What do you think?
Rate this book
Collected Fiction Volume 2 (1926-1930): A Variorum Edition
In the 1980s, S. T. Joshi prepared revised editions of H. P. Lovecraft's stories for Arkham House. Basing his work on consultation of manuscripts, early publications, and other sources, Joshi corrected thousands of errors in the existing texts of Lovecraft's fiction, allowing readers to appreciate the stories as Lovecraft originally wrote them. In the thirty years that have followed, Joshi has continued to do research on the textual accuracy of Lovecraft's stories, and this comprehensive new edition is the result. For the first time, students and scholars of Lovecraft can see at a glance all the textual variants in all relevant appearances of a story manuscript, first publication in magazines, and first book publications. The result is an illuminating record of the textual history of the tales, along with how Lovecraft significantly revised his stories after initial publication. Along the way, Joshi has made small but significant revisions to his earlier corrected texts. He has determined, for example, that Lovecraft slightly revised some stories when a reprint of them was scheduled in Weird Tales, and he has altered some readings in light of a better understanding of Lovecraft's customary linguistic usages. The result is the definitive text of Lovecraft's fiction an edition that supersedes all those that preceded it and should endure as the standard text of Lovecraft's stories for many years. In this second volume, the tales that Lovecraft wrote immediately after returning to his native Providence, R.I., from two years of 'exile' in New York are presented. The landmark tale 'The Call of Cthulhu' was only the tip of the iceberg of a flood of stories he wrote in 1926-27, which include the two short novels The Dream-Quest of Unknown Kadath and The Case of Charles Dexter Ward. 'The Colour out of Space' is a pioneering tale that initiates Lovecraft's distinctive melding of horror and science fiction, while 'The Dunwich Horror' and 'The Whisperer in Darkness' are rich novellas simultaneously evoking terrors from outer space and the brooding darkness of the New England backwoods.
526 pages, Kindle Edition
Published August 23, 2016
40 people are currently reading
276 people want to read
About the author
H.P. Lovecraft
6,040 books19.2k followersHoward Phillips Lovecraft, of Providence, Rhode Island, was an American author of horror, fantasy and science fiction.
Lovecraft's major inspiration and invention was cosmic horror: life is incomprehensible to human minds and the universe is fundamentally alien. Those who genuinely reason, like his protagonists, gamble with sanity. Lovecraft has developed a cult following for his Cthulhu Mythos, a series of loosely interconnected fictions featuring a pantheon of human-nullifying entities, as well as the Necronomicon, a fictional grimoire of magical rites and forbidden lore. His works were deeply pessimistic and cynical, challenging the values of the Enlightenment, Romanticism and Christianity. Lovecraft's protagonists usually achieve the mirror-opposite of traditional gnosis and mysticism by momentarily glimpsing the horror of ultimate reality.
Although Lovecraft's readership was limited during his life, his reputation has grown over the decades. He is now commonly regarded as one of the most influential horror writers of the 20th Century, exerting widespread and indirect influence, and frequently compared to Edgar Allan Poe.
See also Howard Phillips Lovecraft.
— Wikipedia
Lovecraft's major inspiration and invention was cosmic horror: life is incomprehensible to human minds and the universe is fundamentally alien. Those who genuinely reason, like his protagonists, gamble with sanity. Lovecraft has developed a cult following for his Cthulhu Mythos, a series of loosely interconnected fictions featuring a pantheon of human-nullifying entities, as well as the Necronomicon, a fictional grimoire of magical rites and forbidden lore. His works were deeply pessimistic and cynical, challenging the values of the Enlightenment, Romanticism and Christianity. Lovecraft's protagonists usually achieve the mirror-opposite of traditional gnosis and mysticism by momentarily glimpsing the horror of ultimate reality.
Although Lovecraft's readership was limited during his life, his reputation has grown over the decades. He is now commonly regarded as one of the most influential horror writers of the 20th Century, exerting widespread and indirect influence, and frequently compared to Edgar Allan Poe.
See also Howard Phillips Lovecraft.
— Wikipedia
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 21 of 21 reviews
December 31, 2022
есей про ГФЛ у чотирьох частинах:
2. Провідний прийом опису моторошного - неопис, і щоб не описати страшне треба багато описати (назвемо це парадоксом ГФЛ). Головна причина - невимовність, як в однойменному оповіданні, що закінчується знаковим діалогом (завважте емоції):
"Коли лікарі і медсестри пішли, я налякано прошепотів:
— Господи Боже, Ментоне, та що ж то було? Ці шрами — це було воно?
Я був занадто вражений, щоб відчувати задоволення, коли у відповідь він прошепотів те, про що я здогадувався:
— Ні — воно було зовсім інше. Воно було всюди… желатин… слиз… але у нього були форми, тисячі форм жаху, які не дано запам’ятати. Там були очі — і більмо на них. То була прірва… круговерть… абсолютна мерзота. Картере, воно було невимовним!"
