What do you think?
Rate this book
Урізька готика
Роман про карпатських опирів
Дія роману відувається наприкінці ХІХ століття в прикарпатському селі Уріж. Таємничі персонажі роману - опирі - живі люди, а не покійники. Вони становлять замкнуту і нечисленну громаду селища Винники. УРіж та Винники роздіяє Границя, де в давнину був цвинтар. На Границі трапляються загадкові смерті, скоєння яких приписують опиряс. Найчастіше смерть заподіюється людям, що опиняються у цій небезпечній зоні вночі. Іноді вночі, йдучи селом, чоловік зустрічає людей, вітається з ними, але вони не відповідають. Це означає, що він зустрівся з небіжчиками, які не мають говорити з живими людьми. Усі смерті пов'язані з водою: ріка, дощ, калюжа... Роман написаний за мотивами етнографічного нарису Івана Франка.
Дія роману відувається наприкінці ХІХ століття в прикарпатському селі Уріж. Таємничі персонажі роману - опирі - живі люди, а не покійники. Вони становлять замкнуту і нечисленну громаду селища Винники. УРіж та Винники роздіяє Границя, де в давнину був цвинтар. На Границі трапляються загадкові смерті, скоєння яких приписують опиряс. Найчастіше смерть заподіюється людям, що опиняються у цій небезпечній зоні вночі. Іноді вночі, йдучи селом, чоловік зустрічає людей, вітається з ними, але вони не відповідають. Це означає, що він зустрівся з небіжчиками, які не мають говорити з живими людьми. Усі смерті пов'язані з водою: ріка, дощ, калюжа... Роман написаний за мотивами етнографічного нарису Івана Франка.
352 pages, Paperback
First published January 1, 2010
2 people are currently reading
89 people want to read
About the author
Галина Пагутяк
34 books35 followersНародилася в селі Залокоть, згодом родина переїхала у село Уріж.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Вважає себе нащадком молдовського господаря Дракули (Влад Цепеш із роду Басарабів, або як ще його називає Галина Пагутяк, Влад Басараб.)
Закінчила українську філологію Київського державного університету ім. Т. Шевченка (тепер — Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Працювала у школі, у Дрогобицькому краєзнавчому музеї, приватній школі, Львівській картинній галереї. Член Національної спілки письменників України. Лауреат Шевченківської премії з літератури (2010). Живе у Львові.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 9 of 9 reviews
April 30, 2025
Наразі, це накраща з прочитаних мною книг в авторки.
Це справжня опирська готика (вперше за багато років під час читання книги, мені снилися моторшні сни, а я дуже люблю горор, тобто написано дуже добре🙂. І справжня соціально-психологічна драма.
Все почалося у 1831 році за 6 кілометрів від Урожа у селі Нагуєвичи. У часи холерного мору там спалили опирів, і цю історію записав Іван Франко. Зараз цей сюжет став знову актуальним. Я знаю принаймні двох письменників, які написали/пишуть роман за цим фактом.
Але у творі Пагутяк мова саме про Урож. Її рідне село стає повноцінною дійовою особою твору (сільсьа готика?).
Через тридцять років після спалення опирів у Нагуєвичах, до Урожа приходять два чоловіка у чорному: фотограф Юліан та корабельний агент (агітує селян до переїзду до Америки) Влодко. В Урожі - новий дідич, а у родині Петра помирає маленька донька. І це не остання смерть у цьому селі на краю гір. Далі на нас чекає готичний детектив і, попри доволі прозорий сюжет, я до останнього не знала, як все завершиться:). Може тому що перш за все спостерігала за героями. Книжка мені сподобалася не опирською темою (хоч я фанатка історій про упирів), а саме типажами, які опинилися в центрі історії: самітній щирий і добрий священник Антоній, фотограф-філософ Юліан, газда Петро та його син Орко, дідич Болеслав Комарницький. Кожен з них проходить свій шлях боротьби з життям. Хтось змінюється, а хтось приймає те, чого не може змінити.
