Нічні купання в серпні

by Сергій Осока

Перша прозова збірка Сергія Осоки здебільшого вибудувана на буттєвих сюжетах і образах тих людей, що за дитинства чи молодості пережили голодовку, а в часи своєї старості переживають інші напасті: недуги, безсилля, черствість, безвихідь, непорозуміння, відчуження. Автор майстерно пов’язує їх устосункиз дітьми, онуками й правнуками — ще такими недосвідченими, а вже часом зарозумілими, і ці зв’язки, скріплені непозірною, непоказною любов’ю, проймають читача до глибини душі, повертаючи до свого приватного досвіду. Графічний реалізм і тонка лінія містики, неусвідомлене пробудження потягу до любощів і усвідомлення минущості любовних зваб, врода молодості і по

Genres: Ukrainian Literature, Fiction, Short Stories, Ukraine, Summer

224 pages, Kindle Edition

First published November 30, 2016

Reviews

[Люда Дмитрук · Rating 5 out of 5]

Перечитала вдруге, знову у серпні і знову майже на Полтавщині. І це все ще прекрасно і боляче!

Ці новели – про пам’ять, про те, як ми пам’ятаємо минуле, як воно нас формує, як воно нас тримає. Автору дуже важливо зловити ці спогади, оприявнити, записати, скласти в дорогоцінну скриньку із скарбами, показувати їх найближчим (нам з вами, бо після такої щирості не можна не стати рідними).

Здебільшого вони про ностальгію, про чисте щастя, яке залишилося десь в дитинстві, про мить, яка проминула і яку неможливо повернути назад. І хоч з часом деякі спогади стають прикрашеними, освітлюються особливим світлом, очуднюються, автор не цурається правди – він помічає страх, біль, жорстокість, ксенофобію, алкоголізм. Ми бачимо зранену й самотню дитину, в житті якої все ж була річка, ятері, квашені помідори, осокори, кози, дивні звичайні люди і так багато радості.

Вкотре з книгою я і посміялася, і поплакала, вона може викликати глибокий сум і заганяти в меланхолію. Але відірватися від цих текстів сил немає.

[Literally Lesia · Rating 4 out of 5]

Забула додати цю книжку в список прочитаних за 2023, а дарма. Якщо ви, як і я, любите згадувати своє дитинство і ностальгувати про ті роки, про літні канікули в селі у бабусі та дідуся, тоді вам в цю книжку. Але не шукайте тут радості: вона досить меланхолійна, однак не така, що зажене в депресію. Ця книжка радше надихне вас на відвідини рідних, на поїздку в село, де вже точно все інакше, ніж було тоді, у моєму випадку 25 років тому. Мені безмежно сподобалася мова, якою написані «Нічні купання в серпні», тут є трошки діалектизмів, це додає атмосфери. Це не найкраща книжка мого життя, тому не 5 зірок, але вона точно залишиться в моєму серці як і спогади про рідне село, де пройшло моє дитинство.

[Olha · Rating 5 out of 5]

Стільки хорошого чула про творчість Сергія Осоки і тепер розумію - не дарма хвалили ❤️
Ностальгійно і трохи печально, але так красиво написано. І це я навіть не дуже люблю коротку прозу зазвичай. А тут здається, це ідеальний варіант для таких історій-спогадів.
Раджу, навіть якщо не відносите себе до фанатів села і не маєте такого дитячого досвіду життя у бабусь-дідусів. Автор пише так смачно, що неможливо не відчути цю любов 🥰

[Olga Pogynaiko · Rating 5 out of 5]

Так, я поставила цій книжці 5 зірочок. По одній за кожен раз, коли я над нею плакала, і ще 2 зверху :)
Перша частина мене просто порвала. Комусь, канєшно, смішно з того, що спершу "корови йдуть", а потім "корови не йдуть". Але що я вам зроблю, коли у вашому житті відсутність вечірнього проходу череди по кутку - не свідчення того, що світ безповоротно змінився (в гіршу сторону, ясне діло) і ваші діти ніколи вже цього не знатимуть. Я над тими коровами буквально ридала, бо нема вже ні корів на кутку, ні частини сусідів, ні дідуся, ні бабці, і хата поступово перетворюється на дачу, а стайня роками стоїть пуста, лишилися 5 курок, які мають вмерти своєю смерті і кіт, такий старий, що вже геть беззубий.
Друга частина - та, що химерна, викликала в мене менше емоцій, але то, може, тому, що дочитувала відразу після Форуму, там вже на на які емоції парИ не вистачало :)
Читати? Не просто читати, я НАРЕШТІ знайшла книжку, яку я можу підігнати на подарунки, мамі, сестрі і половині дорогої родини, і всім сподобається :)