або ж це опис кольорово-просторовий, де ГФЛ вміло користається зі свого захоплення природознавчими дисциплінами.
to be continued
2. Провідний прийом опису моторошного - неопис, і щоб не описати страшне треба багато описати (назвемо це парадоксом ГФЛ). Головна причина - невимовність, як в однойменному оповіданні, що закінчується знаковим діалогом (завважте емоції):
"Коли лікарі і медсестри пішли, я налякано прошепотів:
— Господи Боже, Ментоне, та що ж то було? Ці шрами — це було воно?
Я був занадто вражений, щоб відчувати задоволення, коли у відповідь він прошепотів те, про що я здогадувався:
— Ні — воно було зовсім інше. Воно було всюди… желатин… слиз… але у нього були форми, тисячі форм жаху, які не дано запам’ятати. Там були очі — і більмо на них. То була прірва… круговерть… абсолютна мерзота. Картере, воно було невимовним!"
або ж це опис кольорово-просторовий, де ГФЛ вміло користається зі свого захоплення природознавчими дисциплінами.
to be continued
February 18, 2020
And this is where it starts to get really good ...
My first encounter with Lovecraft, as mentioned previously, was the result of mere chance which fixed my eye on a reprint of "The Outsider" in a magazine I received in school; but at that point I had no idea who the author was, or that he had written anything else.
My first deliberate encounter with Lovecraft came sometime in probably sixth or seventh grade when, on the paperback spinners at the public library, I saw this:
Seriously -- How could I possibly resist? So I took it home with me and started reading and the title story ("The Colour Out of Space") scared the bejeebers out of me, and I've probably never been the same since.
So: This is the second volume of the complete, collected works of Lovecraft (well, the complete, collected fiction -- his poetry fills another good-sized volume, and he also wrote voluminous essays and lengthy letters, all of which have been gathered elsewhere) and, as I said, this is where it starts to get really good -- where he begins his metamorphosis from admittedly-talented writer of relatively conventional horror stories and the occasional Dunsanian pastiche to Lovecraft, the writer of cosmic (if not cosmological) horror.
Again, seeing the stories arranged in order of composition makes it easier to follow his progress -- "The Call of Cthulhu" proper is bookended by "Cool Air" and "Pickman's Model", a couple of the more conventional horror stories, and we get the last vestiges of Dunsany in "The Silver Key", "The Strange High House in the Mist" and the short novel (and one of my favorite of his works) The Dream Quest Of Unknown Kadath.
Apparently, at this point he was trying to learn to write longer works because Unknown Kadath is followed by The Case of Charles Dexter Ward, another short novel, although it's a (very well-constructed) largely conventional horror story.
We close with "The Colour Out of Space" (which still creeps me out to this day, and which remains one of his strongest stories), a few minor works, and then "The Dunwich Horror" and "The Whisperer in Darkness", which I'd describe as the first "true" Cthulhu Mythos stories (in the sense that they're building on the sort of prehuman survivals and cosmic revelations first shown in "The Call of Cthulhu").
("Whisperer" is particularly important in that it prefigures changes in his narrative technique that'll be compounded in further stories, but those stories are in the third volume so we'll save that discussion for later.)
Also interesting, when seeing the stories in order of composition, is the invention & migration of various elements -- for example, Yog-Sothoth first appears as part of a medieval incantation in Charles Dexter Ward before coming back to play a much more significant role in "The Dunwich Horror"; and Cthulhu, of course, gets call-outs in both "Whisperer" and "Dunwich Horror".
As always, there's some frankly unpleasant racial stuff, although nothing quite as egregious as, say, "The Horror at Red Hook". And he apparently never met an adjective that he didn't like.
It's also interesting to read his descriptions of New England towns and landscape:
And while some of the shattering revelations that close the stories no longer have the sort of impact they might have had in the mouldering pages of old pulp magazines, the stories themselves are still worth revisiting; and if you wanted a place to start with Lovecraft, you could do much worse than this.
My first encounter with Lovecraft, as mentioned previously, was the result of mere chance which fixed my eye on a reprint of "The Outsider" in a magazine I received in school; but at that point I had no idea who the author was, or that he had written anything else.
My first deliberate encounter with Lovecraft came sometime in probably sixth or seventh grade when, on the paperback spinners at the public library, I saw this:
Seriously -- How could I possibly resist? So I took it home with me and started reading and the title story ("The Colour Out of Space") scared the bejeebers out of me, and I've probably never been the same since.
So: This is the second volume of the complete, collected works of Lovecraft (well, the complete, collected fiction -- his poetry fills another good-sized volume, and he also wrote voluminous essays and lengthy letters, all of which have been gathered elsewhere) and, as I said, this is where it starts to get really good -- where he begins his metamorphosis from admittedly-talented writer of relatively conventional horror stories and the occasional Dunsanian pastiche to Lovecraft, the writer of cosmic (if not cosmological) horror.
Again, seeing the stories arranged in order of composition makes it easier to follow his progress -- "The Call of Cthulhu" proper is bookended by "Cool Air" and "Pickman's Model", a couple of the more conventional horror stories, and we get the last vestiges of Dunsany in "The Silver Key", "The Strange High House in the Mist" and the short novel (and one of my favorite of his works) The Dream Quest Of Unknown Kadath.
