

First published August 1, 2002

About the author

Federico Andahazi is the son of Bela Andahazi, Hungarian poet and psychoanalyst, and Juana Merlín. During his adolescence, he began to read the classical Argentine and universal authors. He used to escape from school, that reflected the oppressive military dictatorship ruler, to meet with friends in bookstores and bars on Corrientes Avenue, emblematic place of Buenos Aires culture.

It was at this time when he began writing his first stories. He obtained a bachelor’s degree in Psychology (Universidad de Buenos Aires); he practiced the psychoanalysis a few years, while he was working on his short stories.

In 2008, Andahazi published his first book of nonfiction, Pecar como Dios manda, Sexual History of Argentines. The essay runs in an hypothesis through all his work: you cannot understand the history of a country if you don’t know the history of sex that gestured it.

With a prose that does not forget the novelist, the author conducted this first volume in an exhaustive investigation that starts from the original cultures and reaches the May Revolution.

Federico Andahazi currently is working on the following volumes of the sexual history of the Argentines and in various fiction projects.

His work has the recognition of the critical all over the world. His books are the subject of many reviews and studies.

Reviews

[sepagraf]

Мистецька атмосфера, може, непогана, однак Андахазі так далеко до талановитого оповідача, що соромно взагалі називати його оповідачем.
Ще й занадто багато вигадок як для історичного жанру, та замало розслідування як для детективу.

[Volodymyr B]

Наскільки красивий тут текст, настільки ж передбачувана сама історія.
The writing is as beautiful as the story is predictable.

[The Longest Night]

Як казала моя баба, таке ото шось. І дуже сучасна філософія і погляди на життя за цим всім стоїть. А я дуже не люблю такі обманки.

[Ricardo]

Un delcioso thriller renacentista. Los secretos de la pintura y como conservar su originalidad, nos llevan por los caminos de la escuela flamenca de pintura hasta descubrir que en todos lados se cuece habas. Predecible pero ameno.

[Eduardo G.]

Buena historia ambientada en la época donde los pintores eran parte importante de los reinos. Bien escrito y fácil de leer con una sutil descripción realista de la vida de los pintores todo con un trasfondo de intrigas entre estos y sus secretos.

[Lea]

Dan Brown nervously smokes and envies...

[José Luis Calderón]

Algo flojita. Tenía expectativas de esta novela por el contexto en que está narrada, tan interesante dentro del renacimiento Italiano y flamenco del siglo XV y sus paralelismos y diferencias. Sin embargo me ha decepcionado un tanto. Está bastante bien escrita en cuanto al uso del lenguaje, y la estructura en capítulos cortos está bien, aunque la distribución de estos en torno a los colores no está del todo bien justificada. Hay que partir de entrada diciendo al lector también que todos los personajes de la obra son pintores ficticios, ni siquiera inspirados en otros reales. La trama resulta algo lenta, repetitiva e incluso algo excesiva en invención y hasta algo rocambolesca. Además hay una escasa documentación histórica y/o una contextualización algo pobre de esta, ya que apenas se mencionan a algunos artistas reales como Giotto, Brunelleschi, Van Eyck...pero sin una apropiada contextualización y más bien como meras citas para enmarcar la historia. La cuestión del desciframiento del códice misterioso en torno al color y el desenlace final en los dos últimos capítulos también flaquean algo. Toda esta ha sido mi percepción y sentimiento durante el proceso de lectura hasta el final. Tres estrellas muy justitas.

[Anastasiia Maksymovych]

Серія «Апріорі» «історичний детектив» — детективні романи в атмосфері різних давніх історичних подій; уся ця серія мене дуже приваблює. Я вже читала з неї прекрасний роман «Печера ідей» — там ішлося про розслідування низки вбивств у стародавній Греції, але найприкольнішими були пасхалки, історія в історії. Роман супер, прочитайте обов'язково)

«Таємниця фламандців» із тієї ж серії — 15 століття, точиться неоголошена війна між фламандською і флорентійською школами мистецтв, великі майстри живопису шпигують один за одним і намагаються здобути секрет фарби; і на цьому фоні знаходять понівечене тіло одного з учнів флорентійського художника.

Мені зовсім не сподобалось 😕 І сюжет, і стиль простуваті, більше для підліткової аудиторії; інтрига класична — у вбивстві юнака з Флоренції ми, звичайно, підозрюємо суперників-фламандців, але виявляється, що вони ні до чого. Паралельний сюжет із загадковою дамою, яка раптом заявляється спочатку до першого майстра, тоді до другого, і вимагає написати її портрет, очевидно шпигуючи за обома, не дуже цікавий загалом.

