What do you think?
Вежа Ластівки
Диво врятувало від смерті Цірі, коли на її очах гинула банда Щурів, що стали їй вірними друзями. Призначення привело її в болотяні нетрі до пустельника та вигнанця Висоготи, де мудрість Старого Ворона допомогла Ластівці-Цірі знову стати на крило. Тепер вона ступила на свій шлях, повернула магічну силу. Більше вона нікого не втратить і знайде містичну Вежу Ластівки, шлях до спасіння зі світу, що приречений загинути у війнах, зраді й безчесті. Так судилося… Проте відьмак не вірить у пророцтва. Втративши чарівний амулет, він став просто Ґеральтом з Рівії. Він мчить на порятунок Цірі — своєї названої доньки, на яку полюють імператор, королі й чарівники, хапаючись в останніх судомах, як за крихкий лід, за шанс врятуватися ціною Старшої Крові…
Магія Анджея Сапковського — у його вмінні з ліризмом і сарказмом створити уявний світ, кожен з мешканців якого, кожне місце і кожна подія настільки нагадують нам світ реальний, сучасний, що відірватися від книжок неможливо. Саме тому героїчна сага про відьмака посідає четверте місце за накладами у Польщі, нагороджена преміями імені Януша Зайделя, преміями SFinks, а 2010 року Анджей Сапковський отримав почесну нагороду Європейського співтовариства наукової фантастики EuroCon «Ґранд Майстер».
Магія Анджея Сапковського — у його вмінні з ліризмом і сарказмом створити уявний світ, кожен з мешканців якого, кожне місце і кожна подія настільки нагадують нам світ реальний, сучасний, що відірватися від книжок неможливо. Саме тому героїчна сага про відьмака посідає четверте місце за накладами у Польщі, нагороджена преміями імені Януша Зайделя, преміями SFinks, а 2010 року Анджей Сапковський отримав почесну нагороду Європейського співтовариства наукової фантастики EuroCon «Ґранд Майстер».
480 pages, Hardcover
Published January 1, 2016
About the author
Andrzej Sapkowski
220 books19.8k followersAndrzej Sapkowski, born June 21, 1948 in Łódź, is a Polish fantasy and science fiction writer. Sapkowski studied economics, and before turning to writing, he had worked as a senior sales representative for a foreign trade company. His first short story, The Witcher (Wiedźmin), was published in Fantastyka, Poland's leading fantasy literary magazine, in 1986 and was enormously successful both with readers and critics. Sapkowski has created a cycle of tales based on the world of The Witcher, comprising three collections of short stories and five novels. This cycle and his many other works have made him one of the best-known fantasy authors in Poland in the 1990s.
The main character of The Witcher (alternative translation: The Hexer) is Geralt, a mutant assassin who has been trained since childhood to hunt down and destroy monsters. Geralt exists in an ambiguous moral universe, yet manages to maintain his own coherent code of ethics. At the same time cynical and noble, Geralt has been compared to Raymond Chandler's signature character Philip Marlowe. The world in which these adventures take place is heavily influenced by Slavic mythology.
Sapkowski has won five Zajdel Awards, including three for short stories "Mniejsze zło" (Lesser Evil) (1990), "Miecz przeznaczenia" (Sword of Destiny) (1992) and "W leju po bombie" (In a Bomb Crater) (1993), and two for the novels "Krew elfów" (Blood of Elves) (1994) and "Narrenturm" (2002). He also won the Spanish Ignotus Award, best anthology, for The Last Wish in 2003, and for "Muzykanci" (The Musicians), best foreign short story, same year.
In 1997, Sapkowski won the prestigious Polityka's Passport award, which is awarded annually to artists who have strong prospects for international success.
In 2001, a Television Series based on the Witcher cycle was released in Poland and internationally, entitled Wiedźmin (The Hexer). A film by the same title was compiled from excerpts of the television series but both have been critical and box office failures.
Sapkowski's books have been translated into Czech, Russian, Lithuanian, German, Spanish, French, Ukrainian, and Portuguese. An English translation of The Last Wish short story collection was published by Gollancz in 2007.
The Polish game publisher, CD Projekt, created a role-playing PC game based on this universe, called The Witcher, which was released in October 2007. There is also a mobile version of the game which has been created by Breakpoint Games and is being published by Hands-On Mobile in Western Europe,Latin America and Asia Pacific.
The English translation of Sapkowski's novel Blood of Elves won the David Gemmell Legends Award in 2009.
The main character of The Witcher (alternative translation: The Hexer) is Geralt, a mutant assassin who has been trained since childhood to hunt down and destroy monsters. Geralt exists in an ambiguous moral universe, yet manages to maintain his own coherent code of ethics. At the same time cynical and noble, Geralt has been compared to Raymond Chandler's signature character Philip Marlowe. The world in which these adventures take place is heavily influenced by Slavic mythology.
Sapkowski has won five Zajdel Awards, including three for short stories "Mniejsze zło" (Lesser Evil) (1990), "Miecz przeznaczenia" (Sword of Destiny) (1992) and "W leju po bombie" (In a Bomb Crater) (1993), and two for the novels "Krew elfów" (Blood of Elves) (1994) and "Narrenturm" (2002). He also won the Spanish Ignotus Award, best anthology, for The Last Wish in 2003, and for "Muzykanci" (The Musicians), best foreign short story, same year.
In 1997, Sapkowski won the prestigious Polityka's Passport award, which is awarded annually to artists who have strong prospects for international success.
