Край

Цепелін до Києва #2

by Ігор Сілівра, Віталій Сікарчук (Illustrator)

Після подій, описаних у книзі "Цепелін до Києва", минуло 10 років. У домівках засяяли електричні вогні, на вулицях з’явилися електромобілі, проте в небі так само панують велети-цепеліни. Світ змінився, безліч порталів веде в неосвоєні землі, де виростають нові й нові колонії.
Хто саме контролює історію — досі таємниця. Дослідники знаходять заселені планети, але людство на них знищила невідома катастрофа. Побоюючись, що їх чекає така сама доля, герої мусять дізнатися, чому вимерли альтернативи Землі та хто й навіщо втручається в історію світів.

340 pages, Hardcover

Published October 8, 2016

About the author

Закінчив Чернівецький Національний університет ім.Ю.Федьковича.

Шість років працював інженером-наладчиком систем автоматизації. Останні 5 років – системний адміністратор у Чернівецькій Філії «Укртелекому».


Публікувався у журналі “УФО” та збірнику “Фантастика UA” (2011).

Переможець конкурсу “Днів Фантастики у Києві” (2011), удостоївся грамоти із автографом Анджея Сапковського.

Постійний учасник та кількаразовий переможець конкурсу “Зоряна Фортеця” http://starfort.in.ua/

На конкурсі Перша Всеукраїнська літературна премія ім. Олександри Кравченко (Девіль) роман «Цепелін до Києва» здобув другу премію та особливу відзнаку: диплом за відродження жанру наукової фантастики та майстерне відображення високоморальних молодіжних образів в сучасній українській літературі.

Reviews

[Rosava Doshchyk · Rating 4 out of 5]

Продовження роману "Цепелін до Києва", але вже трохи з іншими персонажами, хоча деякі знайомці і лишилися.

Перш за все, хочеться сказати, що друга частина набагато краща за першу:
1) Поліпшилася структура. Якщо в "Цепеліні" було спершу важкувато зібрати окремі історії в одну, то тут видно, що тема одна, книга цілісна;
2) Побільшало наукової фантастики на сторінку. Я, напевне, неправильний читач, бо в цих книгах мені найбільше подобається опис наукових припущень і винаходів, аніж власне співпереживання персонажам;
3) Не було Юлі. XD
Розгорну, певне, зразу детальніше третій пункт, бо без героїнь все-таки не обійшлося, благо, вони поводили себе досить адекватно, окрім тих моментів, коли хотіли вийти заміж чи бігали за чоловічими персонажами. Найбільше прихильності заслужила Настя, найбільше неприхильності — Зоряна. Аня, як не дивно, була на своєму місці. Ну то таке. Вічна тема про жінок у творах чоловіків-фантастів (та й деяких жінок, не будемо тикати пальцями). Треба запропонувати дискусію на наступну ЛіТерру =)
Один із головних героїв цієї книги, Мишко, працює над покращенням роботи порталів у інші світи, над знаходженням залежностей відповідно до введених параметрів. Наразі відкрито такі стабільні світи, як Земля-2 (світ із електрикою) та Край, пустий світ з належними для життя умовами, який заселили і розбудували там інфраструктуру. Мишку вдається натрапити й на інші версії Землі, та людство на них вимерло. Він дізнається страшну правду про причину цього, яка ледь його не вбиває. Закон Мура спростовується:
"Але є крива, яка дуже подібна на певному проміжку на гіперболічний ріст. Це так звана логістична, S-подібна крива. Різниця в тому, що після періоду бурхливого росту технологічний розвиток виходить на своєрідну "поличку". Далі цивілізація може стояти на цій "поличці" як завгодно довго, аж поки не гине від внутрішньої нестабільності чи від зовнішніх факторів".
Тож таке загравання з історією людства — лише спроба запобігти неминучому. Досить цікаво, як зрештою буде вирішена (або не вирішена) ця проблема. Зрештою, як на мене, це питання дуже актуальне: чи сягнемо ми якогось абсолютно небаченого прориву, а чи будемо приречені топтатися на місці та занапастити планету?
Є і цікавий момент саме з переселенцями. Багато з них виїхало просто на заробітки, але врешті-решт вирішили лишитися, бо це було вигідно, з усілякими пільгами від компанії. На прикладі поселення Івана і Джона можна побачити, що сформувалася окрема спільнота, яка прагне діяти ефективно. Хоча не факт, що це не виявиться поодиноким випадком. До речі, саме це поселення зображено на обкладинці.
Сама книга читалася мені легко, хоча, підозрюю, не всім вона зайде. Якщо перша книга була детективна, то ця радше дослідницька. Варто також зазначити, що на початку оповіді є частина про "у попередній серії", що дуже допоміжно, коли між публікаціями двох частин минає деякий час.
А взагалі, класно, що на українському книжковому ринку фантастики серед містики і фентезі, дитячої фантастики та іншого нерозпізнаного хтозна-чого починає з'являтися цілеспрямована наукова фантастика. Залюбки прочитаю і третю книгу.