Єдине, що було прикольно, — як вона по-різному зваблює двох художників; еротичні епізоди непогано прописані. Але потім, коли нам відкривають, хто вона насправді, я така — а, ну ок. За двісті сторінок важко цікаво прописати персонажів, і автор не особливо парився з виписуванням їх характерів.

Книжка загалом посередня, а особливо в порівнянні з «Печерою ідей» — шедевр — сильно впадає в око, що вона значно слабша.

Але обкладинка красива! Обкладинка красива.

3/10 ⭐️

[Matej Kosco]

,,Vlámské tajemství" je pútava , kvázi detektívka na priestore necelých dvesto strán, kde nie je núdza o vraždy, tie ale ustupujú na úkor hľadania ,,farby v najčírejšej forme", ktoré sledujeme z Brúg a Florencie v 15.storočí. Je to taký ,,Umberto Eco light " román, navyše kapitoly sú dynamické a krátke. Odporúčam najmä maliarom /umelcom🙂

[María JimeLeblic]

La verdad es que es muy entretenido y está escrito de una manera impecable, pero me ha faltado un no se qué qué se yo para darle más puntuación

[Xío Matías]

Detectivesca y divertida historia, sobre todo si te gusta el asunto medieval, histórico sobre el origen del óleo como pigmento, como técnica de pintura en sí.
Cuando las disputas se daban por conocer la fórmula del secado rápido, la pigmentación más brillante, la promesa de la eternidad sobre el lienzo.
En una sentada te lo hechas!

[Devlin]

i love it.

[Vero]

Me ha encantado!! Con una prosa muy inteligente que atrapa desde las primeras páginas dando pistas pero que yo no hubiera imaginado revelándolo solo al final, Andahazi, nos pasea por el Renacimiento, con una trama atrapante y personajes bien definidos.
Que también nos muestra lo complicado que era ser pintor en el Renacimiento con los escasos materiales que trabajaba, donde el pintor tenía que hacer “todo”, incluso arriesgando su vida con pigmentos venenosos
Andahazi maneja a la perfección las reglas del policial: la información está dada en las dosis justas, el suspenso crece con cada hecho que se narra ,en este sentido son interesantes las anticipaciones con las que suelen cerrar algunos de los capítulos o algunas de las partes en que se divide cada uno, y hay un narrador que ordena la información, eligiendo qué contar y qué no, en una historia colmada de pistas que llevan a un camino que en el capítulo siguiente se muestra equivocado. Todo está ahí, pero el final nos toma por sorpresa.
Los títulos de los capítulos colaboran con esta relación ya que cada uno tiene como nombre un color: Rojo Bermellón, Azul de ultramar, Amarillo de Nápoles, Verde de Hungría, Blanco de plomo, Negro de marfil, Siena natural y el revelador Coloris in status purus. Cada uno de estos nombres está elegido en función de lo que se cuenta y de lo que se sugiere.
Los personajes se envuelven en celos, la envidia, un erotismo perverso que se manifiesta en todas las relaciones que desarrolla la novela. Frente a estas pasiones cotidianas y propias de todos los seres humanos, hay un trasfondo filosófico que se refleja en la búsqueda de la verdad.
Con todo lo dicho no queda mas que decirles que LO RECOMIENDO!

[Лина Сакс]

Что-то как-то я не знаю... Как бы тут объяснить... попробую с детективной составляющей. В принципе, я как внимательный читатель всю интригу разгадала, хоть местами и сомневалась, но в конце выдохнула, не потеряла я еще сноровки, могу угадать кто убийца и зачем. Но это понимание приходит не с первой страницы. Тут автор постарался закрутить, но внимательный читатель догадается в чем дело, а расслабленный получит интересную в принципе отгадку про убийцу. Но как такого детективного расследования именно из-за убийств не будет.

Будет ЗАГАДКА! Вы раскатаете губу, но я советую этого не делать, потому что ничего ахового не будет, я бы даже сказала вообще ничего не будет и Дэна Брауна тоже. Хотя секреты, рукописи, числа и картины будут, но это вам что в лоб, что по лбу, в смысле сама суть будет эфемерной.