In 2001, a Television Series based on the Witcher cycle was released in Poland and internationally, entitled Wiedźmin (The Hexer). A film by the same title was compiled from excerpts of the television series but both have been critical and box office failures.
Sapkowski's books have been translated into Czech, Russian, Lithuanian, German, Spanish, French, Ukrainian, and Portuguese. An English translation of The Last Wish short story collection was published by Gollancz in 2007.
The Polish game publisher, CD Projekt, created a role-playing PC game based on this universe, called The Witcher, which was released in October 2007. There is also a mobile version of the game which has been created by Breakpoint Games and is being published by Hands-On Mobile in Western Europe,Latin America and Asia Pacific.
The English translation of Sapkowski's novel Blood of Elves won the David Gemmell Legends Award in 2009.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 30 of 45 reviews
January 15, 2020
Upd. Перечитала. До відгуку додати нема чого. Я навіть на ті ж цитати звертала увагу, що і при першому прочитанні)))
Ця частина більшою мірою зосереджена на Цірі, тож історія вже не так захоплює. Всі її досі шукають, але не всі знаходять. Ґеральт продовжує подорожувати зі своїми попутниками, хоча будуть і зміни у складі. І персонаж Регіса в цій частині трохи недоотримав від автора властивого йому шарму. І, Йен, я сумувала!
Коротше кажучи, всі так довго кудись ідуть, хочеться, аби вже дійшли і знайшлися.
Ця частина більшою мірою зосереджена на Цірі, тож історія вже не так захоплює. Всі її досі шукають, але не всі знаходять. Ґеральт продовжує подорожувати зі своїми попутниками, хоча будуть і зміни у складі. І персонаж Регіса в цій частині трохи недоотримав від автора властивого йому шарму. І, Йен, я сумувала!
Коротше кажучи, всі так довго кудись ідуть, хочеться, аби вже дійшли і знайшлися.
January 26, 2024
Розридалась на флешбеках про дитинство Йеннефер.
9/10, бо все ще забагато для мене політичних і не дуже дискусій між персонажами, яких я бачу перший раз і забуду наступною сторінкою.
9/10, бо все ще забагато для мене політичних і не дуже дискусій між персонажами, яких я бачу перший раз і забуду наступною сторінкою.
May 21, 2026
Тре потрохи писати відгуки на прочитане, бо заборгував вам вже три книжки, а це для мене незвично 🤝
Тому сьогодні пару слів про шосту книжку з циклу про «Відьмака» Анджея Сапковського - «Вежа Ластівки».
Текст пройшов зі мною великий шлях - почав читати на Херсонщині, а закінчив у Кракові. Пишу відгук знову на Херсонщині - коло замкнулось!
🔥 Що сказати, тут стався той випадок, який прагнуть вловити всі книголюби - від цієї історії важко було відірватися. Читав буквально тоді, коли видавалась вільна хвилина. Після службових справ, перед сном, в поїзді, після обіду, на прогулянці. Якби не купа справ, то прочитав би за 2-3 дні. Але вийшло, що розтягнув насолоду на тижні.
Це книжка меншою мірою про Відьмака, і більшою про Цірі - Дитя Несподіванки, наслідницю Цінтри, дитя Старшої крові, відьмачку і як би сказали футбольні скаути «перспективну суперзірку». Звісно, весь кайф буде для тих, хто вже прочитав попередні частини, або бодай грав гру, але для мене це повноцінна історія, яку Сапковський виписав і подав геніально.
Ми дізнаємося на початку, що відбулися певні події, і поступово флешбеками складаємо цей пазл. Персонажі потужні - другорядні часто прописані навіть краще за основних. Традиційно сіра мораль, але є і харизматичне зло, і харизматичне добро.
Я люблю цю серію, люблю третю частину гри (принагідно вітаю фанатів з анонсом DLC!), і не люблю серіал. Ця історія для мене приклад того фентезі, яке б я хотів читати. До речі, дуже актуально - війна, імперія, повномасштабне вторгнення, шпигунство, інтриги, пропаганда і тд.
Кайфонував. Докупив решту книжок з серії. На наступний день КСД анонсували нове видання, вихід історії в трьох томах, але штош))
Ще більше відгуків та окололітературного шукайте в моєму книжковому блозі в Телеграмі
Тому сьогодні пару слів про шосту книжку з циклу про «Відьмака» Анджея Сапковського - «Вежа Ластівки».
Текст пройшов зі мною великий шлях - почав читати на Херсонщині, а закінчив у Кракові. Пишу відгук знову на Херсонщині - коло замкнулось!
🔥 Що сказати, тут стався той випадок, який прагнуть вловити всі книголюби - від цієї історії важко було відірватися. Читав буквально тоді, коли видавалась вільна хвилина. Після службових справ, перед сном, в поїзді, після обіду, на прогулянці. Якби не купа справ, то прочитав би за 2-3 дні. Але вийшло, що розтягнув насолоду на тижні.
Це книжка меншою мірою про Відьмака, і більшою про Цірі - Дитя Несподіванки, наслідницю Цінтри, дитя Старшої крові, відьмачку і як би сказали футбольні скаути «перспективну суперзірку». Звісно, весь кайф буде для тих, хто вже прочитав попередні частини, або бодай грав гру, але для мене це повноцінна історія, яку Сапковський виписав і подав геніально.
Ми дізнаємося на початку, що відбулися певні події, і поступово флешбеками складаємо цей пазл. Персонажі потужні - другорядні часто прописані навіть краще за основних. Традиційно сіра мораль, але є і харизматичне зло, і харизматичне добро.
