До нової книги професора Леоніда Ушкалова ввійшло два десятки статей, есеїв та рецензій, присвячених різним питанням української літературної та інтелектуальної традиції від давнини до сьогодні, зокрема творчості Тараса Шевченка, Івана Франка, Дмитра Чижевського, Юрія Шевельова, Оксани Забужко та інших. Але головним персонажем цієї книги є великий поет і філософ доби пізнього бароко Григорій Сковорода (1722-1794). Воно й не дивно, позаяк автор схильний розглядати його як самісіньке осереддя української духовної історії
Леоні́д Володи́мирович Ушка́лов (5 листопада 1956, Краснопілля — 25 лютого 2019, Харків, Україна) — український літературознавець і письменник. Доктор філологічних наук. Професор.
Народився у містечку Краснопілля на Сумщині. З 1977-го по 1982 р. навчався на філологічному факультеті Харківського державного університету. Після закінчення університетського курсу працює на посадах викладача, доцента (1993) й професора (1995) на кафедрі української та світової літератури Харківського національного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди. У 1989 р. в Інституті літератури ім. Тараса Шевченка НАН України захистив кандидатську дисертацію («Творчість Григорія Сковороди і антична культура»), а в 1996 р. — докторську («Література українського бароко в її зв'язках із філософією»).
Помер 25 лютого 2019 року у Харкові на 63-му році життя.
Мені дуже сподобалась ця збірка. По-перше, вона дала мені познайомитись зі стилем Леоніда Ушкалова, його доброзичливою, справедливою, уважною критикою. По-друге, я дізналась про українське бароко та розвиток філософії (й побічно — літератури та літературознавства) середини XVII - кінця XX століття. Якщо мої знання до цієї книги були розсіяними зернами, тепер вони пробиваються маленькими листочками, на які литиметься потік моєї допитливості (sorry not sorry за цей візуал вам у стрічку). Я вже занотувала собі прочитати щось про/у Чижевського та Сумцова. По-третє, передмови/післямови до поезій не менш якісні за самі об'єкти розгляду. Як гарно, приміром, Ушкалов написав про дзеркала Оксани Забужко! А збірки Мельникова тепер шукатиму на книжних барахолках. Не варто очікувати, що це цілісна книга, але варто очікувати принаймні в кожному есеї згадку про Сковороду. Рекомендую зацікавленим!