Но! Прочитать про работу художников, про краски, про создание, про взаимоотношения между ними - это интересно. Я люблю куски с историей - заполняются пробелы. Хотя что-то я и так знала, но тут что-то дополнила. Если вам про это читать не интересно, то книжка может прошагать мимо вас.

Но хотелось бы мне знать кое-что из конца книги: как герой себе дальнейшую жизнь представляет? Что будет в первом же попавшемся трактире или гостинице? И не получит ли он кубком по башке. В общем конец книги поставил меня в тупик.

Любителям прочитать про искусство с налетом тайны самое оно, но все же не вау-книга.

[Diana Zhyhailo]

Серія історичних детективів від Апріорі відкрила для мене класний напрям у літературі, до якого люблю повертатись час від часу. Кожна книга з цієї серії дає мені не тільки захопливий сюжет і детективну лінію, а й навчає завжди чогось нового про ту чи іншу історичну епоху чи подію, або підштовхує самостійно щось пошукати і окремо почитати (окремо вдячна за примітки від перекладачки).

Тут я побувала й у Флоренції, і у Брюгге, серед різноманітних барв і картин. Навіть назви розділів це назви того чи іншого відтінку. 🎨
А до історії XV-го століття і художнього мистецтва добавились також і філософські роздуми оповідача про те, що таке колір, звідки він береться і що відображає.

Щодо самої оповіді - тут майже нема прямої мови і діалогів. Це ніби незалежний оповідач просто переказує цілу історію напряму. І в нього це гарно виходить, особливо описи кольорів і відтінків, звісно ж.

Кілька разів я прям дивувалась з деяких сцен і розвʼязки — щось не передбачила, чим все закінчиться, хоча тепер, оглядаючись назад, можу зрозуміти, де були натяки на те, хто є хто.

Тому рекомендую почитати і вам, книжка легко читається, тим більше, що там короткі розділи на 1-2 сторінки, на вихідні якраз чудове чтиво буде!

[Carmen Pérez]

This historical novel is set in the Renaissance and explores two opposing artistic movements that, in this work, vie for supremacy at all costs. The Florentine masters mastered the mathematical secret of perspective, while the Flemish school focused on the alchemical mysteries of pigments. However, the world did not yet have a master who mastered both branches. Both groups of masters sought to understand the composition of color in its purest form, which is the main plot of this novel. Two events trigger the tragic events of this story. The first is the death of Pietro della Chiesa, a sixteen-year-old young man and a gifted disciple of the great Florentine master Francesco Monterga. The second is the appearance of Fátima, a mysterious, sensual, and lovely Portuguese lady, who requests the services of the Flemish Van Mander brothers (Greg and Dirk) to paint her portrait, after having rejected the sketch done by Francesco Monterga. In this novel, the author combines murder mysteries, enigmas, and a bit of art history to create a story about the passion and secrets of the Renaissance. Its ending is unexpected. I give it 4.5 out of 5 stars.

[Сuda]

Маленька і трошки занудна книга з готичною атмосферою.

Отже, це начебто детектив, але із детективного там тільки труп і періодичні думки діда «хто ж міг вбити мого любого студента».

🎨
Складова образотворчого мистецтва на рівні: цікаво про фарби і конкуренцію двох арт шкіл; хотілось більше цього протистояння і чвар😈👨‍🎨
А от екскурс в історію мистецтва часів ренесансу перевантажував кількістю імен і зайвих описів. Наче і класно, та за відчуттями не роман, а вікіпедія. Ну і купа імен і назв 🫩 а потім в кінці розділу кілька речень повʼязати це з головним сюжетом.

Цікава постать лісового діда, краще б розвили ідею готичного навіженого художника, що бореться зі своїми внутрішніми демонами.
Ще присутні содоміти і непонятна жіночка.

Сильний контраст: з повільним пробиранням через хащі першої половини нас кидають у біг зі схилу вологої глинястої поверхні подій другої половини.

Чи вартувала розвʼязка і кінцівка? Відчуття неоднозначні, проте, головний плот твіст таки здивував.