Я люблю цю серію, люблю третю частину гри (принагідно вітаю фанатів з анонсом DLC!), і не люблю серіал. Ця історія для мене приклад того фентезі, яке б я хотів читати. До речі, дуже актуально - війна, імперія, повномасштабне вторгнення, шпигунство, інтриги, пропаганда і тд.
Кайфонував. Докупив решту книжок з серії. На наступний день КСД анонсували нове видання, вихід історії в трьох томах, але штош))
Ще більше відгуків та окололітературного шукайте в моєму книжковому блозі в Телеграмі
February 21, 2026
подолавши нечитун нарешті змогла повернутись у цей всесвіт. поки що моя найулюбленіша частина. дуже багато Цірі, дуже багато подій, дуже багато змін і речей над якими думки гадаєш. найсильніша частина циклу не дарма
October 12, 2025
Оскільки це вже шоста книга циклу, то про що вона говорити не буду.
Головним чином вона про Цілі, яка вже добре виглядає досить дорослою, хоча події відбуваються прям одразу після попередньої книги.
Є і про Ґеральта, і про Йєнніфер, але трохи як на мене.
А тепер велике АЛЕ.
Це найкраща книга циклу на сьогодні, в може й взагалі (про це я багато чув від Ксенії Келлерман, і не можу не погодитись).
Ще жодний том циклу я так не ковтав, ще не гнав себе "в що ж там далі".
І якщо щось і змінило моє враження про весь цикл, то однозначно Вежа Ластівки.
Головним чином вона про Цілі, яка вже добре виглядає досить дорослою, хоча події відбуваються прям одразу після попередньої книги.
Є і про Ґеральта, і про Йєнніфер, але трохи як на мене.
А тепер велике АЛЕ.
Це найкраща книга циклу на сьогодні, в може й взагалі (про це я багато чув від Ксенії Келлерман, і не можу не погодитись).
Ще жодний том циклу я так не ковтав, ще не гнав себе "в що ж там далі".
І якщо щось і змінило моє враження про весь цикл, то однозначно Вежа Ластівки.
July 8, 2019
Місцями це було значно ближче за духом до серії ігор, аніж попередніх томів саги. Місцями - неймовірно затягнуто.
Зовсім зашквар був із геть непотрібним болотяним відлюдником та стократним проговоренням недосяжності та прихованості його халабуди, через що особисто я очікував що того старця та підлітка зі шрамом мають ось-ось заскочити зненацька вороги - протилежний від авторських очікувань ефект.
Загалом, усі діалоги та побутові подробиці зроблені добре, але ж ніяк не ліпляться між собою у єдине ціле. Це все одно, що дивитися на полотно з-під пензля не дуже майстерного художника, який намагався зобразити кожну чешуйку на спині свого дракона, але при тому і захопився детальним змалюванням камінчиків на тлі картини, що від тої надмірної кропітливості розпадається композиційно.
У результаті, "ВЛ" робить добрий внесок до опису характерів деяких антигероє-антогоністів серії, зливає із десяток дійових осіб найтупішими смертями та викривлює те враження, що справляв Сапковський у ролі автора минулих томів: ми маємо абсолютно пласких протагоністів, аж ніяку Цірі із кількома ще ніякішими та непотрібнішими сценами її оголення різними за віком та соціальним станом чоловіками, що виправодовують розглядання неповнолітньої простою гігієною. Певно, за цим виправданням ми маємо не помітити потяг до лоль самого автора, не зважаючи на те, що описів тонкої фігурки Левеня ми маємо на одну книгу більше, аніж до того було описів доросліх Трісс та Йенніфер на усю серію.
Та й фінальний твіст щодо ролі та здібностей носійки Старшої Крові особисто мене не вразив. По-перше, бо ігри вже все спойлернули, а по-друге - бо ж очікував від саги не настільки вже коміксової і попсової магії та рішень. Із основного сюжету лишилася всього одна книга, і навіть бісяча та нелогічна "Вежа Ластівки" не зіб’є мене на шляху до завершення.
Зовсім зашквар був із геть непотрібним болотяним відлюдником та стократним проговоренням недосяжності та прихованості його халабуди, через що особисто я очікував що того старця та підлітка зі шрамом мають ось-ось заскочити зненацька вороги - протилежний від авторських очікувань ефект.
Загалом, усі діалоги та побутові подробиці зроблені добре, але ж ніяк не ліпляться між собою у єдине ціле. Це все одно, що дивитися на полотно з-під пензля не дуже майстерного художника, який намагався зобразити кожну чешуйку на спині свого дракона, але при тому і захопився детальним змалюванням камінчиків на тлі картини, що від тої надмірної кропітливості розпадається композиційно.
У результаті, "ВЛ" робить добрий внесок до опису характерів деяких антигероє-антогоністів серії, зливає із десяток дійових осіб найтупішими смертями та викривлює те враження, що справляв Сапковський у ролі автора минулих томів: ми маємо абсолютно пласких протагоністів, аж ніяку Цірі із кількома ще ніякішими та непотрібнішими сценами її оголення різними за віком та соціальним станом чоловіками, що виправодовують розглядання неповнолітньої простою гігієною. Певно, за цим виправданням ми маємо не помітити потяг до лоль самого автора, не зважаючи на те, що описів тонкої фігурки Левеня ми маємо на одну книгу більше, аніж до того було описів доросліх Трісс та Йенніфер на усю серію.
Та й фінальний твіст щодо ролі та здібностей носійки Старшої Крові особисто мене не вразив. По-перше, бо ігри вже все спойлернули, а по-друге - бо ж очікував від саги не настільки вже коміксової і попсової магії та рішень. Із основного сюжету лишилася всього одна книга, і навіть бісяча та нелогічна "Вежа Ластівки" не зіб’є мене на шляху до завершення.
