What do you think?
Rate this book
Кіберіада
До книги ввійшли кращі твори відомого польського писмьенника-фантаста: «Кіберіада», «Казки роботів», «Голос неба», «Нежить», «Голем XIV» та ін., в яких автор ставить одвічну гуманістичну проблему моральної відповідальності людини за наслідки своїх діянь.
- GenresFantasy
816 pages, Hardcover
First published January 1, 1990
7 people are currently reading
30 people want to read
About the author
Stanisław Lem
369 books4,570 followersStanisław Lem (staˈɲiswaf lɛm) was a Polish science fiction, philosophical and satirical writer of Jewish descent. His books have been translated into 41 languages and have sold over 27 million copies. He is perhaps best known as the author of Solaris, which has twice been made into a feature film. In 1976, Theodore Sturgeon claimed that Lem was the most widely read science-fiction writer in the world.
His works explore philosophical themes; speculation on technology, the nature of intelligence, the impossibility of mutual communication and understanding, despair about human limitations and humankind's place in the universe. They are sometimes presented as fiction, but others are in the form of essays or philosophical books. Translations of his works are difficult and multiple translated versions of his works exist.
Lem became truly productive after 1956, when the de-Stalinization period led to the "Polish October", when Poland experienced an increase in freedom of speech. Between 1956 and 1968, Lem authored 17 books. His works were widely translated abroad (although mostly in the Eastern Bloc countries). In 1957 he published his first non-fiction, philosophical book, Dialogi (Dialogues), one of his two most famous philosophical texts along with Summa Technologiae (1964). The Summa is notable for being a unique analysis of prospective social, cybernetic, and biological advances. In this work, Lem discusses philosophical implications of technologies that were completely in the realm of science fiction then, but are gaining importance today—like, for instance, virtual reality and nanotechnology. Over the next few decades, he published many books, both science fiction and philosophical/futurological, although from the 1980s onwards he tended to concentrate on philosophical texts and essays.
He gained international fame for The Cyberiad, a series of humorous short stories from a mechanical universe ruled by robots, first published in English in 1974. His best-known novels include Solaris (1961), His Master's Voice (Głos pana, 1968), and the late Fiasco (Fiasko, 1987), expressing most strongly his major theme of the futility of mankind's attempts to comprehend the truly alien. Solaris was made into a film in 1972 by Russian director Andrei Tarkovsky and won a Special Jury Prize at the Cannes Film Festival in 1972; in 2002, Steven Soderbergh directed a Hollywood remake starring George Clooney.
He was the cousin of poet Marian Hemar.
His works explore philosophical themes; speculation on technology, the nature of intelligence, the impossibility of mutual communication and understanding, despair about human limitations and humankind's place in the universe. They are sometimes presented as fiction, but others are in the form of essays or philosophical books. Translations of his works are difficult and multiple translated versions of his works exist.
Lem became truly productive after 1956, when the de-Stalinization period led to the "Polish October", when Poland experienced an increase in freedom of speech. Between 1956 and 1968, Lem authored 17 books. His works were widely translated abroad (although mostly in the Eastern Bloc countries). In 1957 he published his first non-fiction, philosophical book, Dialogi (Dialogues), one of his two most famous philosophical texts along with Summa Technologiae (1964). The Summa is notable for being a unique analysis of prospective social, cybernetic, and biological advances. In this work, Lem discusses philosophical implications of technologies that were completely in the realm of science fiction then, but are gaining importance today—like, for instance, virtual reality and nanotechnology. Over the next few decades, he published many books, both science fiction and philosophical/futurological, although from the 1980s onwards he tended to concentrate on philosophical texts and essays.
He gained international fame for The Cyberiad, a series of humorous short stories from a mechanical universe ruled by robots, first published in English in 1974. His best-known novels include Solaris (1961), His Master's Voice (Głos pana, 1968), and the late Fiasco (Fiasko, 1987), expressing most strongly his major theme of the futility of mankind's attempts to comprehend the truly alien. Solaris was made into a film in 1972 by Russian director Andrei Tarkovsky and won a Special Jury Prize at the Cannes Film Festival in 1972; in 2002, Steven Soderbergh directed a Hollywood remake starring George Clooney.
He was the cousin of poet Marian Hemar.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
Read
July 18, 2019Лем сміливо виходить за рамки нашого сприйняття. Це той фантаст, який визирнув із коробочки нашого розуміння світу. Собака не може уявити, як ми бачимо світ, бо не сприймає червоного кольору. Так і ми нездатні навіть оцінити того, що знаходиться поза межами нашого чуття - як фізичного, так і наукового. Тому цього автора я наполегливо рекомендую читати не лише інтелектуалам, але всім-всім.
Можна читати книги для розваги, а можна для глибокого усвідомлення себе та світу. Лем поєднує обидві складові. Його "Кіберіада" - це щедрі на на жарти казки про доблесних роботів Трурля та Кляпавція, які постійно потрапляють у пригоди. Тут і порегочете вдоста, і задумаєтеся над замаскованими серйозними питаннями, які автор ставить до людства і до кожного з нас.
"Голос неба", "Голем XIV" відносяться до іншого гатунку. Це серйозні твори із глибокими роздумами. Трішки складні для сприйняття. Я читала повільно. Іноді сторінка тексту - це суцільна цитата, яку хочеться обдумати, розсмакувати. Деякі уривки напаковані фізичними тезами і не даються до розуміння простим смертним. Проте вартує напружитися і осягнути обидва твори. Тут про штучний інтелект, про природу свідомості, розуму, про інші світи та розумні цивілізації, про існування людства глобально у Всесвіті.
