Осіннє рондо місячної ночі

by Алла Рогашко

Львів. 1891 рік. Молодий журналіст Степан закохався в юну шляхтянку Софію, дочку ясновельможного пана Полонського. Батько дівчини, дізнавшись, що дочка закохана у безродного пройдисвіта, забороняє бачитися з ним. Та кохання сильніше за всі заборони, і молоді люди щовечора поспішають вузькими середньовічними вуличками Львова до старого ліхтаря. Але одного разу Степан не прийшов на побачення...
Минули роки. У наш час Любка, їдучи до Львова, зустрічається поглядом із попутником — Любомиром. Саме він снився їй, саме він призначений їй долею. Та чи доведеться їм побачитися знову? Яка давня таємниця пов`язує їхні родини?

208 pages, Paperback

Published January 1, 2015

About the author

Українська журналістка, письменниця.
Народилася 21 листопада 1977 року в Рівненській області. Закінчила Рівненський державний гуманітарний університет, музично-педагогічний факультет. Довгий час працювала кадровиком, журналістом і редактором відомчої газети.

Алла Рогашко пише прозові твори, сценарії. Її роботи публікувалися в альманасі «Нова проза», мистецько-літературному альманасі «Захід-Схід».

Письменниця захоплюється літературою, музикою, театром. Дуже цінує справжній художній кінематограф — зокрема, є шанувальником творчості Дейвида Лінча, Федеріко Фелліні, Інґмара Берґмана, Вуді Алена.

Reviews

[Anna Plishak · Rating 4 out of 5]

Наприкінці ХІХ ст. у Львові трагічно розлучилися дві закохані душі. Упродовж років не мають вони спокою. Продовжують шукати одне одного й у наш час, являючись дивними снами головним героям - Любі та Любомиру.
⠀
На сторінках книги читач мандрує Львовом, що прекрасний будь-якої пори року, спостерігає за містичними сплетіннями доль і почуттів, насолоджується вишуканою мовою письменниці.
⠀
Цей роман - казка про Кохання, що доводить: для справжніх почуттів немає жодних перепон. Ідеально підходить для осінніх читань з картатим пледом і горнятком запашної кави.

[Ihor Zinchuk · Rating 5 out of 5]

Романтично – містичне «Осіннє рондо місячної ночі» української письменниці Алли Рогашко став для мене особливою книжкою ще й тому, що мені його подарувала дуже рідна близька мені жінка, а дотик її теплої, лагідної, ніжної руки, або ж, навіть, погляд спонукають моє серце битися частіше…і сталося це цьогоріч, у день Закоханих… Звичайнісінький збіг обставин скажете Ви… можливо, але, прочитавши цей проникливий, чуттєвий твір про магію кохання, що загубилося в часі, мимоволі віриться у те, що диво можливе, найпотаємніші мрії та сподівання стають реальністю, а випадковостей у долі не буває.
За словами письменниці, які почув в одній із радіопрограм, «основним посиланням цього твору є вічна боротьба добра зі злом, світла із темрявою і відродження через віки двох закоханих душ…»
Справжньою окрасою, на тлі якої відбуваються драматичні розлуки та щасливі зустрічі, є древній і, водночас, такий сучасний Львів із його вузенькими вуличками, мерехтливим світлом ліхтарів і таким запаморочливо духм`яним ароматом кави із гірчинкою нерозгаданих таємниць та спогадів минулого, що зринають у сновидіннях головних героїв: Софії, Степана, Любки, Любомира, Сашка… Звідки взялися ці химерні видіння?, хто ж ця химерна пані в чорному? – може це сон?, може уява? – герої, а разом з ними й читач, неодмінно мають це з`ясувати, щоб отримати шанс на власне щасливе майбуття із тим\тією, що ніколи не відпустить твою руку, а тепло твого серця, ніжний погляд, усмішку подаровану в жадані хвилини коротких зустрічей, берегтиме у лабіринтах пам`яті, мов найдорожчий скарб.
Події у романі відбуваються у двох часових паралелях – XIX ст. і 2010 році. Минуле і сучасне переплетене настільки майстерно та вишукано, що іноді світ легенди оживає, а звичне життя стає легендою, казкою, містерією, яка зачаровує, надихає, дарує віру у те, що на шляху у справжнього кохання, яке пережило випробування болем, просто не може бути перешкод до омріяного щастя.
На мою думку, окрім всеперемагаючої сили Кохання, авторка роману піднімає теми: родинних таємниць, гнітючої самотності, гріховності прокляття роду. Ще дуже відчутною є залюбленість шановної авторки у Львів. Це красномовно передано у епіграфі – присвяті на початку книги: «Цього роману могло не бути, якби не моя непоясненно –сильна любов до Львова. Дякую тобі Львове, за те, що даруєш моїй душі натхнення, що даєш сили жити далі, незважаючи ні на що…» Ці слова в повній мірі є суголосними із відчуттями кожної душі, що спізнала солодкий трунок Любові, що найкраще «смакує» із філіжанкою львівської кави, щедро приправленої цукром «вранішніх надій», котрим судилося здійснитись.