Apparently, at this point he was trying to learn to write longer works because Unknown Kadath is followed by The Case of Charles Dexter Ward, another short novel, although it's a (very well-constructed) largely conventional horror story.
We close with "The Colour Out of Space" (which still creeps me out to this day, and which remains one of his strongest stories), a few minor works, and then "The Dunwich Horror" and "The Whisperer in Darkness", which I'd describe as the first "true" Cthulhu Mythos stories (in the sense that they're building on the sort of prehuman survivals and cosmic revelations first shown in "The Call of Cthulhu").
("Whisperer" is particularly important in that it prefigures changes in his narrative technique that'll be compounded in further stories, but those stories are in the third volume so we'll save that discussion for later.)
Also interesting, when seeing the stories in order of composition, is the invention & migration of various elements -- for example, Yog-Sothoth first appears as part of a medieval incantation in Charles Dexter Ward before coming back to play a much more significant role in "The Dunwich Horror"; and Cthulhu, of course, gets call-outs in both "Whisperer" and "Dunwich Horror".
As always, there's some frankly unpleasant racial stuff, although nothing quite as egregious as, say, "The Horror at Red Hook". And he apparently never met an adjective that he didn't like.
It's also interesting to read his descriptions of New England towns and landscape:
The town seemed very attractive in the afternoon sunlight as we swept up an incline and turned to the right into the main street. It drowsed like the older New England cities which one remembers from boyhood, and something in the collocation of roofs and steeples and chimneys and brick walls formed contours touching deep viol-strings of ancestral emotion.
And while some of the shattering revelations that close the stories no longer have the sort of impact they might have had in the mouldering pages of old pulp magazines, the stories themselves are still worth revisiting; and if you wanted a place to start with Lovecraft, you could do much worse than this.
November 27, 2017
"Та хіба любов має щось спільне з розумом?"- Іоган Вольфган Гете
Я закохалась в творчість Лавкрафта. Він полонив мене своїм чудесним вмінням поєднувати непоєднуване, жахливе з прекрасним, радісне з невимовним жахом. В ці роки його творчості (йде мова про другий том), автор набув свого добре вираженого стилю і написав одні з найкращих своїх творів.
Я в невимовному захваті від цієї книги, також велике дякую за чудовий переклад, який прекрасно передавав текст і я ніби пливла на кораблику цими жахливо прекрасними оповіданнями.
Звичайно, багато хто не погодиться з моїми словами але ІМХО, Лавкрафт увійшов до списку моїх уоюблених авторів і я з нетерпінням чекаю на наступні томи.
Всім, хто любить незвично жахливе, приємно гидке і мальовничо дике - раджу !
Я закохалась в творчість Лавкрафта. Він полонив мене своїм чудесним вмінням поєднувати непоєднуване, жахливе з прекрасним, радісне з невимовним жахом. В ці роки його творчості (йде мова про другий том), автор набув свого добре вираженого стилю і написав одні з найкращих своїх творів.
Я в невимовному захваті від цієї книги, також велике дякую за чудовий переклад, який прекрасно передавав текст і я ніби пливла на кораблику цими жахливо прекрасними оповіданнями.
Звичайно, багато хто не погодиться з моїми словами але ІМХО, Лавкрафт увійшов до списку моїх уоюблених авторів і я з нетерпінням чекаю на наступні томи.
Всім, хто любить незвично жахливе, приємно гидке і мальовничо дике - раджу !
Read
November 3, 2022Якщо перший том сприймався як "проба пера", де ГФЛ ще шукає та виробляє свій стиль, то від другого я очікував більшої майстерності. На жаль, і тут все дуже різне.
Почну з хорошого. Барва з позамежжя світу - шедевр! Від нього досі моторошно, хоча вже пройшло десь півтора десятиліття, як я читав це оповідання вперше - і в російському перекладі. Поклик Ктулху та Жахіття Данвіча - непогані, хоча їм бракує моторошності, або ж вони просто нерівні, тобто десь ГФЛ майстерно нагнітає, десь не дуже.
Сновидні пошуки незвіданого Кадата - на межі хорошого і не дуже. Відчувається, що твір поворотний, але... Але він таки нагадує марення, яке читаєш, читаєш і читаєш. Таємничий будинок у туманній височині та Срібний ключ - милий ламповий ГФЛ, де не стільки горор, скільки лірично-меланхолійна містика.
Але найгірше в цьому томі - Справа Чарльза Декстера Ворда. Це півтори сотні сторінок (третина тому!), які написані вкрай нудно. ГФЛ просто не вміє писати довгі твори. Йому це категорично протипоказано. Він просто "жує" і "жує" сюжет, причому через нагнітання та натяки розгадку розумієш вже близько середини твору, а далі просто мляво стежиш за тим, що буде далі. А далі просто сіре і нудне болото. Деколи були проблиски класичного ГФЛ, але це проблиски.
