Книжку присвячено малодослідженому аспекту впливу західноєвропейської теорії фортифікації доби Ренесансу на оборонне будівництво в Україні магічному захисту. Давні теоретики архітектури вважали магію цілком дієвим засобом оборони, тож пропоновані у архітектурних трактатах форми фортифікаційних споруд продиктовані серед іншого і містичними поглядами доби. Автор намагається з’ясувати, чи дотримувалися українські зодчі XVI XVII ст. правил будівельної магії, і як це впливало на розпланування і об’ємно-просторове вирішення замків, фортець та міських укріплень. Книжка зацікавить архітекторів, мистецтвознавців, істориків, культурологів та усіх, кому небайдужа архітектурна спадщина України.
не знаю, чим мені допоможе в житті знання про те, як бастея відрізняється від бастіону, але було цікаво.
це хороша, хоч і коротка, добре проілюстрована книжка про україну в європейському контексті (вписану щонайменше через архітекторів, які тут працювали), теорію архітектури (що таке ідеальне місто і як його захищати), війну (ренесанс ставив знак рівності між урбаністичною і воєнною архітектурою) та, звісно, містику (всілякі пентаграми й тетраграматони). але містика тут пришита найсвітлішими нитками, і значно приємніше читати фрагменти про особливості українських міст, ніж роздуми про алхімічні сліди в архітектурних гравюрах.
мені регулярно здається, що з православ'ям нам історично з усіх боків не пощастило, проте катерина липа розповідає про одну річ, яку східне християнство зробило добре: ще у дев'ятому столітті прописало на рівні законів містобудівні принципи — зокрема про те, що не можна тулити будинків занадто близько один до одного. і на русі цими принципами бодай у теорії послуговувалися.
Катерина Липа «Теорія архітектури, містика і війна» Історичний нон-фікшн (2016) «З усього сказаного вище випливає, що містична філософія архітектурної теорії в процесі реалізації у будівництві та подальшому використанні оборонних споруд за призначенням, імовірно, трансформувалося у своєрідну захисну магію» Інформативно, інтригуюче та чудово ілюстровано.
Сьогодні нам бракує цікавого українського історичного нон-фікшину і лиш за останні роки ми отримали лиш десяток праць, які не зможуть сповна закрити читацькі зацікавлення. Уже не згадуючи про вузькоспеціальні теми, які давно видані та красуються на полицях європейських книгарень, але не наших. Проте книга «Теорія архітектури, містика та війна» доволі непоганий приклад справжнього європейського нон-фікшину з досить незвичною тематикою – «магією будівництва фортифікацій».
Історикиня Катерина Липа взялася за досить хвилюючу, але майже не осягнуту в нас тематику – історію оборонного будівництва в Україні. Дослідниця вдало окреслює особливості ранньомодерної європейської фортифікації та її вплив на наші порубіжні землі, що стали справжнім «Східним валом» між Європою та Азією. У книзі ми знайдемо чудові пояснення різниці між бастеями/бастіонами/баштами та бійницями на справжніх історичних прикладах та фортифікаційних споруд, які збереглися до сьогодні.
Важливим елементом у містобудівництві та фортифікації доби Середньовіччя та ранньомодерного часу являлася «Магія геометричних форм». Наші зодчі послуговувалися найкращими європейськими працями з будівництва, відтворюючи антропоморфну основу споруди за засадами італійського інженера Ф. ді Джорджо Мартіні та інших. Однак, як відзначає дослідниця не завжди – лише те, що «відповідало місцевим потребам оборони і власним смакам».
Звичайно, не можна оминути увагою десятки наведених дослідцею планів споруд, сучасних світлин та ілюстрацій з трактатів та інших документів, що надає книгі атмосферності. Проте саме розділ про «містичний захист» споруд вийшов у авторки досить куцим та фрагментарним, а самі приклади «української магії» будівництва оборонних споруд присутні лишень у кількох реченнях. Слід додати, що й сама книга носить більш «компілятивний характер», а К. Липа використовує здебільшого відомі історичні праці.
Навіть сама авторка у післямові вказує, що «проблеми містичного захисту споруд... чекає свого подальшого і поглибленого вивчення». Тому ми з надією споглядаємо на нові сучасні дослідження з української історії, яка приховує ще не мало таємниць. Так що, вимкни wi-fi, читай книги.
файні ілюстрації, хоч і дещо хаотичні, сам текст відчутно тезовий, хотілось би не лише поверхового аналізу, а повноцінного дослідження, оскільки багато моментів лишаються натяками (про шестикутники, зокрема), а певні думки так і взагалі радше антинауковими, бо введення в методологію алхімії/містики одразу б'є по науковій частині+авторка ще хоче пов'язати це з релігією, хоч це вже дика еклектика - у підсумку - книжка вартісна, але хотілось би або менше наукового й цікавішого, або більше наукового і зануднішого, а то текст якийсь перехідний.
Вся книга построена на допущениях, почти каждый абзац пестрит фразами - "з обережністю можна припустити", "уявляється ймовірним", "схоже", "з усього сказанного вище витікає ... ймовірно ... могли бути". Ни одного утверждения опирающегося на факты. Автор обильно ссылается на трактаты эпохи возрождения и по странному стечению обстоятельств в них ничего не говорится о магической подоплеке фортификационных сооружений.
Казалось бы в переписке той эпохи должны были сохранится хотя бы намеки на подобную практику, если уж на счет алхимии не стеснялись говорить открыто, но если они и есть, из этой книги вы о них ничего не узнаете.
Чудеса логических построений, сначала рассматриваем сооружения в форме разных геометрических фигур, к примеру квардрат "є одним за найдавніших усталених міфопоетичних образів ..." Оказывается по словам автора - "Протягом XVI - першої половини XVII чи не в усіх історичних землях України чотирикутні у плані фортеці". И конечно же учитывая столь широкое употребление подобной формы мы никак не можем считать ее магической - "було б великим перебільшенням". А уже ближе к концу прямоугольная форма и полное отсутствие пяти, шести, трех и любых других форм монастырских построек рядом с замками используется как один из доводов в пользу того, что нестандартная форма крепостей имела магический смысл, т.е. монахи догадывались о тайном смысле заложеном строителями и дабы не осквернится, не допускали подобных вольностей. Естественно никаких постановлений церковных иерархов по данному поводу автор не упоминает.
Далее раз форма бастей, бастионов и башен пятиугольная это несомненно пентакль, а значит магия, цитаты из архитектурных трудов? - зачем, это же и так очевидно. Конечно в других местах автор мимоходом упоминает, что пятиугольную башню легче защищать, но кому это интересно.
Ближе к концу, для очистки совести нам приводят цитату из одного архитектурного труда в котором непосредственно упоминается магия. Шляхтич Ю. Наронович-Нароньскій пишет о знаниях и умениях которыми должен владеть военный инженер - "Має також володіти artem naturalem magicam, що означає науку природніх дивовиж, або як її ще інакше називають, науку чорнокнижництва, вона потрібна для виконання різних махінацій та винаходів, містить у собі багато секретів різних і благородних, для математики і інженерства дуже корисних" Какой можно сделать вывод? - "заява щодо знання магії видається (почему так неуверенно? :)) вагомим свідченням широкого використання магічних рецептів на наших теренах. Вот так вот, учитесь мыслить масштабно. Единственное упоминание, значит широко используется.
Все же "научный труд" обладает одним достоинством - это масса прекрасных иллюстраций крепостей, планов городов, гравюр и рисунков. Все остальное - попытка сыграть на обывательском интересе к потустороннему и постоянные оговорки, чтобы коллеги не запинали.