Львів до- і післявоєнний. Два чоловіки, два життєві шляхи і одна реальність. Автор знайомить читача із життям львів'ян Стефана та Андреаса, таких схожих один на одного, проте відділених часовим відліком, простором, удачею чи характером. Здається, що доля підганяє своїх обранців до тісніших стосунків і водночас безупинно ставить щось на перепоні. Інколи чоловіки зустрічаються за неочікуваних обставин, не до кінця усвідомлюючи, що зустріч відбувається не вперше, і не востаннє.
Ще важливо згадати, що цей твір - про всесвітньо відому "Шкоцьку книгу" - зошит, у якому львівські математики записували нерозв'язані математичні проблеми свого часу. Назва "шкоцька" походить від назви кав'ярні "Шкоцької" у Львові, себто "шотландської", у якій зустрічалися науковці. Книгу писали польською мовою, видано її переклад англійською, а сьогодні вона перебуває у приватній власності в Німеччині.
Твори Юрії Винничука - чудовий підручник для вивчення львівської говірки - мови, якою спілкувалися у Львові до приходу "совітів". А ось і мій улюблений приклад із "Цензора снів":
"Я ніяк не міг до цього всього звикнути! Наші шницлі перетворилися на катлєти, битки й кармонадлі на атбівниє, зупи на супи, росіл на бульйон, юшка на уху, вушка на пєльмєні, пироги на вареники, салата на салат, млинці на оладьї, налисники на блінчікі, калафйор на цвітну капусту, пора на порей, румбарбар ра рєвень, аґрест на крижовнік, узвар на компот...Голову можна було зламати. А до того ще треба пам'ятати, що плащ - це тепер пальто, маринарка - піньджак, штани - бруки, а блюзка - кофта..." (С. 225).