March 4, 2018
Вибачайте, але тут рев'ю як такого не буде, адже сказати мені особливо нічого.
Чесно кажучи, я не зовсім розумію, чому я це досі читаю.
Хоча манера розповіді в цій частині була набагато краща, ніж у попередніх частинах.
Але так як в мене є паперові версії двох останніх книг, то я напевно колись таки їх дочитаю.
Чесно кажучи, я не зовсім розумію, чому я це досі читаю.
Хоча манера розповіді в цій частині була набагато краща, ніж у попередніх частинах.
Але так як в мене є паперові версії двох останніх книг, то я напевно колись таки їх дочитаю.
November 13, 2018
Чудова книга. Чудова історія!)
September 18, 2024
В попередній книзі всі кудись їхали, в цій всі тільки й говорять (але і їздять трохи, так). Може тоді в наступній і до активних дій доберемося:)
January 19, 2026
Щось в мене починається вимальовуватися синдром шостої частини. Вже з другою серією поспіль (перша — про Страйка) стається так, що п'ята частина мені найкраща, а потім шоста якось губиться та просідає.
"Вежа ластівки" має більше сторінок, ніж попередні частини, а ось подій — набагато менше. Я навіть не розумію, про що я так довго читала (480 сторінок за 9 годин). Якщо перелічити події, то їх дуже мало, а ті, які є — одноманітні. Відьмака Ґеральда та чародійки Йенніфер взагалі було дивовижно мало, в фокусі була Цірі (може тому вона й зображена на обкладинці).
З хорошого, протистояння Цірі з переслідувачами було дійсно захопливе, а фінальна сцена — максимально напружена та шикарна.
А так, вся книга — це нескінчені мандри, переміщення, сутички, бійки, знову переміщення, і так по колу. Навіть політичні інтриги були дуже невеличкого масштабу.
Що неприємно здивувало, не було звичного мені гумору в діалогах. Я так люблю, як Ґеральд з приятелем Любистком перекидаються підколюваннями, але не в цій частині.
Все ж таки перевага серій є в тому, що ти повертаєшся в знайомий всесвіт та до персонажів, за якими сумував. А це вже приємне читання.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
"Вежа ластівки" має більше сторінок, ніж попередні частини, а ось подій — набагато менше. Я навіть не розумію, про що я так довго читала (480 сторінок за 9 годин). Якщо перелічити події, то їх дуже мало, а ті, які є — одноманітні. Відьмака Ґеральда та чародійки Йенніфер взагалі було дивовижно мало, в фокусі була Цірі (може тому вона й зображена на обкладинці).
З хорошого, протистояння Цірі з переслідувачами було дійсно захопливе, а фінальна сцена — максимально напружена та шикарна.
А так, вся книга — це нескінчені мандри, переміщення, сутички, бійки, знову переміщення, і так по колу. Навіть політичні інтриги були дуже невеличкого масштабу.
Що неприємно здивувало, не було звичного мені гумору в діалогах. Я так люблю, як Ґеральд з приятелем Любистком перекидаються підколюваннями, але не в цій частині.
Все ж таки перевага серій є в тому, що ти повертаєшся в знайомий всесвіт та до персонажів, за якими сумував. А це вже приємне читання.
Запрошую до telegram-каналу "Під сонцем - теплий книжковий канал"
January 14, 2020
Домучив. По іншому це не назвеш. Твориться тут казна-що. Герої в один момент втратили свої моральні принципи і перетворились в бездушних маріонеток автора. Безліч безглуздих діалогів та загалом подій, які як сліпому третє око. Спробував пошукати плюси, поки на думку нічого не спадає. Сподіваюсь, наступна частина не розчарує так як ця, хоча, відчуваю недобре.
July 27, 2025
Треба було сідати писати відгук раніше.... я вже два рази переслухала переказ і пам'ятаю, що автор переказу пропустив, але все одно всі події плутаються в голові.
Мені ця книжка напевно сподобалася найменше. Забагато подій, які відбуваються не по черзі, а як-небудь, забагато персонажів, імена яких взагалі важко згадати потім.
Просто опишу опорні точки, на які треба буде спиратися в наступнІЙ книжЦІ.
Перше, Цирі тепер без банди, бо її убив Бонгарт, який все ще теоретично може гнатися за нею. У вежі вона зустріла Висоготу, який помер і пояснив їй, що вона тепер керує часом та простором, а отже не має дозволити нікому забрати у неї цю силу. До речі, сюди ж додам, що кожен розділ, який закінчувався: "на болоті стоїть хатинка, у ній лише одне світло, і там старий і дівчина, але ніхто цього не бачить..." — було збіса поетично.
Друге, Йенифер побула з нами недовго, бо вона щойно з'явилася і зникла у безодні Серни чи якось так, де на неї чекав портал, який телепортував її в незвідані краї. Ще факт, вона з Крахом (якось там) колись кохалася, гмгмгмг.
Третє, про компанію Ґеральта мені напевно досі найцікавіше дізнаватися, напевно через те, що у них така фаунд фемілі. (Плюс, Сапковські мене шалено дивує своїми поглядами на жінку та вагітність чи стан після неї. Особливо, я обожнюю Регінса — мій улюблений, занудний вампірчик. Але так, Ґеральт уже не відьмак, з цього моменту він звичайний батько, що йде за своєю донею. До того ж до нас доєдналася Ангулема, нічого такого, просто є і є — смішненька і дурненька. Впевнена, що Авалак, з яким він зустрівся у печері, ще відіграє свою роль, тому теж тут про нього згадаю. Він ельф, який знає про жахливий холод, що охопить світ, і оберігає ельфійські статуї для наступних поколінь.
