What do you think?
Rate this book
Місто термітів
У новому збірнику, що його сам автор іменує "краєзнавчими апокрифами", один із засновників знаменитого "Станіславського феномена" Володимир Єшкілєв то перевтілюється в юного розенкрейцера Северина Улісса Солтиса, то говорить від імені сивобородого талмудиста Шимона Бар Йохая, то діє в образі імператорських шпигунів Сунь Дунпо і Чень Шідао з давньокитайської історії. Більшість новел цієї книги - спроба розрізнити традиції вільних каменярів у мерехтінні місцевих легенд і водночас сакральна географія і метафізичне краєзнавство Галичини в контексті недавньої історії і міфології. Пригодницька фабула сивої давнини органічно поєднується в них із кримінальними сюжетами сучасності.
352 pages, Hardcover
Published January 1, 2016
12 people want to read
About the author
Володимир Єшкілєв
31 books12 followersВолодимир Єшкілєв - український прозаїк, поет, есеїст, організатор літературного процесу.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Народився 23 травня 1965 р. у Івано-Франківську, Українська РСР. Закінчив історичний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. В. Стефаника (тепер — Прикарпатський університет імені Василя Стефаника) (1988). У 1988—1998 рр. працював учителем історії і правознавства (в івано-франківських середніх школах № 18 і № 12) та викладачем (з 2001 р. — старшим викладачем, з 2004 до 2011 рр. — на посаді доцента) Західно-українського економіко-правничого університету.
З 2018 р. активно займається кінодраматургією.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
July 6, 2023
Попри те, що мені дуже складно сприймати коротку форму, я рада, що купила та прочитала цю книгу. Мені сподобалися не всі оповідання, бо деякі виглядали як відверте самовихваляння ерудицією. Проте я знайшла і декілька перлинок, чия атмосфера мене дуже приємно здивувала.
Тексти з різних збірок мають інакшу стилістику, що дійсно демонструє майстерність автора. Що тільки казати про "Конспект відкритого уроку", що і є саме конспектом до уроку, з усіма його особливостями! 💫 І всі тексти добре так присипаний іронією, або й просто гумором.
Ось оповідання, які мені сподобались більше за інші:
💚"Містичні хроніки бандитизму" (з однойменного циклу);
💚"Проблема вампіризму у межиріччі Бистриць" та інше з циклу "Галицькі краєзнавчі апокрифи"
💚Та цикл "Мандри у другому ступені" про метафізика Солтиса та його двох учнів.
Тексти з різних збірок мають інакшу стилістику, що дійсно демонструє майстерність автора. Що тільки казати про "Конспект відкритого уроку", що і є саме конспектом до уроку, з усіма його особливостями! 💫 І всі тексти добре так присипаний іронією, або й просто гумором.
Ось оповідання, які мені сподобались більше за інші:
💚"Містичні хроніки бандитизму" (з однойменного циклу);
💚"Проблема вампіризму у межиріччі Бистриць" та інше з циклу "Галицькі краєзнавчі апокрифи"
💚Та цикл "Мандри у другому ступені" про метафізика Солтиса та його двох учнів.
January 9, 2024
Вже вкотре перебуваю в цілковитому захваті від текстів Єшкілєва. Оце безкінечно близьке і дуже моє борхесіанство, от порівняєте цитати, та ж таки атмосфера!
Особливо тішуся, шо володію раритетними книжками, котрі придбав у автора з автографом і які зараз ніде не можливо ні скачати ні купити.
"Щоночі Місто безсмертних зависає десь над Кам'яною могилою. Десь над руїнами Херсонесу. Над курганами. Над гірськими озерами, з яких пили воду однороги й індрики. Іноді в його браму входять мандровані тіні і сідають у коло на пласке каміння Срібної вежі. Місячне світло проходить крізь них, а світло зірок затримується і наповнює їх формою. Вони згадують юність землі і різкі кольори молодого світу. Вони знову мандрують долинами країни Му і річками Гіпербореї. Їхня безмежна пам'ять відновлює імена героїв і красунь неписемних епох та пророчу велич жерців, забутих за тисячоліття до того дня, коли на березі Нілу розчистили місце для першої піраміди.
Вони згадують богів, котрі сходили на землю і приймали шану від волохатих пітекантропів. Вони згадують все і розчиняються на світанку. З першим промінням сонця на древні руїни приходять дİти варварів і худоба варварів.
I так буде до того дня, коли перед кінцем світу Місто безсмертних впаде, окуповане крилатим вiйськом архангела Михаїла."
