What do you think?
Rate this book
Російська окупація Чернівців
Масштаб Першої світової війни потряс весь світ та зруйнував старі європейські уклади життя. На тлі великих і малих баталій, військових операцій, окрім їхніх безпосередніх учасників – військових, тягар війни падав на цивільне населення, яке ставало заручником військових подій. Австрійські Чернівці тричі опинялись під російською окупацією, російська військова та цивільна адміністрація завзято прагнули долучити місто до "російського світу". Літопис тих подій, які розгортались у краєвій столиці Буковини, занотував та описав із відчуттям великого співпереживання та відповідальності редактор тодішньої чернівецької газети "Czernowitzer Tagblatt" Юліус Вебер.
В книзі використані фотографії з приватних колекцій Сергія Осачука, Володимира Заполовського, Миколи Салагора та Івана Снігура.
В книзі використані фотографії з приватних колекцій Сергія Осачука, Володимира Заполовського, Миколи Салагора та Івана Снігура.
- GenresHistoryNonfiction
136 pages, Hardcover
Published August 1, 2016
22 people want to read
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 8 of 8 reviews
June 28, 2024
✍️«Зблідлий та збуджений бургомістр повідомив зібраному міському колегіуму про перебіг подій, які щойно відбулися, та розпорядився поінформувати громадськість. Відразу вийшли на балкон ратуші, де віце-бургомістр Дорі Попович німецькою та румунською мовами, д-р Норст польською, а вищий радник крайового суду Ясинецький русинською мовою повідомили про те, що саме тільки-но сталося».
Книга, яку надихнула прочитати «Амадока», незважаючи на те, що тут мова йде про Першу світову. Книга, де нас чекають спогади і нотатки редактора місцевої газети. Книга, де ти абсолютно знаєш, чого саме очікувати, хоч у ті часи і не було мікрохвильовок.
✍️«У ніч з 26 на 27 листопада з міста втекло все живе»
За часи війни росіяни тричі окуповували місто, тричі встановлювали свої порядки, тричі змінювали час на петеребурзький. Коли містяни зрозуміли, яким буває життя під такою владою, що от-от повернеться до Чернівців, з міста втекло більше людей, ніж лишилося у ньому жити.
✍️«Замість допомоги вони отримали від губернатора відповідь, що євреї до тих пір відчуватимуть муки, доки не зречуться свого австрійського патріотизму і не стануть добрими росіянами.»
Не очікувала побачити, як же багато у Буковині 100 років тому мешкало євреїв (показовою була ситуація з 23-ма рандомно обраними окупаційної владою заручниками, імена яких зафіксовано у книзі. Як вважаєте, скільки серед цих імен були єврейськими? Скажу лише, що українські прізвища у тому списку у неабиякій меншості). Не менше здивувало таке ставлення до них від росіян («Громадська варта була примушена спочатку звільнитися від єврейських членів. Так само в магістраті не мав права залишитися жоден єврейський службовець»; «за особистим наказом губернатора надійшло розпорядження не видавати бідним євреям у відкритих за міські кошти десятьох народних кухнях ані хліба, ані їжі»). А до приходу нацистів ще чимало часу…
п.с. Аж повеселило: «В зоологічному інституті вони випили спирт з посудин з препарованими жабами, зміями тощо, чим зіпсували чимало наочних матеріалів».
п.п.с. Під час Другої світової автора книги ув’язнили в гетто за його єврейське походження і у 1942 убили у Брацлаві на Вінничині.
Книга, яку надихнула прочитати «Амадока», незважаючи на те, що тут мова йде про Першу світову. Книга, де нас чекають спогади і нотатки редактора місцевої газети. Книга, де ти абсолютно знаєш, чого саме очікувати, хоч у ті часи і не було мікрохвильовок.
✍️«У ніч з 26 на 27 листопада з міста втекло все живе»
За часи війни росіяни тричі окуповували місто, тричі встановлювали свої порядки, тричі змінювали час на петеребурзький. Коли містяни зрозуміли, яким буває життя під такою владою, що от-от повернеться до Чернівців, з міста втекло більше людей, ніж лишилося у ньому жити.
✍️«Замість допомоги вони отримали від губернатора відповідь, що євреї до тих пір відчуватимуть муки, доки не зречуться свого австрійського патріотизму і не стануть добрими росіянами.»