March 4, 2017
Атмосфера витримана від початку до кінця. Я тепер не то що в Карпати їхати, а боюся дійти до кухні по чай.
September 11, 2022
Г. Пагутяк «Урізька ґотика»
Готичний роман (2016)
«Зло має безмежні можливості, а добро… Добро потребує видатків. Зло може сотворити із самої злості, а добро вимагає тяжкої праці»
Атмосферно, колоритно та вражаюче…
Уріж – це невеличке та закинуте селище, десь на краєчку Львівщини (чи може цілого всесвіту), де час зупинився спочити, давні вірування та забобони глибоко вгризлися не тільки в людську пам’ять, але й душі. Осінь приходить досить швидко, ледь минувши Покрову: з непроглядною темрявою, студеним вітром та безмежною втомою. Знуження та неспокій охоплюють урізький люд.
Нічого й дивно: «у селі траплялося більше похоронів, аніж весіль і хрестин». Занепокоєння викликає новий дідич, який, як переповідають люди, не виходить на сонце, а блукає ночами. Боязнь, як той хробак, залазить людям під шкіру, коли знаходять мертвим місцевого вчителя із покусаним горлом. Тривога передається старому пароху о. Антонію, який записує в «грубу книжку» всі незвичні та таємничі події (як то ще й дід його робив), що роками вражають Уріж та боронить це відірване та Богом забуте поселення від вивертів зла.
А все, мабуть, розпочалося зі смерті матері хлопчини Орка Безуб’яка. А ще ледь за тиждень, мама покликала за собою ще й малолітню сестричку – Орисю. Люди наче жаліють хлопчину та його батько, але й не раді їм. Безуб’яки – чужинці, приїжджі та й кров у них «погана». Дурне насіння занесене вітром із Нагуєвичів. Всі ж то божі люди знають: у Нагуєвичах водяться упирі...
Так що, вимкни #wifi, читай книги📚.
#читатимодно #читайукраїнське #ingvar_відгук #урізькаготика #галинапагутяк #пагутяк #bookstagram
Готичний роман (2016)
«Зло має безмежні можливості, а добро… Добро потребує видатків. Зло може сотворити із самої злості, а добро вимагає тяжкої праці»
Атмосферно, колоритно та вражаюче…
Уріж – це невеличке та закинуте селище, десь на краєчку Львівщини (чи може цілого всесвіту), де час зупинився спочити, давні вірування та забобони глибоко вгризлися не тільки в людську пам’ять, але й душі. Осінь приходить досить швидко, ледь минувши Покрову: з непроглядною темрявою, студеним вітром та безмежною втомою. Знуження та неспокій охоплюють урізький люд.
Нічого й дивно: «у селі траплялося більше похоронів, аніж весіль і хрестин». Занепокоєння викликає новий дідич, який, як переповідають люди, не виходить на сонце, а блукає ночами. Боязнь, як той хробак, залазить людям під шкіру, коли знаходять мертвим місцевого вчителя із покусаним горлом. Тривога передається старому пароху о. Антонію, який записує в «грубу книжку» всі незвичні та таємничі події (як то ще й дід його робив), що роками вражають Уріж та боронить це відірване та Богом забуте поселення від вивертів зла.
А все, мабуть, розпочалося зі смерті матері хлопчини Орка Безуб’яка. А ще ледь за тиждень, мама покликала за собою ще й малолітню сестричку – Орисю. Люди наче жаліють хлопчину та його батько, але й не раді їм. Безуб’яки – чужинці, приїжджі та й кров у них «погана». Дурне насіння занесене вітром із Нагуєвичів. Всі ж то божі люди знають: у Нагуєвичах водяться упирі...
Так що, вимкни #wifi, читай книги📚.