Володимир Єшкілєв "Місто безсмертних" есей зі збірки "Ідеальна У"
"Стара дерев’яна гойдалка, проста дощечка з шорохкого дерева, посіріла, з книжкою, залишеною на ній багато років тому. Колишеться, спонукувана незримою інерцією, еталон благословенної відчуженості і розслабленості, меланхолійний, заспокійливий метроном, маятник Фуко, в якому замість кулі – дубовий ковбанець і зшиток сторінок. Привид деміурга приходить сюди зоряними ночами, він сідає на гойдалку, колишеться собі вперед-назад і, зрячий, бачить тисячі очей в інтенсивній сивняві понад кипарисами, зажмурюється – і світ вкриває м’яка пітьма без зірок. В думках – той шкільний дослід, коли два метали щільно притискають, затискають в лещатах, згодом розтиснувши, бачиш вкраплення металу в тілі одне одного, взаємопроникання, тому що навіть в твердих частках невидима речовина дуже повільно, але рухається. Скрип-скрип, прислухайся, спинись на хвилину, close your eyes and see. Nacheinander. Грозбух розбух, дике дерево зрослося з благородним, і зараз тобі, може, й вдасться провідчувати слова, настрій, манеру стишеного наративу, розповідь книги. Дощ падав на її палітурку, вселенський потоп заливав Царство Літер. Nebeneinander. Міцелій і комахи живуть в ній, залишають сліди в літературі. Кого ж він міг читати? Плутарха? Макіавеллі? Транквіла? Сунь-цзи? Цицерона? Мора? Гоббса? Сенеку? Саллюстія? Ні, я не дізнаюсь твого імені, я позбавлю тебе титулу, тепер ти можеш стати будь-якою книгою, коли-не-будь написаною на цій землі.
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Особливо тішуся, шо володію раритетними книжками, котрі придбав у автора з автографом і які зараз ніде не можливо ні скачати ні купити.
"Щоночі Місто безсмертних зависає десь над Кам'яною могилою. Десь над руїнами Херсонесу. Над курганами. Над гірськими озерами, з яких пили воду однороги й індрики. Іноді в його браму входять мандровані тіні і сідають у коло на пласке каміння Срібної вежі. Місячне світло проходить крізь них, а світло зірок затримується і наповнює їх формою. Вони згадують юність землі і різкі кольори молодого світу. Вони знову мандрують долинами країни Му і річками Гіпербореї. Їхня безмежна пам'ять відновлює імена героїв і красунь неписемних епох та пророчу велич жерців, забутих за тисячоліття до того дня, коли на березі Нілу розчистили місце для першої піраміди.
Вони згадують богів, котрі сходили на землю і приймали шану від волохатих пітекантропів. Вони згадують все і розчиняються на світанку. З першим промінням сонця на древні руїни приходять дİти варварів і худоба варварів.
I так буде до того дня, коли перед кінцем світу Місто безсмертних впаде, окуповане крилатим вiйськом архангела Михаїла."
Володимир Єшкілєв "Місто безсмертних" есей зі збірки "Ідеальна У"
"Стара дерев’яна гойдалка, проста дощечка з шорохкого дерева, посіріла, з книжкою, залишеною на ній багато років тому. Колишеться, спонукувана незримою інерцією, еталон благословенної відчуженості і розслабленості, меланхолійний, заспокійливий метроном, маятник Фуко, в якому замість кулі – дубовий ковбанець і зшиток сторінок. Привид деміурга приходить сюди зоряними ночами, він сідає на гойдалку, колишеться собі вперед-назад і, зрячий, бачить тисячі очей в інтенсивній сивняві понад кипарисами, зажмурюється – і світ вкриває м’яка пітьма без зірок. В думках – той шкільний дослід, коли два метали щільно притискають, затискають в лещатах, згодом розтиснувши, бачиш вкраплення металу в тілі одне одного, взаємопроникання, тому що навіть в твердих частках невидима речовина дуже повільно, але рухається. Скрип-скрип, прислухайся, спинись на хвилину, close your eyes and see. Nacheinander. Грозбух розбух, дике дерево зрослося з благородним, і зараз тобі, може, й вдасться провідчувати слова, настрій, манеру стишеного наративу, розповідь книги. Дощ падав на її палітурку, вселенський потоп заливав Царство Літер. Nebeneinander. Міцелій і комахи живуть в ній, залишають сліди в літературі. Кого ж він міг читати? Плутарха? Макіавеллі? Транквіла? Сунь-цзи? Цицерона? Мора? Гоббса? Сенеку? Саллюстія? Ні, я не дізнаюсь твого імені, я позбавлю тебе титулу, тепер ти можеш стати будь-якою книгою, коли-не-будь написаною на цій землі.
Абрахам Ян Хосебр "Тетраморфеус. Liber T"
Displaying 1 - 2 of 2 reviews