Повість Ольги Купріян «Солоні поцілунки» — про відкриття себе і переживання чотирнадцятилітньої дівчини. Про болісні зміни в її стосунках з однолітками і дорослими. Про перші досвіди самостійності, цілком недитячі розчарування і сльози. «Чемним» дівчатам і хлопцям, а тим паче їхнім батькам читати не рекомендується.
оце я залипла на півдня у своєму планшеті, читаючи цю книжку!!! мені у 14 не вистачало таких історій про незручні теми - про перші поцілунки, стосунки з хлопцями тощо. я читала натомість потайки дорослі романи про кохання:)) а тут стільки концентрації підліткових проблем! написано дуже концентровано, але прекрасно (нащо писати 300 сторінок, якщо можна 128?:))))
Непогана книжка для підлітків та дівчат, але зрозуміють усі ті пригоди лише ті, що самі в тому в шкільному віці варилися. Тому книжка не для всіх. Мені дуже сподобалося. Я люблю підліткову та дитячу літературу, вона допомагає відволіктися від новин, від дорослих проблем і усього, що переслідує нас в реальному дорослому житті.
Легка підліткова драма, я іноді полюбляю такі на вечір почитати, хоча легкою в емоційному сенсі її не назвеш, але от щось в ній таке чіпляє за живе, бо колись я теж була школяркою хоча мала зовсім не таке бурне життя як в Мілки,Тані та інших... Історія про дружбу, зраду, плітки, перше кохання та листування не лишають байдужим
Підліткова повість про 14-річну Мілку та її кінець року/літні канікули: «Запис у щоденнику Мілки: Найгірший день народження в моєму житті. Чотирнадцятий. За один день я втратила і сім’ю, і хлопця, і повагу однокласників. Як я ненавиджу своє життя!» Перелік проблем твору дуже широкий, тут і батьки-діти, і друзі, які зраджують, і школа, яка не може підтримати, і суспільство, яке чекає, коли ти оступишся. Прекрасний твір для читачів/читачок 13-14 років, який, однак, потребує додатково обговорення з дорослими.
Чудова повістина про те, як підлітки в чотирнадцять намаються розібратися з новими для себе почуттями - і емоційними реакціями на події в сім'ї (коли батьки раптом перестають бути такими стабільними, зрозумілими і завжди для тебе присутніми, як це автоматично сприймається у дитинстві), і романтичними почуттями, і реакціями на зміни тіла, яке зростає (а також те, як ці зміни контептуалізує суспільство). Мені було би цікаво, чи сприймають однолітки героїв (яким було 14 в 2016 приблизно) цей текст як такий, що описує досвіди їхнього покоління? Бо мені здалося все таким впізнаваним, що якби не можливість робити селфі на смартфони, можна було би подумати, що це про досвід мого (і авторки) покоління. (Мабуть, ще за згаданими музичними виконавцями, але тут я не розуміюся ні на тих, ні на тих). Чи це все просто такі універсальні досвіди?