Саме через цей твір я і "застряг" - і відклав цей том аж на... два роки. І ось лише зараз - завдяки Ґільєрмо дель Торо - вирішив дочитати. (Серіал самого дель Торо я не дивився, але факт того, що маємо екранізацію ГФЛ спонукав вернутися до цього закинутого тому).
Загалом, бентега. І не знаю, коли перейду до третього тому. І точно не знаю, чи чекатиму тепер четвертого тому, який має вийти - з творами, написаними у співавторстві.
Почну з хорошого. Барва з позамежжя світу - шедевр! Від нього досі моторошно, хоча вже пройшло десь півтора десятиліття, як я читав це оповідання вперше - і в російському перекладі. Поклик Ктулху та Жахіття Данвіча - непогані, хоча їм бракує моторошності, або ж вони просто нерівні, тобто десь ГФЛ майстерно нагнітає, десь не дуже.
Сновидні пошуки незвіданого Кадата - на межі хорошого і не дуже. Відчувається, що твір поворотний, але... Але він таки нагадує марення, яке читаєш, читаєш і читаєш. Таємничий будинок у туманній височині та Срібний ключ - милий ламповий ГФЛ, де не стільки горор, скільки лірично-меланхолійна містика.
Але найгірше в цьому томі - Справа Чарльза Декстера Ворда. Це півтори сотні сторінок (третина тому!), які написані вкрай нудно. ГФЛ просто не вміє писати довгі твори. Йому це категорично протипоказано. Він просто "жує" і "жує" сюжет, причому через нагнітання та натяки розгадку розумієш вже близько середини твору, а далі просто мляво стежиш за тим, що буде далі. А далі просто сіре і нудне болото. Деколи були проблиски класичного ГФЛ, але це проблиски.
Саме через цей твір я і "застряг" - і відклав цей том аж на... два роки. І ось лише зараз - завдяки Ґільєрмо дель Торо - вирішив дочитати. (Серіал самого дель Торо я не дивився, але факт того, що маємо екранізацію ГФЛ спонукав вернутися до цього закинутого тому).
Загалом, бентега. І не знаю, коли перейду до третього тому. І точно не знаю, чи чекатиму тепер четвертого тому, який має вийти - з творами, написаними у співавторстві.
January 12, 2021
Втомився очікувати від цього тому праць Лавкрафта хоча би частину вражень: вжахання, таємне зло, невідворотність подій. Тут помітно багато ідей, які згодом застосують його молодші колеги у жанрі, але вихідні тексти доволі бліді.
Класика.
Класика.
January 21, 2019
Востаннє читав твори Г.Ф. Лавкрафта у 2007-2008 роках. На жаль, тоді знайомився з його творчістю в російському перекладі. Приємно поновити пам’ять, читаючи класичні праці відомого письменника українською.
December 7, 2023
Huge improvement to this volume compared to the first one. There is a clear increase in quality and length for all stories.
Top ones for me:
The Call of Cthulhu
The Dream-Quest of Unknown Kadath
The Case of Charles Dexter Ward
The Colour out of Space
The Dunwich Horror
The Whisperer in Darkness
Top ones for me:
The Call of Cthulhu
The Dream-Quest of Unknown Kadath
The Case of Charles Dexter Ward
The Colour out of Space
The Dunwich Horror
The Whisperer in Darkness
December 12, 2020
I have written a few words for each story in the following series of articles (second part incoming):
Part 8
Part 8
April 16, 2024
can't wait to see how it ends, the dunwich horror was indescribably good
April 14, 2025
Still as fresh, exciting, and relevant now as when it was first written
June 29, 2025
3 том залишу для похмурої і дощової осені 🌧✒️
September 17, 2019
Безумовна класика жанрів горор та містика. Автор уникає діалогів, в описовому стилі розповідає про таємничі світи та жахливі події. Оповідання про різні небезпечні магічні практики, незвідані паралельні світи, де живуть могутні та жорстокі істоти.
December 17, 2021
Моторошно аж до захоплення! Дякую за переклад, особливо за використання діалектів!
December 27, 2025
Яке Різдво, такі й різдвяні історії. Ну, принаймні, Біблію тут час від часу цитують :)
Я трохи уникав знайомства з Лавкрафтом, бо оця от дуже популярна свого часу рунетівська мемологія навколо Ктулхи мені ніколи не подобалась, це нагадувало жарти які вже виросли, пішли в школу, закінчили університет, пішли на роботу, вийшли на пенсію, померли, їх встигли закопати, але потім чомусь відрили труп, прив’язали за ногу й почали його таскати вулицями, веселим натовпом з клоунами і оркестром, час від часу кидаючи тим трупом в простих перехожих під бурхливі оплески юрби. Не моє. Відповідно, читати “оригінал”, що породив це все бажання також не виникало.
Зараз от ознайомився.