Ще у нас лишилися живими Стефан Скеллен і Ватьє Деррідо, але що про них сказати не знаю — напевно буде якийсь чи-то бунт, чи-то повстання, при чому вони по різні боки будуть, зважаючи на те, що Вільгефортс теж досі грає.
О, а ще ж експерименти, які Вільгефортс проводить з матками дівчат — ймовірніше, через те, що Цирі має народити дитину, яка знищить світ.
А і останнє, ложа чарівниць впливає на кожне королівство, зокрема на Ковір, у якому вони переконали королеву повпливати на короля у тому напрямку, який був потрібен ложі, а саме допомогти Дійсктрі (впевнена, то було рішення Філіпи). А ще мені досі невідомо, яка їхня кінцева мета і чи вона у них взагалі є.
Мені ця книжка напевно сподобалася найменше. Забагато подій, які відбуваються не по черзі, а як-небудь, забагато персонажів, імена яких взагалі важко згадати потім.
Просто опишу опорні точки, на які треба буде спиратися в наступнІЙ книжЦІ.
Перше, Цирі тепер без банди, бо її убив Бонгарт, який все ще теоретично може гнатися за нею. У вежі вона зустріла Висоготу, який помер і пояснив їй, що вона тепер керує часом та простором, а отже не має дозволити нікому забрати у неї цю силу. До речі, сюди ж додам, що кожен розділ, який закінчувався: "на болоті стоїть хатинка, у ній лише одне світло, і там старий і дівчина, але ніхто цього не бачить..." — було збіса поетично.
Друге, Йенифер побула з нами недовго, бо вона щойно з'явилася і зникла у безодні Серни чи якось так, де на неї чекав портал, який телепортував її в незвідані краї. Ще факт, вона з Крахом (якось там) колись кохалася, гмгмгмг.
Третє, про компанію Ґеральта мені напевно досі найцікавіше дізнаватися, напевно через те, що у них така фаунд фемілі. (Плюс, Сапковські мене шалено дивує своїми поглядами на жінку та вагітність чи стан після неї. Особливо, я обожнюю Регінса — мій улюблений, занудний вампірчик. Але так, Ґеральт уже не відьмак, з цього моменту він звичайний батько, що йде за своєю донею. До того ж до нас доєдналася Ангулема, нічого такого, просто є і є — смішненька і дурненька. Впевнена, що Авалак, з яким він зустрівся у печері, ще відіграє свою роль, тому теж тут про нього згадаю. Він ельф, який знає про жахливий холод, що охопить світ, і оберігає ельфійські статуї для наступних поколінь.
Ще у нас лишилися живими Стефан Скеллен і Ватьє Деррідо, але що про них сказати не знаю — напевно буде якийсь чи-то бунт, чи-то повстання, при чому вони по різні боки будуть, зважаючи на те, що Вільгефортс теж досі грає.
О, а ще ж експерименти, які Вільгефортс проводить з матками дівчат — ймовірніше, через те, що Цирі має народити дитину, яка знищить світ.
А і останнє, ложа чарівниць впливає на кожне королівство, зокрема на Ковір, у якому вони переконали королеву повпливати на короля у тому напрямку, який був потрібен ложі, а саме допомогти Дійсктрі (впевнена, то було рішення Філіпи). А ще мені досі невідомо, яка їхня кінцева мета і чи вона у них взагалі є.
This entire review has been hidden because of spoilers.
November 10, 2024
В першу чергу хочу зазначити, що написано це дуже класно. Сапковський вміло жонгює стилями та перспективами, щоб утримувати увагу читача. Одна сюжетна лінія може вестись з 3 чи 4 перспектив, і коли з кінчика однієї гілки ти потроху дотягуєшся до стовбура і в голові складається повна картина ти отримуєш якесь дивне задоволення. Також текст начичений класним і доречним гумором, вміло переданою говіркою, та органічними діалогами.
Моя претензія до історії така ж, як і в попередніх фільмах - баланс надміру хилиться в сторону сюжетної лінії Цірі. Особливо відвертає її сприйняття оточуючими, де навіть садист Лео Бонгарт ледь не з перших секунд вирішує, що їй те дівча цікаве (на відміну від решти щуряк, яких він не задумуючись порізав в салат). Трохи боюсь, що до останньої книги кожен третій, кого Цірі не малась сюжетно вбити, буде в неї закоханий. Так от про баланс - сюжетна лінія Геральта досить різко поривається в Туссані, і останні 100-150 сторінок книги сконцентровані на Цірі та головорізах, що на неї полюють (+ незначні вкраплення Йеннефер). Я б загалом і не проти, допоки воно читається, але про відьмака навіть на останніх сторінках не згадують, про того, в честь кого названа франшиза, просто забули. Повністю. Абсолютно. Що там в нього робиться нас турбувати не повинно, очевидно.
Ще трохи безглуздо виглядають деякі технології, як от матричний емпатичний сканер Вільгефорца, чи щось в такому дусі. Штука, яка дозволяє витягувати з людей, які мають емоційний зв'язок з Цірі, інформацію про те, де відьмачка є. Я розумію, що то світ магії, але у Відьмаку магія і магічні технології підносяться майже реалістично, як сучасні технології, що реалізуються альтернативним шляхом. Так, є телепорти, псионіка, і всяке таке, це не всесвіт Аватару (той що про Аанга), але чомусь від думки про чудосканер стає якось смішно. Виглядає, як якась рандомна вундервафля з творів Стівена Кінга (типу суперпульту з Містера Мерседеса, наприклад).