[Ярослава · Rating 5 out of 5]

Безумно зворушлива книжка для міських мешканців, які у босоногому дитинстві проводили шмат часу у дідусів-бабусів у селі. Про всі ці упізнавані маркери і жахастики і красу - про пійманий останній хвіст народної обрядовості, про морозні яблука над криницею, про велике кохання (сусід зарубав свого свекра, відсидів, а дружина його все одно прийняла назад), про час, який відміряється вигоном корів на пашу, про старих бабів і їхніх старих кіз, про збитих машиною домашніх тварин, про передосінні дні, коли надміру багато світла і любові, про ятери повні риби і світанку, про те, як усе це минає, і минає, і минає, і слава богу. І, врешті, про пам'ять - лише крізь призму пам'яті це все стає хоч трохи стерпним.

[Inna · Rating 4 out of 5]

Незважаючи на те, що в дитинстві кожне літо я проводила у бабусі в селі, я села ніколи не любила. «Дитя асфальта» - так, це про мене. Але все ж мені ці оповідання про абрикоси, корів, рибальство, варення та передосінні дні повертали відчуття дому. Особливо зараз, коли ти тимчасово його покинула.

[Cherniakhivska · Rating 5 out of 5]

Чудова книжка, в якій хочеться плакати майже над кожним оповіданням. Дуже щиро, відкрито, просто, душевно, зворушливо. У мене інші спогади про село і про бабів, але це не заважає бачити красу написаного. Книжка дуже насичена (навіть занадто для мене, я аж втомилася в процесі читання від глибини почуттів, яким віриш і мусиш теж занурюватись). А ще хотілося б, щоб там було трошки більше надії і майбутнього, початку, а не лише старості й завершення всього, але напевно, такий був задум.

[Joice · Rating 5 out of 5]

Читати цю книгу споріднено перебиранню дитячих спогадів, кожен есей, як новий яскравий спогад ❤️

[Віталій (Книжкаріум) · Rating 5 out of 5]

Щемка і рідна, хоч і ледь не до болю меланхолійна. Історя дитинства й дорослішання, що розгорталось серед сільських хат, річок та асфальту. Мальовнича й дотепна, в той же час особиста й сумна. А ще мова - тішусь, що її писав полтавчанин.

[Enotka · Rating 5 out of 5]

Дуже справжнє і як написано! Проймає.

[Askorbinka]

Занадто щемко для вразливих людей. Я в ностальгічно-меланхолічний стан швидко впадаю і без додаткових причин, а з такою поетичною прозою і поготів.

[Øleksandra Banina · Rating 4 out of 5]

…я знаю, що хто б кого не вбивав, не зраджував і не продавав, настане дванадцята дня — і корови прийдуть на обід, а по восьмій вечора — на ніч. І це моя, пожиттєво моя, часова віха, яку в мене ніхто не відніме й не вкраде.

якщо мене спитати, що таке сторітелінг – я дам книжку Сергія Осоки. бо навіть якщо в тебе не було дитинства у селі, специфічної баби чи залицянь коло річки, ти все одно відчуєш шо воно таке через текст. і це прекрасно)

[Nazarii Zanoz · Rating 3 out of 5]

Щемка книжка. І є в ній дві сторони. Є світлий щем, що нагадує колонки Жежери. І оті тексти такі страшенно сильні, як-от: Перед Різдвом, Баба пряде і ще кілька. Шедеври, без жодної тіні іронії, справжній космос. А є темний щем, котрий ближчий до болю, він, либонь, має якийсь терапевтичний ефект, але мені не пішов.
В автора потужна метафорика, сильне відчуття героїв і ментальности, навіть коли йдеться вже про абстрактних, як розумію, вигаданих персонажів. Вміння занурити в атмосферу, що ось ти вже сам в тому селі з тими коровами. І їхня відсутність - твоя особиста трагедія, навіть, якщо ти ніколи їх не пас чи взагалі не був в селі. Але здається, коли автор виходить за рамки оцих знайомих сюжетів і архетипів - то сила текстів падає(

[Julia Yepifanova · Rating 5 out of 5]

Як же це красиво і по-справжньому.
Як же ці речення загортають, занурюють, омивають, заколисують і тішать.
Книзі вже скоро десять років виповниться, наче про неї і згадують періодично, але так нечасто і чомусь не дуже переконливо.
З початку року це вже мій другий український сучасний письменник страшенно недооцінений. Мною недооцінений. Та і взагалі також. Я чула давно вже про нього, але чомусь не читала. І як же мені це прикро.
Майже впевнена, що якщо б Сергія Осоку більше читали, він би і писав більше. А може він і пише, тільки не видається?
Знайшла на ютубі розмову Сергія Осоки з Ганною Городецькою - оце вони і є, обидва по-справжньому талановиті і незаслужено мало знані.

