У книзі на основі давніх літописних джерел досліджено історичні корені Російської імперії, доведено факти становлення та розвитку московитів як народу на базі давнього фінського етносу.
Трохи менш цікава ніж перша та третя, друга частина також присвячена важливим темам східноєвропейської історії.
Перша частина книги, „Моксель: Меря — Мордва — Московити“ присвячена фіно-угорському минулому московитів. Користуючись перш за все російськими джерелами автор доводить безперервність заселення ядра історичної Московії фіно-угорськими народами аж до 16-го століття, про що сучасні росіяни не люблять згадувати й користуються байками про „переселення“ чи то „перенесення“ Русі на Північ.
В другій частині, „Катерининські напрацювання“ продовжується розгляд фальсифікації російської історії Катерининскою комісією.
Зокрема, розглядаються, спираючись на російські джерела, фальшування літописних зводів задля вставок в них згадок про Залісся. Виводиться, зокрема, зважаючи на появу перших церков в тому районі, дата заснування Москви — 1272 рік.
Також спростовується відома російська байка про „переїзд“ київського митрополіта на Північ, яка є одним з наріжних каменів байки про „переміщення“ Русі на північ. Насправді, після руйнування Київа митрополича катедра довгий час перебувала в Орді, в Сарає. На півночі ж катедра була заснована тільки після того, як в Орді запровадили іслам. Приблизно в той самий час, коли Сарайський митрополіт вимушений був переїхати зі столиці Орди в північний її улус, литовсько-руські війська звільнили Київ і відновили Київську митрополію.