Дослідження присвячене вивченню біографії та філософської спадщини Фрідріха Ніцше. Монографія є спробою охопити загальну тематику і простежити трансформацію поглядів німецького філософа. Розвідка окреслює культурний контекст формування мислителя, з’ясовує, як він сприймав поширені в ХІХ ст. соціально-політичні рухи, простежує сторонні ідейні впливи на його погляди, порушує питання про причини експлуатації інтелектуального доробку Ніцше тоталітарними ідеологіями, а також увиразнює концепти «самоперевершення» і «самотворення», що стали чільними домінантами філософування Ніцше. Розкрито подальшу рецепцію, моделі переосмислення й долю ніцшеанства в різноманітних національних традиціях.
900+ сторінок тексту і 8 років праці, які вклав у книжку Тарас Лютий. Тепер маємо доступний для багатьох (цікаво, як би на це дивився сам Ніцше) твір українською мовою про одного з найвизначніших філософів 19-20 століття.
На мою скромну думку, це радше компаньон для самостійного заглиблення у філософію Н. аніж щось радикально інше (бо це врешті філософська біографія, що постала з монографії/докторської дисертації; ділиться на 3 частини: детальний життєпис, статті/філософські прочитання робіт Н., невеликий аналіз рецепції ніцшеанства у деяких країнах).
Варто відзначити, що автор все ж дає нам власні тропки для розуміння Діоніса aka Антихриста.
Самоперевершення та вічне повернення складають своєрідне "трансгресивне становлення" в Н., а концепт надлюдини пропонує таку собі "теологічну заміну" мертвого Бога (за думкою структуралістів це місце ніколи не буває порожнім). Лише через утвердження життя, активну інтерпретацію подій, дослухання до інстинктів та творчість ми зможемо наблизитись до того, аби створити власну (нову) панівну мораль.
Ключові точки книжки: захист Ніцшевого несприйняття антисемітизму, дослідження впливу ідей Н. на антропологію та філософію культури (зокрема музики), чудовий порозділовий коментар до "Так казав Заратустра", словник концептів.