[Віталій Роман · Rating 5 out of 5]

Я вражений. Читаючи останні 100 сторінок роману я розумів що історія доходить до завершення і бажав цього усім серцем. Але чому? Та тому, щоб швидше поділитись з Інтернетом якою ж книга вийшла цікавою!

Багато писати не буду, бо без спойлерів тут не обійтися, як наче герої цієї історії не можуть обійтися без експериментів, графіків, калібрування, перевірок, повторень пройдених процедур і купи-купи статистичної математики та, пардонемуа, без літрової чашечки кави. Науковець в мені періодично, а особливо в кінці, посміхався та тішився від крутого фіналу, де автор цікавим чином поєднав дуже актуальні в наш час теми (привіт тверда наукова фантастика й нова книга автора "Межа людини" - вже чекаю!): пошук позаземних форм життя, вектор розвитку цивілізації, штучний інтелект, вичерпність корисних копалин, експансія космосу і кілька інших насущних проблем людства. Було цікаво і доступно. Хоча інколи здавалось що тут занадто спрощено, а тут занадто довго.

Паро-панк в «Краї» відійшов на друге місце, а першість отримала наука: в попередній книзі «Цепелін до Києва» (сюжетно і нерозривно пов’язаній із цією історією) ці дві сюжетно-стилістичні атмосфери (наука/паро-панківські технології) ще якось конкурували між собою за мою приязність. Тут паро-панк пішов гуляти, а йому на зміну почав приходити аля-кібер-панк (хоча я можу й помилятися).

В книзі велика увага приділена деталям, що інколи викликає ефект повторення: десь вже це герой (герої) робив (робили), десь вже я цю сцену бачив (шеф прийшов, до шефа прийшли, нарада, запуск, стрибок, повернення, танці-коханці й таке інше). Зате любовна лінія в книзі збалансованіша за попередні – наче герої подорослішали, а так воно і є.

На останок про неспойлерні плюси: сподобалась лінія Мишка, подорожі туди-сюди ну і далі :); теоретичні міркування та їх інтеграція в сюжет; прописані магнати та економічні питання їх виживання; усі жіночі лінії - вони чудесні; і багато-багато іншого!

Що не сподобалось: початок, а саме аля-техаський спосіб життя – ну ніяк воно мені не йшло, як і оселедець на голові шерифа; обкладинка, логічно, теж не зайшла (хоча вона гарно намальована), але робить книгу не такою серйозною якою вона насправді є; лінія Івана, бо він козел (див. «Цепелін до Києва»).

Щодо кроликів - ех, шкода їх. А за полосатіка, здається не переплутав назву, респект, я зацінив. Хоча перша зустріч з цим героєм викликала думку: "Серйозно?" :)

Одним словом читати усім хто любить фантастику, а особливо наукову :)

[Kris · Rating 2 out of 5]

Все-таки слабенько. Автор скаче з сюжету в сюжет, персонажі місцями вирубані сокирою і ну геть далекі від живих людей. Ще й останній розділ в стилі "Відхилення до ідеалу" Головачова. З одного боку цей прийом дозволив закруглити сюжетні лінії і привести їх до якогось логічного завершення з натяком на продовження, а з іншого... Якось як в детективі, коли на останніх сторінках штучно розжовується весь сюжет і мотиви персонажів. Ой, не скоро я вирішу приступити до третьої книги, нехай чекає на поличці...