"Нежить" - це дивний детектив, який зовсім не вписується в збірку, як на мене.
Можна читати книги для розваги, а можна для глибокого усвідомлення себе та світу. Лем поєднує обидві складові. Його "Кіберіада" - це щедрі на на жарти казки про доблесних роботів Трурля та Кляпавція, які постійно потрапляють у пригоди. Тут і порегочете вдоста, і задумаєтеся над замаскованими серйозними питаннями, які автор ставить до людства і до кожного з нас.
"Голос неба", "Голем XIV" відносяться до іншого гатунку. Це серйозні твори із глибокими роздумами. Трішки складні для сприйняття. Я читала повільно. Іноді сторінка тексту - це суцільна цитата, яку хочеться обдумати, розсмакувати. Деякі уривки напаковані фізичними тезами і не даються до розуміння простим смертним. Проте вартує напружитися і осягнути обидва твори. Тут про штучний інтелект, про природу свідомості, розуму, про інші світи та розумні цивілізації, про існування людства глобально у Всесвіті.
"Нежить" - це дивний детектив, який зовсім не вписується в збірку, як на мене.
October 5, 2016
Книга, яка мене познайомила з творчістю Станіслава Лема і, можна сказати, зробила його одним з моїх улюблених письменників і людей (чи то пак "умів"), яких я поважаю найбільше. Натрапив я на неї цілком випадково, коли шукав якісь цікаві книги біля пам'ятника Федорову у Львові. Автора тоді я теж ще не знав, інтернет тоді ще не був аж так поширений, а бібліотек я не відвідував, то ж і не мав особливо звідки про нього дізнатися.
Книга виявилася справжнім шедевром, і я її й досі таким вважаю. На перший погляд це — просто казочки, написані часто дуже складною мовою з використанням складних наукових термінів (як я дізнався пізніше, Лем використовував такі терміни, яких, бувало, не знала більша половина фахівців у своїй галузі, і зрозуміти які пересічному читачеві можна було лише раз у раз заглядаючи в тлумачні словники). Але насправді ці казки глибоко іронічні, і в них прихована глибока філософія, здатна розкрити очі на багато речей. Твори, зібрані у книзі, примушують задуматись над речами, над якими люди зазвичай не думають. Вони розширюють свідомість, розривають шаблони мислення, викликають усвідомлення тих речей, які ми нібито знаємо, але насправді зазвичай не усвідомлюємо. Вони змушують задуматися над нашим місцем у Всесвіті й над нашою сутністю загалом. І що більше — спонукають до усвідомлення власного нерозуміння (класичне "я знаю, що я нічого не знаю", або, інакше кажучи, "чим більше дізнаєшся, тим більше розумієш, як мало знаєш"). Так, Лем і сам називав ці твори казками — один цикл так і називається "Казки роботів". Однак наприкінці одного з його творів один персонаж радить іншому ніколи не відкривати людям істину безпосередньо, а завжди робити це через казки.
А чого лише варта історія про Ійона Тихого і професора-соліпсиста з його дванадцятьма скринями!... Досі пам'ятаю, яке враження вона на мене справила.
А безсмертний (у сенсі прямому й переносному) Голем XIV? Коли я дочитав його до кінця, в голові вертілося здивоване запитання: "І це написала людина?"
Можливо, хтось усе це сприйняв/сприйме по-іншому, але в мене залишилися саме такі враження. І якщо б я мав розставляти всі прочитані твори в послідовності від найкращих до найгірших, то твори Станіслава Лема у такому списку однозначно займали би перші місця.
Книга виявилася справжнім шедевром, і я її й досі таким вважаю. На перший погляд це — просто казочки, написані часто дуже складною мовою з використанням складних наукових термінів (як я дізнався пізніше, Лем використовував такі терміни, яких, бувало, не знала більша половина фахівців у своїй галузі, і зрозуміти які пересічному читачеві можна було лише раз у раз заглядаючи в тлумачні словники). Але насправді ці казки глибоко іронічні, і в них прихована глибока філософія, здатна розкрити очі на багато речей. Твори, зібрані у книзі, примушують задуматись над речами, над якими люди зазвичай не думають. Вони розширюють свідомість, розривають шаблони мислення, викликають усвідомлення тих речей, які ми нібито знаємо, але насправді зазвичай не усвідомлюємо. Вони змушують задуматися над нашим місцем у Всесвіті й над нашою сутністю загалом. І що більше — спонукають до усвідомлення власного нерозуміння (класичне "я знаю, що я нічого не знаю", або, інакше кажучи, "чим більше дізнаєшся, тим більше розумієш, як мало знаєш"). Так, Лем і сам називав ці твори казками — один цикл так і називається "Казки роботів". Однак наприкінці одного з його творів один персонаж радить іншому ніколи не відкривати людям істину безпосередньо, а завжди робити це через казки.
А чого лише варта історія про Ійона Тихого і професора-соліпсиста з його дванадцятьма скринями!... Досі пам'ятаю, яке враження вона на мене справила.
А безсмертний (у сенсі прямому й переносному) Голем XIV? Коли я дочитав його до кінця, в голові вертілося здивоване запитання: "І це написала людина?"
Можливо, хтось усе це сприйняв/сприйме по-іншому, але в мене залишилися саме такі враження. І якщо б я мав розставляти всі прочитані твори в послідовності від найкращих до найгірших, то твори Станіслава Лема у такому списку однозначно займали би перші місця.
Displaying 1 - 2 of 2 reviews