Моя претензія до історії така ж, як і в попередніх фільмах - баланс надміру хилиться в сторону сюжетної лінії Цірі. Особливо відвертає її сприйняття оточуючими, де навіть садист Лео Бонгарт ледь не з перших секунд вирішує, що їй те дівча цікаве (на відміну від решти щуряк, яких він не задумуючись порізав в салат). Трохи боюсь, що до останньої книги кожен третій, кого Цірі не малась сюжетно вбити, буде в неї закоханий. Так от про баланс - сюжетна лінія Геральта досить різко поривається в Туссані, і останні 100-150 сторінок книги сконцентровані на Цірі та головорізах, що на неї полюють (+ незначні вкраплення Йеннефер). Я б загалом і не проти, допоки воно читається, але про відьмака навіть на останніх сторінках не згадують, про того, в честь кого названа франшиза, просто забули. Повністю. Абсолютно. Що там в нього робиться нас турбувати не повинно, очевидно.
Ще трохи безглуздо виглядають деякі технології, як от матричний емпатичний сканер Вільгефорца, чи щось в такому дусі. Штука, яка дозволяє витягувати з людей, які мають емоційний зв'язок з Цірі, інформацію про те, де відьмачка є. Я розумію, що то світ магії, але у Відьмаку магія і магічні технології підносяться майже реалістично, як сучасні технології, що реалізуються альтернативним шляхом. Так, є телепорти, псионіка, і всяке таке, це не всесвіт Аватару (той що про Аанга), але чомусь від думки про чудосканер стає якось смішно. Виглядає, як якась рандомна вундервафля з творів Стівена Кінга (типу суперпульту з Містера Мерседеса, наприклад).
November 25, 2025
У цій книзі ми дізнаємося, як далі склалися долі такої дивної сім'ї як відьмак Геральд, відьма Єніфер і Цірі, яка є носієм Старшої крові. Геральд і Єніфер шукають Цірі, яка зникла у вежі чайки. Також Ціріллу шукають чаклун Вільгефорц, імператор Емгир ( який не є батьком Цірі, принаймні поки, я такого у книзі не зустріла), а також купа найманців-людей і не дуже, кожен з яких має свої плани на неї. Геральд подорожує з друїдкою Мільвою, співаком Любистком і нільфгардцем Каґиром, який якимось чином пов'язаний з Цірі, бо бачить про неї пророчі сни. Їх супроводжує вищий вамрір Регіс і дівчина-цінтрійка на ім'я Ангулема. Єніфер, яка теж шукає Цірі потрапляє в полон до Вільгефорца. У цей же час Цірі йде своїм шляхом, їй вдається втекти від Бонґарта, який вбив банду Щурів. Вона з'ясовує, що їй необхідно знайти загадкову вежу Ластівки - ельфійську містичну споруду. Про цю вежу мало хто знає, адже згадки про неї є лише у казках та у легендах. Невеличкий спойлер: Цірі, Геральд і Єніфер так і не зустрінуться у цій частині. В цілому, ця частина найцікавіша після 1. Рекомендую! А я - далі, до "Володарки озера"!
This entire review has been hidden because of spoilers.
March 12, 2020
Я змогла повернутись до цього циклу лише через рік після прочитання "Хрещення вогнем", і то завдяки перегляду серіалу. Мені хотілося ЩЕ Геральта. Будьмо чесними, Генрі Кавілл народжений для ролі відьмака. Але що я отримала? "Вежа ластівки" цілком і повністю присвячена Цірі. Цей персонаж мені ніколи не подобався і після прочитання книги нічого не змінилось. Геральт з'являється у двох епізодах і абсолютно ні на що не впливає. Де той харизматичний відьмак з перших томів саги? Я практично закохалась у цього героя, але пан Сапковський з кожною новою книгою все менше приділяє йому уваги. Абсолютно другорядні герої, які майже не впливають на сюжет, і то отримують більше реплік. До речі, про другорядних героїв. Забагато імен, які одразу забуваються, забагато деталей, абсолютно не потрібних. Цілі розділи присвячені політиці - нудноооооо! Я пропустила кілька сторінок й нічого не втратила. Жодного впливу на сюжет. Мій вердикт - слабенька трієчка. Зірочку накинула лише за те, що в книзі таки присутній відьмак. Нагадайте мені, як сага називається?
April 20, 2025
ця серія у своїй найдосконалішій формі коли відьмак і ко ідуть лісом, він свариться і мириться з кагіром, любисток пише свій магнум опус "півстоліття поезії", вони підбирають хитрожопну бандитку ангулему (не вчи діда сьорбати, дядьку геральте😅), регіс філософські роздуми травить, вони мають якісь епізодичні пригоди і т. д. як тільки починається щось по сюжету, про всі ці королівства і пророцтва, то виходить якась каша малаша і стає нецікаво. розділи цірі були ще більш менш, хоч було важко читати бо прям дуже вже багато насильства, але розділи йеннефер прям пропускати хотілось. подивимось як все це закінчиться, може потім поміняю оцінку.
January 31, 2026
«Вежа Ластівки» мені ДУЖЕ сподобалась – читалося так захопливо, що було реально важко відірватися.
Сюжетні повороти – просто вау. Дуже емоційно було: і переживала, і сміялась.
