Час не терпить, коли його приватизують, й іноді здатен затягнути зухвальців у неприємні пригоди. Час мінливий і водночас непорушний, він може бути спільний для всіх, і для кожного — персональний.
Роман «Свій час» Яни Дубинянської має кілька захопливих сюжетних ліній, дії його відбуваються у різних часових та просторових межах. Уважні поціновувачі літератури з задоволенням помітять у ньому цілком упізнаваних персонажів літературної тусовки, вгадають найулюбленішу книжкову подію країни і, звісно ж, старовинне і таємниче місто, що його охороняють кам’яні леви.
Колись я перечитала багато книжок авторки, але російською. І зраділа, коли вийшла нова книжка в українському перекладі. Але руки до неї дійшли лише зараз. Читала в електронному вигляді.
Спочатку важко вчитатися. Кілька сюжетних ліній, все рване і непов'язане. Особливо важка для сприйняття лінія з майбутнього. Я прочитала десь на третину, тоді повернулася на початок і читала знову, так було легше. Основна ідея книжки - це її назва. У кожного свій час, і якщо дуже захотіти і знати як, то можна зробити, що він буде летіти стрілою, і все буде швидким, і події навколо будуть пролітати, як стовпи за вікном інтерсіті. А можна сповільнитися, і дні будуть безкінечними. А ще, як у фантастичній лінії з майбутнього, можна створити свою часову оболонку, і жити в ній ізольовано від усіх.
Одна сюжетна лінія - це літературний фестиваль у місті, легко впізнати і подію, і місто. Туди приїздять багато знаних письменників, і зокрема Андрій, який теж, як кажуть, має реального і відомого прототипа. Частина подій відбувається в цій реальності і в цьому місті. Письменники ходять на заходи фестивалю, читають, випивають, зустрічаються. Студент Богдан запав на молоду талановиту письменницю, і з нею його час полетів. Інша лінія - світ, вигаданий письменником Андрієм. Химерний світ, де в кожного свої стосунки з часом, де лише особиста ізоляція може зберегти і примножити найцінніше, що є в людини - її час.
Поки читаєш, фіксуєш, що часом роману не вистачає глибини і прописаності персонажів, і закінчується якось по-дурному, цей вибух - до чого він? Але коли після прочитання обдумуєш книгу, є про що подумати, обдумати сплетіння доль і збіги подій.
А ще зараз дуже дивно виглядає те, як герої книги стрибнули в літак і за кілька годин опинилися в Криму, за один день встигли і на літературному фестивалі побути, і в морі скупатися. Зараз це звучить як фантастика, я вже і забула, що Крим - він поряд, дуже близько.
Так що все-таки раджу прочитати любителям фантастики, літератури, Криму.
Мені дуже тяжко зайшов текст та історія. Більшість часу я читав по діагоналі. Буквально на кожній сторінці якось обігрувалися фрази зі словами: час, хронос, момент і т.д. На багатьох реченнях я буквально запинався, напевно, в мене занадто вузький словниковий запас. Підозрюю, що ця поетичність існує, через те, що деякі герої поети.
Дуже рідко вибираю книжки по обкладинці. Спробував. Ну таке. Для себе, на жаль, нічого цінного не відмітив. Однак, захотілося відвідати Книжковий форум.