На мій великий подив “Поклик Ктулху” - оповідання з якого розпочинається ця збірка, та й власне історія цієї істоти в творчості Лавкрафта - не те щоб вражає. Це ніби-то й мало бути страшною оповідкою, але жах тут - це самостійна абстракція, яка набуває навіть певних фізичних характеристик, чи то газу, чи то рідини: він розповсюджується, заповнює простір, наступає й відступає, але він не названий, його причини здебільшого залишаються за кадром. Як там було в класиків: “Жах” - “А що не жах?” - “Я ж кажу жах”. З героїв наче вже й треба переляк виливати, але ми налякатися не встигаємо, бо що там на них так вплинуло - нам ніколи й не скажуть, тільки натяки. Те ж саме стосується й інших страхітливих оповідань з цієї збірки.
Хоча, може тут справа трохи в мені. Хоча я не був фанатом ктулхічної міфології, в мене на робочому столі довгий час стояла скляна фігурка, “видувачі” якої скоріш за все надихалися описом Лавкрафта. Не от прям Ктулху, але схожість є. Дехто казав що вона страшна, а мені наче й нормально. Може й тут так само - якщо ви добре візуалізуєте прочитане - чого я не роблю - то від самого опису буде страшно, не знаю.
Доречі, коли жах, як окрема абстракція, дійсно набуває втілення, наприклад втілення в кольорі як в “Барві з позамежжя світу” - всеодно що то за фарба, головне що протягом усієї історії вона “накопичує негатив” - виходить непоганий “справжній” жахастик.
З іншого боку, Лавкрафт вміє бути в міру поетичним, створюючи, нагнітаючи, темну таємничу атмосферу, тому, хоча й це може не такі вже й страшні оповідання, але точно похмурі. Іноді красиво-похмурі, перш за все стосується: “Таємничого будинку у туманній височині”, “Срібного ключа” й “Сновидних пошуків незвіданого Кадата”.
“Сновидні пошуки незвіданого Кадата" - взагалі міні-шедевр, можливо трохи затягнутий наприкінці, але не сильно. Це невеличкий епік, в якому “професійний” сновида, подорожує таким собі “царством снів” в пошуках міста своєї мрії, товаришує з котами й упирями, потрапляє в неприємні ситуації, якось з них виплутується, все як повинно бути в нормальному епіку. Нагадує сон, який ти сам наче надиктовуєш, спочатку кажеш/думаєш що повинно трапитися, а потім воно трапляється. Тут так само: герой спочатку “логічно” - з точки зору логіки сну - “обгрунтовує” те що буде далі.
Спеціально вирішив почати с другого тому цієї повної збірки прозових творів: по-перше, якщо вже читати Лавкрафта, то треба таки дізнатися про того самого Ктулху, по-друге, починати знайомство з автором з ранніх оповідань - воно не завжди ок. Не жалкую. Хоча й оповідання переплетені між собою, є посилання на більш ранні твори, але воно не сильно заважає. Десь після третього-четвертого оповідання вирішив що треба мабуть замовити й інші частини цього зібрання.
Я трохи уникав знайомства з Лавкрафтом, бо оця от дуже популярна свого часу рунетівська мемологія навколо Ктулхи мені ніколи не подобалась, це нагадувало жарти які вже виросли, пішли в школу, закінчили університет, пішли на роботу, вийшли на пенсію, померли, їх встигли закопати, але потім чомусь відрили труп, прив’язали за ногу й почали його таскати вулицями, веселим натовпом з клоунами і оркестром, час від часу кидаючи тим трупом в простих перехожих під бурхливі оплески юрби. Не моє. Відповідно, читати “оригінал”, що породив це все бажання також не виникало.
Зараз от ознайомився.
На мій великий подив “Поклик Ктулху” - оповідання з якого розпочинається ця збірка, та й власне історія цієї істоти в творчості Лавкрафта - не те щоб вражає. Це ніби-то й мало бути страшною оповідкою, але жах тут - це самостійна абстракція, яка набуває навіть певних фізичних характеристик, чи то газу, чи то рідини: він розповсюджується, заповнює простір, наступає й відступає, але він не названий, його причини здебільшого залишаються за кадром. Як там було в класиків: “Жах” - “А що не жах?” - “Я ж кажу жах”. З героїв наче вже й треба переляк виливати, але ми налякатися не встигаємо, бо що там на них так вплинуло - нам ніколи й не скажуть, тільки натяки. Те ж саме стосується й інших страхітливих оповідань з цієї збірки.
Хоча, може тут справа трохи в мені. Хоча я не був фанатом ктулхічної міфології, в мене на робочому столі довгий час стояла скляна фігурка, “видувачі” якої скоріш за все надихалися описом Лавкрафта. Не от прям Ктулху, але схожість є. Дехто казав що вона страшна, а мені наче й нормально. Може й тут так само - якщо ви добре візуалізуєте прочитане - чого я не роблю - то від самого опису буде страшно, не знаю.
Доречі, коли жах, як окрема абстракція, дійсно набуває втілення, наприклад втілення в кольорі як в “Барві з позамежжя світу” - всеодно що то за фарба, головне що протягом усієї історії вона “накопичує негатив” - виходить непоганий “справжній” жахастик.