#читатимодно #читайукраїнське #ingvar_відгук #урізькаготика #галинапагутяк #пагутяк #bookstagram
February 19, 2025
перші 80% книжки подобалися шалено, останні 20% трошки не вивезли правда, а тому, як закінчила читати, трохи розчарованим поглядом почала вишукувати і знаходити інші недоліки.
сюжет доволі круто закручений, персонажі дуже виразні, і от в цих перших 80% баланс між стисненням пружини нагнітання та роздумами і пізнанням персонажів був прям на висоті. в кінці шось все трохи посипалося і застало мене зненацька, бо я налаштовувалася на зовсім інший (як мені здавалося - передбачуваний) фінал. і якісь моменти я прям зовсім не зрозуміла, і тепер дуже хочу з кимось поговорити про це!
"стівена кінга вдома" з цього трохи не вийшло, але все одно класна книжка.
сюжет доволі круто закручений, персонажі дуже виразні, і от в цих перших 80% баланс між стисненням пружини нагнітання та роздумами і пізнанням персонажів був прям на висоті. в кінці шось все трохи посипалося і застало мене зненацька, бо я налаштовувалася на зовсім інший (як мені здавалося - передбачуваний) фінал. і якісь моменти я прям зовсім не зрозуміла, і тепер дуже хочу з кимось поговорити про це!
"стівена кінга вдома" з цього трохи не вийшло, але все одно класна книжка.
November 19, 2024
4,5 ✶
«Уріж, як кожне село, був моделлю світу людського, що як день, так ніч потопав у темряві. Однак десь мало існувати світло, вікно чи ворота до нього. Може, в очах маленької дитинки, що не усвідомлювала ще власних обовʼязків щодо людей, близьких і далеких. Може, у блідих очах дуже старих людей, котрим уже нічого не належало.
Може, в тузі за померлим, якого ніколи не побачиш, тому смерть завжди велична. А може. те світло було на горі Ласки, звідки світ здається таким, що може вміститись на долоні. Або в межі, яку треба перейти, щоб відділити себе від чогось. Або в снах, які несподівано змішують різні образи, слова, власну і чужу памʼять. Частка світла присутня і в першій несмілій любові, з якою треба ховатися від людей, аби її не забруднили ненароком нечистими помислами. Без цього Уріж був би лише мертвим осіннім листком, кинутим під ноги вітром життя.»
«Уріж, як кожне село, був моделлю світу людського, що як день, так ніч потопав у темряві. Однак десь мало існувати світло, вікно чи ворота до нього. Може, в очах маленької дитинки, що не усвідомлювала ще власних обовʼязків щодо людей, близьких і далеких. Може, у блідих очах дуже старих людей, котрим уже нічого не належало.
Може, в тузі за померлим, якого ніколи не побачиш, тому смерть завжди велична. А може. те світло було на горі Ласки, звідки світ здається таким, що може вміститись на долоні. Або в межі, яку треба перейти, щоб відділити себе від чогось. Або в снах, які несподівано змішують різні образи, слова, власну і чужу памʼять. Частка світла присутня і в першій несмілій любові, з якою треба ховатися від людей, аби її не забруднили ненароком нечистими помислами. Без цього Уріж був би лише мертвим осіннім листком, кинутим під ноги вітром життя.»
June 28, 2019
...там сама атмосфера була насичена духами дерев, землі, вітру, води, повітря, духати померлих, як грозовими розрядами...
Отакий от Урож. Село, де кояться дивні речі, трапляються загадкові смерті та живуть дивні люди... Галина Пагутяк - абсолютно нова для мене письменниця. Історія, котру вона розгортає в цій книжці, зачаровує та нагнітає. "Урізька готика" - книга похмура, сіра, депресивна, але саме в цьому полягає її особливий смак! Просякнута містикою, загадками та потойбічними силами ця книга не відпускає до останньої сторінки.
Їх називають опирями
Хтось в них вірить, хтось в них боїться, хтось - ним є...Це дуже незвична література для мене, я ніколи подібного в укрліт не читала! Зазвичай село якесь плакуче, нещасне, бідове в книжках...А тут - суцільна містифікація! Майстерно передається атмосфера пригніченості, сірості, страху.
