Війна у натовпі

by Дмитро Корчинський

Genres: Nonfiction, Politics, History, Philosophy

383 pages

First published January 1, 1997

About the author

Дмитро Корчинський (22 січня 1964, Київ) — український письменник, філософ, політик, громадський діяч та телеведучий.

Корчинський є автором ряду філософсько-політологічних есе та посібників, зокрема посібника з сучасної політології «Війна у натовпі» (1997; 1999, 2020) та «Авторитарна альтернатива» (1998).

Корчинський також є автором поетичної збірки «Філософія смути» (1998, 2003, 2013) та прозово-поетичного кобзаря «Революція от кутюр» (2004). Окрім поезії Корчинський є знаним українським романістом та драматургом: Корчинський є автором романів «Сяючий шлях» (2016), «Естетика жебрацтва» (2018), «Прочани вночі» (2019) та «Протоколи загублених снів» (2020) та п'єс «Посттравматична рапсодія» (2016), «Віденська кава» (2018), та «В.О.П.» (2019).

Reviews

[HK · Rating 4 out of 5]

Ця книга — збірка спогадів різних авторів про різні військові конфлікти 1990-х років (Абхазія, Придністров'я, Чечня, Югославія), про побут совєтської армії кінця 80-х, про деякі події в Україні. А також про совєтський контингент у В'єтнамі в 1970-х, учасником якого був Валерій Бобрович.

Хоч автори різні та у всіх різний стиль, але все цікаво читати. Окрім хіба що спогадів «Полковника Боровця» про Казахстан, які мені видались аж надто ексцентричними. Щось у стилі «Зєльоного слоніка». Найсерйознішим автором з ватаги мені видається «Сотник Устим», він же Валерій Бобрович. У нього є своя книга спогадів про Абхазію, яку я дуже рекомендую — «Щоденник сотника Устима».

Про участь УНСО в Придністровському конфлікті рекомендую нещодавно видану та вже навіть перевидану книгу Валерія Пальчика «УНСО: Перший посвист куль».

До речі, про перевидання. Звісно дякую видавництву Залізний Тато за можливість почитати паперову версію книги, оригінальне видання якої давно стало раритетом. Але вони просто взяли відсканований текст оригінальної книги, прогнали його через OCR, типу ABBYY Fine Reader і переверстали, схоже навіть не читаючи. Тому майже на кожній сторінці є артефакти від розпізнавання — наприклад «воші» замість «вони», «приднісгровці», слова розбиті дефісами там, де був перенос тощо. Краще б вони зробили репринтне чи факсиміле видання. Принаймні можна було б читати без прокльонів. Відповідальність за теракт взяла на себе керівник проекту Ірина Голуб, цитую з Фейсбук: «Я налажала. І так, мені прикро, соромно і неприємно, але так часом буває, навіть коли дуже стараєшся.». Але схоже це не той випадок, коли стараєшся. Бо там достатньо було б один раз прочитати текст перед тим, як віддавати на друк.

[Василь · Rating 5 out of 5]

Попри всю одіозність постаті Корчинського, з великим задоволенням читав цю книгу. Насправді, кілька авторів з членів УНСО (Сотник Устим, Славко та ін.) почергово розказують про ті чи інші події у яких вони брали участь.
Книга розповідає про всі військові шляхи УНСО від бійок на похороні патріарха Володимира, захоплення Лаври, до війн в Абхазії, Чечні та Сербії.
Чудова ретроспектива і я б з задоволенням прочитав ще про ті буремні часи.

П.с. Нещодавно друг розказав, що в 2000-них на премії Золотий Бабай, сидів Павло Загребельний і сказав: Я бачу тут в залі є Дмитро Корчинський, що написав Війну у натовпі, знаєте... Після неї хочеться жити!
Погоджуюся!
Проте пам'ятайте, що Корч це Дугін, Арестович і мітинги за ручку з Вітренко...

[O Kesey · Rating 4 out of 5]

Мир вам, браття та сестри

Очікував, що книга буде досить нудною, чисто автобіографія Дмитра, та погляд на ті, чи інші події, пропагандистські речі і тд. Зважаючи на одіозність автора і сучасні події в Україні, а також, після відео на YouTube, на каналі "Всесвітньо - Броварське телебачення" вирішив прочитати.

