What do you think?
Rate this book
Нудота. Мур. Слова
До тому вибраних творів Жана Поля Сартра (1905—1980), крім роману «Нудота» (1938), одного з перших класичних художніх зразків екзистенціалізму у французькій літературі, ввійшла в повному обсязі збірка оповідань «Мур» (1939) та публіцистична книжка «Слова» (1964).
Видання здійснене за сприяння Посольства Франції в Україні та при підтримці Міністерства Закордонних Справ Франції
Видання здійснене за сприяння Посольства Франції в Україні та при підтримці Міністерства Закордонних Справ Франції
464 pages
Published January 1, 1993
6 people are currently reading
25 people want to read
About the author
Jean-Paul Sartre
1,094 books12.9k followersJean-Paul Charles Aymard Sartre was a French philosopher, playwright, novelist, screenwriter, political activist, biographer, and literary critic, considered a leading figure in 20th-century French philosophy and Marxism. Sartre was one of the key figures in the philosophy of existentialism (and phenomenology). His work has influenced sociology, critical theory, post-colonial theory, and literary studies. He was awarded the 1964 Nobel Prize in Literature despite attempting to refuse it, saying that he always declined official honors and that "a writer should not allow himself to be turned into an institution."
Sartre held an open relationship with prominent feminist and fellow existentialist philosopher Simone de Beauvoir. Together, Sartre and de Beauvoir challenged the cultural and social assumptions and expectations of their upbringings, which they considered bourgeois, in both lifestyles and thought. The conflict between oppressive, spiritually destructive conformity (mauvaise foi, literally, 'bad faith') and an "authentic" way of "being" became the dominant theme of Sartre's early work, a theme embodied in his principal philosophical work Being and Nothingness (L'Être et le Néant, 1943). Sartre's introduction to his philosophy is his work Existentialism Is a Humanism (L'existentialisme est un humanisme, 1946), originally presented as a lecture.
Sartre held an open relationship with prominent feminist and fellow existentialist philosopher Simone de Beauvoir. Together, Sartre and de Beauvoir challenged the cultural and social assumptions and expectations of their upbringings, which they considered bourgeois, in both lifestyles and thought. The conflict between oppressive, spiritually destructive conformity (mauvaise foi, literally, 'bad faith') and an "authentic" way of "being" became the dominant theme of Sartre's early work, a theme embodied in his principal philosophical work Being and Nothingness (L'Être et le Néant, 1943). Sartre's introduction to his philosophy is his work Existentialism Is a Humanism (L'existentialisme est un humanisme, 1946), originally presented as a lecture.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 2 of 2 reviews
January 2, 2023
Не структурована рецензія на радощах ( ´◡‿ゝ◡`)
"Нудотою" я відкрила новий сезон читання, отже, саме з роману з такою назвою завершився нечитун( оптимістичний початок, чи не так?)
До Жан-Поля Сартра я підбиралась давно і він завжди так чи інак перебував в "околі важливих для мене речей". Ледь торкаючись класичних праць екзистенціалістів, я вирішила віднести себе до цієї течії. Бо свобода, сумніви та страхи, сміховинність мого життя ( і не тільки мого насправді) надто важливі і зазвичай непомітні для широкого загалу.
