What do you think?
Rate this book
Отаманія XX століття #6
Медвинське повстання: Спогади
Про антибільшовицьке повстання 1920 року в селі Медвині на Київщині, боротьбу повстанців у 1921 році, традиції гостинності та безкорисливої допомоги розповідає ця книга.
Майже два місяці селяни боронилися проти червоних військ, але не встояли. Розпправа була немилосердною: жодну медвинську сім'ю не оминули втрати. Однак ніхто й ніколи не чув від медвинців слів каяття чи жалю з приводу збройного виступу проти російських окупантів.
Майже два місяці селяни боронилися проти червоних військ, але не встояли. Розпправа була немилосердною: жодну медвинську сім'ю не оминули втрати. Однак ніхто й ніколи не чув від медвинців слів каяття чи жалю з приводу збройного виступу проти російських окупантів.
224 pages, Hardcover
Published January 1, 2014
About the author
Роман Коваль
36 books5 followersГромадський діяч, письменник, краєзнавець, дослідник історії Визвольної боротьби українського народу першої половини ХХ століття.
Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 році — редактор газети «Визволення», в 1991 — 1993 роках редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. — редактор газети «Незборима нація». У 1990 — 1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 року — незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 року). З 1998 р. — член Національної спілки письменників України.
Автор понад 1500 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори.
Книги: “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Повернення отаманів Гайдамацького краю”, “Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу”, “Операція “Заповіт”. Чекістська справа №206” , “Отаман Зелений”, та багато інших.
Від грудня 1989 року — член Української Гельсінської спілки, редактор газети «Прапор антикомунізму», член редколегії газети «Вільне слово», у 1990 році — редактор газети «Визволення», в 1991 — 1993 роках редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. — редактор газети «Незборима нація». У 1990 — 1991 рр. — член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 року — заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», а з 1993 року — незмінний голова об'єднання. Член Національної спілки журналістів України з 1995 року Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від січня 1997 року). З 1998 р. — член Національної спілки письменників України.
Автор понад 1500 статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори.
Книги: “Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії”, “Повернення отаманів Гайдамацького краю”, “Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу”, “Операція “Заповіт”. Чекістська справа №206” , “Отаман Зелений”, та багато інших.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 of 1 review
December 16, 2020
«…шукаючи гарної глини, поселенці натрапили на льох з бочками меду та вина; покуштували та й впилися настільки, що порозливали багато меду і вина. Звідти ніби й походить назва Медвин»
Така історія назви мого рідного села, де народилася мама й багато-багато родичів.
І ця історія викликає інтерес, пробуджує фантазію, що ще цікаве могло бути в цьому селі.
А ось, ще одна цитата, яка стосується села Медвин.
Вона теж викликає думки.
«Здригнулися серця батьків, матерів, жінок і сестер, і не лише їхні… Серця відчули, що сталося щось страшне, якийсь надлюдський злочин. І хилилися матері, падали до землі жінки та сестри, як підкошена трава. Хилилися й падали, за хвилину схоплювалися і бігли до місця того смертельного людського крику. І побачили…»
Це були страшні часи для Медвина.
За те, що створювався повстанський рух, більшовики відплатили жахливим спаленням хат й звірським вбивством чоловіків.
Тих, хто тікав за межі села, шукали й розстрілювали.
Ця книжка складається зі спогадів очевидців медвинського повстання 1920 року, родичів учасників повстання, невеликих біографій, тих хто творив історію й обороняв Медвин.
Також з великого списку прізвищ, навпроти яких написано – учасник медвинського повстання. Розстріляний.
Кого не вбили у 20-му році, той помер в голод, або був арештований й розстріляний пізніше.
Колись, по медвинській землі текли мед і вино. Згодом, по тій землі потекла кров.
Така історія назви мого рідного села, де народилася мама й багато-багато родичів.
І ця історія викликає інтерес, пробуджує фантазію, що ще цікаве могло бути в цьому селі.
А ось, ще одна цитата, яка стосується села Медвин.
Вона теж викликає думки.
«Здригнулися серця батьків, матерів, жінок і сестер, і не лише їхні… Серця відчули, що сталося щось страшне, якийсь надлюдський злочин. І хилилися матері, падали до землі жінки та сестри, як підкошена трава. Хилилися й падали, за хвилину схоплювалися і бігли до місця того смертельного людського крику. І побачили…»
Це були страшні часи для Медвина.
За те, що створювався повстанський рух, більшовики відплатили жахливим спаленням хат й звірським вбивством чоловіків.
Тих, хто тікав за межі села, шукали й розстрілювали.
Ця книжка складається зі спогадів очевидців медвинського повстання 1920 року, родичів учасників повстання, невеликих біографій, тих хто творив історію й обороняв Медвин.
Також з великого списку прізвищ, навпроти яких написано – учасник медвинського повстання. Розстріляний.
Кого не вбили у 20-му році, той помер в голод, або був арештований й розстріляний пізніше.
Колись, по медвинській землі текли мед і вино. Згодом, по тій землі потекла кров.
Displaying 1 of 1 review