Чорний - це колір

by Grisélidis Réal, Ґрізелідіс Реаль, Ірина Собченко (Translator)

Автобіографічна повість «Чорний – це колір» – перша книга швейцарської письменниці Ґрізелідіс Реаль, що охоплює події з її життя на початку 60-х. Після невдалого шлюбу мати чотирьох дітей опиняється у скруті – безробіття, злидні, туберкульоз, погрози соціальної опіки відібрати дітей. У сподіванні на краще життя вона тікає до Мюнхена разоміз дітьми і чорнимамериканським коханцем, який страждає від нападів шизофренії, але не полишає спроб штудіювати медицину. Без грошей і документів у неприязній до нелегалівНімеччині на неї чекає нелегка доля. Щоб заробити дітям на шматок хліба, вона спершу тиняється нічними вулицями, щоразу наражаючись на небезпеку, а потім опиняється у підпільному борделі. Приязнь до американських чорних солдат, серед яких трапляються щирі приятелі і фантастичні коханці, дружба з циганською родиною, що дивом вціліла у таборах смерті, а згодом – допомога своїм колегам-повіям та іншим знедоленим, викинутим на соціальні маргінеси людям – ось що допомагає вижити навіть у найкритичніші моменти життя, як неодноразово зізнається сама Ґрізелідіс, героїня цієї сповіді.

Genres: Nonfiction, Womens, Biography, Roman, Autobiography

272 pages, Hardcover

First published January 1, 1974

Reviews

[Roksolana Sviato · Rating 3 out of 5]

Дуже неоднозначна книжка.
Бодай тому, що тут справді багато чорного. І темних сторін життя: злиднів, болю, страждань. Багато чорної гарівки, щоденної, чи то пак - буквально -"щонічної". Але чорний - це також колір ебенової шкіри численних коханців оповідачки, а серед них і головного, Рода, якому присвячено окремий розділ (але він з"являється не тільки там). Чорний - це колір, який її притягує і заворожує, а часом, навпаки, лякає, але все одно гіпнотизує. Власне, це для неї колір життєвої енергії як такої.
Страшенно відверто (місцями аж до відрази), але не раз і дуже поетично.
Сам роман - автобіографічний. До тієї міри, що, як я розумію, без особливої зміни імен, місць і часу дії. А реальна Реаль (соррі за мимовільний каламбур) - швейцарка за походженням; отримала вищу освіту (декоративне мистецтво) в Цюриху; намагалася стати художницею, але не могла заробити цим на прожиття. Тому, вже розлучена і з двома дітьми на руках, разом із коханцем-шизофреніком тікає до Німеччини, де втрапляє по черзі в низку халеп і врешті починає заробляти на життя своїм тілом. (Це, до речі, 1960-ті, коли в Німеччині - а зокрема, в Мюнхені, - було багато американських військовослужбовців, і Род був одним із них).
Було в її біографії і життя в циганському таборі (одні з найсвітліших сторінок роману), ув"язнення через наркотики (і це тут згадано). А ще пізніше вона почала боротися за права жінок і навіть заснувала організацію, якій присвятила чимало сил (про це авторка згадує вже в післямові). Вона не соромилася власної професії і взагалі вважала себе "революціонеркою", яка прагнула побороти суспільні стереотипи, але насамперед - захистити жінок, і то не тільки від осуду, а й від насильства.

Ну, а поза всім цим, Ґрізелідіс Реаль була освіченою, начитаною, добре володіла щонайменше трьома іноземними мовами. На своєму надгробку, як відомо, заповіла написати про себе так: "Художниця. Письменниця. Повія".
Цей роман з"явився в 1970-ті, й приніс авторці доволі гучну славу й переклади на головні західні мови (від англійської до німецької та скандинавських), після чого увага до неї тільки зростала.

[Floflyy · Rating 3 out of 5]

J'ai malheureusement du mal à passer outre l'emploi du N-word et des remarques fétichisantes sur les afroaméricains. L'autrice passe beaucoup de temps à décrire leur corps, en détail. Alors oui, le roman a 50 ans et il faut le replacer dans le contexte mais cela est bien trop appuyé et présent dans au moins la moitié du roman pour faire comme si ça n'existait pas.

Qu'est ce qu'il en reste ensuite? Un pamphlet engagé pour la prostitution choisie, un acte militant de femme agissant librement avec son corps. Toutes ces remarques sont pertinentes, la sororité qu'elle entretient avec certaines prostitués de la maison close est touchante tout comme la famille choisie qu'elle trouve dans un camp de tziganes. C'est une vie de bohème et qui s'inscrit dans une contre-culture comme on en lit peu puisque européenne et en cela j'ai aimé cette autobiographie.