Виявилось, що не зовсім так, як я очікував. У книзі згадки про події кінця 80х - 90х р.р. самого автора та його побратимів з "УНА-УНСО". Особливо сподобалось про військову частину у Казахстані, про Абхазію, події у Києві та В'єтнамі. Крім цього ціла купа цікавих фактів і думок.

Я багато чого відкрив для себе нового, тим паче, що книга змушувала звертатися до гугла та вікіпедії. Книга написана у 99-му році, і я просто дивуюсь, що багато чого можна співставити з сьогоденням. Автор тоді ще не знав, що Путін стане президентом РФ, відбувається Помаранчева революція, Янукович при владі, Революція Гідності, анексія Криму і зрештою війна з РФ, але я думаю, що автор здогадувався про щось подібне.

Взагалі мене здивувало те, що Дмитро з побратимами у ті часи так широко мислити. Як потрібно мислити, що читати, щоб у ті часи дійти до тих думок і дій?
Взагалі, де взяти завзяття та сміливість, щоб їхати кудись позаочі не знаючи, що тебе чекає - смерть чи тюрьма? За які ідеї? За те, що потрібно допомагати Кавказцям, бо "старший брат" прийде до тебе додому? Чи просто за тим, щоб піймати кайф від революцій, повстання та пригод? Чи дійсно людина по справжньому живе тільки тоді, коли знаходиться у вирі подій, де творится історія?

Так, дійсно, про те, хто був у 90х прем'єр - міністром, чи міністром економіки в Україні вже ніхто не згадає, а про українців з "УНА-УНСО" пам'ятають чеченці, грузини і навіть росіяни досі біснуються.

Тепер сучасні дії і вислови Дмитра Корчинського мені досить зрозумілі.

Книга загалом сподобалася, хоча здається, що багато чого було перебільшено і щось замовчуване. Замовчуване зі зрозумілих мені причин.

[Kid Kongo · Rating 4 out of 5]

«Війна у натовпі» є своєрідним звітом про діяльність УНА-УНСО за 1990-і рр.: оповідки про акції і воєнні конфлікті (Придністров'я, Абхазія, Чечня), в яких брали участь унсовські бойовики, спостереження за життям у тих краях і міркування про пережите. Часто події служать лише тлом для філософських роздумів авторів збірки (саме збірки: на обкладинці видко фотопортрет й ім’я лише одного з авторів). Цікаво, що у Придністровський Молдавський Республіці українські неофашисти-романтики билися по один бік з майбутніми захисниками «народних республік» Новоросії.

Є паралелі з українським теперішнім (2019 р.): «Навесні 1993 року [під час війни в Абхазії] до наших рук потрапив звіт командуванню Чорноморського флоту командира групи кораблів, які виконували бойове завдання на рейді Гудаути [місто-порт на північний захід від Сухумі]. Через імпровізований термінал вони [російські військові] закачували на берег пальне для абхазької бронетехніки [бронетехніки сепаратистів], обстрілювали грузинські літаки [літаки ВПС центрального уряду в Тбілісі] тощо. Пікантність ситуації полягала в тому, що Чорноморський флот формально перебував під спільним українсько-російським командуванням» (с. 169).

[Skut333 · Rating 4 out of 5]

Книга яка є збіркою різних спогадів все таки впершу чергу є маніфестом Корчинського. Те ким він є зараз чи ким хоче здаватися бере своє коріння тоді в час великих звершень 90-х. Крім того цією книгою він на вічно намагається виконувати себе в націоналістичний рух і не як простака. А як провідника. Загалом читати цікаво навіть захопливо але для не сформованих розумів легко можна підпасти під чари вусатого мефістофеля

[Anton Tishchenko · Rating 5 out of 5]

Спогади різних людей про те, що вони робили в УНА-УНСО і поза ним.

[Vasya Svynarenko · Rating 5 out of 5]

Корч слон. Слава Ісусу Христу!