Espirando

by Srđan Srdić, Slavica Stevanović (Translator)

"(...) Espirando, ein Begriff aus der Musik, der einen langsam absterbenden und verklingenden Ton bezeichnet, vereint neun Erzählungen im gemeinsamen Thema des Todes. (...)
Zwar lässt sich hervorheben, dass der Autor thematisch vom Tod eingenommen ist, allerdings muss man im selben Atemzug hinzufügen, dass der Tod bei Srdić in zwei sich wesentlich unterscheidenden Aspekten zur Sprache kommt, die dann auch noch in einer Vielzahl nuancierter Erscheinungsformen Funken schlagen. In Srdićs Erzählungen ist der Tod ein Signifikant, der zwischen dem genrespezifisch Konventionellen auf der einen Seite – Tod im Sinne eines ‚entleerten’, lediglich dekorativen und der Stimmung dienenden Elements (in Horror, Gothic, Metal Music...) – und auf der anderen Seite dem tatsächlich Bezeichneten – d.h. Tod im biologischen, auch im philosophischen und mitunter auch metaphysischen und ethischem Sinne – fluktuiert (...)"
Quelle: "Banat Gothic. Mrtvo polje und Espirando von Srđan Srdić"
von Goran Lazičić. In: Onlinezeitschrift novinki

148 pages, Paperback

First published January 1, 2011

About the author

Srđan Srdić is a Serbian novelist, short-story writer, essayist, editor, publisher and creative reading/writing teacher. He has published five novels, two short story collections and a book of essays, and has contributed as a writer and/or editor to several short story collections and literary magazines.

After completing his secondary education in a music school, Srdić acquired a degree in world literature and literary theory from the University of Belgrade Faculty of Philology, where he also defended his PhD thesis entitled Relationship between Reality and Fiction in Jonathan Swift's Prose.

In December 2015, he established a publishing house named "Partizanska knjiga".

Reviews

[Тимощук В'ячеслав · Rating 4 out of 5]

Цю книжку неможливо читати в тому сенсі, в якому ви розумієте процес читання. А поза тим, якщо її неможливо читати, то і прочитати не вийде. Вона так і залишиться цнотливо-недоторканною, скільки б хтивий читацький погляд не ковзав по її білосніжним сторінкам. Ніхто з тих, хто живе на цьому світі, не може похвалитися, що має владу над цим текстом, владу яку дає прочитання. "Espirando" так просто не піддасться читачеві. Ні з першого, ні з десятого, ні навіть з сотого разу не зрозумієш цей текст, бо його і не потрібно розуміти. Його треба відчути. Книга Срджана Срдича така ж дивна як і його ім'я, така ж трагічна як його національність (автор серб) і така ж незрозуміла як рідне місто автора Кікінда, де і відбувається більшість подій описаних в книзі. Ці маленькі замальовки об'єднує разом тільки той факт, що вони опинилися під однією книжковою палітуркою.
Якщо зараз запитати мене про що була книга Срдича, я навіть не зможу толком відповісти на це запитання. Зате чудово пам'ятаю емоції які виникали у мене в процесі читання. Саме це я і мав на увазі, коли казав, що цю книжку неможливо прочитати. Прочитане в ту ж секунду вивітриться з голови, а залишаться лише емоції, що викликав текст.
Я читаючи, згадував маленькі депресивні містечка, в яких ти опиняєшся волею злого випадку, бо мав необачність тут народитися. Бо твої батьки чомусь вирішили жити саме тут, в цьому забутому богом і хорошою літературою місці, привести тебе на цей світ. І от живеш ти в якихось Кікіндах усе життя, ростеш, дивишся на світ, а що толку? Що ти міняєш, що привносиш в це життя? Нічого. Бо все в таких містечках статичне, незмінне. Хоч би що там відбувалося у великому, зовнішньому світі, а всі ці Жашкови, Кікінди, Жмеринки та інші Шепетівки, лишаються такими ж як і були. Виростаєш, смикаєшся в цих сітях, а потім і кістьми лягаєш там само де і народився, вдобрюючи місцевий чорнозем своїми думками, уривками прочитаних за життя книг і … мріями… Нездійснені мрії це найблагодатніший ґрунт, на якому проростає міщанство і жлобство провінційності. Мені здається, що "Espirando" саме з таких мрій і складається. Тексти просякнуті відчуттям невідворотності і одночасно з цим відчуттям повільного спротиву. Наче той, кого затягує в трясовину, вже не може пручатися, скований драглистим брудом по рукам і ногам, але ніхто не забороняє цьому нещасному кричати і гнівно блищати очами, картаючи світ за те, що той так безтолково його згубив. Срджан Срдич своєю книгою зумів створити дуже цікаву атмосферу, передати той нелюдський тиск, яким Всесвіт придавлює нас до землі, не даючи відірватися і полетіти. Його книга нагадала мені чимось кращих представників сучасної української літератури, в творах яких теж емоційності було більше ніж сюжету. А врешті решт саме заради емоцій ми і читаємо книги.

[Palindrome · Rating 5 out of 5]

Posle "Satorija", romana koji me je oduševio, s radošću sam se okrenula "Espirando" zbirci priča. S uživanjem sam pratila pripovednu igrivost u Srdićevom stilu, naslovljavanje sa zagonetnom bojama, i ostala i dalje očarana.

Čitati Srdića podrazumeva čitanje s velikom pažnjom, takoreći, lovno čitanje, hvatanje finesa i dubina.