[Claire · Rating 4 out of 5]

Ça paraît trop trash jusqu’à ce que l’on découvre que c’est réellement une autobiographie; à ce moment là l’aspect militant du récit m’est apparu poétique et j’ai tout fini avec joie pour honorer la mémoire de cette écrivaine prostituée

[Ангеліна Іванченко · Rating 4 out of 5]

Та сама книжка про повію, яка обожнює Чорних. Спочатку я її хотіла продати, та після прочитання змінила свою думку.
Це історія жінки, котра жила так, як вміла, її сповідь та ода тому вільному життю, яке вона для себе бачить

[Maria · Rating 5 out of 5]

Автобіографічний роман Ґрізелідіс Реаль - швейцарської письменниці, художниці, повії та активістки, яка боролася за права жінок, що займаються проституцією.
Книжка, що залишила по собі, на диво, світлі враження, хоч і описує дуже тяжкі життєві випробування. Мабуть, тому, що Ґрізелідіс Реаль дуже щира, а її герої - люди, що вміють бути щасливими і радіти життю незважаючи ні на що.

[Anna-Maria · Rating 3 out of 5]

Arrotondo a tre stelle, per l'Olocausto dei Rom, Dachau e per la frase "Chi non ha mai veramente amato scagli questo libro nella spazzatura. Troverà più calore e agio fra i rifiuti che non fra le sue mani". I tre motivi per cui non l'ho scagliato.

[Loleeta F · Rating 4 out of 5]

Grisélidis Réal, "Écrivain - Peintre - Prostituée", comme elle a demandé à être décrite sur son épitaphe. "Le noir est une couleur" est son premier livre, autobiographique. Et quelle biographie, lisons-nous là. Quelle vie avez-vous eue, madame Réal, quel parcours, quel destin ! L'inscription funéraire me donnait un aperçu succinct de l'étendue des disparités dans sa vie et pourtant, on ne peut en imaginer sa démesure tant qu'on ne l'a pas lu, tant qu'on n'a pas absorbé chacun de ses mots. J'y retrouve un peu ce que j'avais apprécié chez Vladimir Nabokov : cette aptitude à écrire sur l'horreur de manière sublime. Néanmoins moins subtil : tout est cru, scabreux, irrévérencieux, et à la fois si élégant, si maîtrisé. C'est une femme cultivée, dont on sent la poésie couler dans les veines, que ce soit en vers ou en prose. Qu'elle ait été si miséreuse, ne change rien à sa légitimité d'écrire, au contraire. Je ne peux d'ailleurs pas m'empêcher de penser aux célèbres paroles de Simone Veil lorsqu'elle défendait sa loi sur l'avortement en 1974 (la même année que la parution du livre de Réal en Suisse) : "il suffit d'écouter les femmes". Dans la même perspective, lorsqu'on donne la parole aux personnes concernées, on comprend qu'aucune femme ne recourt à la prostitution "de gaieté de cœur", comme l'indiquait l'ancienne magistrate française. Alors, oui, le récit est violent, brutal ad nauseam, fétichise les personnes noires d'une manière vraiment désuète et on n'est pas en mesure de toujours comprendre la stupidité de certains choix, qui nous dépassent tous probablement. Le N word est employé à nombreuses reprises, ce qui peut être très troublant à notre époque, mais il n'est pratiquement jamais épris de racisme (sauf pendant une dispute, elle utilise ce mot dans le but de blesser l'autre, et c'est l'unique occurrence), l'autrice donne au contraire un sens érotique dans son utilisation, en étant à la limite de la discrimination envers les personnes blanches. Peu importe, c'était sa manière à elle de décrire son amour, aussi subjectif et singulier soit-il ; cela n'enlève rien à l'humanité du texte, à mes yeux totalement captivant et bouleversant.

[Olga · Rating 3 out of 5]

Я маю пристойну бібліотеку і не маю ані краплини фінансової грамотності. Так, одного дня у 2016-му, очевидно, після зарплати, на мене у книгарні «Є» напав szał pizdy © і серед інших книжок я купила і цю – «Чорний – це колір» Ґрізелідіс Реаль (до речі, вицвілий цінник повідомляє, що вартувала вона 94.76 – от вам і інфляція).
Чому я купила цю книжку?
По-перше, це автобіографічний роман, а я страшне люблю live vicariously through other people’s lives.
По-друге, авторка швейцарка, а я мало знаю швейцарську літературу, а інтелектуальні кордони гоже розширювати.

Минуло 9 років. Ґрізелідіс навіть встигла переїхати зі мною з однієї квартири на іншу, а прочитала її я лише зараз.
І це одна з найстрашніших книжок, які я тримала в руках. Побої та зґвалтування, проституція та наркоторгівля, сифіліс та гонорея, косяки та мескалін. І не заради провокацій, шок-контенту та приваблення спраглих до чорнухи читачів. Таким справді було життя Реаль – повним безумства, жорстокості, пристрастей, принижень.

Великий плюс – написано та перекладено справді красиво та чуттєво. Сексуальні деталі не здаються огидними чи кумедними, як часто буває. Виклики, які суспільству кидає Реаль прямо у тексті, не здаються надуманими та награними – вона справді так жила та відчувала.