[Valeriia Arnaud · Rating 4 out of 5]

Це дуже красива книга, в якій з великою любов'ю та щемкістю описане дитинство в українському селі полтавської області. Мова неперевершена, діалектизми та застаріла лексика - неймовірно атмосферні, я відчувала всі запахи та чула всі звуки, що передавав текст. До того ж, я теж мала свій шмат сільського дитинства, хоч в інших обставинах та умовах, де українського практично не було - мої баба та дід приїхали під Херсон з "дальнєго востока", тому на українських бабусь та дітей, що пасли корів, я дивилася як з акваріуму.
Наздоганяю зараз у дорослому віці. Це не менш цікаво, але на душі вже багато інших шарів, які заважають сприймати речі просто так, як вони є.
Проте "Нічні купання" - книга важка. Беручи її до рук, я розраховувала на ностальгічні мрійливі розповіді (сама назва про це співає!), та отримала чистої води українські жахи (чи можливо в нас це зветься просто "реалізм"?). Я без жартів читала їх з м'ячем-антистрес, бо інакше важко було втамувати біль в грудях.
Смерті, алкоголізм, побої, знущання, хвороби, самотність, мені здається, жодної розповіді немає в цій збірці, що не включала б в себе порцію горрору. (З іншого боку, зараз думаю про свою українську бабусю в іншому селі під Херсоном та що там коїлося, і, мабуть все ж таки, ці жахіття у нас звуться просто "вівторком").
І якщо перші дві третини воно якось було органічно переплетено з дитячими спогадами, то остання наче просто зійшла з рейок і почала навалювати нещасть просто так - таке в мене було принаймні враження. Видання в мене доповнене, тож можливо враження це на чомусь базується.
Не можу ані рекомендувати, ані не рекомендувати, та я рада, що швидко з нею впоралася і можу повернутися до розчленухи "Іліади".

[Olya Nestor · Rating 3 out of 5]

Були проблиски дуже добре написаних шматків, але ностальгії, за якою я прийшла, я не отримала. В кожному другому оповіданні хтось страждає на алкоголізм =(

Найбільше сподобалися:
Така пізня, така неможлива осінь
Корови йдуть
Параска, коровина мати
Жасмин

[Ilonka Sheleshko · Rating 4 out of 5]

4,5⭐️

тепла, добра, моментами сумна збірка історій, від яких віє дитинством і молоком(але тим справжнім!), свіжоскошеним полем. дуже-дуже ❤️‍🩹

[Yuliia Zadnipriana · Rating 5 out of 5]

Яка ностальгічна, невимовно сумна, соковита і прекрасна книга!

В цій збірці зосереджено чимало: спогади про дитинство, сумні і веселі; прірва між юністю і старістю, містом і селом.

Від кожної новели щемит у серці. Я насолоджувалась кожним реченням, кожним словом, кожним порівнянням. Це абсолютно новий для мене автор і після цієї книги я хочу ЩЕ😍

Маєте ви якісь спогади, від яких терпко, солодко і боляче водночас? Якими накриває, наче зливою, якою зачаровуєшся і боїшся водночач?

От після цієї книги хочеться загонутися в них, пропустити через себе всі колишні емоції. Про біганину по росі, риболовлю біля озера, блукання в лісі, копання картоплі... Спершу книгу хочеться покласти біля себе і почитувати: слово, речення, новела. А потім ти просто провалюєшся і не можеш виборсатися з моря пам'яті. Кожен текст — завершена історія, яких у кожного і кожної з нас є сотні. І як приємно читати це, усвідомлювати, що час від часу болить не лише тобі. І накриває не лише тебе.

Це книга-осінь. Саме восени я хочу повернутись до неї ще раз.

