Людина вечеряє в капцях свого батька

by Marko Pogačar, Марко Погачар, Andriy Lyubka (Translator)

Добірка творів відомого хорватського поета молодшої генерації Марко Погачара містить вибрані поезії з усіх чотирьох його збірок і є першим в Україні окремим виданням перекладів текстів автора. Оригінальність видавничого проекту полягає і в тому, що поезія Погачара здобула подвійне звучання чоловічого й жіночого голосів перекладачів.

Genres: Poetry

72 pages, Paperback

First published January 1, 2016

About the author

Marko Pogačar rođen je 1984. godine u Splitu. Objavio je četiri knjige pesama, tri knjige eseja te knjigu kratkih priča. Urednik je u književnom časopisu Quorum i dvonedeljniku za kulturna i društvena zbivanja Zarez. Bio je stipendista fondacija Civitella Ranieri, Passa Porta, Milo Dor, Brandenburger Tor, Internationales Haus der Autoren Graz, Récollets-Paris, itd. Nagrađivan je za poeziju, prozu i esejistiku, a tekstovi su mu prevođeni na tridesetak jezika.

Reviews

[Valerie · Rating 3 out of 5]

Я взагалі не дуже полюбляю поезію, проте розвиватися треба і знайомитися з сучасним мистецтвом це теж добре. Тому на якомусь дуже класному розпродажі зловила цю книгу і одразу придбала, бо мені сподобалася назва. Вже після я дізналася, що це вірші популярного хорватського поета.

Насправді вірші дуже важко оцінювати, кажу вам як людина з дипломом критика, бо їх кожен відчуває по власному. Тому й така оцінка, бо я не відчула їх.

[verbava · Rating 3 out of 5]

ну, верлібри. ну, багато рефлексій про поезію та процес її писання: лежав і чекав вірша, сидів і писав вірша, цього тижня все занотовую і виходять вірші тощо. принаймні поґачар має достатнє почуття гумору, щоб написати: я стояв біля вікна з голими грудьми, кричав / тюфтельки, найбільше люблю тюфтельки.
спершу я не хотіла лаяти перекладачів. хто зна, раптом розділові знаки у випадкових місцях – і не тільки відсутні, відсутні легше пробачити, а й зайві – то така авторська особливість. раптом "їх" там, де треба "їхні", та повне ігнорування милозвучності – то для дотримання особливого верлібричного ритму, який інакше розсипався б. але потім очі зачепилися за слово "троцкісти" (саме так, без м'якого знака), і думка про те, що цю саму аллу татаренко називають найкращою українською перекладачкою з сербської, наповнила моє серце обсценними лексемами.

[Anastasiia Polieshko · Rating 3 out of 5]

Не відгукнулося, не відчула.

[Jane Rukas · Rating 3 out of 5]

ну, хорватська поезія - жоска ніша