Не очікувала побачити, як же багато у Буковині 100 років тому мешкало євреїв (показовою була ситуація з 23-ма рандомно обраними окупаційної владою заручниками, імена яких зафіксовано у книзі. Як вважаєте, скільки серед цих імен були єврейськими? Скажу лише, що українські прізвища у тому списку у неабиякій меншості). Не менше здивувало таке ставлення до них від росіян («Громадська варта була примушена спочатку звільнитися від єврейських членів. Так само в магістраті не мав права залишитися жоден єврейський службовець»; «за особистим наказом губернатора надійшло розпорядження не видавати бідним євреям у відкритих за міські кошти десятьох народних кухнях ані хліба, ані їжі»). А до приходу нацистів ще чимало часу…
п.с. Аж повеселило: «В зоологічному інституті вони випили спирт з посудин з препарованими жабами, зміями тощо, чим зіпсували чимало наочних матеріалів».
п.п.с. Під час Другої світової автора книги ув’язнили в гетто за його єврейське походження і у 1942 убили у Брацлаві на Вінничині.
May 30, 2020
Найбільше сподобався епізод з часів другої окупації, коли в місто зайшов Туркменський кінний полк. Туркмени відверто висловлювали незадоволення росіянами і відмовилися вирушати з міста далі на фронт, сказавши, що їх перевели до Чернівців виключно для несення караульної служби. Зрештою полк роззброїли і відправили назад вглиб Росії.
December 23, 2021
Книга цікава не лише як історичне джерело, а й як певний руйнівник міфу про те, що стару Росію зіпсували більшовики. Останні, звісно, доклали вагомих зусиль, але зруйнувати імперську модель світосприйняття так і не спромоглися. Традиції великодержавності успішно пережили крах старої імперії, збереглися під час радянського експерименту та, на жаль, продовжують відтворювати себе і в наш час.
В цьому сенсі книга Юліуса Вебера, видана ще в 1915 р., не втрачає актуальності та встановлює потужний зв'язок між минулим та сьогоденням.
В цьому сенсі книга Юліуса Вебера, видана ще в 1915 р., не втрачає актуальності та встановлює потужний зв'язок між минулим та сьогоденням.
December 26, 2016
Цікава і маловідома широкому загалу історія міста Чернівці під час Першої світової війни, яке пережило три російські окупації, бої, спротив і колаборацію, щоб потім повернутися до Австрії, хоч і зовсім ненадовго.
Редактор місцевої газети і житель міста дає багато цікавих подробиць про мешканців, які обирали дуже різні шляхи: війна до останнього, колаборація або спроби вижити, і не йти на занадто великі компроміси зі своєю совістю.
Проте, як і переважна більшість primary sources, книга видається однобокою і часто поверхневою. Перекладач дослівно перекладає слова Вебера про "наших" солдатів, які є військовими Австро-Угорщини. Крім того, виникає багато питань до термінології у тексті. Чи був це Вебер, хто писав про "російську культуру батога і свавілля" та безлад вчинений російськими козаками, чи перекладач? Не покидає думка, що неодноразові згадки про порушення Росією міжнародного права, перекладач брав свідомо для створення дедалі більших паралелей із сьогоднішнім конфліктом України з Росією і порушенням Мінських домовленостей.
Для більш точного розуміння думки автора, необхідно побачити оригінальний текст німецькою. Навіть, якщо перекладач дійсно максимально точно дотримувався до змісту, такі книги потребують розлогого вступу від історика, який знається на цьому періоді, а також зможе надати ширший та глибокий контект спостереженням Вебера. Наразі, передмова більше схожа на політичний маніфест.
Після прочитання книги залишається багато питань: 1) Чи була поведінка російських військових у Чернівцях особливо жорстокою чи навпаки, відносно стриманою, у порівнянні з іншими завойованими землями? 2) Примат батога та вимоги контрибуції під час війни – це суто "російське культурне явище" чи природа самої війни, і на схожу жорстокість були спроможні й інші країни Антанти та Центральних держав? 3) Яка була доля чернівчан, які були заслані в Росію? 4) Яка роль імперської, регіональної та місцевої ідентичності чернівчан та ізоляція від інших країв імперії під час окупації? 5) Яка роль вояк Російської Імперії інших національностей? У книзі є цікавий момент про воїнів-туркменів. На жаль, він не був пояснений докладно у післямові.
Найголовніше – які були дії австрійської влади після звільнення міста від третьої окупації? Повернення до життя і ліберального устрою чи теж більш жорстоке ставлення до колаборантів та вимоги контрибуцій?
Загалом, подібні книги – дуже потрібні, адже вони відкривають нові подробиці нашої історії. Зокрема, це життя мирних мешканців у прифронтовому місті. Але щось завадило виданню перетворити примітки чернівецького редактора на змістовний non-fiction з розлогим вступом, післямовою, переліком корисної літератури та апендиксом.
Сподіваюсь у майбутньому ми побачимо більше книг, які дають контекст і більшу вагу словам людей, які пережили надзвичайні часи.
Редактор місцевої газети і житель міста дає багато цікавих подробиць про мешканців, які обирали дуже різні шляхи: війна до останнього, колаборація або спроби вижити, і не йти на занадто великі компроміси зі своєю совістю.