Окремий плюс саме для мене: у попередніх частинах мені було не надто цікаво читати про перебіг війни й пов’язані з нею інтриги, а тут цього майже немає.
Фінал дуже інтригуючий.
Сюжетні повороти – просто вау. Дуже емоційно було: і переживала, і сміялась.
Окремий плюс саме для мене: у попередніх частинах мені було не надто цікаво читати про перебіг війни й пов’язані з нею інтриги, а тут цього майже немає.
Фінал дуже інтригуючий.
January 14, 2024
Стабільний Відьмак від стабільного серійного Сапковського. Ця книга краща за попередню, але однаково втомлює, хоч де-не-де й виринає інтрига. Однаково люблю Ґеральта, але дочитується цикл тяжко-важко. Все ж я з тих, кому довподоби перші дві збірки.
May 30, 2024
Сподобалось все, особливо майстерні описи бійок👍
Ох, і коли це встигла Цирі вирости і перетворитися на машину смерті?
Ох, і коли це встигла Цирі вирости і перетворитися на машину смерті?
July 13, 2024
4.5⭐️
December 29, 2024
Чергова частина зайшла на одному подиху, ну майже через вимушену перерву. Рухаємось історією далі…
June 11, 2025
_ У цій частині Сапковський продовжує віртуозну подачу сюжету, моментами згадуючи події попередніх частин і подій, які відбувались між частинами у різних звітах і спогадах персонажів, а у випадку з Цірі й Висоготою — переказом своєї історії (ми чуємо тільки те, що нам не було ще відомо) впродовж всієї книжки. Найулюбленішим для мене є, знову ж таки, постійна самоповторюваність наступного атмосферного моменту:
"Якби по сутінках хтось підкрався до хати із запалою стріхою, якби зазирнув крізь шпарину в віконниці, то побачив би у скупо освітленій хаті сивобородого старця, що зосереджено слухає розповідь попелястоволосої дівчини зі щокою, знівеченою паскудним шрамом.
Побачив би чорного кота, який лежить на колінах у дівчини, ліниво мурчить, випрошуючи, аби його гладили, — до утіх мишей, що гарцювали по хаті.
Але того ніхто не міг побачити. Хата із запалою і замшілою стріхою була добре прихована серед туманів, серед безкрайніх трясовин Переплуту, куди ніхто не відважувався заходити".
_ Лео Бонгарт — найепічніший негідник всього циклу🔥
_ Подорож найабсурднішого гурту в історії в цій частині доходить до свого апогею, так у них ще й з'являється поповнення (повія-розбійниця🙈)
_ Фінальна битва на озері є моєю улюбленою батальною сценою. Скільки ж там саспенсу й сатисфакції😌
_ Наразі Вежа Ластівки є моєю улюбленою частиною на рівні з Мечем призначення.
_ Ковір і Повіс як місцеві США, які допомагають відсталим князівствам півночі (західній Європі) відбитись (я проводжу аналогію з ІІ світовою) від індустріального Нільфгарду (третього Райху). Як приплести сюди радянську орду я поки не придумав😅
_ Ну й трішки дуже важливих деталей, які я захотів зберегти для себе👀:
- Цірі ростом 170 см, а її вага 50 кг.
- Тріс має талію в 45 см.
- Йеннефер 94 роки (на момент Вежі ластівки)
"Якби по сутінках хтось підкрався до хати із запалою стріхою, якби зазирнув крізь шпарину в віконниці, то побачив би у скупо освітленій хаті сивобородого старця, що зосереджено слухає розповідь попелястоволосої дівчини зі щокою, знівеченою паскудним шрамом.
Побачив би чорного кота, який лежить на колінах у дівчини, ліниво мурчить, випрошуючи, аби його гладили, — до утіх мишей, що гарцювали по хаті.
Але того ніхто не міг побачити. Хата із запалою і замшілою стріхою була добре прихована серед туманів, серед безкрайніх трясовин Переплуту, куди ніхто не відважувався заходити".
_ Лео Бонгарт — найепічніший негідник всього циклу🔥
_ Подорож найабсурднішого гурту в історії в цій частині доходить до свого апогею, так у них ще й з'являється поповнення (повія-розбійниця🙈)
_ Фінальна битва на озері є моєю улюбленою батальною сценою. Скільки ж там саспенсу й сатисфакції😌
_ Наразі Вежа Ластівки є моєю улюбленою частиною на рівні з Мечем призначення.
_ Ковір і Повіс як місцеві США, які допомагають відсталим князівствам півночі (західній Європі) відбитись (я проводжу аналогію з ІІ світовою) від індустріального Нільфгарду (третього Райху). Як приплести сюди радянську орду я поки не придумав😅
_ Ну й трішки дуже важливих деталей, які я захотів зберегти для себе👀:
- Цірі ростом 170 см, а її вага 50 кг.
- Тріс має талію в 45 см.
- Йеннефер 94 роки (на момент Вежі ластівки)
This entire review has been hidden because of spoilers.
May 2, 2018
Дуже довго я не міг повернутися назад до саги про відьмака. Просто в один момент я вирішив почитати якусь іншу книгу, щоби розбавити цю історію. На жаль, перерва виявилася не дуже короткою та затягнулася на понад півроку. Але я радий, що повернувся знову до Ґеральта, Любистка, Йеннефер, Цірі та багатьох інших прекрасних героїв. Коли я перегорнув останню сторінку книжки, то довго сидів і думав про події, які відбувалися там. Звичайно, мене ще чекають дві наступні книги, які поки що для мене є загадкою, але врешті я дійшов висновку, що це поки найбільш важка та болюча книга із серії. Знову зрада, знущання, самопожертва та жорстокість.
