Їм закидають масові вбивства вчителів. Бандерівцям місце в ГУЛАГу, де вони... можуть бути корисними. Замість скніти в таборах, ватажок повстанців Данило Червоний наводить там лад! І нехай він планує втечу, йому єдиному до снаги підкорити своїй волі ув'язнених. Як це було, розкажуть три свідки, три запеклих вороги Данила: міліціонер, чекіст і в'язень-червоноармієць. Не шукайте Червоного ані серед живих, ані серед мертвих, шукайте серед овіяних легендою!
Andriy Kokotiukha (b. 1970) is a Ukrainian author, screenwriter and journalist. Having graduated from the Faculty of Journalism of the Taras Shevchenko National University of Kyiv, he has authored more than 50 novels, children’s books, crime fiction, documentaries and science fiction books. His novels have been made into films. He is a winner of several prestigious literary awards for many of his works.
не треба було спочатку читати відгуки в змі, а потім цю книгу (так, була упереджена). від себе кілька слів: динамічно, інтригу тримає, добра тематика. але я собі уявляю цільовим читачем учня чи ученицю старших класів. і думаю цей читач тішився більше за мене однозначно. як явище: чудово, що в укрліті з*являються такі романи.
Не збиралася читати (особливо після того, як тато сказав, що не зміг дочитати до кінця) але після фільму прийшлось для діла. Що я можу сказати, книжка непогана, читається легко, не напрягає. Тема глибока, але автор розжовує читачеві всі нюанси, аби раптом ви не подумали чогось не того. Дуже не сподобалося обрамлення: от я знайшов ці зошити, які записував мій дядько-дисидент, якого згноїли за це в радянській психушці, там все було по-руськи, але ми його переклали по-українськи, так що не дивуйтесь, ну і взагалі воно сире, але це ж дядько записував, так що вже їжте, яке є. Коротше кажучи, автор цією стилізованою передмовою спростив собі роботу, я такого не люблю. Для розуміння фільму "Червоний" прочитати рекомендується, хоча якщо ви натомість прочитаєте спогади Грцяка про Норильське повстання і ще парочку книжок на цю тему - буде більше толку.
" - А ваш Радянський Союз не моя батьківщина! Моя Батьківщина - це Україна. Не оця придумана вами Українська Радянська Республіка, а вільна країна. Де нема ні радянської влади зі Сталіним та Кагановичем, ні польської шляхти з Пілсудським, ані німецького рейху з Гітлером і Кохом."
Весь час, поки читала книжку, в голові крутилась одна думка «яка благодать нарешті жити в своїй, власній державі», Не радянській Україні, не під владою поляків, німців чи росіян. А у власній, українській Україні. Дуже динамічна, захоплива історія про сміливого воїна і бійця, а також про те, що свобода цінніше за все.