З іншого боку, Лавкрафт вміє бути в міру поетичним, створюючи, нагнітаючи, темну таємничу атмосферу, тому, хоча й це може не такі вже й страшні оповідання, але точно похмурі. Іноді красиво-похмурі, перш за все стосується: “Таємничого будинку у туманній височині”, “Срібного ключа” й “Сновидних пошуків незвіданого Кадата”.
“Сновидні пошуки незвіданого Кадата" - взагалі міні-шедевр, можливо трохи затягнутий наприкінці, але не сильно. Це невеличкий епік, в якому “професійний” сновида, подорожує таким собі “царством снів” в пошуках міста своєї мрії, товаришує з котами й упирями, потрапляє в неприємні ситуації, якось з них виплутується, все як повинно бути в нормальному епіку. Нагадує сон, який ти сам наче надиктовуєш, спочатку кажеш/думаєш що повинно трапитися, а потім воно трапляється. Тут так само: герой спочатку “логічно” - з точки зору логіки сну - “обгрунтовує” те що буде далі.
Спеціально вирішив почати с другого тому цієї повної збірки прозових творів: по-перше, якщо вже читати Лавкрафта, то треба таки дізнатися про того самого Ктулху, по-друге, починати знайомство з автором з ранніх оповідань - воно не завжди ок. Не жалкую. Хоча й оповідання переплетені між собою, є посилання на більш ранні твори, але воно не сильно заважає. Десь після третього-четвертого оповідання вирішив що треба мабуть замовити й інші частини цього зібрання.
November 30, 2024
Передісторія: дивилася значить гру "Поклик Ктулху" за мотивами оповідань Лавкрафта і мені дуже сподобалось. Потім ще подивилась шикарну екранізацію від Гільєрмо дель Торо. І мене захопило та й думаю "треба почитать першоджерело".
Про що пише автор? Забуті боги, загиблі цивілізації, нічні марення. Все це оточене похмурою атмосферою і філософськими роздумами.
Мої враження. Трохи розчарована. Мені сподобався бестіарій, але не стиль написання. Повіствування від 3 особи, 99% описів і 1% діалогів, складні та громадські речення. Довго не могла вчитатися + суховато. На прикладі першого оповіданні в книзі (Ктулху) хотілось би більшого занурення в історію. А вийшло, що я читала як гг читав розповіді інших людей. Не отримала емоцій, хоча задумка хороша.
Але треба віддати належне, що це база, яка стала натхненням для багатьох сучасних митців.
Ще я зрозуміла, що Лавкрафт був трохи расистом😬
Трохи про оповідання:
- Поклик Ктулху (2.5/5). Переглядаючи речі загиблого родича, герой дізнається про культ морському чудовиську.
Моєю помилкою було те, що я очікувала більше динаміки і "м'яса". А отримала переказ вирізок з газет.
- Натура для Пікмана (3/5). Про зникнення художника родом з Салему, який відомий своїми моторошними портретами. Монстри: потвори, які мешкають в підвалі і катакомбах.
- Таємничий будинок у туманній височині (3/5). Це наче сон, коли в тебе висока температура😄 Але мені сподобалось, мила і лампова історія.
- Срібний ключ (2/5). Філософський роздуми про земну дійсність і силу уяви + легенька містика.
- Сновидні пошуки незвіданого Кадата (4/5). Продовження теми сновидінь. Гг з минулого оповідання мандрує до прихованого міста Кадат, щоб попросити богів повернути йому спогади. Цікавий всесвіт з безліччю неймовірних істот. Армія котів❤️ Але ближче до середини я занудьгувала. Все ж таки короткі оповідання даються автору краще.
- Барва з позамежжя світу (4/5). Про наслідки падіння метеориту в одному маленькому містечку. Цікаво, моторошно, легко і швидко читається.
- Нащадок (1/5). Про сновидців, знання та загиблі цивілізації. Нічого цікаво, це більше філософський нарис.
- Історія Некрономікону (0/5). Ніби статтю на Вікіпедії прочитала.
- Дуже давній народ (1/5) та Ібід (1/5). Люблю Римську Імперію, але ці оповідання були нудними.
- Жахіття Данвіча (4/5). Про занепале село і дивну сім'ю Уотлі. Мабуть найатмосферніша і темна історія.
- Справу Чарльза Декстера Ворда не стала читати. Можливо іншим разом. Вона займає 1/3 всієї книги і мені боляче від однієї думки про спроби пробратися крізь цю довгу тягомотіну.
Для себе зробила висновок, що твори Лавкрафта та за його мотивами краще дивитися, ніж читати.
Про що пише автор? Забуті боги, загиблі цивілізації, нічні марення. Все це оточене похмурою атмосферою і філософськими роздумами.
Мої враження. Трохи розчарована. Мені сподобався бестіарій, але не стиль написання. Повіствування від 3 особи, 99% описів і 1% діалогів, складні та громадські речення. Довго не могла вчитатися + суховато. На прикладі першого оповіданні в книзі (Ктулху) хотілось би більшого занурення в історію. А вийшло, що я читала як гг читав розповіді інших людей. Не отримала емоцій, хоча задумка хороша.
