What do you think?
Rate this book
Отаманія XX століття #6
Медвинське повстання: Спогади
Про антибільшовицьке повстання 1920 року в селі Медвині на Київщині, боротьбу повстанців у 1921 році, традиції гостинності та безкорисливої допомоги розповідає ця книга.
Майже два місяці селяни боронилися проти червоних військ, але не встояли. Розпправа була немилосердною: жодну медвинську сім'ю не оминули втрати. Однак ніхто й ніколи не чув від медвинців слів каяття чи жалю з приводу збройного виступу проти російських окупантів.
Майже два місяці селяни боронилися проти червоних військ, але не встояли. Розпправа була немилосердною: жодну медвинську сім'ю не оминули втрати. Однак ніхто й ніколи не чув від медвинців слів каяття чи жалю з приводу збройного виступу проти російських окупантів.
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2014
6 people want to read
About the author
Роман Коваль
36 books5 followersГромадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття.
Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 році — редактор газети «Визволення», в 1991 — 1993 роках редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. — редактор газети «Незборима нація». У 1990 — 1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 року — незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 року). З 1998 р. — член Національної спілки письменників України.
Автор понад 1500 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори.
Книги: “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Повернення отаманів Гайдамацького краю”, “Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу”, “Операція “Заповіт”. Чекістська справа №206” , “Отаман Зелений”, та багато інших.
Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 році — редактор газети «Визволення», в 1991 — 1993 роках редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. — редактор газети «Незборима нація». У 1990 — 1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 року — незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 року). З 1998 р. — член Національної спілки письменників України.
Автор понад 1500 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори.
Книги: “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Повернення отаманів Гайдамацького краю”, “Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу”, “Операція “Заповіт”. Чекістська справа №206” , “Отаман Зелений”, та багато інших.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
December 16, 2020
«…шукаючи гарної глини, поселенці натрапили на льох з бочками меду та вина; покуштували та й впилися настільки, що порозливали багато меду і вина. Звідти ніби й походить назва Медвин»
Така історія назви мого рідного села, де народилася мама й багато-багато родичів.
І ця історія викликає інтерес, пробуджує фантазію, що ще цікаве могло бути в цьому селі.
А ось, ще одна цитата, яка стосується села Медвин.
Вона теж викликає думки.
«Здригнулися серця батьків, матерів, жінок і сестер, і не лише їхні… Серця відчули, що сталося щось страшне, якийсь надлюдський злочин. І хилилися матері, падали до землі жінки та сестри, як підкошена трава. Хилилися й падали, за хвилину схоплювалися і бігли до місця того смертельного людського крику. І побачили…»
Це були страшні часи для Медвина.
За те, що створювався повстанський рух, більшовики відплатили жахливим спаленням хат й звірським вбивством чоловіків.
Тих, хто тікав за межі села, шукали й розстрілювали.
Ця книжка складається зі спогадів очевидців медвинського повстання 1920 року, родичів учасників повстання, невеликих біографій, тих хто творив історію й обороняв Медвин.
Також з великого списку прізвищ, навпроти яких написано – учасник медвинського повстання. Розстріляний.
Кого не вбили у 20-му році, той помер в голод, або був арештований й розстріляний пізніше.
Колись, по медвинській землі текли мед і вино. Згодом, по тій землі потекла кров.
Така історія назви мого рідного села, де народилася мама й багато-багато родичів.
І ця історія викликає інтерес, пробуджує фантазію, що ще цікаве могло бути в цьому селі.
А ось, ще одна цитата, яка стосується села Медвин.
Вона теж викликає думки.
«Здригнулися серця батьків, матерів, жінок і сестер, і не лише їхні… Серця відчули, що сталося щось страшне, якийсь надлюдський злочин. І хилилися матері, падали до землі жінки та сестри, як підкошена трава. Хилилися й падали, за хвилину схоплювалися і бігли до місця того смертельного людського крику. І побачили…»
Це були страшні часи для Медвина.
За те, що створювався повстанський рух, більшовики відплатили жахливим спаленням хат й звірським вбивством чоловіків.
Тих, хто тікав за межі села, шукали й розстрілювали.
Ця книжка складається зі спогадів очевидців медвинського повстання 1920 року, родичів учасників повстання, невеликих біографій, тих хто творив історію й обороняв Медвин.
Також з великого списку прізвищ, навпроти яких написано – учасник медвинського повстання. Розстріляний.
Кого не вбили у 20-му році, той помер в голод, або був арештований й розстріляний пізніше.
Колись, по медвинській землі текли мед і вино. Згодом, по тій землі потекла кров.
Displaying 1 of 1 review