Коли настає ніч, всі щільніше зачиняють вікна, коли приходить сон - всі намагаються поснути, щоб не опинитися сам на сам з нічними жахіттями.
Отакий от український Стівен Кінг в жіночій спідниці.
Отакий от Урож. Село, де кояться дивні речі, трапляються загадкові смерті та живуть дивні люди... Галина Пагутяк - абсолютно нова для мене письменниця. Історія, котру вона розгортає в цій книжці, зачаровує та нагнітає. "Урізька готика" - книга похмура, сіра, депресивна, але саме в цьому полягає її особливий смак! Просякнута містикою, загадками та потойбічними силами ця книга не відпускає до останньої сторінки.
Їх називають опирями
Хтось в них вірить, хтось в них боїться, хтось - ним є...Це дуже незвична література для мене, я ніколи подібного в укрліт не читала! Зазвичай село якесь плакуче, нещасне, бідове в книжках...А тут - суцільна містифікація! Майстерно передається атмосфера пригніченості, сірості, страху.
Коли настає ніч, всі щільніше зачиняють вікна, коли приходить сон - всі намагаються поснути, щоб не опинитися сам на сам з нічними жахіттями.
Отакий от український Стівен Кінг в жіночій спідниці.
November 22, 2022
Самобутній етно-триллер
Комфортабельне осіннє читання, насправді, абсолютно позбавленне цього відчуття вторинності та простого переосмислення західної вампірськох тематики, що приходить з прочитання короткого опису.
Єдиний невеликий недолік - дуже однорідний темп роману, він достиь насичений подіями, але відсутність чіткого іх розмежування та достатня велика кількість персонажів з власним бекграундом призодить до такого собі виру в голові, хоча, може це й зроблено спеціально.
А ще авторка дуже детально описує саме оце відчуття захищенності від потойбічних сил: слуга, що сидить біля дверей, щільно замкнуті вікна, прозолодні ліжка, що робить текст приємним до читання у погану погоду.
Комфортабельне осіннє читання, насправді, абсолютно позбавленне цього відчуття вторинності та простого переосмислення західної вампірськох тематики, що приходить з прочитання короткого опису.
Єдиний невеликий недолік - дуже однорідний темп роману, він достиь насичений подіями, але відсутність чіткого іх розмежування та достатня велика кількість персонажів з власним бекграундом призодить до такого собі виру в голові, хоча, може це й зроблено спеціально.
А ще авторка дуже детально описує саме оце відчуття захищенності від потойбічних сил: слуга, що сидить біля дверей, щільно замкнуті вікна, прозолодні ліжка, що робить текст приємним до читання у погану погоду.
October 3, 2025
Ця книга - найкращий взірець темного готичного роману в сучасній українській літературі. Така густа проза, таке майстерне володіння словом і такі непересічні персонажі автентичної української глибинки! Трохи "обрубаний" кінець - але авторка саме так і задумувала і про це чесно написала.
October 31, 2018
«Урізька готика» Галини Погутяк написана за мотивами етнограф��чного нарису Івана Франка «Спалення опирів у селі Нагуєвичах у 1831 році». Роман просякнутий готичною атмосферою. Похмурі дні пізної осенні, оповіді про небіжчиків, яких можна зустріти вночі, чутки про опирів, що «потинають» людиней та таємничий «новий» шляхтич, який не спить ночами. Історія починається смертю та нею закінчується. Загалом, це моторошне почуття присутності чогось потойбічного не полишає протягом усієї оповіді. Хоч, як на мене, події розвиваються рівно, навіть, розтягнуто, без будь-яких «вершиних» точок. Така ж і розв’язка роману. Щодо протагоністів твору, то у всіх них є своя неймовірна історія та власний погляд на життя.
Displaying 1 - 9 of 9 reviews