Незакінчений хрестовий похід

by Rafał Wojaczek, Рафал Воячек

Рафал Воячек - один із найзагадковіших і найконтроверсійніших польських поетів, який одними з головних тем своєї винятково суґестивної, драстично фізіологічної поезії зробив хіть, любов і смерть у всіх їхніх найрізноманітніших проявах.

Містифікатор і візіонер, який ще підлітком почав здійснювати спроби самогубства і виявляв надзвичайну цікавість до цвинтарів. Алкоголік, провокатор і скандаліст, що влаштовував бійки, був схильний до депресій і проходив обстеження у психіатричній лікарні на шизофренію. Поет, який дуже гостро відчував кінечність власного тіла і постійно намагався вийти за його межі, щоб перевірити, як там, по інший бік, і швидко повернутися назад. Раз не вдалося. Послизнувся.

Поєднуючи пронизливу чистоту бачення з воістину експресіоністичною чарівністю, Рафал Воячек описував процеси розпаду особистості і неможливість пристосуватися до реальності. Разом з тим його віршам притаманні глибокий ліризм та ніжність.

Культовий поет для більшості молодих, бунтівливо налаштованих поляків.

Genres: Poetry, Polish Literature

Hardcover

First published January 1, 1972

About the author

Rafał Wojaczek was a Polish poet and writer.
As a poète maudit, his life was marked by abortive studies, alcoholism, depression and suicide attempts. He commited suicide by an overdose of various drugs, including diazepam.
His short career took place during the turbulent years of modern Poland when the younger generation began to realize that they were trapped in a mendacious political system.
His works focused on topics of life and death, obsession on carnality and feminity. He also provoked with presenting himself as an alcoholic and a sponger. He was famous for his frequent riots, scandals and alcoholism.

Source: wikipedia.com & wikipedia.pl

Reviews

[Oksana Osterberg · Rating 5 out of 5]

Мені важко йде поезія, але Воячек мені дуже подобається зі своїм натуралізмом і відвертістю.
Забираю цю еротику на приліжкову тумбочку на постійне перечитування.

[Ráfa Tokóma · Rating 5 out of 5]

(коли) мені погано (коли) я читаю Воячека

Важко сказати чи мені справді подобається поезія Рафала Воячека. Мізерну кількість його віршів я можу пригадати, мізерну кількість фраз впізнаю. Ніразу не дочитав його збірку від початку до кінця. Хоч читаю його досить часто.

Тож, коли я називаю його своїм улюбленим поетом, цілком ризонно можна звинуватити мене в лицемірстві, бажанні самоствердитися за рахунок особливості і ексклюзивності.

Цілком ризонно намагатимусь себе захистити.

Сама по собі, поезія Воячека химерна, незрозуміла, містична і часто відверто неприємна. То, що ж там любити?
Як то кажуть(не знаю чи хтось так каже) - не змістом єдиним.

Не обов'язково розуміти, щоб приймати. Як часто ви можете в голос окреслити свою емоцію в конкретний момент піднесення чи падіння, збарігши всі її барви без смислових втрат? Наврядчи часто. Його поезія переповнена образами, які цілком (на мою скромну думку) досягають цього. Десь тай в цьому причина тієї химерності. Глибина досвідів і складність пережитого. Фраза "хто третій" з його вірша досі мене переслідує.

Поезія Воячека - це про відчуття. Це знахідка однодумця, який перетворює свої емоції в цвинтарі, кров і любов (не вважаю любов емоцією, тож звинувачення в тавтології не приймаю)).

В моменти емоційних падінь важливо знати, що ти в тому не єдиний, що таке трапляється, траплялось і траплятиметься. В поезію Рафала можна втекти. Це неприємне місце, але воно безпечне і щире. Ніхто з нас не хотів би жити в сирому підвалі, але коли на вулиці небезпека смерті - хіба поруч є краще місце?
Воячек це той самий підвал в який тікаєш від небезпеки, від болю і страху. Втеча в правду.

Поезія Воячека - це пісня поламаних - спирт на відкриту рану, який робить боляче і загоює.

Я люблю Рафала Воячека. Я ненавиджу те, що змушує мене його любити.

[Hadrian · Rating 3 out of 5]

7/10

[Leanrayn · Rating 5 out of 5]

Це та поезія, яка залишає сліди холодного леза на спині. Дуже відверто, дуже чутливо, дуже реально.

[Iryna Chervinska · Rating 5 out of 5]

Дуже люблю його поезію - темну і депресивну) вона має свій неповторний вайб, і, хай як дивно, попри свою темність, вона навпаки відвертає від поганого настрою.