Проте, як і переважна більшість primary sources, книга видається однобокою і часто поверхневою. Перекладач дослівно перекладає слова Вебера про "наших" солдатів, які є військовими Австро-Угорщини. Крім того, виникає багато питань до термінології у тексті. Чи був це Вебер, хто писав про "російську культуру батога і свавілля" та безлад вчинений російськими козаками, чи перекладач? Не покидає думка, що неодноразові згадки про порушення Росією міжнародного права, перекладач брав свідомо для створення дедалі більших паралелей із сьогоднішнім конфліктом України з Росією і порушенням Мінських домовленостей.
Для більш точного розуміння думки автора, необхідно побачити оригінальний текст німецькою. Навіть, якщо перекладач дійсно максимально точно дотримувався до змісту, такі книги потребують розлогого вступу від історика, який знається на цьому періоді, а також зможе надати ширший та глибокий контект спостереженням Вебера. Наразі, передмова більше схожа на політичний маніфест.
Після прочитання книги залишається багато питань: 1) Чи була поведінка російських військових у Чернівцях особливо жорстокою чи навпаки, відносно стриманою, у порівнянні з іншими завойованими землями? 2) Примат батога та вимоги контрибуції під час війни – це суто "російське культурне явище" чи природа самої війни, і на схожу жорстокість були спроможні й інші країни Антанти та Центральних держав? 3) Яка була доля чернівчан, які були заслані в Росію? 4) Яка роль імперської, регіональної та місцевої ідентичності чернівчан та ізоляція від інших країв імперії під час окупації? 5) Яка роль вояк Російської Імперії інших національностей? У книзі є цікавий момент про воїнів-туркменів. На жаль, він не був пояснений докладно у післямові.
Найголовніше – які були дії австрійської влади після звільнення міста від третьої окупації? Повернення до життя і ліберального устрою чи теж більш жорстоке ставлення до колаборантів та вимоги контрибуцій?
Загалом, подібні книги – дуже потрібні, адже вони відкривають нові подробиці нашої історії. Зокрема, це життя мирних мешканців у прифронтовому місті. Але щось завадило виданню перетворити примітки чернівецького редактора на змістовний non-fiction з розлогим вступом, післямовою, переліком корисної літератури та апендиксом.
Сподіваюсь у майбутньому ми побачимо більше книг, які дають контекст і більшу вагу словам людей, які пережили надзвичайні часи.
April 17, 2022
Кожного разу вони приходять однаково. Приносять рускую культуру, рускій язик, грабежі, згвалтування, вбивства, голод та злидні. Викрадають та вивозять очільників міст, беруть в заручники людей. Витрясають та мародерять все що бачать на своєму шляху.
Жахливо, що з часом нам все ще розповідають про братські народи, ми ніколи ними не були і не будемо. І кожен раз дивуємося як вперше їхньому дикунству та кровожерливості.
Жахливо, що з часом нам все ще розповідають про братські народи, ми ніколи ними не були і не будемо. І кожен раз дивуємося як вперше їхньому дикунству та кровожерливості.
August 10, 2019
Корисне джерело для пізнання та порівняння наслідків російської окупації. Нічого насправді не змінилося.
February 21, 2023
Дуже цікаві спогади, які показують, що русня якою була 100 років тому, такою ж залишається зараз: варвари, мародери, дикуни і вбивці. Просто залишу тут шматочок тексту для розуміння: «В зоологічному інституті вони (росіяни) випили спирт із посудин з препарованих жаб і змій». Ну що тут ще скажеш?
August 10, 2024
Цікаві записи в яких підтверджується, що росіяни були виродками і сто років тому, нічого не помінялось. Окуповуючи міста, вони ґвалтували, вбивали і грабували. Чернівці під час першої світової війни були окуповані росіяни тричі. І з кожним разом росіяни поводилися все жахливіше. А перед першою окупацію розсказували, що вони дотриму.ться всіх правил війни і домовленостей. Брехуни.
Дивне сприйняття в цих текстах як "наше місто" від пана Вебера, бо Чернівці тоді належали австрійській імперії. Але зважую на те що, це майже щоденникові записи, атому їх переклали дослівно.
З іншого боку, я підозрюю, що частина українців приймала участь у цій окупації, що є болючим. Бо були серед більшовиків і українці...
Дивне сприйняття в цих текстах як "наше місто" від пана Вебера, бо Чернівці тоді належали австрійській імперії. Але зважую на те що, це майже щоденникові записи, атому їх переклали дослівно.
З іншого боку, я підозрюю, що частина українців приймала участь у цій окупації, що є болючим. Бо були серед більшовиків і українці...
Displaying 1 - 8 of 8 reviews