Я по життю переконана, що не люблю книги про війну, збройне протистояння, повстанців і всяке таке. Тому зазвичай і з власної волі не беруся про них. Але щоразу, коли в руки потрапляє текст, пов'язаний з УПА, я з головою провалююсь у нього (надто ж якщо він добре написаний). Так сталося і з "Червоним" Андрія Кокотюхи. Червоний - це легендарний ватажок бандерівської боївки. Я спершу думала (поки не почала читати), що його так назвали, бо його працювали "під совєтів" (ну всяке ж тоді було, маскаради, коли нападали на людей, перевдягнувшись у форму суперників, щоби дискредитувати, мали місце і з того, і з того боку). Але ні, прізвище просто в Данила було таке - Червоний. Особа це не історична. Зате дуже харизматична. І, що б там не писали про "неоднозначність образу", у романі він цілком позитивний персонаж. Не святий, але правильний. В сенсі - чинить лише так, як йому говорять власні глибокі переконання. Він сильний, мужній, сміливий, твердий, як криця, незламний і вірний коханій (за що потім і поплатився). Словом, справжній секс-символ доби. Оповідь про Червоного складається з трьох частин-зошитів і в кожному ведеться від іншої особи - колишнього міліціонера, який працював на Волині у повоєнні роки, старого гебіста, який зрештою спіймав повстанця, та екс-в'язная ГУЛАГу, який жив в одному бараці з Червоним і його побратимами і навіть - попри ненависть до "бандерівців" - можна сказати, подружився із ним. Плюс така собі легенда-обрамлення, яка розповідає про те, звідки ж узялися ці зошити. Найбільше мені, звісно,сподобалася перша частина: все-таки Волинь, все-таки УПА, то ближче до душі. Натомість друга частина видалася нажто сухою. Ну і пояснень від, так би мовити, упорядника, як на мене, там забагато. Часто він говорить цілком очевидні і відомі - як мені здається - речі. Хоча для читачів, які мало або й зовсім нічого не знають про УПА, тогочасні реалії і методи радянської влади, ці примітки-пояснення цілком виправдані. Сподобалося, що фінал виявився привідкритим, а отже, легенда про Червоного живе, ура:)
Якщо підсумувати: добротний, цікавий роман з динамічним сюжетом і яскравим головним героєм, який не покидає думки навіть після того, як перегорнуто останню сторінку. А ще,мені здається, з цього міг би вийти хороший фільм.
У передмові до книги йдется про основний зміст твору:
"Драма українців, затиснутих двома тоталітарними "соціалізмами" - інтернаціональним та національним, життя "на грані двох світів", варта щоб її позповіли. ... Червоний - це, звісно, вигаданий персонаж. Ніякого "Остапа", командира летючої групи УПА Данила Червоного, не існувало. Це збірний образ тридцятирічних, часто безіменних героїв того часу. Героїв - саме у літературному значенні цього слова, без оцінування. ... Понад десять років люди краю жили в умовах, коли день і ніч належали різним "владам". ... Бандерівці перевдягались у червоних, а у червоних спеціальні загони видавали себе за підрозділи УПА."
Остання фраза десь нагадує сучасні події в Україні, чи не так? Правду говорять, що методи не змінюються, тільки трошки корегуються за обставинами або вдосконалюються.
Книга складється з історій трьох чоловіків - міліціонера-українця Михайла Середи, якого вісля війни призначили на службу в отаку "проблемну" місцевість, колишнього кегебіста Лева Доброхотова та колишнього танкіста Гурова, який опинився у ГУЛАГу. Всі вони розкажуть про різні періоди життя Данила Червоного, (отак, з великої букви) Людини та Патріота.
Це моя друга книга Андрія Кокотюхи, і тепер можу сказати, що люблю його книги, із задоволенням буду читати їх і надалі.
Почну з того, що саму книгу ми купили ще три роки тому на книжковій толоці після того, як вже бачили кіно. І я не впевнена, що якісь інші романи цього автора (окрім "Чорний ворон", якого теж не проти купити мій чоловік), я вирішу придбати саме для домашньої бібліотеки, так би мовити - для нащадків. Але ця книга, "Червоний", то, як то кажуть - маст хев! Тому що у романі чудово зображена правда про те, яким чином виховувалися ненависть, недовіра та, нарешті, страх до воїнів ОУН УПА. Для мене - це книга про всю потворність обличь кремлівських псів, аби пам'ятати, як ті пси чудово "перевдягаються та перевзуваються"! Тим більше, мешканцям східних регіонів! Бо я сама була свідком перевдягнених "клоунів" тут, у моєму Маріуполі, які видавали себе за українських добровольців!!! В НАШІ ЧАСИ ВЖЕ!!! Книга складена з трьох частин (погляд на одну людину трьох очевидців, міліціонера, кегебешника та "політичного" ув'язненого танкіста). Наче це - зібрані матеріали журналістом, Григорієм Титаренко, якого за таку "цікавість" до персони Червоного помістили у психіатрію у 1979 році!!! Буквально за рік до мого народження творилося ось таке "правосуддя" совєцкоє!!! І мене шокує, що це було майже нещодавно, ще має бути пам'ять про всі ці жахи проти власних громадян у людей, але вони, рибки гуппі, навпаки страждають за совєтчіной!!! ЯК?! ОБОВ"ЯЗКОВА для прочитання молоддю!!!