Я чекала цього дуже довго. І Сартр через свого героя мені це сказав. Самотність- це вирок біганині, справжнє життя, якщо ми хочемо його пізнати, можна побачити лиш у самотності, або в смерті. Існувати- значить перебувати в полі зору смерті, адже тільки так взагалі можна думати або відчувати. Стерпіти самотність, тоді зростися із нею, збагнути безглузді корчі чужого ( і свого!) існування - для мене не знайти було кращих ліків від депресії, що несподівано мене посіла. "Екзистенціалізм- це гуманізм" ( ꈍᴗꈍ)
Збірка оповідань "Мур" об'єднана не лише назвою, але і наскрізним образом того самого муру, себто стіни абсурду, на яку натикаються навіть найпрагматичніші людські кроки. Все ніби перебуває в розібраному стані, химерний парад речей, що абсурдно складають цілість- Люлю, Люсьєна чи Пабло. Читаючи ці оповідання, взагалі не відчуваєш тих емоцій, які можуть викликати супер популярні екшени чи фентезі. Ти просто поринаєш у спостереження цих дрібниць, упиваєшся ними, ще раз впізнаючи себе в них. Водночас втрачаєш надію. Сізіф не мав надії, бо просто котив камінь. Саме так і потрібно це сприймати: котив, і basta! Звісно, герої Сартра ще цього не відчувають, тому ти ніби можеш вчитися на їхньому досвіді. Та, на жаль, нас усіх очікує в деякій мірі доля Антуана Рокантена, адже досвід- це тільки ступінь ознайомлення з абсурдом. Досвід- це нічому не дивуватись і нічого не чекати.
"Нудотою" я відкрила новий сезон читання, отже, саме з роману з такою назвою завершився нечитун( оптимістичний початок, чи не так?)
До Жан-Поля Сартра я підбиралась давно і він завжди так чи інак перебував в "околі важливих для мене речей". Ледь торкаючись класичних праць екзистенціалістів, я вирішила віднести себе до цієї течії. Бо свобода, сумніви та страхи, сміховинність мого життя ( і не тільки мого насправді) надто важливі і зазвичай непомітні для широкого загалу.
Я чекала цього дуже довго. І Сартр через свого героя мені це сказав. Самотність- це вирок біганині, справжнє життя, якщо ми хочемо його пізнати, можна побачити лиш у самотності, або в смерті. Існувати- значить перебувати в полі зору смерті, адже тільки так взагалі можна думати або відчувати. Стерпіти самотність, тоді зростися із нею, збагнути безглузді корчі чужого ( і свого!) існування - для мене не знайти було кращих ліків від депресії, що несподівано мене посіла. "Екзистенціалізм- це гуманізм" ( ꈍᴗꈍ)
Збірка оповідань "Мур" об'єднана не лише назвою, але і наскрізним образом того самого муру, себто стіни абсурду, на яку натикаються навіть найпрагматичніші людські кроки. Все ніби перебуває в розібраному стані, химерний парад речей, що абсурдно складають цілість- Люлю, Люсьєна чи Пабло. Читаючи ці оповідання, взагалі не відчуваєш тих емоцій, які можуть викликати супер популярні екшени чи фентезі. Ти просто поринаєш у спостереження цих дрібниць, упиваєшся ними, ще раз впізнаючи себе в них. Водночас втрачаєш надію. Сізіф не мав надії, бо просто котив камінь. Саме так і потрібно це сприймати: котив, і basta! Звісно, герої Сартра ще цього не відчувають, тому ти ніби можеш вчитися на їхньому досвіді. Та, на жаль, нас усіх очікує в деякій мірі доля Антуана Рокантена, адже досвід- це тільки ступінь ознайомлення з абсурдом. Досвід- це нічому не дивуватись і нічого не чекати.
January 10, 2024
Останні два місяці я мандрував у світах Сартрових сюжетів. Глибокий психологізм, іронія і притаманна його прозі мізантропія і пошуки свободи, присутні в кожному, а нижче трохи коротких тез по всіх одинадцятьох.
“Мур” – моторошна історія ув’язненого смертника, котрий мимоволі стає зрадником свого лідера.
“Дитячі роки одного підприємця” – класичний роман про зростання невротичного сина дрібного поміщика, одного з багатьох так званих “синків” нашого часу. Спочатку він захоплюється фройдизмом і приписує собі різноманітні збочення і гіпертрофований Едіпів комплекс. Потім настає романтичне захоплення Рембо і педерастією, котре закінчується ганебним зґвалтуванням. І врешті перші коїтальні спроби з жіноцтвом і як апофеоз – захоплення роялізмом і антисемітизмом. Головний герой знаходить себе в мейнстрімних віяннях і як багато представників сучасної молоді, втрачає власне обличчя, поривання і самість.