Видання Апріорі, як завжди, дуже красиве, і, я б хотіла сказати, якісне, проте ні: на корінці текст зʼїхав і це просто халтура. Але тим не менш хочу більше детективів цієї серії. Не бажання - необхідність🙂

[Cipri]

Deși firul epic principal lasă loc adesea descrierilor referitoare la arta picturii, acest fapt nu deranjează lectura... e o mutare a focusului într-o zonă în care cuvântul participă la deslușirea unei taine și astfel misterul se perpetuă și în încercarea temeinică a naratorului de a devoala tehnicile complexe ale vechii picturi. Jocul metaforelor e inspirațional iar culoarea epocii e pregnantă la fiecare paragraf; de la toposuri, la registrul de vocabular, la decor etc... Conflictele se îmbină; în fond, conflictul interior e revelat la stare seismică abia în final... un final deschis, în care se conturează tema identității, a avidității și a costului pe care îl aduce cu sine o taină. Rămân totuși multe ambiguități, idei nedeslușite și încercări parțial eșuate de a le explica regresând înspre paginile citite la început.
5/5!

[Jordi Balaguer]

Quan viatgem, sempre procuro endur-me un llibre situat, en certa manera, al lloc que visitarem. Enguany hem estat a Flandes, hem passat per la Ciutat Morta, hem vist la màgia de la pintura flamenca i nnerlandesa... i aquest, resulta un llibre fantàstic per als amants de la pintura. Detallat, entretingut, precís fins al punt que un s'arriba a preguntar si l'autor és realment un artista pintor, o si els quadres i artistes que hi aparèixen van existir en realitat. La trama és més senzilla del que sembla i el final és una mica recargolat, però he gaudit amb cada pinzellada.

[Don]

Un libro muy propio de Andahazi, aunque no goza del despliegue creativo de otros libros del argentino. Si tiene unos personajes creados con maestría y cuidado, sin embargo por tramos descuida su desarrollo.

Una trama inteligente y una narrativa exquisita (como suele ser la de este autor) hacen de este un libro fácil de leer.

[O'Murphy]

Al inicio de puede hacer un poco difícil de leer por la profusión de nombres y lugares distintos, pero poco a poco se va estableciendo la trama y se hace más llevadero.
La época donde Florencia era la capital del arte y todo pintor o escultor soñaba con establecerse, pese a que los verdaderos maestros de la pintura eran flamencos

[Federico Irazabal]

Entretenida historia, con datos interesante sobre la pintura y la rivalidad entre Florencia y Flandes como polos artísticos.
Se resuelve de una manera interesante, y mantiene la tensión durante todo el relato.
Escrita de forma ágil, se lee rápido. Ideal para una viaje largo o vacaciones.

[Kismairy]

Estaba ahí, si, pero no lo sentí. Le falta mucho a esta historia.
La parte de las pinturas y como explica todo el proceso de crearlas, está muy bien explicada y detallada, pero aún así la historia está coja.

[Anastasiia Sribniak]

А мне в целом понравилась книга. Думаю, многое зависит от переводчика, и я читала на русском и был отличный перевод. Красивый слог. Сеттинг книги тоже супер, очень затягивал. И конец я не предвидела)) Хотя правда в конце очень все сумбурно и впопыхах будто бы, за это не поставила книге 4 балла.

[Claudio Valverde]

Escritor argentino muy recomendable. Siempre sus obras tienen algo de novela histórica. Es una lectura bastante ágil. Obra muy recomendable

[Sol Rezza]

Excelente historia! Muy bien contada. Lo leí de corrido en una tarde soleada. La verdad me hizo viajar por las calles y pasadizos de Brujas.
Un libro donde se mezcla el arte y el misterio.

[Michelle Lapierre]

Es un libro atractivo y fácil de leer, muy entretenido. De suspenso y con buen final. si te gusta el thriller, me parece muy recomendable.

[Jackeline Porfiri]

Andahazi tiene buenas premisas en sus libros. Pero no sabe como llevarlas adelante

[Rocio Matias]

Hermoso paseo por la historia de la ciencia de pintar. Intriga, misterio y la piedra filosofal de encontrar la fórmula exacta para crear el pigmento.

[Adelina K]

Знайомство із серією історичних романів від Апріорі мене розчарувало з декількох причин: 1) детективна лінія відсутня - не думаю що детективом можна називати історію просто за те, що там присутнє вбивство (яке - це ще інша історія); 2) стиль тексту сприймався ніби я читаю казку - всі події описуються від автора, ще й звичайним past simple - тобто нам просто оповідають що відбувається з героями, не через їхню взаємодію чи діалоги, а звичайною оповіддю. Також мені було забагато описів тонкощів художнього промислу та змішування фарб, хоча розумію що є певна аудиторія, якій це б сподобалося.
Ставлю дві зірочки суто за атмосферу Флоренції та Фландрії того часу.