«Козир-дівка» – соціально-побутова повість, в основу якої лягли безпосередні життєві спостереження письменника. Працюючи совісним суддею, Квітка зустрічався з чи сленними фактами бюрократизму, хабарництва, зневаги до простих людей. З листування письменника видно, що у своїх творах він використовував матеріали, спостереженн я, пов'язані з діяльністю в суді.
Український прозаїк, драматург, журналіст, літературний критик і культурно-громадський діяч. Як письменник, видавець, літературний критик і публіцист виступав в оборону художніх можливостей української літературної мови. Найвидатніші твори: "Конотопська відьма", "Маруся", "Сватання на Гончарівці", "Сердешна Оксана", "Ганнуся" та інші.
Гарна повість. Я не розумію, чому у шкільну програму включили до-депресії-сумну "Марусю", якщо цей текст і легший, і веселіший, і цікавіший, і з хепі-ендом. Трохи детективний сюжет, бо майже до кінця не ясно, що ж там відбулося зі скринею. Персонажі досить живенькі. Я взагалі не думала, коли цю книжку брала, що читати Квітку-Основ'яненка може бути цікаво, а вона так зайшла)) Оці описи бюрократичного ходіння Ївги по "поважним персонам" - боже, я зроду не думала, що твір ХІХ ст. може так відгукнутися (особливо, коли ходиш по кабінетам не заради годиться, що зайшов, почув "ні", подумав "ну і зашибісь", і пішов спокійно геть, а от коли реально щось треба добитися). Хоч десь можна подивитися на нашу бюрократію і подумати, що це прогрес, покращення, і йдемо до чогось світлого)) Хоча оцей губернатор "на білому коні", який вкінці порішав усі проблеми - у це вже повірити важко))
З хорошого в цьому творі - гарна (в плані художнього образу) протагоністка, що існує поза межами обрамлення для когось іншого, що має власні бажання і власними ж силами їх добивається, одначе твір читається більше як казка, і власне як казка сповнений повторів та чарівних знатних добродіїв, що трапляються Ївзі на шляху - тож принаймні з середини стало по-простому нуднувато.