“Кімната” – цікавий приклад контаґіозної шизофренії, коли дівчина, котра змушена проводити дні в кімнаті з шизофреніком, сама стає божевільною. Найдивніше те, що дівчина щосили бажає увійти у світ божевільних галюцинацій юнака і щонайскорше поєднатися з ним в безумстві. Паралельна лінія – взаємовідносини її хворої, прикутої до ліжка матері з повним здоров’я батьком.
“Герострат” – монолог маленького чоловічка, маніяка і вуайєриста, котрий вивищується у власних очах завдяки револьверові, порівнюючи себе з палієм Акрополя – Геростратом. Яскравий приклад того, що може статися, коли зброя опиняється в руках схибленого коротуна.
“Інтимне” – взаємовідносини молодої безплідної жінки зі своїм невдатним кволим чоловіком імпотентом та гіперсексуальним коханцем. Розлогі описи сексуальних фантазій і табу з точки зору бісексуальної жінки. Інша сюжетна лінія – думки її подруги.
“Слова” – чудовий автобіографічний роман в якому одним з найкращих епізодів для мене є опис усвідомлення дитиною феномену читання книжки і тексту. Загалом це дуже відверта книга, де Сартр з допомогою психоаналізу препарує зростання своєї особистості, описується його життя в сім’ї без батька, котрого замінив, бородатий, кремезний, схожий чи то на Авраама, а чи на самого Саваота, дідо. Книга поділена на два розділи: Читати (в якому описується знайомство Сартра з літературою, кінематографом, книгами) і Писати ( де описується його перші спроби на ріллі письменництва).
“Мур” – моторошна історія ув’язненого смертника, котрий мимоволі стає зрадником свого лідера.
“Дитячі роки одного підприємця” – класичний роман про зростання невротичного сина дрібного поміщика, одного з багатьох так званих “синків” нашого часу. Спочатку він захоплюється фройдизмом і приписує собі різноманітні збочення і гіпертрофований Едіпів комплекс. Потім настає романтичне захоплення Рембо і педерастією, котре закінчується ганебним зґвалтуванням. І врешті перші коїтальні спроби з жіноцтвом і як апофеоз – захоплення роялізмом і антисемітизмом. Головний герой знаходить себе в мейнстрімних віяннях і як багато представників сучасної молоді, втрачає власне обличчя, поривання і самість.
“Кімната” – цікавий приклад контаґіозної шизофренії, коли дівчина, котра змушена проводити дні в кімнаті з шизофреніком, сама стає божевільною. Найдивніше те, що дівчина щосили бажає увійти у світ божевільних галюцинацій юнака і щонайскорше поєднатися з ним в безумстві. Паралельна лінія – взаємовідносини її хворої, прикутої до ліжка матері з повним здоров’я батьком.
“Герострат” – монолог маленького чоловічка, маніяка і вуайєриста, котрий вивищується у власних очах завдяки револьверові, порівнюючи себе з палієм Акрополя – Геростратом. Яскравий приклад того, що може статися, коли зброя опиняється в руках схибленого коротуна.
“Інтимне” – взаємовідносини молодої безплідної жінки зі своїм невдатним кволим чоловіком імпотентом та гіперсексуальним коханцем. Розлогі описи сексуальних фантазій і табу з точки зору бісексуальної жінки. Інша сюжетна лінія – думки її подруги.
“Слова” – чудовий автобіографічний роман в якому одним з найкращих епізодів для мене є опис усвідомлення дитиною феномену читання книжки і тексту. Загалом це дуже відверта книга, де Сартр з допомогою психоаналізу препарує зростання своєї особистості, описується його життя в сім’ї без батька, котрого замінив, бородатий, кремезний, схожий чи то на Авраама, а чи на самого Саваота, дідо. Книга поділена на два розділи: Читати (в якому описується знайомство Сартра з літературою, кінематографом, книгами) і Писати ( де описується його перші спроби на ріллі письменництва).
Displaying 1 - 2 of 2 reviews