[Maria Velykanova · Rating 4 out of 5]

"Край" - це продовження "Цепеліна до Києва". І водночас - це зовсім інакша книжка. "Цепелін до Києва" - чистісінька тверда стімпанк-НФ, яка чимось невловимо нагадує совітську фантастику. "Край" - начебто теж НФ, але в значно ширших рамках, якщо можна так висловитися. Тут і стімпанк, і ледь не цисінівські філософські роздуми про космогонію (так, я пам'ятаю, що Цисінь був, принаймні, з'явився в нас, пізніше), і навіть утопія. Отака справжня собі утопія просто посередині НФ. (Втім, і сама книжка натякає, і автор підтверджує, що "насправді все трохи не так, читайте далі").
Власне, що там відбувається. Люди навчилися пробивати портали в різні світи, але технологія ще недостатньо відпрацьована. Сама її відпрацювання є головною метою зараз, оскільки світи, до яких потрапляють люди, можна використовувати на благо людства. Десь просто під ногами лежать важливі метали (уявляєте собі скелю з золота, яке можна просто вирубувати?), десь течуть метанові річки, надаючи практично необмежене джерело енергії, десь пустельно й нудно, але можна викидати туди сміття... Власне, основних проблем дві. Перша: треба зробити так, щоб портал відкривався у світ з чітко заданими параметрами. Наприклад: хочу світ, в якому багато срібла. Друга: треба зробити портали стабільними. Бо деякі відкриваються на кілька хвилин, деякі - на кілька днів. Дуже прикро відкрити портал у вкрай потрібний світ і за тиждень втратити його назавжди.
Втім, деякі портали стабільні вже зараз. Один такий стабільний портал веде до світу, зручного для людей. Туди заселяються, і цей новий світ називається Край. І розповідь про Край - та сама практично утопія, адже тут усім заправляє корпорація, якій вигідно створити для мешканців якнайкращі умови. Звісно, тут не молочні річки з кисільними берегами, однак у цілому світ зорганізований так, щоб тут можна було знайти своє щастя. Поки що. От просто зараз так здається. Начебто.
Автор так само вправно оперує багатьма персонажами, проте тут уже менше хронологічних стрибків, сюжет лінійніший і взагалі композиція трохи простіша. Це дає змогу проковтнути книжку скоріше, але не робить її анітрохи гіршою.

[Іван Синєпалов · Rating 4 out of 5]

Дуже дивні враження. З одного боку, від паропанку, якого і в першій-то книзі було небагато, у другій не залишилось майже нічого взагалі. З іншого - друга книга не така хаотична і рвана, більш цілісна, ніж перша.

Як і в "Цепеліні до Києва", у "Краї" багато любовних ліній, єдина задача яких - відволікати від основної сюжетної лінії. Якби їх викинути взагалі, або значно скоротити, обидві книги від цього тільки виграли б.

Але у "Краї" також значно побільшало наукових штучок, і в контексті розбудови світу це працює дуже добре. Насправді спостерігати за альтернативною наукою, навіть до кінця не розуміючи якихось термінів, було значно цікавіше, ніж за персонажами як такими.

А ще всю дорогу не полишало підсвідоме порівняння цієї дилогії із дилогією Лук'яненка "Чернетка"/"Чистовик". І розв'язок головної загадки в обох історіях виявився однаковим. Щоправда, у Лук'яненка другий том значно гірший від першого, тоді як у Сіліври - другий том кращий.

Розчарувало, що в історії фактично таки нема антагоніста. Є події, але нема конфлікту. І хотілося б значно більше часу присвятити дослідженню інших Земель, аніж розбірками, хто кому Олег.

Та при всьому цьому читати було цікаво. Поціновувачам жанру сподобається.

