Мені цікаво чи за інших обставин, у мирні часи, я б купила книгу про історію. Скільки ще б я думала, що не готова для такої літератури.
Відчувається, що книга написана британцем, який знає ментальність своїх співвітчизників, який досліджував настрої і погляди передвоєнного часу та влучно наводить їх описи.
І, безсумнівно, підносить постать Вінстона Черчилля. Часом навіть здається, що автор його просто обожнює та має своє конструктивне пояснення кожній помилці британського прем'єр-міністра. Немає розділу, де б Джон Гарт не згадав про здатність Черчилля передбачати події або дивитись ширше, що зрештою і допомогло йому “врятувати цивілізацію”.
Важливі дати, битви, політика перемежовується з розповідями про сприйняття війни суспільством та виявом цього у мистецтві.
Я часто проводила паралелі з сьогоденням в Україні і дивувалася повторенням. Словам, які ми зараз читаємо у кожній памʼятці про нерозповсюдження інформації вже друкувались у часи Другої світової:
Гасло «Необережні розмови коштуватимуть комусь життя» відтворювалося протягом усієї війни в Британії на плакатах в автобусах, підземках і поїздах.
Звикання до ненормальних речей:
Громадян також попередили про смертельні наслідки від розбитого скла в разі вибухів бомб … Поступово вікна магазинів, а також житлових будинків та офісів були перехрещені широкими смугами бежевої стрічки, які незабаром стали звичним явищем.
Кожний розділ я завершувала пошуком відеоматеріалів про згадані події. Тобто я хотіла знати більше. Чи не до цього спонукають хороші книги?..