[Oksamytka · Rating 5 out of 5]

Кохання з атмосферою Львова

На початку книжки авторка Алла Рогашко написала, що цієї книжки не було б без її любові до Львова. Цьому місту присвячено досить багато місця у тексті, зокрема про його атмосферу: "Бій ратушного годинника, дзвони старовинних соборів, храмів і капличок, шум трамваїв і маршруток, людський гамір і якась особлива суєта, притаманна лише цьому місту". Аж я засумувала за Львовом. Була там минулого року на Форумі видавців.

"Осіннє Рондо місячної ночі" - це романтично-містична історія про щире кохання з першого погляду, на шляху якого - чимало випробувань. У книжці дві сюжетні лінії закоханих - Софія і Степан наприкінці 19 століття і Любка та Любомир на початку 21 століття. Як пов'язані ці сюжетні лінії, дізналася у процесі читання. Мені ця історія дуже відгукнулася, адже у моїй книжці "Еля" героїня теж часто не розуміє, де сон, а де реальність, а також на її роду лежить прокляття. Ці ж мотиви прослідковуються й у тексті Алли Рогашко.

А ще тут чимало смачних описів і філософських роздумів, зокрема про одну з провідних пір року в романі - осінь: "Усе ж сумна пора року осінь, особливо коли дощить...Тоді навіює смуток будь-що: величезні краплі, що стікають по віконному склу, перетворюючись на струмочки, чорні стовбури дерев за вікном, порожній двір і навіть чашка з-під випитої кави, що стоїть на підвіконні, загострює відчуття тягучої журби...". Я часто сумую саме восени...

У книжці часто шурхотить осіннє листя, з'являється таємнича стара жінка, яка питає: "Котра година?", звучить музика (рондо - це мелодія, яка постійно повторюється), закохані зустрічаються під ліхтарем, стаються містичні загадкові збіги і наче випадкові зустрічі, які зворушують до глибини душі. Тож якщо любите книжки з осіннім меланхолійним настроєм, романтичні історії про справжнє кохання, то це саме та книжка

[Alina Butenko · Rating 5 out of 5]

В усі часи людство замислювалося над тим, що пов’язує двох людей, що воно таке, кохання, чому люди зустрічаються одне з одним на шляху життя та хто ж керує всіма долями. І хоч стрімко розвивається цивілізація, наука та знання, нам усім потрібні красиві романтичні легенди, оповиті дещицею магії та припорошені насіннячками суму.

Як колом рухається життя людей у Всесвіті, покоління за поколінням повторюючи незасвоєні уроки та непережиті події чи емоції, так і рондо в музиці постійно повторює рефрен, який засяде у свідомості й наздожене навіть через століття. І лише тоді, коли коло долі, нарешті, замкнеться, зупиниться й рондо.

Одна з головних героїнь роману, сучасна молода жінка на ім’я Любка ніколи не могла б замислитися про те, що таке доля. І яка саме доля судилася їй, найзвичайнісінькій дівчині з українського села. І все було би спокійно, життя тривало б розмірено та дещо нудно, але без потрясінь. Якби не сни. А саме вони, кляті, не давали Любці впорядкувати власне життя та віднайти спокій у цьому буремному світі. Разом із коханою людиною. Власне, це химерне кохання, яке, здавалося, існувало лише в сновидіннях, спричинило низку дивних і в дечому моторошних подій у житті жінки.

А далека шляхетна панянка Софія, що жила ві Львові наприкінці XIX століття, любила грати рондо на фортеп’яно, і не могла передбачити, що одного разу зіграє його востаннє й життя замкне своє коло. Але не душа.

Спосіб розгортання оповіді в кількох часових та історичних площинах є дуже цікавим та вдалим для того, аби спонукати читача аналізувати причинно-наслідкові зв’язки, замислитися над сенсом буття та розмірковувати над неосяжністю життя як чийогось вищого задуму. Шляхами чотирьох головних героїв письменниця проводить нас крізь століття, огортає краєвидами чарівного (в усі часи) Львова, приборкує нашу можливу легковажність щодо таких абстрактних, але наскільки ж важливих понять — кохання, вірність, жертовність, порядність, чесність, дружба тощо. А тема сновидінь, яку досі ще вивчають учені в усьому світі, завжди доволі цікава саме своєю незрозумілістю та певною магією. Усі ми, безперечно, цікавимося незвіданим, хоч воно і трохи відлякує. Проте най живуть найпрекрасніші оповіді та історії кохання!

https://www.facebook.com/photo.php?fb...

[Алла Херовимчук · Rating 1 out of 5]

Ну, власне, я не знаю що писати.
Сама ідея цікава і розписати - була б дуже цікава історія.
Роман - це переплетення двох часових ліній. Перша частина книги (маленька її частина) це Львів 19 століття, присвячена історії Степана і Софії, які просто з першого погляду (вона у вікні, а він - на вулиці) закохалися один у одного. І це все, капець, капут, назавжди. Форевер. З вікна люди один одного побачили і все стало зрозуміло. Але вона - польська знать, а він не має статків, просто дуже талановитий писака і хороша людина. Кохання звісно не має перепон, навіть час не стане на заваді.
І тут розпочинається друга частина у 2010 році, де вона вирішує змінити своє життя і прибуває до Львову. Щоночі їй сниться незнайомець і вона розуміє, що це він - кохання усього її життя і він десь поряд. Але зустрітися у багатотисячному Львові стає не так легко.

І знаєте що? Дуже легко вони зустрілися.
Це все.
Насиченість роману зверненнями «коханий», «кохана» просто 1000000 з 10.