[Ivan Bachynskyi · Rating 3 out of 5]

Попередня частина була ліпшою. Здається що автор так захопився розвитком сюжету персонажів, що не зміг придумати доцільного завершення. Добра частина книги це не надто насичені подіями історії нових героїв, які наче й нові, але здається скопійовані зі старих. Упродовж книги герої просто живуть жеття і лише в двох останніх розділах автор: "о, точно, я ж мав у цій книзі розкрити хто маніпулює світами" і починається марафон подій які мали бути основним плотом цієї книги.

[Oleksandr Zholud · Rating 4 out of 5]

Український огляд нижче (Ukrainian language review is below)

This is the second volume of a conditional trilogy (conditional because the author's books Фактор світу and Межа людини are formally outside of it, but within the same mega-universe). The first volume, Цепелін до Києва, which I reviewed here, introduced the main ideas, and this book attempts to develop them further.

So, on Earth-1 (number 1, because it was from here that the heroes began their travels to other Earths), after centuries of delay, they began active development of everything related to electricity (from lamps to spark plugs to computers), as well as mass emigration to new worlds. Kray (this Ukrainian word that sounds like ‘cry’ may mean a country, a part or a frontier, here all apply) is one of these worlds.

There are several storylines - the main one (attempts to understand the rules by which the world on the other side of the portal is different from “ours”) and many side lines - there are intra-world travels, an overview of the socio-political structure of the Kray, love lines, and even a person with superpowers. The writing is lively, easy to read, and the spirit of old science fiction from the 1950s is evident. Unfortunately, sometimes this can distort the impression of modern readers, in particular (some) female characters are eager to get married and in general “science is not a woman's business”. There are also opposite examples, for example, one heroine who migrated from our world can disassemble and reassemble a telegraph machine, or find a method of communication with AI from another Earth.


Це – другий том умовної трилогії (умовної, бо такі книга автора як Фактор світу та Межа людини формально поза нею, але в рамках того ж мега-світу). Перший том, Цепелін до Києва, який я оглядав тут, увів основні ідеї, ця книга робить спробу розвинути їх далі.

Тож, на Землі-1 (номер 1, бо саме з неї герої почали подорожі іншими Землями) після століть зволікання, почали активний розвиток усього пов’язаного з електрикою (від ламп до свічок ДВЗ та комп’ютерів), а також масову еміграцію у нові світи. Край – один з таких світів.

Сюжетних ліній кілька – основна (спроби зрозуміти правила за якими світ по тому боці порталу відмінний від «нашого») і багато бічних – тут і подорожі світами, і огляд соціально-політичного устрою Краю, і любовні лінії, і навіть людина з над здібностями. Написано жваво, читається легко, явний дух старої фантастики з 1950-х. Нажаль іноді це може спотворити враження сучасним читачам, зокрема (деякі) жіночі персонажі прагнуть по швидше одружитись і взагалі «наука не жіноча справа». Є і зворотні приклади, зокрема одна героїня, що мігрувала з нашого світу, може розібрати-зібрати телеграфний апарат, або знайти метод комунікації з ШІ з іншої Землі.

[Evgeniya · Rating 5 out of 5]

Друга книга, знайомить нас з новими персонажами, деякі прийшли з першої книги. Події в другій книзі відбуваються вже через кілька років. Розкриваються деякі секрети. Електрика приходить у життя людей. Подорож між порталами. Різні планети?/ Реальності? Не оминула книга сімейні проблеми, любовні мотиви , пошук свого я ....
На мене чекає 3 книга....

[Maria Dovnar · Rating 4 out of 5]

Nice idea of world creation, but a bit boring in description.

[Mukola Bedriychuk · Rating 5 out of 5]

Досить цікаво незвичний новий світ який захоплює вашу уяву

[Vadim · Rating 5 out of 5]

Якщо "Цепелін до Києва" був таким собі "інженерним романом", де техніка була на першому плані, то у "Краї" описів цікавих інженерних рішень дещо бракує. Але загалом, за всіма іншими складовими, другий роман вийшов якіснішим.

ЗІ (спойлер!) Майже від початку підозрював, що зі смугастими бобрами щось не те. Але їх історія, підозрюю, може розкритися у третьому романі...