[Yaroslava Tymoshchuk · Rating 4 out of 5]

якраз встигла дочитати до закінчення літа. місцями цікаво, місцями, ніби борсаєшся в густому киселі. частенько впізнавала себе і свої відчуття. усьо ж щоб писати про село так поетично, треба з нього виїхати, інакше всі ці сентименти не з'являться.

[Ярослава Литвин · Rating 5 out of 5]

Прекрасна книга. Світла, тремтлива, глибока, дуже ностальгічна, атмосферна та колоритна.

[Natalia Vus · Rating 4 out of 5]

Оцінка швидше 3.5. Перша частини книги (після якої і писала цей відгук) дуже сподобалась, а от далі пішло щось незрозуміле - оповідання не дуже цікавили, читалось насилу.

Далі про те, що сподобалось:
Оповідання з цієї книги і пов'язані, і не пов'язані між собою. Вони сприймаються як кадри з кінострічки, в якій є все. І юність з її несамовитістю, і дитинство з наївним відчуттям справедливости. І кадри історії першого кохання, сварок, купання влітку, п'янок в шалених компаніях, ностальгічних спогадів рідного села...
Багато оповідань відгукнулося, безліч з них було легко відчути. З'явилася причина згадати і свої дні в баби на селі, де все життя було простішим. Коли з шаленого ритму життя був лише графік випасання корів, а з проблем - багато несполених полів. Меланхолійні і сумні оповідання.

[Oleksandra Orlova · Rating 4 out of 5]

Дуже вдала збірка оповідань-есеїв, місцями, просто розкішна, місцями, що ж... постмодерна чи символічна, але виписана філігранно. Історії атмосферні, часом кумедні, часом болючі. Вони занурюють у ностальгію, навіть якщо не маєш аж такого потужного сільського бекгрунда, як у автора. Якась така магія, угу. Ну, і мова, ах, смачна, прекрасна!

[Nataliia Sverdlova · Rating 5 out of 5]

Таке це чтиво меланхолійне і щемке, як сам серпень.

[Анна Bilenka · Rating 5 out of 5]

Це перша збірка оповідань автора, побудована на побутових сюжетах та образах людей, що були у його дитинстві, та були у дитинстві читача. Сергій описує, як бабуся закривала влітку варення, як ходив на рибалку, як закохався вперше та познайомився зі смертю. Кожна історія – ніби оживає і з сумною ніжністю назавжди осідає в серці. І нехай українські видавці неохоче друкують збірки оповідань, цю – обов'язково треба прочитати.

[Svieta · Rating 5 out of 5]

Для тих, хто теж у дитинстві вірив у безсмертя своїх дідусів і бабусь 💔

[olenius · Rating 4 out of 5]

книга офіційно поділена на короткі оповідання, але неофіційно, за відчуттями і доброю традицією (Віктора Шевчука) - на дві. перша нагадує біографічну і, так само як і початок «Линів», винесла мене на береги ностальгії, змусила плакать в автобусі, а потім висушила як сушку. словом - прекрасний катарсис від майстерно змодельовані запахи, звуки і текстури села. мені подобається бути частиною цієї меланхолійної субкультури людей, які у дитинстві жили в місті з батьками, але проводили своє кожне літо в селі і тепер в нас є письменник, який може відтворити те що НАМ відомо, збудувати туди машину часу з якої можна тільки спостерігати, але нічого не міняти: слухати частіше бабу, не мучити котів, сприймати час виведення вошей як дзен-ретрит, а не гулаг, тощо.

друга частина - готичні оповідки про українське село, що теж приємно. але, знову паралель, як і на короткі оповідання Шевчука, мені не завжди вистачає терпіння

[Alla Vashchuk · Rating 5 out of 5]

Тут різні оповідання - і дуже щемкі, про людей, яких знала все життя, хоч ніколи й не зустрічала, і містичні, ніби марення, які часом бувають в повню чи від гарячки, і кілька майже байдужих. Мені не всі до єдиного дуже сподобалися, але ті, що - так, то скарби.

[Aliona Vozna · Rating 5 out of 5]

Від цієї щемкої прози маю фантомну ностальгію по селу, якого в мене ніколи не було.

[Diana Popfalushi · Rating 4 out of 5]

Книга чудова. Оповідання переносять читачів/ок у часи спокою та відкриттів - у дитинство, з своїми особливими відчуттями та проблемами. Автор запрошує разом з ним привідкрити магічну завісу села та спокійного життя, що криється за ним.

[Yula Radchenko]

DNF