Китайський щоденник української мами

Відкрий світ

by Юлія Смаль

«Китайський щоденник української мами» — друга книга нової серії «Відкрий світ». Кожна збірка серії — ніби подорож із доброзичливим провідником-українцем, який веде читача за руку у відкритий ним самим світ і щедро ділиться власними враженнями. Письменниця Юлія Смаль у формі щоденникових записів ділиться своїм досвідом півторарічного проживання в Китаї разом з родиною — чоловіком і трьома дітьми. Це не інформація з туристичного буклета, а реальні історії з життя родини в провінційному містечку Піньху, а також враження від подорожей країною. Роздуми українки про спільне і відмінне, смішне і сумне, кумедне і філософське.

Genres: Nonfiction

224 pages, Paperback

Published September 1, 2016

Reviews

[Ksenia (vaenn) · Rating 3 out of 5]

Тревеложно-краєзнавчий нонфікшен - моя потаємна пристрасть, що я їй нечасто підкорююся. Це таке дивне ставлення, коли радує, що подібні книжки існують, і коли виникне потреба у створенні відвовідно настрою - за них завжди можна взятися, а от одразу бігти й читати їх не обов'язково. Тож те, що КМ-Букс створили подібну серію - до того ж з українськими текстами - страшенно радує. Сумно мені робить оформлення цієї серії. А от текст поки що прочитала лише один, і він мотиляється десь посередині між тим, що мені робить радісно та сумно.

Пости Юлії Смаль про китайське життя-буття багатодітної родини експатів періодично заносить мені у фейсбук-стрічку хвилею лайків спільних друзів. Читати їх завжди цікаво. По-перше - це ж Китай! (а у нас в домі є сходознавець-аматор). По-друге, це розповідь про дуже своєрідне життя, що у схемі "Ви не плутайте туризм із еміграцією!" вперто дотримується озброєного нейтралітету, - це не туризм і не еміграція, а те, про що багатьом лишається тільки мріяти - можливість пожити кілька років в іншій країні за відносно лояльних обставин. По-третє, це приємні, в багатьох випадках - веселі (а ще в більших - корисні) невимушені розповіді про все на світі, але це багато в чому жіночий світ. То побутових замальовок і практичних моментів, що в тревелогах часто лишаються за кадром, тут вдосталь - як робити покупки та комунікувати із прибиральницею, чим годувати дітей та як їх захищати від надмірної уваги перехожих, як лікуватися, як розважатися, як святкувати - цю невеличку книжку можна використовувати як збірочку лайфхаків, і в пригоді вона стане не лише в Китаї.

Оте вище було те, що радує. Сумно робить, як не дивно, плюс-мінус те саме - бадьорість, легкість та фейсбучність. Власне, "Китайський щоденник" міг би бути справжньою книжкою-лялечкою, якби він був більше книжкою. Якби пости були чесніше причесані під розділи (невимушеності в них би поменшало, але й культурологічних "Рабинович наспівав" теж - є кілька моментів, коли не зрозуміло, що й на кому стояло і чому, тому страшенно не вистачало більш детальних довідок). Якби тексти ретельніше відредагували - і кожен окремо (під кінець книжки багацько синтаксичних помилок та банальних мимодруків) та в цілому також. Бо читати чужий щоденник порційно протягом кількох місяців та впідряд за кілька днів - це різні досвіді і різні ммм... читацькі потреби. А за нинішньої редакції важко позбутися думки: "Так-так, з п'ятого разу я зрозуміла, що для китайців не проблема прати на вулиці, можна більше не нагаду... А, ок, ще разочок". Якби до текстів додали кращу поліграфію й більше ілюстративного матеріалу (і кольорову б версію - мрії-мрії...). А поки що це видання зависає на рівні "Цій гарній ідеї ще б виконання відповідне". Ну, а поки що маємо, що маємо.

[Oksamytka · Rating 4 out of 5]

Великий плюс цієї книжки, що вона захоплює з перших сторінок, і тоді на увесь час мандрівки поїздом можна не нудьгувати:) я реально в останні хвилини збиралася виходити у Хмельницькому, читаючи цю книжку. а ще вона чудово замінює читання фейсбуку, бо там пости Юлі Смаль звідти:) а от з редагуванням і структурою цій книжці не пощастило... залишається опісля трохи "каша в голові", хоча - що варто відзначити - загальне враження про Китай і його мешканців складається:)

[Ole Siam · Rating 3 out of 5]

"Україна завжди обіймає трохи важко, я пручаюся,а потім,коли звикаю,відчуваю, як мені бракувало тих обіймів... Але посидиш трохи,обсохнеш з дороги, перетрусиш валізи - і вже нова дорога, нова мрія кличе вперед. Якби дачи волю мріям, ходила б я тим світом усе своє життя, обов'язково повертаючись додому підзарядитися, як розряджений акумулятор."