Але треба віддати належне, що це база, яка стала натхненням для багатьох сучасних митців.
Ще я зрозуміла, що Лавкрафт був трохи расистом😬
Трохи про оповідання:
- Поклик Ктулху (2.5/5). Переглядаючи речі загиблого родича, герой дізнається про культ морському чудовиську.
Моєю помилкою було те, що я очікувала більше динаміки і "м'яса". А отримала переказ вирізок з газет.
- Натура для Пікмана (3/5). Про зникнення художника родом з Салему, який відомий своїми моторошними портретами. Монстри: потвори, які мешкають в підвалі і катакомбах.
- Таємничий будинок у туманній височині (3/5). Це наче сон, коли в тебе висока температура😄 Але мені сподобалось, мила і лампова історія.
- Срібний ключ (2/5). Філософський роздуми про земну дійсність і силу уяви + легенька містика.
- Сновидні пошуки незвіданого Кадата (4/5). Продовження теми сновидінь. Гг з минулого оповідання мандрує до прихованого міста Кадат, щоб попросити богів повернути йому спогади. Цікавий всесвіт з безліччю неймовірних істот. Армія котів❤️ Але ближче до середини я занудьгувала. Все ж таки короткі оповідання даються автору краще.
- Барва з позамежжя світу (4/5). Про наслідки падіння метеориту в одному маленькому містечку. Цікаво, моторошно, легко і швидко читається.
- Нащадок (1/5). Про сновидців, знання та загиблі цивілізації. Нічого цікаво, це більше філософський нарис.
- Історія Некрономікону (0/5). Ніби статтю на Вікіпедії прочитала.
- Дуже давній народ (1/5) та Ібід (1/5). Люблю Римську Імперію, але ці оповідання були нудними.
- Жахіття Данвіча (4/5). Про занепале село і дивну сім'ю Уотлі. Мабуть найатмосферніша і темна історія.
- Справу Чарльза Декстера Ворда не стала читати. Можливо іншим разом. Вона займає 1/3 всієї книги і мені боляче від однієї думки про спроби пробратися крізь цю довгу тягомотіну.
Для себе зробила висновок, що твори Лавкрафта та за його мотивами краще дивитися, ніж читати.
October 3, 2025
Доволі повільне та атмосферне читання. Декілька слів про кожне:
1. Поклик Ктулху. Безпорадність перед страхом космічного масштабу / істоти. Якщо коротко, то це історія про те, як люди дізнаються, що на дні океану спить гігантський богоподібний монстр Ктулху, який може прокинутися й знищити людство.
2. Натура для Пікмана. Про прихований світ жахів, який знайшов та відобразив на своїх картинах один художник.
3. Таємничий будинок у туманній височині. Неймовірно прописана атмосфера. Оповідання про прагнення `пощупати` недосяжне.
4. Срібний ключ. Про втрату та повернення дитячих мрій.
5. Сновидні пошуки незвіданого Кадата. Про мандрівника у температурних снах, який шукає ідеальне місто, але зрештою розуміє, що це місце - це його власний дитячий дім. Багато котів, упирів та інших гидотних створінь.
6. Справа Чарльза Декстера Ворда. Детективна історія з елементами чорної магії. Історія про те, що не треба втручатися в закони природи, що стосуються Життя та Смерті.
7. Барва з позамежжя світу. Це історія про те, як метеорит приніс на землю дивну «барву», яка висмоктує життя і знищує все навколо, а люди абсолютно безсилі щось зробити. Тогочасна наука була безсила в своїх спробах дослідити цю речовину.
8. Нащадок. Скоріше начерк, ніж оповідання. Було враження, що воно не закінчене.
9. Дуже давній народ. Сон-історія про те, як римляни боролись проти одного дуже давнього народа, що проводив химерні ритуали.
10. Історія Некрономікону. Історія вигаданої книги, що часто з’являється в оповіданнях Лавкрафта як джерело міфів, ритуалів і т.д.
11. Жахіття Данвіча. Ще одне оповідання про страшне космічне божество, з того ж сімейства, що й Ктулху.
12. Ібід. Псевдобіографія вигаданого філософа, написано в науковому стилі. Пародія (або сарказм) на наукові тексти.
1. Поклик Ктулху. Безпорадність перед страхом космічного масштабу / істоти. Якщо коротко, то це історія про те, як люди дізнаються, що на дні океану спить гігантський богоподібний монстр Ктулху, який може прокинутися й знищити людство.
2. Натура для Пікмана. Про прихований світ жахів, який знайшов та відобразив на своїх картинах один художник.
3. Таємничий будинок у туманній височині. Неймовірно прописана атмосфера. Оповідання про прагнення `пощупати` недосяжне.
4. Срібний ключ. Про втрату та повернення дитячих мрій.
5. Сновидні пошуки незвіданого Кадата. Про мандрівника у температурних снах, який шукає ідеальне місто, але зрештою розуміє, що це місце - це його власний дитячий дім. Багато котів, упирів та інших гидотних створінь.