Втім, коли я вчора перегорнула останню сторінку, то зрозуміла, що роман залишив неприємний післясмак.
Все ж, важко мені зрозуміти якусь наче й романтизацію секс-праці у цій автобіографії.
Ні, я не зневажаю секс-працівниць (але вважаю секс-індустрію злом). І ні, я б не хотіла, щоб цей роман натомість був такою собі страшною моралізаторською казочкою штибу «Ой-ой-ой! Дівчатка, не робіть так, як я!»
Але і нормалізація життя, повного фізичного та емоційного насилля, під соусом «Треба жити-палати-кохати!» – ну це якось під кінець геть зіпсувало мені настрій.

Тому: написано прекрасно, але навряд чи я колись комусь пораджу цю книжку.

[Rachel · Rating 3 out of 5]

J’étais captivé par cette autobiographie qui décrit la vie de Grisélidis Réal comme prostituée dans les années 60 (je crois) en Allemagne. Elle était facile à lire et l’autrice est un personnage très fascinant. Il est difficile de vraiment sympathiser avec elle car son comportement mène souvent à des problèmes qui sont évidents en avance, mais sa façon de vivre et ses idées f��ministes sont néanmoins, d’une manière, très inspirantes.
Un premier point de critique est l’utilisation des mots négativement connotés ou même discriminants ou racistes vers certains groupes, mais je sais que ce récit date et je suis presque convaincue n’aurait pas employés ces mots-là si elle écrivait son autobiographie aujourd’hui.
Deuxièmement, et le plus important, j’étais très dérangée par le fétichisme des Noirs qui n’était pas du tout appropriée et prenait beaucoup de place dans le livre :(

[Oksana Naumchuk · Rating 5 out of 5]

Я читала і думала: "Яка ж огидна ця книжка!". Мозок ніяк не хотів сприймати той факт, що це реальна історія про реальну людину. Але це так. Не хотілося у це вірити хоча б через те, що мова, якою розказана ця історія, дуже гарна: і образи описів фантастичні, і переживання, і навіть прокльони. Вражає.

[Gilles Russeil · Rating 4 out of 5]

Récit autobiographique du parcours du femme dans les années 1960 : Suisse, artiste, réfugiée en Allemagne, qui pour survivre se prostitue mais sans jamais mettre genoux à terre. C'est plein de vie et de force.

[Laurent Szklarz]

C'est une histoire tellement crue, violente et horrible que si je n'avais pas su que c’était une histoire vrai , je l'aurai abandonne au milieu et juge trop improbable

[Céleste Calixte · Rating 3 out of 5]

Récit de vie autobiographique fascinant, écriture tranchante. À envisager dans le jus de son contexte / époque (racisme, fétichisme, misogynie etccc)

[Colette · Rating 4 out of 5]

Magnifique mais aussi méga dur et TW sur un fétichisme racial... qui s'explique en contexte par des alliances de classe, mais quand même ça fait une drôle d'impression en 2025.

[Lucie · Rating 3 out of 5]

3,5 étoiles.

[Yuliya Lazarenko · Rating 3 out of 5]

"Художниця, письменниця, повія" – так заповіла написати на своєму надгробку Грізелідіс Реаль. Просто і щиро.

Таким самим щирим виявився і її автобіографічний роман "Чорний – це колір". А ще похмурим. І відразливим. З художнього боку він прекрасний. Мова у письменниці легка, вона вміло зберігає баланс між простотою і поетичною виразністю. Люди тут справжні, і описані наживо. Але оскільки це біографія, мені не вдалося відмежувати письменницю та її творіння. Все, що відбувається з нею – жахливо. І сама її поведінка для мене неприйнятна.

Викрасти дітей і повезти до іншої країни, де немає дому, роботи, грошей.

Терпіти насилля від божевільного чоловіка, з яким живеш, і продовжувати кохати його.

Втекти з дітьми до циганського табору, жити в антисанітарії, красти їжу в людей, їсти недоїдки, знайдені на купі сміття.

Лікуватися від сифілісу і при цьому продовжувати кохатися з тими, кого любиш.

Ми у своїх чистих будинках, з повними холодильниками смачної та здорової їжі, ніколи не зрозуміємо такий спосіб життя людей. Але, зрештою, хто ми такі, щоб їх засуджувати?

[Viktoriia Bobryk · Rating 3 out of 5]

Книжка з тих, які найбільше хотілося придбати на Форумі, але вдалося себе спинити. враження про неї такі ж неоднозначні, як і сама книга. Чомусь стосовно неї в мене були надто високі очікування, які не виправдались. Хотілося зрозуміти: чому, як , навіщо. Але до кінця не вдалося нам з цим романом дійти до якоїсь спільної мови. Не кажу, що книга погана, ні. Вона вражаюча, але, на жаль, не моя.

[MonicaVandina · Rating 3 out of 5]

Avrei dato 4 stelle ma nell'ultima parte mi sono un pò annoiata, già detto tutto nella prima.

[Mariia · Rating 3 out of 5]

Книга для мене видалась важкою. При цьому чи то тема, чи то радше стиль викликають сильні емоції. Під час читання першого розділу місцями ставало фізично недобре. Не зважаючи на все це, чомусь не залишила по собі великого або сформованого враження