Приємно, що сіверянин Андрій написав книгу про боротьбу проти радянської влади на заході України, але такого очікуваного висвітлення темних і важких сторін нашої історії у описі тих подій так і не побачив. Може це й добре, але я ті події вже давно не сприймаю у рожевих тонах. Все було не так просто. Ніколи не буває просто.
Що можна винести для себе з цієї книги? Довоєнні роки, війна та час після неї - дуже страшний час, коли дуже складно викоремити чорне та біле, добро та зло. реалії того життя настільки жахають, що важко собі уявити таке розпорошене суспільство, де одні вірять в одне, а інші - в інше. Як жили ті люди? Що вселяло їм віру? Ними керували, як маріонетками, вбивали в мозок необіхдну інофрмацію, годували сліпою вірою в доброго вождя. І серед цього хаосу та безладу існувала купка людец, націоналістів, яких автор книги безупинно називає "бендерівцями" та так, що в очах майорити починає від такої кількості цього слова. І ця купка людей веде свою боротьбу, докладаючи всіх зусиль, щоб донести свою правду. А правда, як відомо, тоді була в кожного своя. Цей роман, як на мене, слабший за раніше прочині мною "Холодний Яр" та "Залишенця", проте є кілька моментів які дійсно мене зачепили. Перший - це розмова Червоного з Доброхотіним, це зіткнення радянських ідеалів з "ворожою" правдою, цікаво читати, які аргументи наводить Червоний. І дуже легко спроектувати на сучасне життя: коли за нестачею достовірної історичної інформації просто таки вибухають у суспільстві дебати на тема "бендеровщини" та "сталінщини". Другий момент - це бунт в таборі. Коли Данило Червоний підняв людей аби ті вимагали вихідний. Я люблю таких персонажів, які зберігають холоднокровний спокій, коли ставлять свої вимоги, коли зустрічаються віч-на-віч зі своїм уруптаором і навіть оком не мигають, ставлячи свої вимоги. І як легко пішли за ним люди! Є щось в українців таке в середині, що прагне волі, щось бунтівне та запальне. Це дуже добре, але в медалі дві сторони: в українців поруч з цим вогником палає жагуча потреба мати лідера, безстрашного вождя,який цей вогник буде підтримувати.
Червоний трохи розчарував. Кажу трохи, бо загалом книга написана добре і цікаво (твердо засновано на документалістиці) та після Східняка їй не вистачає якоїсь гостросюжетності, екшена якто кажуть. Ні, він там є, але наскільки дозований, що хочеться запитати: "І це все?" Але залишимо критичний тон, бо книгу читати варто, та спочатку її, а потім Східняка, щоб не було такого післясмаку, як у мене . P.S. і як я вже зауважив на фото, це той випадок коли фільм не псує книги (навіть доповнює парою цікавих епізодів "Пасха" та "Бійка в шахті"), а книга додає ще дві попередні частини, що не були екранізовані і деталізує третю, яка стала фільмом .
За якихось півдня 315 сторінок гостросюжетного історичного роману!!!Відірватись від книги просто не можливо..Це історія про ватажка УПА Данила Червоного, яку розповідають три людини, які знали його особисто:міліціонер Михайло Середа,чекіст Лев Доброхотов і вязень-червоноармієць Віктор Гуров..Не хочу переповідати весь сюжет, бо цей роман треба читати, ба навіть перечитувати!!Це правда про минуле, про нашу історію, про героїв,які проливали свою кров за неньку Україну!