6. Справа Чарльза Декстера Ворда. Детективна історія з елементами чорної магії. Історія про те, що не треба втручатися в закони природи, що стосуються Життя та Смерті.
7. Барва з позамежжя світу. Це історія про те, як метеорит приніс на землю дивну «барву», яка висмоктує життя і знищує все навколо, а люди абсолютно безсилі щось зробити. Тогочасна наука була безсила в своїх спробах дослідити цю речовину.
8. Нащадок. Скоріше начерк, ніж оповідання. Було враження, що воно не закінчене.
9. Дуже давній народ. Сон-історія про те, як римляни боролись проти одного дуже давнього народа, що проводив химерні ритуали.
10. Історія Некрономікону. Історія вигаданої книги, що часто з’являється в оповіданнях Лавкрафта як джерело міфів, ритуалів і т.д.
11. Жахіття Данвіча. Ще одне оповідання про страшне космічне божество, з того ж сімейства, що й Ктулху.
12. Ібід. Псевдобіографія вигаданого філософа, написано в науковому стилі. Пародія (або сарказм) на наукові тексти.
April 23, 2023
The shorter stories are excellent: The Call of Cthulhu, Pickman's Model, The Colour out of Space and The Silver Key.
The longer ones don't have the same grip and can't maintain tension throughout the whole narration. Didn't like The Dream-Quest of Unknown Kadath – it was a bit painful to get through endless exposition.
These two have more complex plots, compared to other stories from volumes 1-2, and I quite enjoyed them despite their wordiness:
– The Whisperer in Darkness
– The Case of Charles Dexter Ward
The Dunwich Horror is alright.
The longer ones don't have the same grip and can't maintain tension throughout the whole narration. Didn't like The Dream-Quest of Unknown Kadath – it was a bit painful to get through endless exposition.
These two have more complex plots, compared to other stories from volumes 1-2, and I quite enjoyed them despite their wordiness:
– The Whisperer in Darkness
– The Case of Charles Dexter Ward
The Dunwich Horror is alright.
January 26, 2023
Excellent and creepy horror. I think some of the stories could be shorter, I'm not a fan of the dreamscapes, but on the whole bloody horrible.
January 16, 2018
Другий том Лавкрафта – наче подвійна порція найсмачнішої літератури. Він охоплює твори, написані у період з 1926 по 1928 роки – саме тоді, коли талант майстра розквітнув із повною силою. Його найгеніальніші творіння, мені здається, припадають на наступний період (як же я чекаю на третій том!), але вже тут містяться вічні твори – від Ктулху до Данвіча.
Якщо перша книга була переважно про пошуки незвіданих знань або світів якимось одинаком або двома друзями з міста, то дане видання насичене розповідями про столітні протиприродні ритуали із сільської глибинки. Прадавнє зло блукає у лісах, ховається у надрах, спочиває під водою, чекаючи, коли зірки займуть відповідне положення, а вірні послідовники виголосять своє закляття-привітання, і мерзенні боги з-поза меж простору і часу знову прийдуть володарювати над нашою планетою. Це епічно.
Однак. Не можу дібрати слів, щоб описати переклад. Численні помилки з прикінцевих сторінок першого тому перекочували в другий, де заполонили майже половину книги. Це був жах.
Повний відгук зі змістом кожного твору можна прочитати тут.
Якщо перша книга була переважно про пошуки незвіданих знань або світів якимось одинаком або двома друзями з міста, то дане видання насичене розповідями про столітні протиприродні ритуали із сільської глибинки. Прадавнє зло блукає у лісах, ховається у надрах, спочиває під водою, чекаючи, коли зірки займуть відповідне положення, а вірні послідовники виголосять своє закляття-привітання, і мерзенні боги з-поза меж простору і часу знову прийдуть володарювати над нашою планетою. Це епічно.
Однак. Не можу дібрати слів, щоб описати переклад. Численні помилки з прикінцевих сторінок першого тому перекочували в другий, де заполонили майже половину книги. Це був жах.
Повний відгук зі змістом кожного твору можна прочитати тут.
September 14, 2023
The best edition of Lovecraft work by far. S.T. Josihi out did himself again with fantastic edition
![Profile Image for oxalotle [через О].](/_next/image?url=https%3A%2F%2Fi.gr-assets.com%2Fimages%2FS%2Fcompressed.photo.goodreads.com%2Fusers%2F1737398961i%2F185585309._UX200_CR0%2C1%2C200%2C200_.jpg&w=128&q=75)
August 11, 2025
3,5 ⭐
Поклик Ктулху 👍
Натура для Пікмана 👍
Сновидні пошуки незвіданого Кадата 👍
Справа Чарльза Декстера Ворда 👍
Поклик Ктулху 👍
Натура для Пікмана 👍
Сновидні пошуки незвіданого Кадата 👍
Справа Чарльза Декстера Ворда 👍
Displaying 1 - 21 of 21 reviews