Книжка Михайла Данилюка „Повстанський записник“ — черговий цінний вклад у, на жаль, все ще небагату літературу, присвячену одній із найяскравіших сторінок в новітній історії України — збройній боротьбі нашого народу в часах другої світової війни з червоними і брунатними фашистами.
Автор цієї книжки — лікар, журналіст і активний громадський діяч — як зазначає сам у передньому слові, не ставив собі завдання змальовувати всієї історії розвитку і боротьби Української Повстанської Армії: він насвітлює лише початки її в одному з повітів південної Волині.
Активний учасник і співтворець тих незабутніх подій, Михайло Данилюк у хронологічному порядку, темпераментно і барвисто представляє визрівання ще в часах польської влади національної свідомости волинської людности, навалу совєтських орд, прихід тевтонів із зламаним хрестом на шоломах і — спонтанний спротив обом окупантам людей тієї „завороженої мавками, чудесної землі, де на кожному шляху, в кожнім місті й селі ще стоять свідки нашої слави, культури і сили“.
Білий, Чубчик, Орлик, Вихор, Хрін, Жарина, Шкляр, Крук, Черник, Еней, Ілько-Олег і тисячі інших знаних і незнаних псевд — все це не вигадані літературні персонажі, а колись живі, безміри закохані в Україну люди, українські лицарі, що їх пам'ять утривалив у своїй книжці М. Данилюк, у тих героїчних днях поручник УПА Блакитний. І також усі назви районів, міст і сіл, що фігурують у цій книжці — автентичні.
Описуваний автором розвиток подій на Крем'янеччині графічно можна було б представити як криву, пружнисту лінію, що нестримно пнеться вгору — аж до одвертого, кривавого зудару, аж до тотальної війни із стократ ліпше озброєними, стократ численнішими зайдами, які прийшли в Україну, щоб поневолити її народ, щоб осісти на його родючих землях.
Динамічність розповіді, її документованість, а водночас дух революційної романтики — такі основні прикмети „Повстанського записника“, який розкриває перед читачем широку, для багатьох досі незнану панораму героїчних дій українських повстанців на Крем'янеччині в 1942-43 роках.
Оптимістичним акордом закінчує автор свою пульсуючу живою кров'ю книжку: „Навіщо сум, прекрасна Батьківщино? Тобі вже не виховувати покірниз рабів. На добу смерда вже давно прийшов кінець. Ми можемо померти. А по нас тисячі, і скільки хочеш…“
„Повстанський записник“ у 25-річчя УПА добра пригадка для її сучасників, добра нагода для молоді заглянути в ті жорстокі і славні дні, коли димом із згарищ оповивалась українська земля, коли новітні запорожці зброєю віддавали честь розіп'ятій Україні.