Остання праця Соломії Павличко - багатопланове дослідження життєвого і творчого шляху Агатангела Кримського, всесвітньо відомого вченого-сходознавця, видатного громадського діяча, поета, письменника, перекладача, палкого патріота України. Проникнення дослідниці в найпотаємніші глибини психіки високоталановитої людини, тонкий аналіз художніх творів, безсторонні, виважені характеристики оточення та політичної і соціальної атмосфери, в якій жив Кримський, дають змогу по-новому оцінити цю дивовижну, одну з найвеличніших і найтрагічніших постатей української інтелектуальної історії.
Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (Solomea Pavlychko) — письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка, автор праць з історії фемінізму.
Народилася 15 грудня 1959 року в місті Львові в сім'ї українського письменника Дмитра Павличка. Закінчила відділення романо-германських мов і літератури Київського державного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру при ньому. З 1985 року працювала в Інституті літератури НАН України. Захистила докторську дисертацію. Доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії, член Спілки письменників України. Соломія також була гостем-викладачем української літератури в Альбертському університеті і в Гарварді, куди її запрошено як стипендіата програми Фулбрайта.
У 1992 році Соломією Павличко було створене видавництво «Основи», у якому вона до грудня 1999 року незмінно очолювала редакційну раду і формувала видавничу політику.
круто, як Соломії Павличко вдається подавати літературознавство, розширене психоаналізом та глибоким дослідженням джерел, — як набір кулсторі. її тексти читаються легко, захоплюючи читач_ку постаттю перекладача, письменника і знавця культури Сходу. тут вам і нерозкрита гомосексуальність, і дитячі травми, що призвели до контраверсійних поглядів, і дефіцит уваги, через що багато початих і недописаних праць.
найсумніше, що я відкрила для себе цю науковицю так пізно — здавалося, що не осилю. тепер теж полюватиму на її книжки, які так не хочуть перевидавати.
раптом маєте зайвий примірник будь-якої книжки авторки — маякніть, я куплю.
Надзвичайна робота, яка навіть в незавершеному вигляді читається, як монументальна праця з літературознавства і біографія одночасно. Соломія Павличко, по суті, відкриває для українців Агатангела Кримського, його еклектичну творчість та широченну наукову експертизу. Аналіз пані Соломії сміливий навіть на сьогодні, не кажучи вже про початок двотисячних. Павличко аналізує літературну та наукову добірку Кримського за допомогою психоаналізу, постколоніальних та феміністичних студій, вона показує неврастенічного, майже нездатного закінчити дослідження (привіт, друже ADHD, я тебе впізнаю), очевидно, прихованого гомосексуаліста Кримського, який буквально кричить у кожному рядку своїх листів та творів, про те, як йому потрібен терапевт, і при цьому розгортає просто колосальний фронт досліджень, буквально тримає на собі одному Академію наук і (якщо я не помиляюсь, а я можу помилятися), першим серед українських інтелектуалів говорить, що нація - це політичний конструкт. Дослідження написано такою легкою мовою, якою в нас, мабуть, так ніхто і не пише наукові тексти, при читанні я на кожній сторінці думала про те, як багато українська культура втратила через смерть Соломії Павличко. Окрема подяка Віхолі, яка видала єдиний роман Агатангела Кримського "Андрій Лаговський", про який Павличко пише, що він літералі сповідь Кримського.
Якщо чули, то скоріш за все про те, що він знав шістдесят мов, тому що це найпоширеніший факт про нього. А ще він був сходознавцем, якийсь час проживав у Сирії та Лівані. Писав автобіографічні оповідання та вірші (автобіографічність заперечував). Був нервовим та вразливим, ще й настільки, що зачувши українську пісню на вокзалі, ридав від розчулення. Ідентифікував себе як українця, хоча родина була проросійською. Дружив з Грінченком, активно переписувався з Лесею Українкою та Франком. Ненавидів Грушевського та Петрова (того, що Домонтович).
Про нього насправді чимало цікавого є. Соломія Павличко – талант, адже описала історичну постать настільки детально, що у мене виникло таке враження, ніби я й сама була знайома Кримським. І хоч твір вважається науковим дослідженням, легкий белетристичний стиль допомагає не лякатись того і читати далі. При тому мене дуже захоплює детальність Павличко і її робота з джерелами.
Це вартісна книга про непросте буття на межі 19 та 20 століть, боротьбу за ідеали та боротьбу зі своїм Я.
Між іншим, розумію, що після цієї книги все ж більше захоплююсь Соломією Павличко, ніж Агатангелом Кримським. Шкода, що сама авторка не встигла підготувати книгу до друку.
10 сльозливих листів Кримського до Грінченка з 10.
Агатангел Кримський - людина безперечно геніальна, але ця праця не про восхваляння генія Кримського, а про Кримського як людину зі своїми вадами, комплексами і неврозами, і про те як останні впливали на його погляди, літературну і наукову творчість. Дуже цікаво розкрита тема нереалізованої/пригніченої гомосексуальності А. Кримського та як наслідок його зневажливого ставлення до жінок. Треба розуміти, що написана Соломією Павличко праця - все-таки наукова робота (і дуже ґрунтовна), але читається при цьому вона доволі легко.
Я вдячний цій неймовірно обʼємній праці Соломії Павличко за те, що вона дала можливість познайомитись із таким цікавим українським інтелектуалом XX століття. Було пізнавально дізнатись різні аспекти особистості письменника. Мені шкода, що А. Кримський, не міг бути повністю собою :( Ну і n-не нагадування, що росія — країна-гній, яка століттями винищувала й винищує українців та все українське.