Далі у блозі.
Далі у блозі.
August 24, 2023
5 з 5
Як на мене, ця книга найжорстокіша з усіх попередніх циклу. І чомусь найбільше катувань і жорстокостей показано саме до жінки. Чоловіків так жахливо тут не вбивають. Навіть одного з найбільших садюг залишив автор живим. Очевидно, зустрінеться він на сторінках наступної частини. Взагалі на фоні війни у моїй країні важкувато читати оті садистичні сцени, бо розумієш, що не така то вже і вигадка, що потвори з сусідньої країни ще гірші.
Ще у цій частині мені трохи не вистачило Геральта. На перший план вийшла Цірі. Це не погано. Просто в якийсь момент засумувала за тим Геральтом, якого ми зустріли в Останньому бажанні.
Загалом втомилася від тієї нескінченної війни. Можливо тому, що в реальному житті також триває війна.
Як на мене, ця книга найжорстокіша з усіх попередніх циклу. І чомусь найбільше катувань і жорстокостей показано саме до жінки. Чоловіків так жахливо тут не вбивають. Навіть одного з найбільших садюг залишив автор живим. Очевидно, зустрінеться він на сторінках наступної частини. Взагалі на фоні війни у моїй країні важкувато читати оті садистичні сцени, бо розумієш, що не така то вже і вигадка, що потвори з сусідньої країни ще гірші.
Ще у цій частині мені трохи не вистачило Геральта. На перший план вийшла Цірі. Це не погано. Просто в якийсь момент засумувала за тим Геральтом, якого ми зустріли в Останньому бажанні.
Загалом втомилася від тієї нескінченної війни. Можливо тому, що в реальному житті також триває війна.
January 11, 2020
Складно писати коментарі, не видаючи жодних спойлерів. Особливо, якщо мова про шосту частину саги.
Чудові нові персонажі - Висогот, Аваллак'х.
І звісно Реґіс (я й досі не розумію, що він "забув" у компанії спасителів-названих батьків-закоханих-і просто за компанію ідущих до Цирі).
Перли для нотатника:
📌Реґіс: "Краще без точно сформованої цілі рухатися вперед, ніж безцільно стояти на місці, і вже точно краще за безцільно задкувати."
📌Аваллак'х: "Знання - це привілегія, а привілегією діляться тільки з собі рівними."
📌Висогот: "Навчання дає можливість користуватися джерелами."
Чудові нові персонажі - Висогот, Аваллак'х.
І звісно Реґіс (я й досі не розумію, що він "забув" у компанії спасителів-названих батьків-закоханих-і просто за компанію ідущих до Цирі).
Перли для нотатника:
📌Реґіс: "Краще без точно сформованої цілі рухатися вперед, ніж безцільно стояти на місці, і вже точно краще за безцільно задкувати."
📌Аваллак'х: "Знання - це привілегія, а привілегією діляться тільки з собі рівними."
📌Висогот: "Навчання дає можливість користуватися джерелами."
June 21, 2022
I've read a lot of stories about teenagers behaving like idiots in my life and I've experienced them too. So how uplifted I was when I realized that our little princess would finally be doing really good things here. For 7 books, I just fell in love with this series, because it feels like home. In fact, you grieve for every character, for every action, you sympathize with the loss. I think that's what fantasy stories should be. The dynamics of the novel are good, the last preparations before the finale have been made. So the book fulfilled its function
November 15, 2021
На разі - улюблена частина, цей епізод саги виявився мега запеклим та цікавим, Геральт врешті знайшов трохи відповідей, та як на мене, віднайшов себе, втративши медальйон відьмака. Скатована Йенефер, яка потрапила до пастки Вільгефорца. Як виявилось, всі катастрофи включно з зникненням Паветти та Дані - його рук справа. Різанина банди щурів та поневолена Бонгратом Ластівка і врешті помста на Озера Тар Лара після якої Цірі знайшла Вежу Ластівки, свою вежу, себе.
This entire review has been hidden because of spoilers.
September 22, 2021
Колись давно мене дуже дратувало, що у цій книзі так мало самого відьмака, але зараз навпаки чекав історій саме про Цирі. Та й інші персонажі були набагато цікавішими. Тож знову приходжу до думки, що автор втомився від Геральта ще десь у Мечі призначення і далі радше б писав про інших. Що ж, я більш ніж не проти
April 28, 2023
Як завжди цікава та інтригуюча історія про Геральта та його команду.Стараюсь читати серію періодично, якраз перед виходом серіалу , щоб трохи навіяти ту атмосферу. І хоч тут все вже йде до закінчення історії а в серіалі ще навіть не середина, але та атмосфера не втрачається і не просідає протягом усіх книг серії, тому читалася нова книга з задоволенням !
April 19, 2025
Лінійний сюжет? Ніт, не сьогодні! Хронологія? Теж ні, вона стрибає, наратор змінюється, та й стиль міняється. Спочатку геть не вʼїжджала у всю цю фрагментарність, все подається шматками, через різні погляди і часові рамки.
Порівняно з попередньою книгою - стало менше гумору, більше болю і фаталізму.
Вже ближче до кульмінації, але все ще трохи плутаєшся, хто де і чому саме зараз кричить.
Порівняно з попередньою книгою - стало менше гумору, більше болю і фаталізму.
Вже ближче до кульмінації, але все ще трохи плутаєшся, хто де і чому саме зараз кричить.
Displaying 1 - 30 of 45 reviews