Прочитати цю книжку мене надихнув трейлер майбутнього фільму за її мотивами. Як виявилося, екранізація планується недаремно: "Червоний" — гостросюжетний роман про життєвий шлях командира повстанців Данила Червоного, написанй зі смаком та динамікою. Багатошаровість сюжету, складеного із розповідей різних персонажів, лише додає реалістичності цій, цілком кінематографічній історії. Тепер, залишається дочекатися на справді достойну екранізацію.
Гарна казка на основі історичних дій. Раджу до прочитання!
З критики погоджуюсь, що вся чота не могла потрапити в один табір. Решта критики щодо реалістичності й історичності, то в ті часи багато чого суперечливого і не однакового відбувалось.
Це історичний роман про події в Україні після Другої світової війни. Роман складається з трьох частин від різних людей. Не хочу переповідати ввесь сюжет, скажу лише, що книга наразі дуже актуальна, єдине - недуже динамічна.
Дуже крута і цікава книжка. Спершу бентежив стиль (розповідь від різних людей), але швидко призвичаюєшся. Книга легко читається і залишає після себе слід для роздумів.
Книга варта уваги! Раджу всім хто задавав собі питання: " герої чи відчайдухи епохи ?" Історична основа і праця стількох людей надає творю неймовірної виразності та правдивості. Прийом опису подій та головного героя від 3 тіх осіб тільки підсилює враження та емоції.
Історія Данила Червоного - командира летючої групи УПА, розказана трьома персонажами: міліціонером Михайлом Середою, колишнім кагебістом Левом Доброхотовим, "ворогом народу", фронтовиком, танкістом Віктором Гуровим. Саме за їхніми розповідами можна дізнатися про життя бандерівця Червоного. Особисто мені у книзі було мало самого Червоного. Наче і показаний він з трьох різних поглядів, і мотиви та переконання героя зрозумілі, але сам він вийшов якимось невловимим, неначе вітер. Хоча книга гарна, цікава, динамічна, захоплива та однозначно потрібна і актуальна зараз. Адже свою справжню історію ми тільки зараз починаємо вивчати та переосмислювати по-новому. Чому ж варто цю книгу прочитати? - Можна більше дізнатися про рух опору на Західній Україні у післявоєнний час. - Це історія боротьби за українську незалежність та державність. - Показана справжня сутність радянської влади та справедливості. - На прикладі одного Червоного постають багато інших борців, які залишилися невідомими, безіменними героями для нащадків, але яких об'єднує одне - це любов до України.
"Червоний" -- це вражаючий роман про події в Україні в кінці 40-х років. Ми не можемо змінити минуле, але важливо його знати, щоб вчитися на помилках і будувати краще майбутнє. Історію часто викручували і подавали в залежності від суб'єктивних поглядів та переконань. Кожен має право на свою інтерпретацію, але завжди необхідно шукати правду.
Чому одні вважають повстанців героями, а інші ворогами? Одні вважають їх визволителями, а інші вбивцями? Звідки така поляризація думок? Події тих часів були обплетені темною павутиною хворобливої радянської ідеології, і саме ми зараз повинні відреставрувати ту історичну картину. Цей роман багатьом відкриє очі на події тих далеких років, повстанський рух -- одну з ключових сторінок історії України -- і нікого не залишить байдужим.
Роман під гаслом "Вижити. Перемогти. Жити". Три окремі історії розкривають різні грані бандерівців і дають можливість прожити життя одного з їхніх ватажків, Данила Червоного. Як зазначив автор, це не історичний, а передусім художній твір... І персонаж Червоного – збірний образ героїв того часу, які самовіддано прагнули здобути волю для себе і Батьківщини будь-якою ціною. Раджу прочитати всім, хто хоч трохи цікавиться історією УПА) P.S. Незабаром обіцяють "масштабну екранізацію" на великому екрані.