Woran glauben: 10 Angebote für aufgeklärte Menschen

by Rudolf Taschner

Im durchgetakteten Alltag der angeblich modernen Zeit bleibt für Grundsätzliches kaum Raum. Gleichzeitig sehnen sich viele nach einem Moment des Innehaltens, um sich der Tiefe des Daseins wieder bewusst zu werden. In diesen selten gewordenen Augenblicken stellen sich Fragen, die im Alltagsrauschen allzu gern beiseite gewischt werden: Was sind die Angelpunkte unserer Existenz? Woran kann man noch glauben? In früheren Generationen hat die Religion, in die man hineingeboren wurde, die Antwort vorweggenommen. Jetzt ist es nicht mehr so einfach wie einst. Der Mathematiker und Naturwissenschaftler Rudolf Taschner macht in diesem Buch zehn Angebote, er erzählt, woran heute noch geglaubt werden kann, was Menschen Halt gibt und woran es sich für den Einzelnen festzuhalten lohnt: an der Liebe etwa, der Logik oder an der Natur. Leichtfüßig und kenntnisreich entführt uns Taschner in philosophische Gefilde, frei von Dogmatik und festen Glaubenssätzen lädt er ein, sich die Antwort auf die titelgebende Frage wieder zuzutrauen.

Genres: Philosophy

276 pages, Kindle Edition

Published September 30, 2016

Reviews

[Ігор Антонюк · Rating 4 out of 5]

Британський історик Ерік Гобсбаум назвав ХХ століття «Віком екстремізму». Мабуть, якби дослідник прожив довше, наше століття отримало б назву «Епоха маніпуляцій». Не дивно, що нині важко пристати до «правильного берега». Адже щодня нас «бомблять» перенасиченням інформації, викривлять правду та фальсифікують історію. Мас-медіа, соціальні мережі та агресивні рекламні кампанії розхитують наше світосприйняття, збивають з ніг «чистий розум» та часто ведуть наперед спланованими манівцями.

Сьогодні, як ніколи до цього, шлях до істини видається дійсно «Сізіфовою працею». «Quo vadis?» – говорили давні римляни, шукаючи відповіді. «У що вірити?» – запитує у заголовку своєї книги німецький вчений Рудольф Ташнер та пропонує «10 пропозицій» для людей, які готові слухати. Проте, поспішу вас попередити, що не все так однозначно: готову відповідь на «вічні запитання» неможливо знайти. Ці пошуки розпочалися ще на зорі людства, а закінчення шляху так і не видно. Питань стає все більше і більше. Адже люди полюбляють довго роздумувати.

У книзі Р. Ташнер у формі есе подає на розгляд вдумливого читача «міркування про різні способи віри»: в природу, Бога, церкву, історію, насолоду, майбутнє, мистецтво, у власне «Я» та «Тебе». Як стверджує німецький дослідник, спираючись на думку французького історика та державного діяча Алексіса де Токвіля: людям притаманно у щось вірить.

«… абсолютна відсутність віри суперечить, як каже Алексіс де Токвіль, «природному почуттю людини і занурює її душу у безвідрадний стан»

Далі за посиланням: https://chytay-ua.com/blog.php?id=129...

[Олена Осіпова · Rating 1 out of 5]

А можна поставити від'ємну оцінку? Шкодую що витратила на це свій час. Що б не пропонував автор, все одно у нього все сходиться на вірі в бога, того, що з християнської традиції. Були сподівання на цікаві і несподівані одкровення, на Летюче локшинне чудовисько, в решті решт, але ні.

[Thomas · Rating 2 out of 5]

Ein irreführender Titel? Clickbait per Verlagsdekret? Ich habe mir mehr erwartet, aber vielleicht ist der Bogen, der hier von Professor Taschner gespannt wird, einfach zu breit, um in nur einem Buch abgehandelt werden zu können. Hierin drückt sich der ganze Jammer der Populärwissenschaft aus: Man meint, neue (oder diesfalls, alte) Sachverhalte einem breiten Publikum zugänglich machen zu müssen (damit die Verkaufszahlen stimmen), darf aber auf keinen Fall zu tief schürfen, da man sonst Gefahr läuft als Elitist etikettiert zu werden. Das Resultat: Lauwarme Beliebigkeit, sachlich korrekt präsentiert, aber an sich wenig spannend. [Anmerkung: das Buch war ein Geschenk]

[Iryna BEG · Rating 1 out of 5]

Книга-розчарування, хоча, зізнаюсь чесно, "клюнула" на анотацію, яка очевидно була написана кимось, хто не читав саму книгу. Дуже багато енциклопедичних фактів переплетених відсутністю логіки та умовиводами автора, які рідко потрапляють в точку, окрім того є дуже багато нав'язливих суджень, наприклад, пари без дітей автор називає егоїстами і каже, що не всім так пощастило... Якось чудернацько автор намагається поєднати науку і релігію, моментами здавалось, що він виправдовує інквізицію, догми католицької церкви із середньовіччя подає як істини... якісь дивні переплетення...