4/10
Один з найбільших плюсів цієї книжки полягає в тому, що вона коротка, а якщо дочитати до кінця і знайти там шпаргалку з 18 пунктів, де коротко викладено все, про що йшлось в книзі, то її можна не читати зовсім.
Там траплялись досить адекватні, хоч і очевидні поради, як от:
- відповідати компліментом на комплімент;
- скеровувати спілкування до зони комфорту співрозмовника (наслідуючи акцент🤔, тембр голосу, міміку, мову тіла та жести);
- уникати нападів у стилі ad hominem, апелюючи до аргументів, замість того, щоб намагатись образити опонента, переходячи на особистості;
- виявляти повагу до співрозмовника, уникаючи маніпуляцій та наказового способу, надаючи перевагу запитанням;
- застосовувати правило 2 секунд, тобто робити невелику паузу після того, як співрозмовник закінчує висловлювати свою думку, а не починати одразу висловлюватись самому, створюючи враження, що ви просто не могли дочекатись, коли ж він нарешті замовкне.
Але були і поради, з якими я не погоджуюсь. Наприклад (далі цитати):
📌"Переривай, щоб погодитися. Тому що ти відчуваєш таке піднесення від почутого, що аж не можеш стриматися. Можна також перервати, щоб закінчити речення співрозмовника, або ж щоб засвідчити емоційну присутність".
📌«Щойно ти помітиш своєрідну поведінку, повторену хоча б кілька разів, — зверни на це увагу вголос. Але так, щоб засвідчити спостережливість, а не покритикувати. Те, що ти зауважив унікальне в поведінці людини, змусить її почуватися особливою — адже хтось це завважив! (наприклад: — Я помітив, що ти дуже по-особливому складаєш пляшки, розкажи мені про це. Або: — Я бачу, ти шульга? Ти клацав пальцями лівої руки п’ять разів щоразу, як ми заходили всередину.»)
Не думаю, що акцентувати увагу на тому, що може бути симптомом ОКР - це класний шлях знайти з кимось спільну мову, як і закінчувати за малознайому людину її речення. Хоча що я можу знати?🌝
Для мене цю книжку врятувало те, що вона маленька і досить легко написана. 2⭐️ за це. Бо в іншому випадку я б її і не дочитувала.